Аналітично-правовий ресурс

2022-12-09 14:20:03 Хіба не про намір повністю паралізувати в подальшому діяльність прокуратури України йде мова в цих явно надуманих «пропозиціях», які тільки будуть продовжувати тенденцію до витіснення із лав цього конституційного органу, в першу чергу, професійних прокурорів та недопущення саме їх до підвищення по службі, зокрема, і призначення на керівні посади? А хіба не про це свідчить той факт, що навіть наші законодавці, які повинні здійснювати парламентський контроль за діяльністю органів правопорядку, зокрема і прокуратури, в тому числі і через їх належне матеріальне забезпечення, майже щорічно закладають у державний бюджет найменші порівняно із іншими правоохоронними органами (я вже не зрівнюю із судами) заробітні плати для прокурорів? Так, до вашого відому, за даними підписаного нашим Президентом державного бюджету на 2023 рік знову передбачено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб в сумі 1600 грн. для формування посадових окладів прокурорів окружних прокуратур, який, ще раз акцентую увагу, є найнижчим від усіх інших категорій громадян, на відміну, наприклад, від посадових окладів працівників інших державних установ, де він складає 2102 грн., а про зарплати працівників НАБУ, ДБР і суддів взагалі мовчу, бо вони в рази більші.
Це свідчить не лише про продовжуючу порочну державну політику по умисному приниженню статусу прокурорів та їх ролі в забезпеченні функціонування нашої держави, тим більше, в умовах жорстокої війни, але і про явну зацікавленість, не виключено, що і влади, ослабити, погіршити спроможність прокуратури в протидії злочинності та корупції, що, в свою чергу створює необхідне підґрунтя для того, щоб було легше безконтрольно і безкарно розкрадати бюджети всіх років, як це має місце протягом останніх років та навіть і сьогодні, в таку лиху годину, коли кожна копійка в нашій державі повинна бути під контролем.
А про другу публікацію на цю ж тему поговоримо дещо пізніше.
Слава Україні!
Слава Збройним Силам України!
Слава добровольцям територіальної оборони! Відкрити / Коментувати

2022-12-09 14:20:03 Теж саме можна сказати і про бажання НАЗК , якщо це дійсно їх ініціатива (бо у мене вже чомусь виникають серйозні сумніви), «наповнити дисциплінарні органи прокуратури» якимись «представниками громадськості», що в нас за останні 8 років стало дуже популярним, але, підкреслюю, не принесло нашій державі жодних позитивних результатів і це потрібно, в кінці кінців, вже зрозуміти нашому суспільству. Якщо ініціатори таких «змін» під такими представниками знову мають на увазі наших всім відомих «грантоїдів», то такої практики у нас більше вже ніж достатньо, бо останні зробили все можливе, щоб зруйнувати українську прокуратуру і ослабити, тим самим, нашу державу в умовах війни, починаючи з 2014 року, а тим більше - напередодні повномасштабної агресії з боку росії.
Та і взагалі у мене склалось враження, що частина із названих вище пропозицій внесені не в національних інтересах України, бо явно хочуть ще більше ослабити органи прокуратури, тим більше, в умовах повномасштабної війни із російським агресором, коли вкрай важливим є активна участь саме прокурорів у зборі, перевірці та закріпленні доказів вчинених воєнних злочинів і доведення їх у судах, в тому числі, міжнародних.
Тому, нашому Президенту давно пора вже покласти край подальшому руйнуванню цього конституційного органу, а НАЗК порадити займатися своїми безпосередніми обов’язками, бо чергові, явно шкідливі потрясіння для прокурорів негативно позначаться на виконанні ними конституційних функцій під час війни і таким чином неминуче підірвуть імідж нашої держави, що вкрай небажано, особливо, зараз!
Більше скажу, вже тепер складаються обставини, що саме такого вкрай небажаного результату можна обґрунтовано очікувати в майбутньому. Тільки вдумайтесь, за повідомленням того ж Офісу Генерального прокурора, вже на сьогодні зареєстровано 68 тис. злочинів проти України (а війна ще не закінчилася), в той час як в органах прокуратури після її постійних «реформ» і потрясінь залишилося працювати приблизно до 10 тис. працівників прокуратури, більшість із яких, за оцінками значної частини експертів, з чим і я, на жаль, змушений погодитись, являються професійно не спроможними на високому професійному рівні здійснювати організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, тобто, здатних належним чином довести ці кримінальні провадження до суду. Це, по-перше. А по-друге, із цієї загальної кількості прокурорів значно менша їх частина мають безпосереднє відношення до розслідування даної, звертаю увагу, надзвичайно складної категорії кримінальних правопорушень. А по-третє, навіть у названих прокурорів, причетних до цієї ділянки роботи, в провадженні є і інші справи, тим більше, що за нинішнім Законом ці ж прокурори одночасно повинні ще і підтримувати у них публічне обвинувачення в судах. Ось і порахуйте, скільки прокурорів може сьогодні бути залучено до розслідування воєнних злочинів, тим більше, в таких кризових умовах, і це при тому, що вузькоспеціалізована військова прокуратура відсутня по вині, вибачте, що акцентую, але це правда, саме нинішнього Президента України, який абсолютно необґрунтовано наклав вето на проголосований нещодавно Верховною Радою відповідний Закон.
Тому, із викладеного вище і напрошуються не зовсім прийнятні враження та висновки. Відкрити / Коментувати

2022-12-09 14:20:02 Відвертий, вибачте, непрофесіоналізм ініціаторів таких нововведень проглядається і в тому, що оцінювати роботу прокурора пропонується комісією, яка створюється із прокурорів, «визначених випадково електронною системою оцінки» серед прокурорів, які мають найвищий рейтинг за результатами оцінювання. Тобто, виходить, що прокурори, які працюють разом в одному колективі, будуть оцінювати один одного! Тим більше, що цей «найвищий рейтинг» прокурорів пропонується визначати на підставі «балів», виставлених, знову ж таки, членами названої вище «комісії» і теж за допомогою виключно електронної системи оцінювання!
І після такої процедури «перевірки» і, тим більше, «оцінки» роботи прокурора можна буде визначитись щодо відповідності його займаній посаді, а, тим більше, наявності підстав для підвищення його по службі?! Повна нісенітниця!
Що ж стосується пропозицій НАЗК змінити законодавчі підходи щодо дисциплінарної практики в органах прокуратури і пов'язаних з нею норм, то я не настільки категоричний в їх несприйнятті. На цю тему і схожі з нею моменти я вже неодноразово висловлювався і свою думку не змінив.
Так, я також погоджуюсь з необхідністю конкретизувати в Законі «Про прокуратуру» види дисциплінарних проступків, вчинення яких прокурором потягне за собою звільнення його з посади і з органів прокуратури взагалі, в тому числі й окремо види проступків, за вчинення яких може бути звільнено з посади Генерального прокурора та його заступників, зокрема і керівника САП; з тим, щоб дати роз’яснення змісту дисциплінарного проступка «у вигляді вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури»; а також і з тим, щоб визначити конкретний перелік дій, які входять до складу дисциплінарного проступку у вигляді «одноразового грубого порушення прокурорської етики».
Підтримую також пропозицію ініціаторів щодо необхідності розгляду дисциплінарної скарги на Генерального прокурора та його заступників саме Вищою радою правосуддя, особливо враховуючи належність органів прокуратури саме до судової гілки влади, а також щодо встановлення вичерпного переліку законних підстав для висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному прокурору, що має наслідком його відставку з цієї адміністративної посади.
А тепер дещо про інші пропозиції НАЗК, які взагалі вважаю неприйнятними при будь-яких умовах, тим більше, під час війни на території України, бо це тільки ще більше буде ослаблювати нашу державу в такий складний час. Зокрема, ви тільки подумайте, що пропонують ініціатори: щоб кандидата на посаду Генерального прокурора теж обирала чергова «комісія», тобто, не представники українського народу в лиці обраних ним народних депутатів України, а саме «міжнародні експерти», які повинні складати половину складу цієї комісії, тобто, фактично представники іноземних держав, які, звертаю вашу увагу, не знають ні нашої мови, ні нашого менталітету, ні наших традицій, ні нашої правової культури і головне - нашого законодавства, зокрема, і щодо діяльності та функцій українських прокурорів, особливо в частині кримінального процесу, чого, до речі, не практикують в жодній країні світу, а не те, що Європи, куди ми, начебто, дуже прагнемо. Я вже мовчу про те, що такі «експерти» будуть завжди діяти в інтересах своїх країн, а не нашої.
І це при тому, що навіть нинішня війна вже показала всьому світу здатність саме українського народу на нечувані факти героїзму, єдності та витримки, якими сьогодні захоплюється весь цивілізований світ, на відміну від тих же європейців та США, які нам рекомендують, м’яко кажучи, відверто неприйнятні для нашої держави норми. Відкрити / Коментувати

2022-12-09 14:20:02 Я не збираюсь зараз нікому читати лекцій, але, скажіть мені, панове реформатори із НАЗК, в рамках якого із озвучених Вами критеріїв, яким чином та на яких підставах запропонована вами «комісія» повинна оцінити хоча б такі результати роботи кожного прокурора:
- кількість кримінальних проваджень, які знаходились у провадженні такого прокурора протягом конкретного періоду ( 1 року, 2 років, 3-х років і т.д.), тобто, яке він мав навантаження;
- скільки із таких проваджень за цей час було вивчено прокурором і чим це підтверджується;
- у скількох із цих проваджень ним дано письмових вказівок і яким чином цей прокурор проконтролював їх виконання; наскільки ці вказівки були повні, конкретні і головне - чи допомогли вони встановити істину у даному розслідуванні, чи навпаки – були чисто формальними;
- у скількох провадженнях цим прокурором було особисто виконано слідчих дій, яку кількість і яких саме;
- скільки було погоджено таким прокурором підозр, підготовлених слідчими, за якими статтями КК України, в тому числі, у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів, із них в складі ОЗГ та ЗО; скільки підозр винесено особисто таким прокурором і теж із розбивкою на такі види;
- скільки було ним погоджено клопотань слідчих про проведення слідчих (розшукових) дій і в погодженні скількох із них було відмовлено (окремо щодо обшуків і накладення арештів на майно); у задоволенні скількох підтриманих прокурором клопотань було відмовлено судом; скільки із проведених обшуків виявились безрезультатними, а накладених арештів на майно були в послідуючому скасовані;
- скільки було погоджено клопотань про проведення НСРД і в задоволенні скількох із них було відмовлено; в скількох із них після проведення були здобуті негласні матеріали, які були використані в якості доказів у кримінальних провадженнях, а в скількох - необхідні докази не були здобуті, тобто, фактично мало місце безпідставне втручання в приватне життя громадян;
- скільки прокурором розглянуто скарг на дії слідчих, скільки із них задоволено, а в задоволенні скількох відмовлено;
- в скількох випадках дії цього прокурора були визнані неправомірними вищестоящим прокурором і слідчими суддями;
- у скількох випадках ним було визнано проведення конкретними слідчими досудового розслідування неефективним і ініційовано питання про передачу такого провадження іншому слідчому;
- у скількох провадженнях цим прокурорам було відмовлено в погодженні обвинувальних актів, підготовлених слідчими, скільки обвинувальних актів було ним погоджено та направлено до судів (окремо дані про погодження клопотань до суду про застосування примусових заходів); скільки обвинувальних актів було складено особисто прокурором і направлено до суду;
- скільки було закрито, тому числі і ним особисто, на досудовому розслідуванні кримінальних проваджень за відсутністю події і складу злочину, а також за недостатністю доказів вини підозрюваного (окремо за кожною підставою);
- у розслідуванні скількох проваджень була допущена тяганина, на яку не реагував прокурор, у скількох провадженнях продовжувались безпідставно строки досудового розслідування і тримання під вартою;
- у скількох судових засіданнях на стадії досудового розслідування він приймав участь; у розгляді скількох обвинувальних актів цей прокурор приймав участь в судах, у скількох із них суд погодився із запропонованою прокурором кваліфікацією дій обвинуваченого, у скількох провадженнях прокурор не зміг довести запропоновану ним кваліфікацію злочину у суді; скільки з них вона була змінена в сторону пом’якшення;
- у скількох провадженнях, в розгляді яких прийняв участь цей прокурор, суд виніс обвинувальні та виправдальні вироки (відносно скількох осіб), а скільки проваджень були судом закриті за реабілітуючими та (окремо) за нереабілітуючими підставами, скільки вироків судів були оскаржені цим прокурором до апеляційної інстанції і скільки таких скарг було задоволено апеляційними судами.
І так далі. Відкрити / Коментувати

2022-12-09 14:20:02 І знову про «реформи»
Напередодні професійного свята працівників прокуратури мені прийшлось ознайомитись із двома публікаціями в Інтернет-просторі, які змушують мене на них реагувати. Я впевнений, що війна із Росією закінчиться рано чи пізно, ми обов’язково переможемо, але, хотілося б, щоб наша країна після цього не тільки «зализувала рани» від наслідків агресії, а і мала всі необхідні перспективи стати повноправним членом Європейського Союзу, тобто демократичною і по справжньому правовою державою, в якій будуть домінувати принципи верховенства права, а не сили і «безпредєлу» влади, як це має місце в тій же Росії та Білорусії, я вже не говорю про КНДР чи Іран, щоб права та свободи людини і громадянина в Україні були насправді забезпечені, а не існували лише на папері.
І як би комусь не хотілося повністю ліквідувати вплив органів прокуратури на ці процеси, як це було зроблено кілька років тому в тій же ненависній Росії, вважаю, що прокурори в Україні і надалі повинні суттєво впливати на стан дотримання вимог законодавства, особливо в частині забезпечення прав і свобод громадян в діяльності органів правопорядку, як це до цього часу і передбачено профільним Законом.
Але, у нашій державі, на жаль, не всі так налаштовані. Як не дивно, а один із новостворених антикорупційних органів (НАЗК) мабуть переплутав свої повноваження із законодавчими, винісши на обговорення в ЗМІ, тільки не дивуйтесь, «пропозиції щодо покращення якості роботи прокуратури в цілому та її дисциплінарного органу, зокрема».
Мало того, що це не компетенція Національного агентства з питань запобігання корупції, так від його імені ще й пропонуються речі, які взагалі не пов’язані із змістом конституційних функцій прокуратури. Це ж треба було додуматись, щоб оцінку якості роботи кожного прокурора здійснювала «електронна система» , чого немає в жодній країні не те, що Європи, а навіть і світу.
Мало того, що такий підхід, вибачте, «висмоктаний із пальця», так ще й не враховує взагалі те, про що я говорив вище. На думку ініціаторів таких чергових «змін» назване «оцінювання» повинно відбуватись за такими критеріями:
- Доброчесність;
- Професійна компетентність;
- Функціональна компетентність;
- Управлінська компетентність (для керівників), причому останні, як мінімум, два, не тільки для мене незрозумілі, а і суперечать конституційному принципу правової визначеності;
- і лише на п’ятому місці – результативність в роботі.
І де, хочеться запитати у «реформаторів» із НАЗК, серед цих, так званих, «критеріїв» передбачено необхідність перевірки і оцінки діяльності прокурора по забезпеченню як ним самим, так і, особливо, органами правопорядку в цілому, дотримання вимог законів, зокрема, прав та свобод громадян на стадії досудового розслідування і в суді?!
Тобто, виходить, що нічого дієвого та корисного і ці «реформатори» не пропонують, а озвучена ними чергова компанія по подальшому «реформуванню» прокуратури зводиться знову до вже скомпроментованих «атестацій» і «переатестацій», основним реалізатором яких є робота комп'ютерної системи, яка і буде, ви тільки вслухайтесь, визначати придатність кожного прокурора до служби в органах прокуратури через: 1) тестування (з чим ще можна було б погодитись), 2) анонімний збір інформації про атестуємого від інших прокурорів та інших працівників прокуратури (відносяться і водії, секретарі, прибиральниць і т. д.), з якими даний прокурор мав взаємодію по роботі, що є взагалі неприйнятним як по суті, так і по змісту, і лише після цього 3) проходження, так званої, «комісії оцінювання».
Зокрема, для мене взагалі не зрозуміло, як комп’ютер, наприклад, може перевірити результативність роботи прокурорів шляхом аналізу статистичних даних та зробити висновок, чи відповідає конкретний прокурор займаній посаді чи ні, а тим більше, чи може претендувати на вищу посаду, в тому числі, керівну? Вибачте, але, як по мені, то це повна маячня!
Ну не можна таким шляхом перевірити якість і повноту виконання покладених на прокурора службових обов'язків! Відкрити / Коментувати

2022-11-18 16:16:19 Я, друзі, був взагалі шокований, коли взнав про прийняття нещодавно Командувачем Сил (військ) територіальної оборони рішення про фактичне розформування більше 40 (!) добровольчих формувань ТрО м. Києва та розірвання контрактів із добровольцями. Невже війна закінчилась? Невже зникла загроза повторного наступу рашистів на столицю України зі сторони тієї ж Білорусії, про що, так званий проект, «Єдині новини» в телевізорі не перестає повторювати майже щоденно. Невже ви надієтесь на будівництво на кордоні вже котрої за рахунок стіни довжиною 30-50 кілометрів? Невже Путін відмовився від реалізації свого плану про знищення нашої держави? Я вже навіть мовчу про відсутність передбачених законних підстав для їх розпуску, а фактично ліквідації і тим більше - розірвання контрактів із добровольцями, бо ми вже звикли, що закони в нашій державі не діють і не тільки у воєнний час. Тому мабуть і не дивно, що я не отримав будь-яких відповідей від відповідних органів влади на розроблені мною, за дорученням командира добровольчого формування «Пропозиції щодо вдосконалення законодавства про територіальну оборону України», і направлені їм над якими працював більше 2-х місяців від початку війни під час служби в територіальній обороні.
І насамкінець, вважаю, що навіть зараз, коли північний і північно-східний кордони, більш-менш, захищені на відміну від станом на 24 лютого, нищити територіальну оборону, що в Києві, що в північних і північно-східних областях України, є дуже небезпечним кроком, що вкрай негативно вплине на нашу обороноздатність. Якщо не сказати про більше.

Слава Україні!
Слава Збройним Силам України!
Слава добровольцям територіальної оборони України! Відкрити / Коментувати

2022-11-18 16:16:19 Не можу стриматися навіть зараз, перебуваючи в стані після хірургічної операції, коли спостерігаю подальше, тепер вже без сумніву, руйнування інституту територіальної оборони, не тільки передбаченого Законом України «Про основи національного спротиву», а і головне - випробуваного результативно в перші дні і місяці війни з росією, коли саме добровольчі формування територіальних громад фактично зупинили рашистів і перешкодили агресору захопити Київ, Київську, Чернігівську і Сумську області! Як мінімум. Причому, це було в ситуації, коли діюча влада фактично була паралізована, а воєнізовані органи правопорядку (Нацпаліція, СБУ, НАБУ, ДБР) зокрема їх центральні відомства, взагалі покинули столицю і виїхали на безпечну Західну Україну.
Замість того, щоб удосконалювати і заохочувати такі добровольчі загони територіальної оборони, залучати якомога більшу кількість добровольців, які бажають захищати свої населені пункти в межах територій громад, від ворога, займатись їх військовою підготовкою, забезпечувати таких добровольців всім необхідним для виконання покладених на них функцій та створювати їм інші умови, передбачені законом, наша влада навпаки зробила вигляд, що добровольчих батальйонів територіальних громад, як не було, що є неприпустимим особливо у війні з таким противником, який до цього часу не відмовився від захоплення нашої держави і винищення нас, українців. Ви тільки зверніть увагу, як буквально після відсічі ворога біля столиці та на Київщині влада як центральна, так і підпорядкована їй місцева, постійно ухилялись від забезпечення підрозділів територіальної оборони необхідною вогнепальною зброєю та боєприпасами, одягом та засобами індивідуального захисту, потім через внесення змін до закону позбавили права добровольців отримувати середню заробітну плату за місцем роботи, залишивши бійців територіальних громад взагалі без засобів існування, коли вони вже за свій рахунок змушені були купляти одяг і необхідну амуніцію, в тому числі бронежилети і т.д., навіть в ущерб для своєї сім’ї, що вже на тому етапі призвело до часткового скорочення кількості учасників добровольчих формувань. Далі наша влада нанесла ще один суттєвий удар по територіальній обороні, саме по основному мотиву її комплектування, надавши право Командувачу ЗСУ використовувати підрозділи територіальної оборони і поза за місцем адміністративно-територіальних одиниць, де вони були сформовані, тобто, фактично призвавши їх на військову службу, що суттєво теж вплинуло на кількість членів ДФТГ, так як із них не всі були готові, в тому числі, і фізично та за станом здоров’я, приймати участь у бойових діях на передовій, в першу чергу, далеко від їх домівок і сімей.
І це ще не всі факти протидії добровольчому руху територіальної оборони, але, про це більш детально будемо говорити після вже Перемоги. А ось про основне потрібно говорити саме зараз, щоб вплинути на нашого Президента з тим, щоб не допустити руйнування самої ідеї територіальної оборони, без якої Україна просто не вистоїть проти росії, яка ще довго існуватиме чи з Путіним, чи без нього, і надалі загрожуватиме Україні навіть і після підписання будь-яких мирних договорів, про які сьогодні все більше почали говорити. Відкрити / Коментувати

2022-10-20 10:23:05 Стаття Відкрити / Коментувати

2022-10-20 10:22:48 Зокрема, в тій же Чехії Генерального прокурора можна звільнити, якщо він серйозно порушує обов’язки, що випливають із його посади.
А в Албанії Генеральний прокурор може бути звільнений за порушення Конституції або серйозне порушення закону, а також за дії і поведінку, які серйозно дискредитують посаду і репутацію прокурора.
Тому, чи є при такому законодавстві і тим більше, при такій практиці діяльності нашої влади шанси в України стати якнайшвидше повноправним членом ЄС, я відверто сумніваюсь, хоча сам дуже хотів би цього. У зв’язку з цим, ще раз із сумом для себе констатую, якщо ми не змінемо законодавчо процес звільнення Генерального прокурора з посади, доки не буде чітко передбачено у Законі, перш за все, причини і підстави для цього, пов’язані із станом і якістю виконання ним покладених на нього службових професійних обов’язків, наші Європейські перспективи виглядають дуже примарно.
З урахуванням викладеного, ще раз звертаю увагу нашого вельмишановного Володимира Олександровича Зеленського на цю прогалину в Законі України «Про прокуратуру» і раджу йому врахувати викладені вище пропозиції щодо внесення необхідних змін до законодавства про підстави і причини звільнення Генерального прокурора з тим, щоб забезпечити останньому (зокрема, і нинішньому очільнику Офісу Генерального прокурора) гарантії соціального захисту від тиску та політичних претензій (репресій) з боку діючої влади чи опозиції, з метою створення належних (Європейських) законодавчих умов для забезпечення справжньої незалежності найвищої посадової особи органів прокуратури.

Слава Україні! Відкрити / Коментувати

2022-10-20 10:22:48 Тобто, виходить, що вона могла бути звільнена із названої адміністративної посади лише «у зв’язку із поданням заяви про дострокове припинення повноважень за власним бажанням», хоча у своїх попередніх дописах на Фейсбуці І. Венедиктова явно не збиралась цього робити. Як вдалося Гаранту Конституції «переконати» її все-таки прийняти таке рішення невідомо (у версію про пропозицію Президента їй очолити посольство в одній із європейських держав не дуже віриться).
Не дає відповіді на це питання і сам виступ Президента України з цього приводу, в якому він намагався пояснити, чому ним було прийнято рішення (до речі, на мою думку - неконституційне) про «відсторонення» Генерального прокурора і Голови СБУ від займаних посад. Названа Володимиром Олександровичем загальна кількість прокурорів і працівників СБУ, які, начебто, перейшли на сторону окупантів і співпрацювали із ними, без розкриття конкретної причетності особисто Венедиктової і Баканова до цих фактів державної зради та колабораціонізму, не звучало переконливо, особливо, виходячи з того, що тих же працівників Національної поліції України перейшло на сторону ворога в рази більше, але, кадрових висновків щодо заміни того ж Міністра внутрішніх справ чи хоча б керівника Нацполіції ніхто не робив. Дивною була також заява Президента України і про те, що в, так званому, Офісі Генерального прокурора і СБУ в той момент, начебто, йшли якісь «внутрішні перевірки», що, як мінімум, стосовно тієї ж І.Венедиктової не відповідало дійсності, тим більше, незрозуміло, на якій підставі і ким саме вони там могли проводитись. До того ж, як убачається, Президентом і Верховною Радою не була виконана і вимога ч. 4 ст. 42 цього Закону, в якій чітко зазначено, що, у випадку звільнення Генерального прокурора з адміністративної посади Президентом України або припинення його повноважень внаслідок висловлення йому недовіри парламентом, Глава держави або парламент повинні були отримати від кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів висновок щодо виконання Генеральним прокурором професійних обов’язків, зміст якого, до суспільства також не довели.
Тим більше, що статтею 63 Закону України «Про прокуратуру» чітко передбачено видачу Президентом України указу про звільнення Генерального прокурора з посади на підставі та в межах подання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, чи Вищої ради правосуддя. Чи були такі подання та, знову ж таки, про які саме недоліки в роботі Генерального прокурора І. Венедиктової там інша мова і хто саме їх виявив, суспільству теж не повідомили. Скоріше всього, і ці вимоги Закону України «Про прокуратуру» в даному випадку були проігноровані.
А в цьому, в сукупності, і криється основна причина перетворення фактично процесуальної особи Генерального прокурора на політичну фігуру в органах влади України, тому будь-хто при призначенні на цю відповідальну посаду на конкретний строк, передбачений в Законі, навряд чи зможе бути принципово налаштованим забезпечити належне виконання органами прокуратури покладених на неї конституційних повноважень та намагатися покращити її діяльність на користь держави і її громадян. Я вже не говорю про створення завдяки саме такому законодавству корупційної складової, коли Генеральний прокурор не має будь-яких законних гарантій пробути на посаді весь конституційний термін, на який його було призначено.
А про те, що це не мої особисті вигадки, чи припущення, а реальність, яку конче потрібно змінювати, говорить, до речі, і затверджена нещодавно Верховною Радою України «Антикорупційна стратегія на 2021-2025 роки», де також чітко вказано про необхідність внесення до Закону України «Про прокуратуру» змін про вичерпний перелік підстав для звільнення та припинення повноважень як прокурорів (хоча, які, насправді, були прийняті ще у 2014 році), так і Генерального прокурора, про що і я наголошую.
На превеликий жаль, не бере Україна за приклад і Європейський досвід, де у значній частині країн законодавство чітко передбачає конкретні підстави для звільнення особисто Генерального прокурора. Відкрити / Коментувати