2022-09-15 14:00:04
В деталях: економічна дискримінація та економічне насильство
Авторка: Любов Жарова
За даними досліджень, в Україні 33 % жінок стикалися з насильством у сім’ї в дорослому віці і 27 % — у дитячому. 35 % українців стикалися з психологічним насильством (найчастіше це постійне приниження і контроль), 21 % — із фізичним (побиття, а також замикання, зв’язування, примушування стояти нерухомо), 17 % — з економічним (примушування звітувати за кожну копійку, присвоєння обманним шляхом чи знищення майна), 1 % — із сексуальним насильством.
Насильство може набирати різних форм і стосуватися будь-кого — чоловіків, жінок, дітей. В одностатевих парах теж є насильство щодо партнерів і дітей, але у 95 % жертвами домашнього насильства стають саме жінки, тож далі поговоримо про насильство чоловіків щодо жінок.
Є широкий спектр способів, якими чоловіки контролюють своїх партнерок і руйнують їхній фінансовий і матеріальний добробут. Наскрізний мотив такого насилля — усталене суспільне сприйняття чоловіка як головного годувальника, а отже, й розпорядника коштів родини. Власне, закріплення такої ролі не вимагає навіть підтримки грішми — досить самої впевненості у правоті і можливості розпоряджатися. Економічне насильство доволі специфічне, адже вважається, що джерело його — сім’я.
Якщо розглядати економічну дискримінацію в цифрах, то в Україні протягом 2013– 2016 років зарплатна нерівність збільшилася: 2013 року середня зарплата жінок становила 77,2 % від середньої зарплати чоловіків, а 2015 року — 74,9 %. Найбільші розриви спостерігаються у сфері мистецтва, спорту, розваг і відпочинку (52,8 %) та фінансовій і страховій діяльності (33,6 %), і лише у сфері адміністративного і допоміжного адміністрування гендерний розрив на користь жінок (–1,1 %).
У середньому рівень зайнятості жінок на українському ринку праці майже на 10 % менший, ніж чоловіків, і на жаль, ситуація має сталу тенденцію до погіршення.
Неможливість працювати, продовжувати освіту, відвідувати курси тощо протягом подружнього життя знижують конкурентоспроможність жінки на ринку праці на тривалий період, адже навіть після розірвання стосунків жінка не завжди може одразу надолужити втрачене — існують такі обмежувальні чинники як вік, гроші, можливість залишити дитину на час навчання та багато інших.
Наслідком економічного насилля в сім’ї стає погіршений добробут дітей — від голодування і неможливості отримати якісне медичне обслуговування до соціальної ізоляції. Відчуття фінансової небезпеки триває після розлучення і гальмує процес відновлення (не тільки фінансового, а й психологічного).
На рівні суспільства надзвичайно важливо підвищувати обізнаність населення і публічні прояви стурбованості проблемою.
Що може зробити суспільство або кожен/кожна з нас?
- Поширювати інформацію про права жінок і можливості зарадити ситуації, яка вже склалася.
- Досліджувати економічне насильство і дискримінацію в Україні та можливості протидії.
- Стимулювати структурні зміни і вдосконалювати роботу служб та ініціатив, покликаних підтримати жертв гендерно орієнтованого насильства.
- Поширювати інформацію про можливості отримати юридичну, психологічну і навіть фінансову допомогу у разі розірвання відносин, а також притулку на якийсь час.
Що робити, якщо ви зрозуміли, що зазнаєте економічного насильства і хочете змінити ситуацію? Є багато рекомендацій, але узагальнити їх можна так.
- Вийти з ізоляції, адже перший крок насильника — зруйнувати коло спілкування, віддалити від колег, родичів, друзів. Дуже важливо підтримувати, відновити, встановити особисте (незалежне від партнера) коло спілкування.
- Налагодити стосунки з людьми, яким ви можете довіряти, — з друзями, родичами чи навіть місцевою церквою.
- Створити або відновити власні фінансові ресурси.
- Збирати інформацію про всі можливості отримати допомогу і підтримку, коли ви вирішите перервати стосунки і піти.
- Припинити такі стосунки. Зазвичай вони будуються на основі влади, а не довіри, тому не можуть бути безпечними, навіть якщо іноді настає покращення.
Текст опрацювала Анастасія Лось
765 views11:00