Меланчине життя і книжки

2021-12-13 21:21:03 ​​Цензор.нет поговорили з Олександром Андрієвським — бійцем 72 бригади та власником малого видавництва під назвою "Стилет і стилос".
У статті дуже багато про особисте, Майдан 14-го, добробат і контракт, гарячі точки на Донбасі. Але також є про книжки: навіщо, чому і для кого.

Уривки про книжкове, можливо десь вирвані з контексту:

Я думав про те, що зараз багато людей читають, що це модно і популярно. Тепер я розумію, що в Україні насправді читає дуже маленький відсоток людей, ще менший – купляють книжки. І з останніх якась частина орієнтована на російські книжки, завезені контрабандою. Вони дешевші, відповідно, доступніші. Правда, це не означає, що це якісна література.

Ми будемо популяризувати цю мілітарну поезію сторічної давнини, яка насправді становить величезну частку української літератури. І паралельно популяризувати образ сучасних ветеранів війни з Росією.

Половину збірки "Українська мілітарна поезія" ми робили за принципом, що це будуть відомі автори, але абсолютно невідомі їхні тексти.

Тому я і хотів зробити щось круте, щоб бійцям було не соромно поставити це на поличку в бліндажі.

Всі тексти підбирав за принципом "народного надбання", бо на купівлю авторських прав треба чимало грошей.

Зараз працюємо над наступними книжками: любовна лірика українських модерністів 20-30х років, Ернест Юнґер, "Гіперіон" Фрідріха Гьольдерліна.

Таким чином хочемо і повернути ці забуті імена, і водночас робити гарні, стильні книжки українською, аби нове покоління, скажімо, не мало потреби знаходити поганенькі російські переклади якогось класичного автора.

Ми думали, що будемо віддавати частину прибутків, наприклад, фонду "Повернись Живим", який допомагає армії. Але зараз, на жаль, ми швидше боремося за виживання та поєднуємо видавництво з іншою роботою.

У видавництва є свій телеграм канал: @stiletto_stylus

А отут можна купити книжок. Відкрити / Коментувати

2021-12-11 19:56:36 Влаштувала генеральне прибирання. Вирішила і в книжках поскладати.
Виявляється, що маю дві одинакові книги. Здається, воно само натякає, що час робити табличку з купленими книгами. Відкрити / Коментувати

2021-12-10 13:00:41 #книгомови — це цікаві розмови з цікавими людьми. Про книги, блоги, суспільне та особисте. У п'ятницю на цьому каналі о 12:00 :)

Ім'я Іллі Стронґовського в навколокнижкових тусах знайомо всім: не лише як видавця, а й як перекладача, дизайнера та верстальника.

Також важко не згадати про контраверсійний аспект сприйняття гостя іншими людьми: для когось він рупор ліберальних цінностей, що видно по каталогу його видань; для когось це темпераментна людина з іноді різкими висловлюваннями; комусь він подобається як дизайнер, або навпаки, вважає його одним з найгірших.

Тож сьогодні фрагментами говоритимемо про видавництво "Видавництво", специфіку тематики, вибору та оформлення книг, книжкових дизайнерів та перспективність соціальної та сучасної літератури стати буденною.

Дуже пишаюсь цією розмовою та безмежно горда поділитись нашою розмовою з Іллею. Відкрити / Коментувати

2021-12-09 12:00:03 ​​+ + +

Можна тепер я почну?

Досі чутно було наближення снігу, чутно
було як він наростає по шву
листопада, чутно було завмирання, з яким
східний ландшафт готувався прийняти
цю незручну ваготу білизни, це сяйво
спустошення, в якому стоять дерева.

Досі тривогою можна було пояснити нездатність
уголос промовити «сніг», дати йому можливість
бути озвученим, вимовленим, відстеженим псами
фонетики,
досі й назвати його можна було
хіба що за допомогою слів
на означення зміщення, переходу,
утрати.

Але
вже загрунтовано панораму зими над містом,
і ми відбиваємось у теплому гіпсі свого чекання;
можна я буду відповідати за це
вирване серце, ніби за вирвану раму в старому будинку,
першим почну славити цю навалу вивітреного світла,
ці вітражі вірша, крізь які пробиваються навскісні промені
голосу, відблиски співу, спалахи дихання.

І досі це відчуття дорослішання на початку зими.
Небо – ніби школяр, якому ще належить уперше
прочитати свою Одісею,
вікна – теплі, наче жінки, що народжували у любові,
мова – як бритва:
найнебезпечніша, найближча.

Жадан Відкрити / Коментувати

2021-12-08 12:01:08 ​​Якось так склалось, що не можу пройти повз книжок, що зв'язані з українською мітологією. Ну нащо мені читати про тих скандинавів, греків, японців й всяке таке? Якщо є своє, рідненьке: відьми та чорти, рожаниці, білобог, лісовики й купа інших персон та сил, історії про яких передаються з покоління в покоління. Та не лише про них, а й самі методи позбування чи навіть навпаки — приборкання.
Я не втрималась все як в тумані: прочитала бігцем анотацію, уявила картинку у власній голові, режим "хочу-хочу-хочу" неочікувано увімкнувся, що через декілька днів книга вже лежала переді мною.

До вашої уваги містична збірка оповідань "Потайсвіт: інакші" від 11-ти українських авторів.  Виходила у видавництві Markobook. I — бінго! — кожне оповідання так чи інакше пов'язані українською мітологією. Легкі містично-фентезійні оповідання — від романтичних до смішних чи навіть лякливих; від атмосфери старого українського села до сучасного чи вигаданого міста.

Спочатку я така ого класно, треба читати. Сіла читати й... через декілька оповідань здулась. Ну от не те! Дуже-дуже-дуже посередньо: реальні герої ніби з найкращих бойовиків, але перенесені в українські реалії (ось тобі задрот-роботяга, ось тримай просто роботягу, ось на ще середньостатистичного). Тут хтось дуже добрий, хтось — дуже поганий. І завжди добро перемагає зло. О, і  заборонене кохання! Куди ж без нього. Яке воно нещасно приторне, адже навіть дуже очікуване.
Якось так милясто-шаблонно, що читаєш й перед оками нема картинки всіх описаних дійств, а душа не шкребеться від переживань.
Хоча ні, брешу. Є й оповідання, що лишають відкриту кінцівку, і про долю героїв ти вже сам придумуєш. Але так, з ніхотя. А є оповідання, від яких не можеш душі відірвати. Ну такі вже смачні, що деякі навіть перечитувала!)))

Особисто для мене образи з української мітології живуть в лісах, десь селах, де зберігаються й передаються різноманітні українські звичаї та обряди. Ну отакий то стереотип, що склався історично. Мо' навіть не лише в мене.
Десь може звучати совково (ну що ти белькочеш про село, індустріалізація впірьод! Хоча яке впірьод? Уже дуже давно!), але погодьтеся, чомусь місцем життя мітичних істот автентичніше звучить саме село.

І от такі дуже-недуже оповідання, які перекривають враження від тих, які справді припали до душі: ну йомайо.

А читати чи не читати то завсігди Ваше рішення. А від мене 3 з 5. Відкрити / Коментувати

2021-12-04 21:46:06 О! Час такі полиці і в книгарнях робити Відкрити / Коментувати

2021-12-02 17:36:09 Залітає в книгарню досить зріла жінка. Питає:
— у вас є Жадан?
Я, сумно згадуючи асортимент відомих українських письменників, вирішую перепитати:
— а що саме треба?
— "доки світло не згасне назавжди".
— лише це Кідрук.
— а так, точно! Завжди їх путаю.

Завіса. #книгарнязсередини Відкрити / Коментувати

2021-11-26 16:38:45 А хто це сидить та байдики б'є, а не книжки читає?
Ось хто! Відкрити / Коментувати

2021-11-25 21:52:50 Давно час) Відкрити / Коментувати

2021-11-24 14:39:39 ​​Авторка книги- Анна Солтер - американська психологиня. Вона понад 40 років вивчає про сексуальне насильство, за спиною має великий доробок праць та ступінь доктора.
В книзі розказано (дійсно, про що ж ще!) про насилля, а в більшості про сексуальне. Тема достатньо вивчена та легко й чітко подана.


В історії психології за останні 100 років були ціла купа різних, але таких схожих теорій, які заперечували сексуальне насильство як таке, не уважали це за злочин і занижували відповідальність кривдників, чи може не уважали навіть це за злочин.
Наприклад деякі “вчені” уважали, що інцест є дуже корисним для дитини, бо “це зменшить шанси дитини отримати психоз і допоможе краще пристосуватись до світу”.
В той час сексуальних злочинців не притягали до відповідальності, бо у їхній поведінці винні чи дружини, яка не задовільняла його чи не хотіла, чи спокусливі діти, які потім були жертвами. Виходить що ми самі замовчуємо усвідомлення зловмисності,- яка є надто загрозливою, щоби сприйняти це,- перетворюючи злочинців на жертв та описуємо поведінку кривдників як щось таке, що не можна контролювати.

Зараз до цього ставляться жорсткіше, проте людей з такими гнилими схильностями все більше. І, озброївшись всіма знаннями з психології обману, залучення маніпуляцій, місцями емпатії та безжальності, вони сновигають цим світом, в пошуках своєї жертви.

“Вирішенням проблеми сексуального насильства є прийняття реальності.”

Уявіть мене - гуманну людину - яка засуджує навіть крик на дітей, вже не кажучи щось про фізичне насилля. Я читала з відразою до кривдників, які скоювали такі злочини. Але хотіла читати ще і ще, аби дізнатись більше з “середини”, як діють такі паскудні люди.
Якщо коротко - я офігівала від методів обману, хоч це і так було очевидно. Такі кривдники залишаються в тіні завдяки обману, показуючи всім лише одну - світлу сторону. Поглянувши на людину, яка ходить в церкву, платить податки і ходить на роботу, подумаєш - ну він точно не такий. Але статистика дуже невтішна…. і як згадувалось спочатку, є підозри що він той самий( і ні, не принц на білому коні).

Книжка дає батькам та вихователям найкращий захист проти сексуальних кривдників: мудрість. І читаючи цю книгу, і купу інших книжок на схожу тему, ми набираємось знаннями, що можуть нас оберегти.
Скидайте свої рожеві окуляри, не живіть в кривих ілюзіях і втручайтесь, щойно щось запідозрили.

Ще раз, дякую видавництві “Фабула”, які видають важливі книжки, хоч і з реаліями американського життя, та не важко інтерпретувати це на наше з вами сьогодення. Відкрити / Коментувати