Віршолюб

2021-12-22 18:20:00 Чому?

Чому, коли я був з тобою,
Була ти начебто чужою,
Чому нічого не спитав,
Чому так мало цілував?

Короткий час я був з тобою,
Й покинув першою росою.
Чому ніяк не засинаю,
Як тільки но тебе згадаю?

Чому не бачив твої очі
І в день, не тільки серед ночі?
Чому все зупинив раптово?
Чому тебе шукаю знову? 

Леонід Максименюк Відкрити / Коментувати

2021-12-20 17:20:00 Груднева буденна доба...

Груднева буденна доба,
іще не остання – тридцята.
Розчинені шафи дверцята –
на кожній полиці – журба.

Як спогади, речі старі,
у спогадах мрії новіші,
Нічого, нічого, крім віршів,
собі не придбала за рік.

Тепер їх узимку мені
читати й не перечитати.
Ніхто ж не спитає – чия ти, 
на себе хоч що не напни.

Шукаю у шафі суть я́.
Нарешті закінчу примірку. 
Журбу оберну на ганчірку.
Й хтось витре об неї взуття.

Тетяна Очеретянова Відкрити / Коментувати

2021-12-19 18:30:00 Ольга Яворська Відкрити / Коментувати

2021-12-18 16:20:00 ​​ Друзі пригадалися у тиші...

Друзі пригадалися у тиші, 
І від думки світлої про них 
Стало на душі моїй світліше, 
Ніби промінь в темряву проник. 

Голоси ввірвались в безгоміння, 
Вирізьбились постаті в імлі, 
Наче відбувалось воскресіння 
Нас далеких, бувших на землі. 

Ось ми всі так близько і так зримо, 
Що уже насправді не збагну, 
Чи стою між друзями своїми, 
Чи на них дивлюсь крізь далину. 

Світ пахучий, сонячний, зелений 
Палахкоче, мерехтить в очах. 
І моя кохана біля мене 
Зовсім молодесенька, дівча. 

Доторкнеться гілочки рукою — 
І сміється під дощем роси... 
Якщо можна, Господи, такою 
В судний день кохану воскреси! 

А душа тремтить і завмирає, 
Ніби підіймає небосхил, 
За яким нічого не минає 
немає смерті і могил.

Леонід Талалай Відкрити / Коментувати

2021-12-17 15:05:00 Намалюй мене пензлями сво́ї душі,
Постав цей портрет в галерею пейзажів,
Між заходу сонця і хмар, де дощі.
Тут тільки вдвох. Без чужих персонажів.

Ти постій, моя мила, поки я малюю,
Я шедевр на кінчику пензля творю,
Тебе біля себе я швидко змалюю.
Тепер-бо ми поруч в картині. Люблю.

В мистецтві закуті тепер вже ми двоє,
Просвітлені доброго серця звучанням,
Митці ми натхненні ліричним героєм,
Всі малюють фарбами. А ми коханням.

Андрій Лісовий

Більше поетики ліричного героя твоєї душі читай на «Не гасне ламба біля столу» - місці справжнього натхнення Відкрити / Коментувати

2021-12-16 18:50:00 Ні нарікання, ні образи, ні жалю...

Ні нарікання, ні образи, ні жалю...
Зима штрихами замалює літо.
Сніжинок у долоні наловлю,
Як цвіту із дерев несамовито.

Завиє хуга, затріщить мороз,
Сади одягнуть убрання вінчальні.
На клавесині вітер-віртуоз
Зіграє світлу музику печалі.

По вицвілім небеснім полотні
Вечірнє сонце скотиться горіхом.
Прилине спогад, наче уві сні,
І я у ньому відшукаю втіху.

Сніжинки кришталеві у руках
Внесу в тепло затишної кімнати.
І будеш ти у серці та думках,
Бо я тебе не зможу не кохати.

Наталя Мазур Відкрити / Коментувати

2021-12-16 15:00:02 #поезіяпідписників

Ти бачив на небі зорі?

Ти бачив на небі зорі? Вони вже давно погасли.
Криваве обличчя долі. Залишився тільки час.
Бог, певне, кричить: "Доволі!" Підлите в багаття масло,
Симфонія в ля-мінорі, коли вже не буде нас.

Я хочу усе забути, та не вистачає сили.
Підлийте мені отрути чи дайте на щастя шанс.
Всі люди бояться скрути, а скруту давно убили.
Такого не може бути. Прощання як реверанс...

Діана Смужаниця Відкрити / Коментувати

2021-12-14 18:23:00 Не говори мені про день розлуки...

Не говори мені про день розлуки,
Він прийде, наче фатум, все одно
І дасть нам випити по саме дно
Свинцевий келих чорної отрути.

Сьогодні сонце щастям у вікно
Всміхається і кличе сум забути,
Давай сплетем вінок пахучий з рути
І підемо на лан, де налилось зерно.

Хай музика степів чарує нас,
Я витру ніжним поцілунком сльози –
Адже їм падати тепер не час,
Щоб цвіт не згас, коли прийдуть морози.

А по долинах виноградні лози
Шепочуть: "Поцілуй ще сотні раз!"

Юрій Коломиєць Відкрити / Коментувати

2021-12-13 16:23:00 Людмила Юферова Відкрити / Коментувати

2021-12-12 17:47:00 Добра в брехні немає

Запам’ятайте на всі дні.
Життя так вимагає.
Не вірте ні одній брехні.
Добра в брехні немає.

Хоч потонув цей люд в брехні.
І нечисть явно процвітає.
Не забувайте у вісні.
Добра в брехні немає.

Нехай ще тішаться дурні.
Брехня їх доконає.
І погниють діла брудні.
Добра в брехні немає.

Володимир Назаренко Відкрити / Коментувати