Old York Times

2021-10-13 19:00:21 ​​Як кава завоювала світ
#реклама

Статистика показує, що більшість із нас випиває по кілька чашок кави на день. Але так було далеко не завжди: у Європі кава поширилася лише в Новий час, кілька століть тому.

Хто, як і навіщо винайшов наш улюблений напій? Як кава перетворилася із маловідомого османського звичаю на базову потребу мільярдів людей? Про це розповідає нова книга «Каваленд», яка в листопаді вийде друком у видавництві «Лабораторія».

У центрі книги дослідника Огастіна Седжевіка — маловідома, але захоплива історія англійського торговця Джеймса Гілла, який «хитрістю і жорстокістю зміг побудувати цілу кавову імперію в Республіці Ель-Сальвадор».

На прикладі Гілла автор книжки показує, як кава стала рушієм капіталізму і яку роль відіграла в сучасному економічному розвитку. Спойлер: кава у багатьох випадках замінила алкоголь, а отже зробила працівників значно більш продуктивними. Цим вона допомогла розвитку індустріальної революції.

Зараз «Каваленд» можна передзамовити на сайті «Лабораторії». Не відкладайте: поки книжка не вийшла, можна передзамовити її зі знижкою.

Читайте більше і замовляйте за посиланням — https://bit.ly/3aBz9F2 Відкрити / Коментувати

2021-10-13 10:01:03 ​​Чому руандійські бари продають молоко замість пива

У руандійських барах молоко продають на розлив — так, як у нас пиво. «У Руанді молоко є бажаним напоєм, а молочні бари є улюбленим місцем насолодитися ним, поєднуючи задоволення від напою із дружньою атмосферою», пише New York Times. У столиці країни Кігалі — сотні таких молочних барів.

Молоко давно грає важливу роль у житті руандійців. Як пише BBC, у сільських районах корови історично є символом багатства та соціального статусу. Починаючи з 15 століття до середини минулого корови деколи відігравали роль валюти: ними багатші сім'ї розплачувалися ними за роботу прислуги.

Високий статус корів проявляється навіть у окремих аспектах культури, як-то іменах людей (наприклад, ім’я Munganyinka означає «цінна як корова») і традиційних танцях.

Історично продавати молоко вважалося табу, бо воно було занадто цінним та обмеженим ресурсом. Це змінилося на початку 20 століття, коли Руанду колонізувала Німецька імперія. Утім, все одно ще багато десятиліть потому молоко було обмеженим ресурсом — у 1960-их роках в середньому руандійці споживали 12 літрів на рік. Ситуація поступово покращувалася, але стала значно гіршою після страшного геноциду 1994 року.

Із кінця 1990-их років, коли Руанда почала відновлюватися після геноциду і почалася стрімка урбанізація, поступово розвинулася індустрія молочних барів. Жителі міст уже не мають простору утримувати корів, як в селах, але й хочуть мати альтернативу пастеризованому молоку із супермаркета.

Молочні бари (передбачувано) постраждали від пандемії, пише New York Times. Індустрія також страждає від недавніх проблем із погодою та конкуренції із великими мережами супермаркетів. Однак із зростанням темпів вакцинації молочні бари повертаються — і залишаються важливими для жителів руандійських міст.

Читати більше і порозглядати фото:
New York Times (~6 хвилин, пейвол)
BBC (~8 хвилин)

Антон
Фото: International Center for Tropical Agriculture, CC BY-NC-SA 2.0 Відкрити / Коментувати

2021-10-08 10:10:44 Останнім часом я трохи стежу за спільнотою ефективних альтруїстів. Прихильники ефективного альтруїзму використовують раціональний підхід до благодійності: думають про те, як максимізувати позитивний вплив своїх пожертв і своєї діяльності.

Скажімо, якщо ти багатий випускник Гарварду, немає особливого сенсу жертвувати гроші на розвиток своєї alma mater — у неї і без тебе дуже багато грошей, і твої кілька мільйонів нічого не змінять.

Натомість краще віддати гроші на боротьбу із хворобами в Африці, де твої кілька мільйонів врятують кілька десятків чи й сотень життів. Або пожертвувати на боротьбу із довгостроковими ризиками штучного інтелекту, де ці гроші можуть допомогти врятувати людство від загроз, які нам зараз складно уявити.

Деякі ефективні альтруїсти жертвують свій час: ідуть працювати в організації, де можуть мати максимальний позитивний вплив на максимальну кількість людей (умовно, захищати африканських дітей чи боротися із ризиками ШІ).

А дехто обирає підхід «заробляти, щоб жертвувати» (earning to give) — іде працювати фінансовим аналітиком чи бізнес-консультантом, починає заробляти багато грошей і жертвує велику частину на благодійність.

Одним із найбагатших ефективних альтруїстів, які обрали цей шлях є Сем Бенкмен-Фрід. У юності він познайомився зі спільнотою ефективних альтруїстів — і після випуску з MIT вирішив піти працювати у трейдингову фірму, аби заробляти і жертвувати багато грошей.

Потім заснував власну компанію у криптосфері — і зараз уже є мультимільярдером; при цьому йому лише 28 років. Він не планує помирати багатим — більшість своїх статків хоче роздати на благодійність ще за свого життя.

Написав трохи детальніше про цікавий шлях Бенкмена-Фріда у статті для «Медіа Великих Історій». Відкрити / Коментувати

2021-10-07 14:30:00 ​​Як повчитися журналістики і соцмереж у топових експертів
#реклама

Якщо ви працюєте у сфері медіа чи комунікацій, хотіли б колись туди потрапити — або просто ведете Телеграм-канал для десяти друзів — вам буде корисно пройти новий онлайн-курс «Журналістика і соціальні медіа» від Litosvita.

Серед лекторів — журналіст Вахтанг Кіпіані, головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва, головний редактор «The Village Україна» Андрій Баштовий, ведучий і блогер Сергій Іванов, шеф-редакторка LB.ua Соня Кошкіна та ще сім топових експертів.

У програмі — 30 годин лекцій і практики. Вони розраховані на журналістів, блогерів, SMM-ників — і всіх, хто працює у сфері медіа та комунікацій. Щось цікаве буде як для початківців, так і для досвідчених медійників, котрі не хочуть зупинятися на місці.

Курс починається 18 жовтня. Якщо ви студент чи працюєте в регіональному ЗМІ — для вас знижка 20%.

Читайте більше і реєструйтеся — https://bit.ly/3aXd6ss Відкрити / Коментувати

2021-10-06 14:15:03 ​​«Військовий призов повертається»

Із 1990 по 2013 роки 24 країни скасували обов’язковий військовий призов — тоді «здавалося, що серйозні війни відійшли в минуле», пише The Economist.

Але за останні роки ситуація змінюється. Деякі країни (знову) ввели призов, як-то Україна, Литва, Швеція та країни Перської затоки. Деякі — активніше обговорюють цю ідею: наприклад, Німеччина.

Чому? Найбільш очевидна причина — серйозні війни таки не відійшли в минуле. Це яскраво показала російська агресія у Криму і Донбасі — і показують інші конфлікти на кшталт минулорічної війни в Нагірному Карабаху. Утім, прихильники призову наводять й інші аргументи на його захист — наприклад, виховання молодих хлопців на фоні зростання екстремізму чи інтеграція етнічних меншин.

У більшості країн військовий призов асоціюється у кращому випадку з марною тратою часу, а в гіршому — із дідівщиною та примусом. У цього правила є винятки — автор статті The Economist розповідає, що в Норвегії батьки лобіюють, аби їх дітей призвали до армії, замість того, щоб намагатися їх «відмазати». В Ізраїлі військова служба також є престижною, деколи — квитком у хорошу професію

Утім, очевидно, що Норвегія та Ізраїль — це невеликі і багаті країни, які з різних причин можуть собі дозволити чи змушені інвестувати у якісні збройні сили. У більшості країн військовий призов є дзеркалом ширшого суспільства — і це дзеркало показує не дуже привабливу картину.

Читати повну статтю (~6 хвилин, пейвол)

Антон
Фото: U.S. Army Europe, суспільне надбання Відкрити / Коментувати

2021-10-04 20:04:26 Як писати краще: 9 порад із книжки “On Writing Well”
#OldYorkTimes_архів

Більшість із нас часто стикаються з потребою щось писати. Але робити це майстерно і цікаво — справді складно, особливо якщо треба написати щось більше за робочий імейл.

Якщо йдеться про нехудожні тексти, письмо є не стільки мистецтвом, скільки ремеслом, якому потрібно багато та методично вчитися.

Однією з найкращих інструкцій на цю тему є книжка американського письменника Вільяма Зінссера “On Writing Well: The Classic Guide to Writing Nonfiction” (в українському перекладі — «Текст-пекс-шмекс: Магія переконливих текстів»).

Поради Зінссера призначені для написання документальної прози і взагалі будь-чого, що не є художньою літературою. Вибрали для вас дев'ять корисних порад із книжки.

Час на прочитання — 3 хвилини

https://telegra.ph/On-Writing-Well-10-04

Антон Відкрити / Коментувати

2021-10-01 10:00:13 ​​Як робота з дому дозволяє деяким людям секретно поєднувати дві фултайм-роботи

Практика фрілансу і заробітку на стороні дуже поширена: від журналістів і дизайнерів до водія Uber, який переконує вас, що таксує лише для душі. Але завдяки зростанню віддаленої роботи дехто виводить це на зовсім інший рівень — (таємно від своїх роботодавців) поєднує дві повноцінні фултайм-роботи. Про таких людей пише The Wall Street Journal.

«Невелика, цілеспрямована група “білих комірців” [працівників інформаційної сфери] в індустріях від технологій до банківської справи і страхування розповідають, що вони знайшли спосіб подвоїти свою зарплату — працювати на двох віддалених фултайм-роботах, нікому про це не розповідати і, здебільшого, також не особливо багато працювати».

Як вони це роблять? У першу чергу — використовують переваги віддаленої роботи, а також особливості системи, яка будується на довірі. Це стосується як масштабніших речей на кшталт необмеженої відпустки, так і дрібних трюків, як-то можливість відключитися від онлайн-зустрічі і сказати, що були проблеми з інтернетом.

«На самоті у своїх домашніх офісах вони перемикаються між двома ноутбуками. Вони грають у “тетріс” зі своїми календарями, намагаючись уникнути постійних нарад. Деколи вони долучаються до двох зустрічей одночасно. Вони використовують оплачувану відпустку — у деяких випадках необмежену — щоб втиснути ще один великий проект або приділити більше часу новому підробітку. Багато з них кажуть, що працюють не більше 40 годин на тиждень на обох роботах разом».

Поєднувати дві роботи реалістичніше у великих компаніях, де повільніший темп і багато бюрократії — стартапи «очікують занадто багато роботи». Допомагає також стан теперішнього ринку праці: працівників не вистачає, і менеджери не хочуть втрачати людей, навіть якщо ті не викладаються на повну.

Звісно, бути зірковим працівником на обох роботах одночасно — практично неможливо. Але вигідніше бути посереднім працівником на двох роботах та робити мінімум, необхідний для того, щоби тебе не звільнили, ніж справді гарно виконувати одну.

Деякі із співрозмовників Wall Street Journal бачать поєднання двох робіт не лише як можливість заробити більше грошей, а також і як спосіб витиснути усе можливе із несправедливої для них системи: «спосіб повернути контроль після десятиліть стагнації зарплат… та після пандемії, що призвела до непередбачуваних звільнень».

Читати повну статтю (~10 хвилин, пейвол)
Із українських реалій: статтю на схожу тему опублікували на DOU — історії трьох розробників, які мають досвід роботи на кількох фултайм-позиціях одночасно.
Читайте також: «Про феномен абсурдних робіт»

Антон
Фото: Trà My, Unsplash Відкрити / Коментувати

2021-09-28 10:56:45 ​​Чи справді Австралія залишається ліберальною демократією?

Коли ми говоримо про кризу лібералізму, на думку спадають Угорщина чи М’янма, але зовсім не Австралія. «Зелений континент» є місцем із високим рівнем економічних свобод, свободи слова і політичної культури.

Утім, автор The Atlantic Конор Фрідесдорф висуває сміливу тезу — за останні півтора роки Австралія встановила настільки суворі карантинні обмеження, що вона наблизилася до ліміту ліберальної демократії.

«Австралія — це, безумовно, демократія: вона має багато політичних партій, регулярні вибори і мирну передачу влади. Але якщо країна на необмежений період забороняє своїм громадянам покидати її кордони, залишає десятки тисяч своїх громадян за кордоном, встановлює жорсткі правила на міжрегіональні подорожі, забороняє громадянам виходити з дому... робить обов'язковим носіння масок навіть на відкритому повітрі і в умовах соціальної дистанції, використовує військових, щоб забезпечувати дотримання цих правил, забороняє протести, арештує та штрафує незгодних — чи досі є ця країна ліберальною демократією?»

Рік тому стратегія Австралії була більш виправданою: поки не існувало ефективних вакцин від ковіду, був сенс тимчасово закритися від усього світу. Власне, поки багато країн Заходу вводили суворі локдауни, австралійці насолоджувалися порівняно нормальним життям, а рівень смертності від ковіду у країні значно нижчий, ніж в інших розвинутих країнах.

Але зараз вакцини розроблені і широко доступні, більшість розвинутих країн повернулися до нормального життя — а Австралія залишається ізольованою від більшості світу, переживає третю хвилю ковіду і вводить одні з найсуворіших обмежень у світі.

Одна з причин — Австралія сильно позаду у темпах вакцинації від інших заможних країн: австралійський уряд інвестував недостатньо ресурсів у програму масового щеплення. З огляду на те, що альтернативи тепер доступні, такий рівень обмежень на свободу пересування і приватність австралійців стає все складніше обґрунтувати, пише Фрідесдорф — особливо якщо не прив’язувати ці обмеження до чітких показників вакцинації.

Тут я б додав важливе уточнення — виглядає, що більшість жителів Австралії підтримують усі ці обмеження. Це, звичайно, ускладнює дискусію: якщо самі австралійці готові на тривалий час проміняти частину свобод на вищий рівень безпеки від вірусу, то чи маємо право ми зовні указувати їм, як жити?

Читати повну статтю (~8 хвилин, пейвол)

Антон
Фото: Highway Patrol Images, CC BY 2.0 Відкрити / Коментувати

2021-09-25 21:12:02 ​​Пітер Тіль — недооцінений техномільярдер

Пітер Тіль є одним із найбільш впливових мільярдерів Кремнієвої долини. Він — співзасновник платіжної компанії PayPal, а також надзвичайно успішний венчурний інвестор.

Найвідомішим протеже Тіля є Марк Цукерберг. Тіль інвестував півмільйона доларів у невеличкий стартап TheFacebook.com влітку 2004 року. Це, мабуть, одна із найбільш вдалих інвестицій в історії Кремнієвої долини.

Але вплив Тіля поширюється далеко за межі компаній, які він заснував чи підтримав інвестиціями. Його книга «Від нуля до одиниці» стала культовою серед стартаперів, його ідеологія «зростання за будь-яку ціну» надихнула стартапи від Uber до Robinhood.

А ще Тіль є впливовим патроном та ідеологом сучасного американського консерватизму. Він підтримував Трампа на виборах 2016 року, а зараз фінансує кількох відомих кандидатів до Сенату від Республіканської партії.

«Інші фігури Кремнієвої долини можуть бути краще відомі широкій аудиторії [наприклад, Джефф Безос та Ілон Маск]… Але Тіль є справжнім ідолом Долини — саме та людина, якій молоді претенденти на успіх та магнати-міленіали найбільше прагнуть лестити та наслідувати, лідер культу технореволюції», пише американський журналіст Макс Чафкін.

На днях вийшла перша повноцінна біографія Тіля — книгу Чафкіна “The Contrarian: Peter Thiel and Silicon Valley's Pursuit of Power”. Адаптований уривок із книжки, який і є джерелом цитати вище, можна прочитати на сайті журналу New York (~20 хвилин на прочитання, пейвол)
Книгу Чафкіна можна купити в електронному форматі на Амазоні, а українською мовою перекладена книга самого Тіля «Від нуля до одиниці».

Антон

На фото: Тіль виступає на Республіканській національній конвенції 2016 року, де республіканці формально номінували Трампа у президенти (Voice of America, суспільне надбання) Відкрити / Коментувати

2021-09-24 12:00:26 ​​ Як навчитися писати краще
#реклама

Якщо ви читаєте нас, то цікавитеся хорошими текстами. Можливо, ви також пишете свої — або хотіли б навчитися це робити. Копірайтинг може бути як прибутковою кар'єрою самостійно, так і цінним додатковим вмінням до вашої основної роботи.

У будь-якому разі, радимо скористатися можливістю від Litosvtita — записатися на онлайн-курс «Копірайтинг», який стартує 27 вересня. Це комплексна програма для тих, хто працює з комерційними, брендовими, медійними та будь-якими іншими нехудожніми текстами.

Курс проведуть 7 крутих копірайтерів-практиків: Юлія Колесник, Стаська Падалка, Валерія Квасневська, Слава Гончарук, Юлія Солошенко, Карина Литвиненко та Дмитро Яцина.

Вони навчать вас:
користуватися практичними інструментами копірайтингу і сторітелінгу;
будувати структуру і композицію тексту та редагувати структурні елементи різних типів тексту;
правилам роботи з контентом для медіа, роликів, соціальних мереж, корпоративних сайтів та розсилок;
вправлятися з різними стилістичними прийоми і засобами виразності;
створювати круті назви і слогани.

За словами організаторів, цей курс — це концентрат лайфхаків і практичних порад від тих, хто досяг успіху в рекламі та копірайтингу.

Читайте детальну інформацію та реєструйтеся до 27 вересня за посиланням. Відкрити / Коментувати