Віршолюб

2022-06-09 12:50:00 ДЗВІНОК СОТОГО ДНЯ

- Де ти?
- За 1730.
Знаєш, відстань стирає знайомі лиця.
А ще призводить до чемності та покори.
Бо не розумієш, про що навколо говорять.

- Як ти?
- Наче мені знову 17:
Врубаю метал, так задовбала війна ця.
Бо всередині - самі протиріччя і суперечки,
А говорити про них з кожним днем менш доречно.

- З ким ти?
- Із людьми, яких я не знаю.
Іншої породи та вдачі, не з нашого краю.
Про війну знають слово “НАТО” й гарні форми військових.
Не їздять спасати містян і звільняти околиці.

- Це все зрозуміло, але скажи: з чим ти?
- Я глибоко в собі, там умістилась вітчизна.
"Азовсталь" і "Азот" не влазять у внутрішні ґрати.
От як, за який регіон більше мучишся, можна обрати?

- Поганий зв’язок і у нас немає зараз пального,
Аби швидше дістатися дому. Й нема сил лишатися в ньому.
Нині - сто днів спільного пекла. Довге воєнне видіння.
- Обіймаю за 1730.
Твоя тінь.

Міла Шевчук

Підписуйтесь на канал авторки:

https://t.me/milavefiri Відкрити / Коментувати

2022-06-08 20:33:03 ​ Не печалься, не журися, мила...

Не печалься, не журися, мила,
Усміхнись і не корись жалю.
Напинає доленька вітрила,
Шепчуть губи: я тебе люблю.

Дмуть вітри і підіймають хвилі,
Океан житейський клекотить.
Переможем чи впадем безсилі?
Шлях далекий і важкий лежить.

За кормою закипає піна,
Хмариться на обрії блакить.
Будь за мене впевнена й спокійна,
Хай тебе майбутнє не страшить.

Побажай удачі кораблю
І люби, як я тебе люблю.

Микола Луків Відкрити / Коментувати

2022-06-08 16:00:04 #поезіяпідписників

Зв'язок

Пам'ятаєш ту сукню у білий горох
Що вдягла я на зустріч улітку
Ти хотів доторкнутись і спинився за крок
Наче лев що відчув пастку-клітку.
Розглядаю те плаття ось на вішаку
І на шиї пригадую подих
Пригадай мене дівчинку ніжну легку
Котру ти зустрічаєш на сходах.
Безтурботні щасливі ми фліртом фарбуєм
Силуети сміливих спокус
Дуже стрімко невдовзі обоє відчуєм
І вібрації і землетрус.
Не під силу спинити шалені думки
Та в полон нам не можна здаватись
Розлилися по тілу жадання струмки
Хочем пристрасті нашій віддатись.
Ностальгія у мене така непроста
І два місяці дуже мінливі...
Ми ще ті Ти ще той я ще дівчинка та!
В думках разом ...
І будем щасливі!

Надія Климчук Відкрити / Коментувати

2022-06-07 16:10:00 #поезіяпідписників

Непереможний

Моєму товаришу А.П., що і досі шукає себе на теренах російсько-української війни

Ми знайомі з часів, коли люди і хмари здавались
прозорими
Він вправлявся у бавленні творами, текстами, змістами,
формами
Ми разом тікали з пар скверами, парками,
коридорами
Шукали прихистку у верб і дубів під
розлогими кронами
Він вірив, що модусом кожного мусить бути
"Лишатися вільними"
Що опція миру завжди була неймовірно
переоцінена
Що правда здобута за правом сильного є
безапеляційною
Пішов віддуватись на фронт, доки ви тут собачились
на інформаційному
Тепер у розгрузці під сердцем носить зіплок
із землею і кров'ю
У флязі на поясі калатається густе
диявольске пойло
Розкажіть йому, як вам важко боротись щодня
з вогкою журбою
Про Кастанеду ще розкажіть з його становленням
на шляху воїна
Він теж вам розкаже про те як на сході буяють
хащі полину
Як змінюється на позиції сприйняття особистого
часоплину
Як за зорю провідну для ного жеврів
снаряд джавеліну
Як з розмаю слів віддавав перевагу лиш двом
"За Україну!"
Як зістрибував зі стосунків, ніби з десантного
гелікоптеру
Як загартовував у відпустках пігулками
нервову систему
Як довго в повітрі тримається запах пороху
і чорнозему
Як це — забрати життя, хоч на вашому місці
я б облишив цю тему
Як крізь коліматор щодня шукав зміст і ціль
у окопах ворожих
Як прагнув довести, що він дещо більше аніж
простий подорожній
Перетнувши межу, за якою покажеш собі
на що ти спроможний
Ти нарешті повернешся непереможений і
Непереможний.

Андрій Куранов Відкрити / Коментувати

2022-06-06 13:40:00 ОБЕРІГ

Я їду на Захід, ти їдеш на Схід.
Там буде безпечно, чи ні...
Хвилини в прощанні прискорюють хід,
В словах чути ноти сумні.

А хто його знає, куди прилетить,
Чи встоїть наш внутрішній світ...
Благаю, дзвони хоча би на мить,
Щоб просто сказати привіт.

І скільки ще нам побачити драм,
Й вокзалів вдихати жалі,
Де колії линуть к чужим берегам
Такої своєї землі.

Ти їдеш на Захід, я їду на Схід.
Кохана, не треба, не плач.
За те, що постарів на декілька літ,
І не поголився пробач.

Замерзли долоні ось тут на пероні
Так міцно тебе обійму.
Всередині буря, невидима ззовні,
Пробач, що залишу саму...

І сонця ліхтар виринав із-за хмар,
Важливе сказати я встиг!
Кохаю тебе!...І тримаєм удар!
Любов твоя - мій оберіг!

Павло Деркач

Підписуйтесь на канал автора:

https://t.me/pavloderkach Відкрити / Коментувати

2022-06-05 16:40:00 #поезіяпідписників

Душі, вкриті синцями

Душі, вкриті синцями, безбожно гортають сторінки підручників:
Вкриті попелом дні, вкриті зорями ночі, вкриті ковдрами люди.
Плесткіт овацій робить нас заручниками, незручними, безмежно везучими.
Парадоксально йдуть місяці, за січнем етюдами пролетить лютий.

Іуда розставить усі крапки і коми над кожним клаптиком неминучої втоми.
Розбещення дарунками, млявими фразами на шляху чергової фази
Призведе до жаданої кожним абстрактної клінічної коми
І це стане фундаментом бездоганної, але безглуздої бази.

На ній збудують міста, країни, режими, що буде повалено валом,
Руїнами, реінкарнаціями минулих спроб та помилкових дій.
Відкрокують годинниковими стрілками роки юності із оскалом –
Веселим, тваринним, сп'янілим, залежним від чотирьох стихій.

Усім конче потрібно дряпати стіни залізобетонних споруд
І вірити, сподіватися, молитися попри бажання покинути світ.
А життя тим часом проходить, минає так швидко як і дешевий салют
І це продовжиться доки всі планети не посходять зі своїх звичних орбіт.

Аліна Антипенко Відкрити / Коментувати

2022-06-04 20:08:30 Оксана Миколюк Відкрити / Коментувати

2022-06-04 14:10:00 @films_ukr_hd – фільми українською на будь-який смак.

На каналі ви можете завантажити фільми, мультфільми та серіали українською мовою для перегляду в дорозі та місцях без стабільного зв'язку Відкрити / Коментувати

2022-06-03 16:20:00 ​ Як би я знав, де ти живеш...

Як би я знав, де ти живеш,
Дивився б крізь вікно знадвору,
Як ти виходиш із одеж,
І входиш в мрію снів прозору.

Я там стояв би цілу ніч,
Щоб знову бачити, як вранці
Злітає сон із твоїх віч,
І ти встаєш в прозорій тканці.

Та я не знаю… Не дано,
Бо ми з тобою не знайомі,
Та чом же те твоє вікно
Горить в космічному огромі?

Коли дивлюсь на небеса,
Я те вікно щоночі бачу,
І сходить золота краса
В мою фантазію чортячу.

Дмитро Павличко Відкрити / Коментувати

2022-06-03 16:02:00 #поезіяпідписників

Сповідь

Отче, отак і пишімо: усяке лайно вже бачила я на своєму віку,

Та зараз я певна, що саме війна ідеально показує нам “ху із ху”:

Усіх лицемірів, бездухих святош, "побратимів" з кривим ножем,

Хто шукає наживи, не здатен на чуйність, має серце з іржею.

Усіх, хто герой на словах чи жертва постійна і без цієї війни.

Та інших. Що дійсно свої: усе напряму без цензури і в щасті, й в пітьмі.

Які йдуть за тебе горою, і в битві до смерті, бо принципи їхні міцні, як граніт.

Ті перші - знайдіть, де корабль. А других цінуймо безмежно. Я їх обійму. І ви обійміть.

Міла Шевчук Відкрити / Коментувати