Філософські бесіди на життєві теми

2022-08-21 22:05:22 Знайшла вчора на просторах інтернету абсолютно прекрасний допис, хочу ним поділитися тут


"Коли діва приходить до Баби Яги і запитує, як їй знайти нареченого, Баба Яга не радить їй мати вічно пружну попу, губки качечкою і спокусливу ходу.

Вона відправляє її виявляти свою агресивність, оплакувати свій біль, шукати свою дорогу і за бусиками. Бірюзовими. Тому що бусики – це красиво

Поганий зір.

Коли діва приходить до Баби Яги і плаче про те, що всі діви навколо прекрасні і лише вона одна жахлива, Баба Яга не дає їй таблетки від віку, ваги, носа з горбинкою та попи з целюлітом.

Вона бурмоче собі під ніс: "Знову дівка блекоти об'їлася" і дає їй понюхати настоянку болотного багна. Від багна сильно течуть сльози і щипає в носі. Але зір у діви помітно покращується, і вона може тепер бачити свою прекрасність.

Куди витікають сили?

Коли виснажена діва приходить до Баби Яги і скаржиться на те, що втомилася, зовсім немає сил, а встигнути треба багато, то Баба Яга не каже їй як оптимізувати тайм-менеджмент, щоб більше встигати і не читає афірмації від утоми.

Вона розплітає діві коси і веде її в натоплену лазню. Після лазні загортає в теплу ковдру, заварює ароматний чай із лісовою суницею і розпитує діву про те, куди витікають її сили. І діва виявляє, як багато добра вона хоче заподіяти людям, як несе вона те, що мають нести інші, як намагається зробити так, щоб усім довкола було добре. І яку ціну вона за це сплачує.

Чарівний клубок.

Коли діва приходить до Баби-Яги і каже, що заблукала, Баба-Яга не поспішає давати їй заповітний клубочок, що покаже вірну дорогу. Вона ширяє діву в лазні і напоює запашним чаєм з чебрецем. Стара знає, що лазня очищає тіло, а розмова - душу, тому вона велить діві: "Розповідай!". І знає стара, що спочатку будуть слова злі, жовчні, потім жалібні, і тільки в самій глибині знайдуться слова ніжні, заповітні. Заплаче діва. Зі сльозами спаде з очей пелена, а з душі - морок.

Тепер можна і чарівний клубочок діві віддати. Саме час.

Темний час.

Коли діва приходить до Баби-Яги і плаче, що забрався до неї в серце смуток темний і згорнувся там змією підколодною, стара не пропонує їй вбрання яскраве і пісні розухабисті. Вона розводить вогонь у вогнищі, заварює чай із брусницею і під мірне потріскування дров, питає у діви про те, що давно померло, але так і не поховано, не оплакано. Про те, що настав час відпустити, але немає сил. Розповідає їй про темний час, коли дерево втрачає свій останній лист, нічого не знаючи про весну. Про час, коли зовнішнє життя завмирає. Про холод та порожнечу всередині. Про страх, що це назавжди. Про віру в те, що весна обов'язково станеться і нове листя виросте там, де скинуто старе.

І про бусики каже. Бірюзові. Адже бусики – це гарно.»

Юлія Серіна Відкрити / Коментувати

2022-08-19 10:50:33 Вчора були в просторі, де будемо проводити дівочу зустріч у суботу.
Я дивилася на все це, стрічки, колоски, сухоцвіти, каву зварену на піску в турці, Дніпро і захід сонця, і не розуміла як я опинилася в цьому місці свого життя.

Тілесні практики, жіноче коло, люди які прийдуть до мене і Ангеліни за нашими знаннями та енергетикою.

Мені так спокійно через цей захід, хоча зазвичай я нервую.

Зараз моє життя якось змінюється, а його не оцінюю, як завжди "погані/гарні" зміни. Я просто констатую.

Воно змінюється. Я змінююсь. Змінююсь так, як ніколи не думала. Це не такі зміни, до яких можна доторкнутися або побачити відразу, але вони точно кардинальні. Це лякає і вабить мене, прокинувся ентузіазм: "О, цікаво, а як буде далі"? І трохи страху, бо зазвичай після таких змін я лишаюсь сама. Жорстке форматування оточення, зміна роботи (ну тут простіше, в мене її нема), професії, цілей в житті.

Прощавай, чергова криза, здається я виходжу. Відкрити / Коментувати

2022-08-16 17:49:11 "Зависть - плохое чувство".

Ну, для начала не бывает плохих чувств. Никаких.

Зависть подсвечивает неудовлетворенные потребности. Я вот, например, завидую всем, кто уехал. Потому что у меня есть такая потребность и она не удовлетворена.

А ещё завидую худым от природы женщинам, потому что мне нужно ограничивать себя во всяких вкусных штуках и заниматься спортом, чтобы удерживать вес на месте. И все равно, я с этим не всегда успешно справляюсь.

Мне интересно наблюдать за реакцией людей, когда я прямо говорю, что я им в чем-то завидую. Обычно это смесь смущения и раздражения и смена темы.

Кому вы завидуете? Или может чему? Говорите ли об этом прямо или нет? И какая реакция? Відкрити / Коментувати

2022-08-13 21:34:06 Щиро люблю своїх колег.
І кожен раз я переконуюсь, що інста і лонгріди - це тупо протилежні речі. Бо навіть дописи своїх друзів та колег, на яких я підписана, я не читаю.

Приходжу в інсту за гарними фото і відосиками, а за лонгрідами на ФБ та в Телеграм. Я знаю що там треба час на читання, щось зберігаю, з телеграму пересилаю в "Вибране" і читаю коли є час та настрій.

Цікаво, що раніше я не бачила цього, не звертала увагу на свої власні реакції та патерни поведінки. А причина - "Ну я стільки сил витрачаю, тут всьо так гарненько, а десь там треба все спочатку".

Так. Треба. Іноді треба покинути все, над чим працювала, бо "якщо кінь здох, злізай". Відкрити / Коментувати

2022-08-09 14:07:37 Пів року без прибутку.
І вони ще навіть не скінчилися...

На початку війни я залишила проект, з яким працювала, бо він був російський. Я працювала там 2 роки і щиро любила те, чим займалась. Я прийшла до того чувака, бо він був взірцем критичного мислення, тим, на кого я хотіла бути схожою. Але, на початку березня, він опублікував допис з нарізкою з "Брата 2", там було щось про любити Родіну во всєх проявлєніях і все таке інше...

Для мене це стало одним з найбільш істотних потрясінь. Робота була для мене опорною штукою і цей чувак також. Я бачила, що є "нормальні" руські, які здатні мислити. Але той допис... В той момент я втратила віру, бо якщо вже він таке пише, то всьо. Немає там нікого нормального.

Пів року безробіття я мріяла про те, куди я витрачу гроші. Нові сумочки, спідниця, сукня, посуд, блокнот, рослини.

Вчора я відкрила свій wishlist і спитала себе: "Припустимо, в тебе є зараз 200 тисяч гривень, купляй що хочеш. Що будемо купляти?". А купити хотілось лише ремінець для фотіка за 700 гривень і рослинку за 800. А ще квитки до Праги, Лісабону, Анталіі та Ніцци, щоб побачити тих, за ким сумую.

В тих думках я, нарешті, розпакувала валізи. Виявляється за пів року мені вистачило 10 кілограм речей, косметики, шампуня і так далі. Все це важило 10 кг. Нахєра мені ще одна спідниця? Я така вже шмоточніца була) але цей вимушений експеримент (не купити собі за пів року нічого) змусив мене переоцінити власні потреби і слухати себе, питати себе, а чого я хочу насправді? Які речі мені справді потрібні? Які я просто хочу, бо вони гарненькі? А які через прекрасну роботу маркетологів?

За весь цей час, я кожен раз відкриваю для себе знову і знову, вислів: "Самі головні речі в житті - це зовсім не речі". Відкрити / Коментувати

2022-08-06 19:26:57 Давно хочу поделиться своим состоянием.
Как раз потому что сейчас оно стабильно.
Пару недель назад мне хотелось выйти в окно. Я хочу разместить свои мысли в тот период здесь, потому что для инста мне казалось это слишком личным.


"Как минимум 3 раза в день я думаю о самоубийстве.
Я не могу больше так жить. Я не могу найти работу, не могу отпустить прошлую жизнь, не могу... Да вообще нихера не могу. Я не знаю как дальше это продолжать и зачем вообще? Я не хочу уже ничего. Хочу просто, чтобы прекратились мои страдания. Каждый день я что-то в себе хороню. Надежды на то, что будет лучше когда-то, что я как-то справлюсь, потому что я нихера не справляюсь.

Меня уже даже не беспокоит, что я жалкая, что лицо опухло от слез, а я набрала 5 кг. Что у меня проблемы со здоровьем, лечить которые нет денег, что собаке нужна операция, потому что она уже старенькая, что нужно нормально общаться с людьми, потому что у меня нет сил общаться нормально с собой. Мне каждый день так мучительно больно, в моем каждом дне столько страданий, что я просто заканчиваюсь."

Зачем это здесь? Я хочу рассказать, что быть не ок - это ок. Что иногда всем нужна поддержка и помощь, сейчас она у меня есть. И не всегда из всего можно выбраться на своих ресурсах. Для меня ресурсом, который помог выбраться стала фармакологическая поддержка. Я обратилась к психиатру на стадии размышления, а каким именно образом я хочу умереть? И мотивы у меня были из любви к себе. Не мучать себя, не страдать. Иногда страданий слишком много, как для одного человека. Відкрити / Коментувати

2022-08-05 17:14:19 А теперь ещё и комментарии добавила. Хоспаде! Здравствуйте все! Пока что я считаю что завести тележку - это было лучшим событием с 24.02, что произошли со мной. Відкрити / Коментувати

2022-08-05 17:11:02 Чего не стоит ждать от психотерапии?

1. Я смогу справиться с кризисом.
Кризис - это важно. Недавно я писала о кризисе 30 лет, но есть и другие нормативные и экзистенциальные кризисы. Их очень много. И, скорее всего, психотерапия подготовит прекрасную почву для ещё одного Кризис - это не плохо! Это одно из условий развития человека. (После войны я сильно переосмыслила кризисы, кризис - это отравление новизной, когда слишком многое происходит и ты просто не успеваешь адаптироваться).

2. У меня станут лучше отношения с партнёром/мамой/подругой и тд.
Психотерапия - способ познания себя. И, скорее всего, ты поймешь почему у тебя такие отношения и реакции, но знание этого факта влияет только на тебя. Психотерапия не меняет личные качества других людей из твоего окружения и не делает тебя более удобной для этого окружения. Спойлер: велика вероятность, что у тебя поменяется партнёр или окружение в результате прохождения терапии.

3. Терапевт поможет быть менее агрессивным (сюда можно поставить любую эмоцию).
Нет, терапевт не научит тебя быть более удобным. Не "починит", потому что ты не сломан. С тобой все ок. Он поможет наладить тебе контакт со своей злостью, предложит поближе познакомиться и признать свои переживания и потребности (даже те, которые социально неприемлемы).

#пропсихологію Відкрити / Коментувати

2022-08-05 17:10:11 Страждання

Чим більше я занурююсь у світ психології тим більше я помічаю як трансформується моя уява про психотерапію.

Наразі я вважаю, що мета психотерапії - це полегшення страждання і легалізація самого факту страждання.

В суспільстві не прийнято скаржитись на життя та на справи, тому сам факт страждання вважається соромним. Але страждання - це дуже велика частина нашого життя (а зараз так взагалі). І легалізація цього страждання дуже важлива.

Я, наче, вже писала, що психотерапія це не історія про знайти чоловіка/друзів, налагодити відносини, стати кимось іншим, тощо.

Для мене, мої власні сесії з терапевтом, це про місце і простір, де я легально можу страждати, ридати, скаржитись на все на світі і бути зрозумілою. Страждання "в людину", яка від цього страждання не зламається, не відвернеться, не піде і не буде фиркати, знецінювати і надасть мені якісний зворотній зв'язок.

Так що, поки так виглядає моє уявлення про психотерапію.
#пропсихологію Відкрити / Коментувати