2021-08-15 16:17:41
Цей допис я присвячую своєму тілу
Я люблю дивитися на себе у дзеркало, а особливо, коли гола. Я розглядаю тазові кісточки, виражену талію, широкі бедра, а ще просто обожнюю свої груди. Але так було не завжди.
У свої 17-19 я щиро ненавиділа свою зовнішність. Мені хотілося вирізати своє тіло і вкласти натомість щось зовсім інше – щось красиве! Я страшенно сутулилася і почувалася, наче моє тіло стискають жорсткі рукавиці. Моє обличчя було суцільною гримасою, а у очах читалася ненависть. Зараз я дивлюся на ті свої фото і мені мене шкода. Бо я виглядала наче загнаний у кут невеличкий звір з виряченими очима у німому “не підходи – вб’ю”. Нещасна, недолюблена, перелякана і від цього всього зла.
Тоді я на відріз не вдягала обтислий одяг, щоб ніхто, не дай боже, не побачив, що у мене є жирок на боках і животик. Я ніколи не вдягала суконь, у спідниці почувалася незграбною. Я не розуміла, чому у мене обвислі груди, мені ще навіть немає 20-ти. Я не подобалася сама собі – а
якщо ти не подобаєшся собі, то ніколи не будеш подобатися іншим! (а я цього не розуміла і плакалася, чому мене ніхто не любить).
Лиш мріяла про гарний ніс, рівніші зуби, інший розріз очей, густіше волосся. Мені подобалися акуратні курносі носики, чорне лискуче волосся, веснянки – короче, подобалося усе, чого не мала від природи. А у дзеркалі бачила лише свої прищі, кривуваті зуби і ніс, який все псує.
Я була на самому дні. А найстрашніше – ненавиділа своє тіло. Кожного разу, коли друзі кликали на річку, я виправдовувалась всякими відмазками – а насправді боялася, що мене побачать у купальнику і подумають «от уродіна – і це з нею ми дружимо?». Так, наче людям на пляжі більше нічим зайнятися, лиш розглядати одну-єдину дівчинку з сутулими плечима, підлітковим жирком на боках і розтяжками на стегнах
від того, що через гормони у 15 років стрімко набрала, а потім різко скинула вагу.
Після 20-ти справи якось налагодились. Я усвідомила, що моє тіло – це єдине, що у мене є. Батьки, друзі, робота, партнер, гроші? Батьки не вічні, друзі можуть переїхати закордон, з роботи можуть звільнити, партнер може піти, гроші можуть вкрасти.
Проте ніхто ніколи не зможе вкрасти моє тіло і мою особистість. (Хоча суспільство іноді ще й тут, сука, диктує мені свої йобані правила!)
Моє тіло і моя душа – це лише моє. Лише моє тіло залишитися зі мною до самого кінця, до гробової дошки і того світла у тунелі. Моє тіло й зараз не підводить: витримує стреси і навантаження, терпить, коли я тусуюся і не сплю вночі, воно легко підкорює вершини і долає 40 тисяч кроків у день, воно лікує себе і затягує порізи, гоїть синці, воно готове за необхідності врізати будь-якому мудаку. Моє тіло скільки для мене уже зробило! І скільки ще зробить! Хіба хоча б за це воно не заслуговує моєї любові? Тіло зовсім не винне у тому, що я мала, дурна і невпевнена у собі.
Відтоді я вчилася любити себе. Бо це вірне тіло заслуговує! На масажик, ванну, ранкову зарядку і валятися у ліжку доки не відновляться сили. І з часом я сутулилась все менше – і груди перестали бути обвислими! – виявляється проблема була у цьому, недооцінила фізику.
Тоді я прозріла і з щирим подивом побачила, що насправді маю дуже красиві губи, витончену форму нігтів, які красиві без жодного гель лаку, легке світле волосся, м’яку на дотик шкіру, шикарнющі жіночі форми – неймовірно гарні груди, виражену талію, широкі стегна. І сама від себе офігіла – оце я чувіха кльова. І знаєте що? Усі навколо теж це відчули! Тепер я не маю права ховати цю прекрасну талію у оверсайзі, я хочу носити сукні, спідниці, обтягуючий одяг, аксесуари і сексі топи – нехай ще й навколишні побачать цю красу. Давай, не соромся, скажи мені, яка я гарна!
Втім, я не зобов’язана усім подобатися – та й це неможливо. Якщо я тобі не подобаюся, то просто не дивися – ну бо чим тобі поможу?
Головне, щоб я подобалася сама собі – бо з цим мені жити все життя.
——————
А ти любиш своє тіло? Пиши у коментарі під стікером нижче.
493 views13:17
Д
