Old York Times

2021-09-11 20:23:13 ​​Чи треба дозволити дітям голосувати на виборах?

У більшості країн люди отримують право голосу із 18 років. Останнім часом деякі держави знизили віковий ценз до 16 років — але мало хто серйозно вважає, що його треба робити ще нижчим.

Утім, так вважає американський демограф Лайман Стоун. У своїй колонці для New York Times він пропагує неочевидну ідею: знизити віковий ценз до нуля.

Серйозно: Стоун пропонує дати право голосу навіть новонародженим дітям. Звісно, за найменших дітей голосували би батьки, але, зростаючи, дитина поступово б почала робити власний вибір.

Одна з причин, на думку Стоуна — проста справедливість. Наше суспільство позбавляє дітей права голосу із розрахунку на те, що вони не здатні зрозуміти комплексні проблеми — але ми не проводимо IQ-тестів чи перевірки ментального здоров’я для дорослих виборців.

Але право голосу для дітей була б корисною поза питанням базової справедливості, вважає Стоун:

«Якщо ми долучимо до електорату дітей — і батьків, яким небайдужі довгострокова перспектива життя їхніх дітей — це допоможе компенсувати надмірну (і часто деструктивну) політичну владу пенсіонерів. Наші політичні принципи корострокові там, де вони повинні бути спрямовані вперед. Якщо ми надамо дітям право голосу, це полегшить побудову політичних коаліцій навколо інвестицій у майбутнє».

Найочевидніший приклад — зміна клімату. Зараз політичні рішення про боротьбу з нею приймають здебільшого ті виборці і політики, яких вона зачепить найменше з огляду на їхній вік. Право голосу для дітей, стверджує Стоун, дозволить частково компенсувати це.

Читати повну статтю (~5 хвилин, пейвол)

Антон
Фото: Eric Haynes, CC BY-NC-ND 3.0 Відкрити / Коментувати

2021-09-11 10:00:26 ​​Як почати вивчати німецьку цієї осені
#реклама

Минулого тижня ми писали про те, чому у Німеччині безкоштовна вища освіта — і що це хороший привід вивчити німецьку мову.

Сьогодні хочемо нагадати про гарну можливість зробити це — курс німецької мови від школи Dakad.

Зараз у них починається новий курс — семестр відкривається уже 13 вересня! Можна навчатися онлайн або й вживу, якщо живете у Львові.

Нагадуємо особливості Dakad:
Вони спеціалізуються саме на німецькій мові, тому мають тут унікальну експертизу.
Окрім базового навчання, Dakad пропонує багато додаткових переваг — мовні клуби, спеціальні матеріали, заняття з носіями мови.
Інтенсивне навчання і власна мотиваційна система — якщо гарно вчишся, отримуєш знижку на наступний семестр.

Курс починається 13 вересня і триватиме 15 тижнів (три заняття на тиждень по півтори години). За цей час ви зможете пройти один повний рівень.

Дізнатися більше Відкрити / Коментувати

2021-09-10 18:13:16 ​​Як OnlyFans заборонив і знову дозволив порно — і що це говорить про перспективи розвитку криптовалют

Кілька тижнів тому ми писали про «темну сторону» OnlyFans — регулярні погрози моделям, расизм, безлад з приватністю та інші проблеми.

У серпні OnlyFans встиг оголосити, що заборонить поширення контенту «відверто сексуального характеру». Це виглядало як постріл собі в ногу: саме завдяки такому контенту OnlyFans і популярний. Причиною заборони назвали тиск від банків та платіжних провайдерів.

Кілька днів потому у компанії оголосили, що змінили своє рішення і все-таки не будуть забороняти відвертий контент. За словами OnlyFans, вони отримали «потрібні запевнення» від банків-партнерів.

Попри те, що заборону скасували, ця історія — хороша ілюстрація того, що фінансова індустрія починає суворіше ставитися до порно на фоні суспільного тиску.

У грудні минулого року Visa і MasterCard припинили — і досі не відновили — підтримку Pornhub, одного із найпопулярніших порносайтів у світі. Це сталося після того, як розслідування New York Times звернуло увагу на проблему відеороликів зґвалтувань і дитячої порнографії на платформі. Єдині способи заплатити за платну версію Pornhub зараз — криптовалюти або прямий банківський перевід.

Тож ця ситуація може бути вдалим моментом для криптоіндустрії. Як писав журналіст TechCrunch після новини про заборону відвертого контенту на OnlyFans (і до скасування заборони):

«Порно завжди було певним стартовим комплексом для нових технологій. Попри те, що популярність криптовалют зросла за останні місяці і майже досягла позначки у 2 трильйони доларів загального обсягу активів, поширення криптовалют серед додатків, які люди реально використовують, залишається дуже низьким. Із появою нових рішень та стартапів, які намагаються демістифікувати покупку й надсилання крипти, виглядає, що в [порно]індустрії є шанс [побудувати більш інноваційну платформу, яка поставить ставку на криптовалюти]».

Антон Відкрити / Коментувати

2021-09-09 10:28:11 ​​ Рекомендація книжки: “Поштовх. Як допомогти людям зробити правильний вибір”

У своїй імейл-розсилці ми деколи рекомендуємо цікаві нонфікшн-книжки. Сьогодні приносимо вам рекомендацію від Тетяни Гонченко, авторки Телеграм-каналів «Непозбувний книгочтун» про книжки і «Завтра здам текст 100%» про фриланс.

Тетяна рекомендує книгу «Поштовх. Як допомогти людям зробити правильний вибір» Каса Санстейна та Річарда Талера:

«Зазвичай нам ні́коли розбиратися у налаштуваннях, робити вибір та щось змінювати. Тому ми використовуємо базові налаштування усього на світі: від гаджетів до страхового полісу. Відповідно, нами керують люди, що обирають, який набір опцій встановити “за замовчуванням”.

Коли я прочитала цю думку у книзі двох науковців “Поштовх. Як допомогти людям зробити правильний вибір”, це перевернуло мою свідомість. А й справді: ми роками можемо вдарятися ногою об шафу, яку хтось незручно примостив, але й не додумаємося, що її можна просто переставити. Двоє науковців — Кас Санстейн та Річард Талер аналізують, чому так відбувається, і чому ми готові діяти у збиток собі, аби лиш не приймати рішень.

Після цієї книжки я взяла за правило: змінювати все, що не подобається. Не задовольнятися “базовими налаштуваннями”, а питати про варіанти та налаштовувати під себе довколишній світ: від приладів на кухні до екрану на смартфоні. Прочитайте книжку “Поштовх” — можливо також надихнетеся».

Фото: видавництво «Наш Формат»
#OldYorkTimes_BookReview Відкрити / Коментувати

2021-09-08 20:00:31 ​​Як скористатися новими можливостями
#реклама

Old York Times існує вже майже три роки: на днях відсвяткуємо день народження. За цей час світ сильно змінився, і одна з цих змін — компанії стали значно більш відкриті до дистанційної роботи. Тому сьогодні простіше жити в невеличкому містечку і отримувати київську чи навіть нью-йоркську зарплату.

Але у вас значно менше шансів скористатися цими можливостями, якщо ви не знаєте англійської мови. На щастя, наші друзі із Green Forest пропонують хороший спосіб це виправити. 15 вересня у них починається новий дистанційний курс англійської. Записуйтеся на нього та відкривайте світ нових можливостей

Нагадуємо основні переваги курсів від Green Forest:
Набір для всіх рівнів — від Starter до Advanced.
Доступна ціна — 71 гривня за годину англійської.
Навчання у програмі Zoom на базі власної інтерактивної платформи Notes + контроль за навчанням у додатку My Green Forest
Гнучкий час (ранкові, денні або вечірні групи) та формат (стандартний або інтенсивний курс на вибір — 4 місяці або 9 тижнів).
Безкоштовні бонуси для кожного: перший урок — пробний та безкоштовний, доступ до онлайн-версії підручника, розмовні клуби з носіями мови, спецкурси на різні граматичні та лексичні теми.

Початок занять — з 4 до 15 вересня
Деталі та онлайн-тест — https://bit.ly/2FE83Ry Відкрити / Коментувати

2021-09-07 08:30:00 ​​Нечесно про нечесність

Минулого року ми зробили огляд книжки «Чесно про (не)чесність» відомого економіста і психолога Дена Аріелі. Зараз Аріелі відкликав одне із досліджень, яке лежало в основі книжки. Розповідаємо про те, чому так сталося — і що ця історія нагадує про стан сучасної науки.

Серед наукових статей, які Аріелі провів та використовував у книжці — дослідження 2012 року, яке показало, що коли люди підтверджують чесність введених даних у формі своїм підписом на початку анкети, а не у кінці, це зменшує ймовірність брехні.

Як пише BuzzFeed News, ця стаття викликала фурор серед науковців: на нього посилалися понад 400 разів. Приватні компанії і державні установи у різних країнах враховували його у своїй роботі.

Але зараз виявилося, що це дослідження значною мірою базувалося на фейкових даних. На це у серпні цього року звернула увагу команда анонімних науковців, котрі глибоко проаналізували дані у статті. Як результат дослідження було відкликано.

Аріелі визнає, що допустив помилку, але переконує у чесності своїх мотивів — стверджує, що отримав ці дані від страхової компанії, яка розглядалася в дослідженні, і не знав про те, що вони сфабриковані.

Утім, навіть якби дані статті 2012 року не були сфабрикованими, її результати були під питанням і раніше. Нове дослідження, яке провели Аріелі та його співавтори на цю ж тему минулого року, не підтвердило результатів попереднього. Як натякає заголовок нової статті, «підписування на початку, а не в кінці, не знижує нечесність».

Ця історія показує ширшу проблему у соціальних та природничих науках — «кризу відтворюваності» (replication crisis). Одним із базових принципів наукового методу є відтворюваність: щоб наукова стаття була надійною, потрібно, щоб інші науковці могли повторити дослідження із ідентичною методологією і отримати такі ж результати, як оригінальні дослідники. Але чимало досліджень, які привертають увагу медіа й інших науковців, потім не проходять такого тесту.

Більше на тему:
Про ситуацію з Аріелі — BuzzFeed (~10 хвилин на прочитання) • Times of Israel (~4 хвилини)
Дослідник Джейсон Грега стверджує, що історія з Аріелі символізує «смерть поведінкової економіки» (~8 хвилин). Блогер Скотт Александер заперечує (~20 хвилин).

Антон Відкрити / Коментувати

2021-09-04 12:47:18 ​​Чому в Німеччині вища освіта безкоштовна
#партнерський_матеріал

Фінансування вищої освіти сильно відрізняється від країни до країни. У Штатах більше половини студентів беруть гроші у борг, щоб оплатити своє навчання: у 2020 році середній борг одного студента становив понад 37 тисяч доларів. Тим часом у Німеччині державні університети безкоштовні — студенти не платять за навчання, а оплачують лише невеликий семестровий збір.

Безкоштовне навчання доступне також у Чехії, Норвегії, Данії та декількох інших країнах, однак в Німеччині, на відміну від решти Євросоюзу, вища освіта безкоштовна для всіх — немає обмежень для негромадян ЄС, як у інших країнах.

Чому в Німеччині уряд субсидує бюджети університетів і як це впливає на студентів та самі заклади освіти? Розповідаємо разом зі школою німецької мови Dakad, де 13 вересня починається новий семестр.

Головна причина — філософія ролі освіти. Як каже Бріджит Геббельс-Дрейлінг з асоціації німецьких університетів, освіта у Німеччині безкоштовна завдяки погляду німців на те, яку користь вона приносить суспільству.

Якщо у англосаксонських країнах вищу освіту сприймають як «конкурентну перевагу, які відкриває кращі кар’єрні перспективи та більший дохід», то у Німеччині її сприймають як громадське благо, від якого отримують користь усі громадяни.

На законодавчому рівні федеральний закон забороняє окремих землям Німеччини встановлювати оплату за навчання. Це обмеження наклали ще в 1960-их соціал-демократи з аргументацією, що вища освіта має бути доступна для всього населення, а не лише для них, хто може це собі дозволити.

Що цікаво, в 2005 році Конституційний Суд визнав таку заборону неконституційною і передав прийняття рішень про оплату навчання на рівень окремих земель. Кілька регіонів скористалися можливістю і ввели оплату на рівні €500 на рік — але це викликало велик протести серед студентів і навіть призвело до того, що деякі політичні партії, які просували цю зміну, програли наступні регіональні вибори. З того часу більшість земель повернули обмеження назад

Ще один фактор — популярність технікумів. Субсидування державних університетів — це великий тягар для бюджету. Але уряд може це робити зокрема завдяки непопулярності університетів. У Німеччині популярна та якісна технічна освіта (те, що на пострадянському просторі називаємо середньою спеціальною освітою), що зменшує тиск на університети. Для порівняння, у Британії у 2016 році 48% молоді хотіли вступати в університети, а в Німеччині — 27%.

Німецька безкоштовна вища освіта — чудова причина почати (або продовжити) вивчати німецьку мову. Її знання знадобиться для вступу у якісні німецькі університети, хоча буде в нагоді не лише в навчанні, а для роботи та знайомств.

До 13 вересня у школі німецької мови Dakad проходить набір на новий семестр. Можна вчитися офлайн (у Львові) або записатися на онлайн-курс. Усі заняття проходять з живими викладачами, не за попередньо записаними роликами

Дізнатися більше про курс

Захар
Фото: факультет права Берлінського університету імені Гумбольдтів (A.Savin, CC BY SA 3.0) Відкрити / Коментувати

2021-09-02 10:30:00 ​​Що лежить в основі економіки насильницьких вимагань

У 74 році до нашої ери середземноморські пірати викрали ще молодого Юлія Цезаря. За його звільнення попросили 20 талантів (близько 650 кілограм срібла). Цезар розсміявся: виходець давнього і заможного роду, він вартував не менше 50 талантів. Пірати без вагань погодилися на більшу суму, і друзі Цезаря зібрали викуп. А після цього Цезар організував каральну операцію, розбив табір піратів і стратив більшість із них.

Як пише Том Стендейдж у журналі 1843, ця історія демонструє важливий інсайт про економіку насильницьких вимагань — «як і всі підприємці, успішні злочинці повинні постійно оцінювати баланс між ризиком та нагородою». Античні пірати недооцінили вартість Цезаря і ризик від того, щоб зв’язуватися з ним — і поплатилися за це життям.

Більш сучасний приклад — у 20 столітті стала популярною практика викрадення топ-менеджерів великих компаній, а також їхніх дітей та родичів. Корпорації переважно одразу платили суму викупу без торгів, що робило бізнес вимагань ще вигіднішим.

Баланс ризику та нагороди, а разом з ним і прибутковість цієї справи, змінилися, коли корпорації почали страхувати себе на випадок вимагань. Страхові компанії перебирали на себе контроль над переговорами зі злочинцями та використовували натренованих переговірників, які часто зменшували суму викупу на 90%. Окрім цього, тепер коли корпорації не були готові платити викуп одразу, витрати злочинців на утримання заручників зростали. Економіка викрадень була порушена, і вони пішли на спад.

Зараз злочинці перекваліфікувалися із людей на дані. Лише за останні кілька місяців було багато гучних випадків, коли хакери отримували доступ до внутрішніх мереж великих корпорацій та вимагали викупи за те, щоб розблокувати їхню роботу. За одним дослідженням, сума викупів у біткоїнах зросла вчетверо між 2019 та 2020 роками, аж до $350 мільйонів.

Наразі баланс між ризиком і нагородою — на стороні хакерів. Тож, стверджує Стендейдж, компанії та регулятори мають повернути цю економіку на свою користь: зробити ризики більшими, а нагороди меншими.

«[Наприклад, уряди] можуть змусити організації розкривати інформацію про кібератаки, що спонукає їх посилити безпеку. Вони можуть заборонити страховим компаніям покривати виплату викупів. Вони можуть накласти санкції на країни, які дають прихисток кіберзлочинцям, як-то Росію, Іран і Китай. Вони також можуть випробувати “кібер-помсту” — боротися зі злочинцями їхньою ж зброєю…»

Читати повну статтю (~6 хвилин, пейвол)

Захар
Зображення: картина Жана-Леона Жерома «Смерть Цезаря» (via Wikimedia Commons, суспільне надбання) Відкрити / Коментувати

2021-08-31 10:00:48 Чому Гарвардський університет обрав головним капеланом атеїста

У Гарварді обрали нового головного капелана — і він атеїст. Ґреґ Епштайн дотримується філософії гуманізму, яка ставить на перше місце людину, а не Бога. Він очолить команду із понад 40 капеланів, до якої входять представники різних релігій.

Такий вибір на перший погляд виглядає дивним, але для гарвардських капеланів він був очевидним, пише New York Times. У певному сенсі причиною цьому є особистість самого Епштайна — харизматичного, дотепного і популярного серед студентів. Але його обрання показує також ширший тренд: усе більше молодих американців вважають себе духовними, але не релігійними (spiritual but not religious).

За словами авторки статті, «спільнота Епштейна черпає популярність із усе більш поширеного прагнення сенсу без віри в Бога». Уже близько 40% міленіалів вважають себе атеїстами, агностиками або нерелігійними — і у списку релігійних приналежностей саме ця позиція зростає найшвидше.

Читати повну статтю (~7 хвилин, пейвол)

Антон Відкрити / Коментувати

2021-08-29 11:38:11 ​​«Чесність про читання»: Не соромтеся не дочитувати статті і книжки (навіть хороші)

У нашій культурі глибоко вкорінена ідея, що читати книжки й інші тексти треба у лінійному порядку, від першої сторінки до останньої. Але що, якщо часто це — не найкращий спосіб отримати найбільше цінності із них?

Керівник Open Philanthropy Голден Карнофскі написав цікаву замітку на тему «чесності про читання».

Основні ідеї:

Навколо настільки багато цікавих нонфікшн-текстів — книжок, статей, дописів — що усе встигнути прочитати неможливо. Крім того, саме по собі прочитання без глибшої взаємодії із текстом (обдумування, конспектування, перечитування) часто означає, що ми швидко забуваємо прочитану книжку чи статтю.

Тому не потрібно соромитися не читати матеріали повністю — наприклад, проглядати їх по діагоналі або читати лише окремі частини. «Має бути нормальним і очікуваним те, що люди часто не читають повний матеріал, навіть якщо він важливий для того, про що вони говорять».

Читачі мають намагатися знайти частини матеріалу, які найбільш релевантні для їхніх інтересів — і збирати багато інформації із критичних оглядів чи реакцій до книжки чи статті.

Автори (довгих) текстів повинні це враховувати: виділяти основні ідеї і допомагати читачам навігувати текстом.

Звісно, важливо, щоб люди не створювали враження, що вони прочитали матеріал повністю, якщо цього не зробили. Коли коментуєте книжку чи статтю, яку прочитали лише частково, варто зробити відповідний дисклеймер.

Останній пункт виглядає занадто оптимістично, але загалом ця ідея видається мені важливою. Лише за кілька десятиліть ми перескочили із ситуації з постійним браком якісного контенту (який українці, звісно, відчували значно сильніше за американців через державну цензуру) у ситуацію із його надміром. Я навіть не починаю говорити про вплив соцмереж — достатньо взяти просто миттєвий доступ до міріади якісних книжок, статей, блог-дописів і навіть Телеграм-каналів. Тож було б корисно враховувати це у тому, як ми підходимо до читання.

Читайте також: наша архівна стаття «Як нарешті змусити себе читати більше книжок». Один із пунктів — «не бійтеся закидати погані книжки».

Погоджуєтеся із таким підходом чи вважаєте, що це занадто? Заходьте у коментарі і розкажіть свою думку.

Антон Відкрити / Коментувати