Аналітично-правовий ресурс

2022-10-20 10:22:48 Так, в ст. 42 під назвою «Підстави звільнення Генерального прокурора України з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді» лише вказано, що Генеральний прокурор України звільняється з адміністративної посади Президентом України за згодою Верховної Ради України у зв’язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням, або на підставі подання кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів чи Вищої ради правосуддя.
Нічого конкретного з цього приводу не передбачено і серед причин припинення повноважень Генерального прокурора на адміністративній посаді, про що в цьому Законі лише було зазначено, що це можна зробити лише у разі висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному прокурору, що має наслідком його відставку з цієї адміністративної посади, або у випадку закінчення строку перебування його на посаді.
Тобто, в прийнятому попередньою владою законодавстві, начебто, приведеному у відповідність до неіснуючих “Європейських стандартів”, було лише виписано процедуру прийняття таких рішень, але, навмисно не конкретизовано конкретних підстав і причин для їх застосування.
Головне, що це було здійснено тодішнім Президентом України за домовленістю з підконтрольною йому більшістю Верховної Ради України з однією метою: безперешкодно та без пояснення суспільству причин звільняти будь-якого Генерального прокурора, який попав “у немилість” до очільника держави, в тому числі і з політичних міркувань, або, наприклад, як це мало місце у випадку звільнення В.Шокіна на вимогу віце-Президента однієї із «дружніх» нам країн. Зокрема, про це свідчить і той факт, що на відміну від Генерального прокурора, всі інші прокурори, у відповідності до цього ж Закону, можуть бути звільнені з адміністративних посад лише у зв’язку із наявністю конкретних причин, в тому числі і за неналежне виконання посадових обов’язків, установлених для відповідної адміністративної посади. Більше того, нехай і формально, але, названим вище Законом передбачено і гарантії соціального захисту нижчестоящих прокурорів від того ж політичного чи особистнісного переслідування з боку влади та їх керівників, що взагалі не передбачено у ситуації із звільненням Генерального прокурора. На жаль, не усунув цих законодавчих дефектів і нинішній Глава держави, а, навпаки, як здається, цією прогалиною в Законі тільки вміло користується.
І це в той час, коли я неодноразово говорив протягом кількох останніх років і продовжую наполягати сьогодні, що таке недосконале законодавство прийнято в Україні саме для перетворення посади Генерального прокурора з процесуальної, якою вона і є насправді по закону, як і у всіх Європейських країнах, на політичну: з одного боку очільник органів прокуратури завжди у такому випадку буде підконтрольний діючій владі, а з іншого боку, в разі невдоволення ним Глави держави, такий Генеральний прокурор буде легко, навіть без пояснення суспільству реальних причин, звільнений з займаної посади. Тому, сьогоднішні розмови про незалежного і принципового Генерального прокурора в Україні не зовсім відповідають дійсності, у зв’язку з чим, і наші заяви щодо пришвидшення прийняття України до ЄС, вибачте, є більш декларативними, ніж реальними, без зміни діючого законодавства!
Саме з урахуванням викладеного, на запитання, так на якій підставі, або за що саме, тим більше, за які конкретні недоліки у роботі звільнили з посади Ірину Венедиктову, я відповідаю, що не знаю, бо Верховна Рада не голосувала за недовіру їй та у неї ще не закінчився п’ятирічний термін перебування в цьому статусі!
До того ж, не була звільнена І. Венедиктова і за згодою Верховної Ради або у зв’язку із поданням Вищої ради правосуддя чи кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, бо таких подань до ВР, наскільки мені відомо, також не було. Відкрити / Коментувати

2022-10-20 10:22:48 Передбачена законом процедура – і існуюча практика звільнення Генерального прокурора в Україні як показник дійсного прагнення до членства в Європейському Союзі.
Як будто би і не було Ірини Венедиктової на посаді Генерального прокурора в нашій державі і сьогодні вже третій Генеральний прокурор за часів правління державою Володимира Зеленського.
Чи це добре чи погано, спитаєте Ви? Точно не знаю, але, більше схиляюсь до того, що це не на користь нашій державі, тим більше, під час тяжкої і виснажливої війни за нашу незалежність. Якщо ж Ви запитаєте, чи правильно зробив Президент України, звільнивши Ірину Венедиктову з займаної посади, я твердо скажу, що так, правильно, бо вона явно не забезпечувала виконання покладених на органи прокуратури конституційних функцій ні в мирний час, ні, тим більше, після початку війни у воєнний період. Та і не могла вона цього зробити, бо не тільки не мала необхідного прокурорського досвіду, який сьогодні прийнято ігнорувати, а навіть не володіла необхідними спеціальними знаннями в галузі кримінального чи кримінального процесуального законодавства, а тим більше – криміналістики, в чому повинен обов’язково бути компетентний Генеральний прокурор, як процесуальна особа, а тому була в цьому середовищі, як і той же Р. Рябошапка, вибачте, чужородним тілом, як би не намагались наші «лже-реформатори» подати такі авантюрні підходи до підбору керівника органів прокуратури протягом останніх 8 років. Тому, наш нинішній Президент повинен усвідомити, що це вже була його друга кадрова помилка при призначенні Генерального прокурора, шкідливі наслідки від яких «б’ють» саме по його авторитету та рейтингу, а не Верховної Ради України, чи його «монобільшості», які беззаперечно підтримують всі рішення (пропозиції) Глави держави. На жаль, незалежного парламенту в Україні, як мінімум, протягом останніх 8-и років немає.
Але, сьогодні я хотів сказати про інше. Треба об’єктивно визнати, що не Володимир Олександрович розпочав справжню руйнацію правоохоронної системи України, не він один призначав взагалі випадкових людей на керівні посади в органах правопорядку, в тому числі і Генерального прокурора, від чого тільки потерпала наша держава, в цілому, а ще більше-громадяни, перш за все, від розгулу злочинності, корупції і відвертого беззаконня. Вибачте, це започаткував його попередник ще в 2014 році і теж під час війни, нехай і не такої масштабної як нинішня, коли в жовтні того року під тиском ззовні «протягнув» через слухняний і йому на той час парламент неконституційний Закон України «Про прокуратуру», в якому вже не було передбачено вкрай необхідних кваліфікаційних вимог до кандидатів на посаду Генерального прокурора України. І це робилося винятково для того, щоб дозволити претендувати на цю високу державну посаду всім особам лише при наявності вищої юридичної освіти, без будь-якого проходження служби в органах прокуратури, навіть без з’ясування наявного обсягу у таких кандидатів спеціального досвіду та знань, без володіння якими такий Генеральний прокурор не зможе виконувати покладені на нього процесуальні повноваження. Як наслідок, на цю посаду спочатку був призначений бувший оперативний працівник міліції, який не мав будь-якого досвіду в розслідуванні злочинів, а в подальшому необмежена влада Глави держави та безпринципність тодішнього парламенту дозволила їм ще більш спростити цю процедуру: через чергові авантюрні законодавчі нововведення на посаду Генерального прокурора було призначено людину навіть без вищої юридичної освіти(!), що було верхом цинізму та відвертого ігнорування Європейських принципів.
Далі більше скажу. В проголосованому в жовтні 2014 року Законі України «Про прокуратуру», на відміну від інших законів, які регламентували діяльність новостворених вподальшому органів правопорядку, взагалі не було зазначено підстав, за що саме можна звільнити Генерального прокурора України з посади. Відкрити / Коментувати

2022-09-15 11:07:35 Розділ 7 та 8 Відкрити / Коментувати

2022-09-15 11:06:59 - в разі перебування у складі добровольчого формування не менше 1 року, мають додаткові переваги при проходження різного роду конкурсів та атестацій на державній службі та правоохоронних органах;
-система державних і відомчих відзнак та нагород;
-обов'язкове страхування за рахунок держави життя і здоров'я під час виконання завдань територіальної оборони.
На таких добровольців на час проходження зборів та проведення спеціальної підготовки, а також на час залучення їх до виконання завдань, територіально оборони, повинні поширюватись гарантії соціального і правового захисту, що встановлені для військовослужбовців Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, лише запропонована система зміни підходів до поняття територіальної оборони України може гарантувати ефективний захист нашого населення країни як у мирний час, так і особливо у воєнний період. Відкрити / Коментувати

2022-09-15 11:06:59 -підписання контракту на проходження служб у Військах територіальної оборони України терміном на п'ять років відповідає проходженню строкової військової служби;
-фінансова компенсація для резервістів територіального резерву за період виконання обов'язків служби;
-податкові пільги відповідно до рішень Кабінету Міністрів України та/або місцевих органів виконавчої влади:
-додаткові дні до відпустки відповідно до чинного законодавства та/або рішень Кабінету Міністрів України;
- система державних і відомчих відзнак та нагород.
За резервістами територіального резерву, які проходять військову службу у Військах територіальної оборони України, під час проходження військової підготовки з відривом від виробництва, на увесь час підготовки (зборів, стажування, ігор), включаючи час проїзду до місця підготовки та у зворотному напрямку, повинно зберігатись місце роботи, займані посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації. незалежно від підпорядкування і форм власності.
Резервістам, які на день призову не працюють, фізичним особам-підприємцям, як особам, які провадять незалежну професійну діяльність, та членам фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, на весь період підготовки (зборів, стажування, ігор), ураховуючи час проїзду до місця їх проведення і назад, повинно виплачуватись грошове заохочення в розмірі одного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на момент такої виплати.
Витрати, пов'язані з наймом житла на період підготовки резервістів територіального резерву, які проходять військову службу у Військах територіальної оборони, оплатою вартості проїзду до місця навчання (зборів, стажування, ігор) і назад, а також виплатою середнього заробітку за основним місцем роботи, повинно здійснюватись за рахунок коштів держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок забезпечення соціальних, фінансових гарантій та мотиваційних чинників військовослужбовцям, резервістам територіального резерву, які проходять військову службу у Військах територіальної оборони України, розробляє та затверджує Кабінет Міністрів України.
До соціальних, фінансових гарантій для добровольчих формувань загонів територіальної оборони та безпеки територіальної громади, в тому числі, в мирний час, включаються:
- під час служби в добровольчому формуванні за добровольцем зберігається місце роботи, посада та середній заробіток на підприємстві, в установі та організації, незалежно від підпорядкування;
-під час навчальних зборів (стажування, ігор), передбачених програмами підготовки, поширюються права та обов'язки, встановлені актами законодавства для військовозобов'язаних, призваних на збори;
-за членами Загонів територіальної оборони та безпеки територіальної громади, які проходять підготовку з відривом від виробництва, на увесь час підготовки (зборів, стажування, ігор), включаючи час проїзду до місця підготовки та у зворотному напрямку, зберігаються місце роботи, займані посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування і форм власності;
- витрати, пов'язані з наймом житла на період підготовки таких громадян, оплатою вартості проїзду до місця навчання (зборів, стажування, ігор) і назад, а також виплатою середнього заробітку за основним місцем роботи, здійснюються за рахунок коштів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До мотиваційних чинників для членів добровольчих формувань (Загонів територіальної оборони та безпеки) територіальної громади включаються:
- можливість отримати професію подвійного призначення;
- забезпечення військовою формою, одягом та індивідуальним екіпіруванням;
- пільгове кредитування на придбання зброї та екіпірування;
-пільговий доступ до об'єктів, призначених для підготовки (тирів та інших
об'єктів);
- система комунальних пільг (за рішенням органів місцевого самоврядування); Відкрити / Коментувати

2022-09-15 11:06:59 Бо, як виявилось на практиці, фінансування діяльності добровольчих формувань, які зараз входять до складу Військ (Сил) Територіальної оборони України, як правило, забезпечується лише за рахунок власних коштів членів формування та благодійної допомоги, що вказує на необхідність більш детального врегулювання в законодавстві питання фінансування добровольчих формувань, а також щодо необхідності уточнення окремих положень нині діючих Законів стосовно їх застосування до добровольчих формувань загонів оборони і безпеки територіальних громад.
Окремого врегулювання потребує також питання грошового забезпечення членів добровольчих формувань, оскільки таке забезпечення сьогодні здійснюється виключно на підставі статті 119 КЗпП України, яка визначає, що за призваними працівниками за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в організації, установі, фермерському господарстві незалежно від підпорядкування та форми власності.
Тим більше, відповідно до пункту 16 діючого сьогодні Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 року № 1449, членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.
Вказаний пункт Положення не містить вимог щодо участі в добровольчому формуванні лише осіб, які на момент укладення з ними контракту були забезпечені роботою та мали можливість скористатися правом, передбаченим статтею 119 КЗпП України.
В реальних умовах, як з’ясувалося, значна частина членів добровольчих формувань (які мають також обов’язок утримувати свої сім’ї) сьогодні позбавлені можливості скористатися правом, передбаченим статтею 119 КЗпП України, оскільки до введення в Україні воєнного стану працювали, наприклад, приватними адвокатами, ФОПами (тобто, до початку війни були на самозабезпеченні) або на той час взагалі не були працевлаштовані і, як наслідок, залишилася без жодних засобів для існування.
Зазначені обставини все частіше створюють умови для поступового відтоку добровольців з добровольчих формувань, оскільки згідно з Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1419, вони мають право припинити контракт у зв’язку з порушенням умов контракту (щодо поширення на добровольця гарантій соціального і правового захисту, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») або за власним бажанням.
До мотиваційних чинників проходження військової служби у Військах (силах) територіальної оборони України включаються:
- можливість отримати професію подвійного призначення за рахунок держави;
- забезпечення військовою формою, одягом та індивідуальним екіпіруванням згідно штатної посади;
-безоплатна видача дозволу на зберігання та носіння (реєстрація, перереєстрація) зброї;
- пільгове кредитування на придбання зброї та екіпірування;
- пільговий доступ до об'єктів, призначених для військової підготовки (тирів та інших об'єктів);
-обов'язкове страхування за рахунок держави життя і здоров'я військовослужбовців Військ територіальної оборони України та резервістів територіального резерву під час виконання завдань територіальної оборони України;
-пільги при вступі до будь-яких державних та недержавних навчальних закладів України під час проходження служби у Військах територіальної оборони України;
-знижки на комунальні послуги та житлово-побутові пільги (за рішенням органів місцевого самоврядування );
-при наявності контракту про проходження громадянином служби у військовому резерві для комплектування військових частин, підрозділів територіальної оборони має додаткову перевагу при вступі на державну службу, при проходженні різного роду конкурсів та атестацій в органах державної влади та правоохоронних органах; Відкрити / Коментувати

2022-09-15 11:06:58 Військовослужбовці, резервісти Військ територіальної оборони України та бійці добровольчих загонів тероборони і безпеки територіальних громад, які мають вислугу років не менше одного року у Військах територіальної оборони України та добровольчих загонах територіальної оборони і безпеки, не мають за цей час дисциплінарних стягнень та адміністративних правопорушень, здали передбачені нормативи з фахової підготовки та пройшли спеціальну перевірку, порядок проведення якої визначений у Положенні про проходження служби у територіальному резерві, отримують право на зберігання індивідуальної вогнепальної зброї та боєкомплекту до неї за місцем проживання.
Зберігання індивідуальної вогнепальної зброї та боєкомплекту до неї за місцем проживання організовується згідно з чинним законодавством України та нормативно-правовими актами, які встановлюють порядок зберігання зброї та регламентують обіг цивільної довгоствольної нарізної зброї.
Для створення і забезпечення життєдіяльності пунктів постійної дислокації військових частин та підрозділів Військ територіальної оборони України, а також добровольчих загонів територіальної оборони та безпеки територіальних громад проведення навчань та створення навчальних об'єктів у відповідній зоні (районі) здійснюються заходи відповідно до нормативно-правових актів щодо виділення (передачі, закріплення) земель та об'єктів органами місцевого самоврядування.
Відповідальність за здійснення заходів із забезпеченням життєдіяльності військових частин та підрозділів Військ територіальної оборони України, а також добровольчих загонів територіальної оборони та безпеки покладається на керівників зон (районів) територіальної оборони.
РОЗДІЛ VIII
Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів територіального резерву, які проходять військову службу у Військах територіальної оборони України, членів добровольчих загонів оборони і безпеки територіальних громад.
Соціальний і правовий захист військовослужбовців, які проходять військову службу у Військах (силах) територіальної оборони України, резервістів, які виконують обов'язки служби у територіальному резерві, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів.
На членів добровольчих формувань (загонів територіальної оборони і безпеки) територіальних громад під час їх участі в заходах підготовки та виконання завдань територіальної оборони також поширюються, як і на членів їх сімей, гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який, у свою чергу, врегульовує і питання їх грошового забезпечення ц мирний час та в особливий період, а тим більше - під час війни.
Зокрема, фінансове забезпечення витрат, пов’язаних із реалізацією названого вище Закону, здійснюється за рахунок коштів що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України.
У свою чергу, Міністерство оборони України організовує та забезпечує в межах відповідних видатків належне фінансування і ресурсне забезпечення Військ (Сил) територіальної оборони України, добровольчих формувань (загонів оборони і безпеки) територіальних громад та заходів підготовки громадян до оборони.
Відповідно до Закону сільські, селищні та міські ради повинні забезпечувати у межах відповідних видатків місцевих бюджетів належне фінансування заходів територіальної оборони та підготовки громадян України до захисту своєї країни. Відкрити / Коментувати

2022-09-15 11:06:58 РОЗДІЛ VII
Забезпечення Військ (сил) територіальної оборони України, органів військового управління Військ (сил) територіальної оборони України, а також правоохоронних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони, зброєю та боєприпасами, матеріально-технічними засобами, спеціальною технікою, іншим майном, а також квартирно-експлуатаційним, медичним, іншим забезпеченням здійснюється Міністерством оборони України, суб'єктами територіальної оборони України за нормами та в порядку, встановленому Державним бюджетом України та чинним законодавством України.
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують місцеві (територіальні) підрозділи Військ (сил) територіальної оборони України територією, приміщеннями, об'єктами навчально-матеріальної бази, транспортними засобами, засобами зв'язку, продовольством, паливо-мастильними матеріалами, комунальними послугами, пов'язаними з організацією життєдіяльності військових частин, підрозділів та їх бойовою підготовкою, відповідно до встановлених норм.
Забезпечення Військ територіальної оборони України, інших суб'єктів територіальної оборони України може проводитися підприємствами Міністерства оборони України, Державним концерном «Укроборонпром» та державними підприємствами оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенними підприємствами, які включені до складу Державного концерну «Укроборонпром», а також за окремими угодами, у тому числі, із закордонними організаціями, а також підприємствами оборонно-промислового комплексу приватної форми власності за умов додержання норм і правил, визначених чинним законодавством України.
Забезпечення добровольчих загонів територіальної оборони та безпеки територіальної громади матеріально технічними засобами, засобами зв'язку, медичними послугами, житловими, навчальними і складськими приміщеннями, технікою тощо здійснюють органи місцевого самоврядування за рахунок місцевого бюджету та бюджетів об'єднаних територіальних громад. У випадку введення особливого періоду чи оголошення воєнного стану, за наказом Командувача Військ (сил) територіальної оборони України Загони територіальної оборони та безпеки територіальних громад забезпечуються зброєю, спеціальними засобами та засобами захисту за рахунок Військ (сил) територіальної оборони України, за окремим планом та рішенням.
Матеріально-технічне забезпечення підрозділів Військ територіальної оборони України і Загонів територіальної оборони та безпеки територіальних громад для виконання завдань з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного походження покладається на місцеві органи виконавчої влади відповідно до норм Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Матеріально-технічне, медичне та продовольче забезпечення підрозділів, інших військових формувань, правоохоронних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони, навчань, тренувань тощо, здійснюється Міністерством оборони України та Військами територіальної оборони України з подальшим обов'язковим міжвідомчим розрахунком.
Індивідуальна зброя військовослужбовців та резервістів, які проходять службу у Військах територіальної оборони, бійців добровольчих загонів територіальних громад, а також колективна зброя військових частин (підрозділів) Військ територіальної оборони України та боєкомплекти до них зберігаються у визначених обладнаних приміщеннях, в шафах (сейфах) на території пунктів постійної дислокації частин (підрозділів) Військ територіальної оборони України та визначених місцях зберігання або знаходяться безпосередньо на зберіганні у бійців територіальної оборони. Відкрити / Коментувати

2022-09-06 10:52:12 6 розділ Відкрити / Коментувати

2022-09-06 10:51:52 - беруть участь у охороні підводної культурної та археологічної спадщини.
У взаємодії із органами місцевого самоврядування та природоохоронними органами:
-здійснюють контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, в тому числі раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;
- приймають участь у охороні земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні;
-беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, додержання корм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;
-надають допомогу органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовищі в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням;
-приймають участь у проведенні перевірок щодо дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подають органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та правоохоронним органам відповідні матеріали для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності;
- а також виконують інші функції на виконання доручень і вказівок як Командування Військ (сил) територіальної оборони, так і відповідних органів місцевого самоврядування конкретної ОТГ. Відкрити / Коментувати