Old York Times

2021-11-02 12:00:13 ​​Робота з дому з нами надовго. Що ми знаємо про її ефективність?

Хоча минулого року багато компаній були приємно здивовані ефективністю роботи з дому, більшість розглядала це як тимчасове рішення. Але зараз все більше організацій налаштовані зберегти хоча б частину віддаленої роботи після пандемії. Навіть такі затяті пропоненти офісу, як фінансовики з Волл-стріт, все більш лояльно ставляться до ремоуту.

Що ми знаємо про ефективність роботи з дому? Як пише The Economist, більшість досліджень за минулі півтора року показують ріст продуктивності від роботи з дому. (Звісно, ми говоримо про працівників, які можуть собі дозволити не бути фізично присутніми, щоб виконувати роботу).

Правда, ніхто точно не знає чому. Серед головних гіпотез — можливість краще концентруватися, коли не відволікають колеги, та відсутність втоми від добирання на роботу. Ще одна цікава гіпотеза — більше використання софту для робочої комунікації та планування, як от Slack, Airtable чи Trello. Вони покращують роботу в команді через чіткіше формулювання завдань і більш структурований проджект-менеджмент.

Якщо компанії зберігають або покращують продуктивність з роботою з дому, чому більшість з них не готові переходити на повний ремоут? Як показує нещодавнє дослідження в журналі Nature Human Behaviour, однією з причин може бути падіння інновацій при такому переході.

Дослідження аналізує внутрішні комунікації 60 тисяч працівників Microsoft у 2019 та 2020 роках. Один із висновків — робота з дому робить співпрацю більш «статичною та ізольованою».

«[Працюючи з дому], люди більше взаємодіють зі своїми найближчими знайомими і менше з рештою працівників, які можуть запропонувати нові перспективи та ідеї», йдеться в аналізі дослідження від The Economist.

Читати повну статтю (~5 хвилин, )

Захар Відкрити / Коментувати

2021-10-31 11:00:12 ​​Як отримати найбільше цінності із нонфікшн-книжки

У мене немає часу прочитати повністю навіть незначну частину з усіх нонфікшн-книжок, які виглядають цікавими і важливими. Але при цьому виглядає, що швидко прочитати книжку від початку до кінця не набагато корисніше, ніж проглянути вступ і прочитати кілька оглядів та інтерв’ю з автором, не читаючи книжку повністю.

Керівник Open Philanthropy і блогер Голден Карнофскі гарно сформулював це у своїй новій замітці «Читання книг vs. взаємодія з ними» (Reading books vs. engaging with them). У цьому есе він оцінює користь від різних способів взаємодії з книжкою.

Дещо провокаційно, але, за моїми спостереженнями, цілком правильно, Карнофскі стверджує, що витратити дві години на ознайомлення із оглядами і обговоренням книжки суттєво ефективніше, ніж витратити 8-16 годин на прочитання самої книжки.

Звісно, найефективніший спосіб осягнути нонфікшн-книжку — це ретельно її прочитати (деякі частини — кілька разів), законспектувати ключові аргументи і власну відповідь на них. Але це й потребує великих часових інвестицій.

Загалом, вважає Карнофскі, «цінність від одноразового прочитання книжки (без активної взаємодії) незвично низька, а цінність значних часових витрат на кшталт кількаразового прочитання — або активної взаємодії хоча б із частиною книжки — неочікувано висока у порівнянні з цим».

Читати повну статтю (~5 хвилин)

Читайте також: «Чесність про читання» — не соромтеся не дочитувати статті і книжки (навіть хороші)

Антон
Фото: Mikołaj, Unsplash Відкрити / Коментувати

2021-10-29 14:01:59 ​​Як навчитися писати сценарії та будувати історії
#реклама

Сьогодні розповідаємо про нову освітню можливість — онлайн-курс «Сценаристика і сторітелінг» від Litosvita. 

Він буде корисний як людям, яким цікаво навчитися писати сценарії, так і авторам різних типів текстів: вміння розповідати історії структуровано і будувати цікавий сюжет важливе у багатьох видах діяльності. 

Курс проведуть шість топових сценаристів і режисерів — Антоніо Лукіч, Ярослав Войцешек, Любомир Левицький, Тала Пристаєцька, Сергій Гаврилов і Володимир Тихий

Вони навчать вас:
будувати чітку структуру історії та її опорні точки; 
конструювати сильних героїв і персонажів;
створювати конфлікт і сеттінг історії;
користуватися дієвими сюжетними схемами;
писати логлайн, синопсис, тритмент, чорновик і готовий сценарій;
готувати заявку на пітчинг та «продавати» історію. 

Читайте детальну інформацію та реєструйтеся до 1 листопада за посиланням. Відкрити / Коментувати

2021-10-28 09:31:01 Яким буде майбутнє музики: 12 передбачень

Технологічний розвиток сильно змінив те, як ми слухаємо музику. Десять-п’ятнадцять років тому було складно уявити, що от-от ми матимемо доступ до всієї музичної бібліотеки людства в одному додатку, за ціною кількох чашок кави щомісячно.

Розвиток музичного стрімінгу змінює також, яку музику ми слухаємо. Наприклад, композитори тепер повинні приділяти значно більше уваги кільком першим секундам пісні — слухач може легко промотати до наступної, якщо початок не зачепить.

Яке майбутнє чекає на музичну індустрію на фоні цих змін? Відомий американський музикознавець та історик джазу Тед Джоя пропонує дванадцять передбачень про майбутнє музики (на Заході). Коротко переказуємо основне з його статті.

Час на прочитання — 3 хвилини

https://telegra.ph/MusicFuture-10-27

Антон Відкрити / Коментувати

2021-10-27 13:43:34 ​​Як бути лідером — і почитати про історії успіху відомих лідерів
#реклама  

У нас всіх деколи є момент, коли хочеться отримати дозу натхнення (або мотивуючої заздрості) і почитати історії успіху видатних людей.

Як операційний менеджер Тім Кук зробив Apple ще більш успішною компанією, ніж його попередник візіонер Стів Джобс? Як юристка Рут Бейдер Гінзбург стала іконою поколінь американських жінок? Як Джефф Безос і Білл Ґейтс побудували найбільші технологічні компанії світу? 

Історії цих і багатьох інших лідерів розповідає американських бізнесмен і філантроп Девід Рубенштейн у своїй книжці «Бути лідером. Мудрість від тих, хто змінив правила гри», яка вийшла в українському перекладі у видавництві «Лабораторія» за підтримки CEO Club Ukraine.

Як зазначають оглядачі книжки, «впродовж п’яти років Девід Рубенштейн спілкувався з відомими лідерами та лідерками про їхні життєві шляхи, ухвалення рішень, невдачі та зміни. У своїй книзі [він] зібрав найкращі інтерв’ю, а з ними — принципи та керівні філософії сучасних візіонерів, натхненників та інноваторів».

Читайте більше і купуйте книжку за посиланням — https://bit.ly/3b9RfOX Відкрити / Коментувати

2021-10-25 17:31:16 ​​Хто має право на визнання своєї роботи? 
 
Нікому не секрет, що відомі політики чи поп-зірки рідко пишуть книжки самостійно. «Мистецтво угоди» за Трампа написав журналіст Тоні Шварц. Джон Кеннеді до обрання президентом отримав Пулітцерівську премію за книжку «Профілі мужності», більшість якої де-факто написав його спічрайтер Тед Соренсен.
 
Людей, які пишуть тексти за інших, називають «гострайтерами»: від англійських слів ghost та writer — «невидимий письменник», буквально «письменник-привид». (У нас ще деколи їх менш політкоректно називають «літературними рабами»). 
 
Американська журналістка Алекс Сужчон Лафлін написала цікаве есе про свій досвід роботи гострайтеркою.
 
На початку кар’єри Лафлін коротко була гострайтеркою у традиційному розумінні — працювала над мемуарами заможного бізнесмена про його батька. Але у своєму есе вона розширює поняття гострайтингу до двох інших сфер, де також працювала — ведення соцмереж і створення подкастів.
 
Хоча SMM-менеджери і продюсери подкастів не є буквальними гострайтерами (у тому сенсі, що тексти, які вони пишуть, потім не підписуються буквально іменами інших людей), вони також створюють тексти, які потім їм повноцінно не належать і за які вони не отримають визнання.
 
Лафлін не називає імен компаній, де вона працювала, але із тексту зрозуміло, що вона була SMM-менеджеркою у Washington Post і працювала над подкастами для BuzzFeed, серед інших організацій.
 
Лафлін зв’язує свій досвід із ширшими темами нерівності і дисбалансу влади — хто в суспільстві має право на визнання, а хто ні — а також схильності західної культури приписувати шедеври роботі індивідуальних видатних людей, а не колективній праці.
 
«Соціальні мережі і продюсування аудіо є лише двома із невидимих структур, збудованих, щоб підтримувати кілька обраних голосів, які вважаються цінними в індустрії медіа. Люди, які роблять цю роботу, [не отримують визнання на рівні] високопоставлених колумністів — і не отримують рівної з ними компенсації… Крім розбіжностей у оплаті та визнанні, невидимість цієї праці підкріплює помилкове враження, що великі твори журналістики та мистецтва є результатом роботи окремих особливих, обдарованих особистостей». 
 
Читати статтю (~25 хвилин)

Антон
Фото: SlimVirgin, CC BY-SA 4.0 Відкрити / Коментувати

2021-10-21 19:02:48 Американський інвестиційний фонд, який спустошує локальні газети

У минулому столітті місцеві газети у США були дуже прибутковим бізнесом. Балтиморська The Baltimore Sun в якийсь момент мала понад 400 журналістів і вісім закордонних бюро, від Лондона до Токіо.

На початку 21 століття «ріки золота» почали засихати. Інтернет — сайти оголошень, а потім Google та Facebook — підірвали бізнес-модель газет: їхню монополію на локальну рекламу.

Але, окрім структурних змін на ринку, є ще одна сила, яка останнім часом спустошує американські локальні газети — і про яку ви, скоріш за все, ніколи не чули. Це нью-йоркський гедж-фонд Alden Global Capital.

Цього року цей фонд став другим за величиною власником газет у США. Але його власники скуповують газети не із любові до журналістики — а щоб витиснути із них трохи грошей. Як їм це вдається?

Маккей Коппінс написав великий профайл про Alden Global Capital і локальну журналістику для The Atlantic. Переповідаємо його статтю зі своїми коментарями.

Час на прочитання — 4 хвилини

https://telegra.ph/AmericanPapers-10-21

Антон Відкрити / Коментувати

2021-10-19 12:26:41 Чому корейського мистецтва навколо так багато

Минулі кілька днів для мене були тижнем Кореї. Я прослухав лекцію про ранню творчість BTS, був у трушному корейському ресторані, а ще якимось чином вже дізнався весь сюжет «Гри в кальмара», хоча ще навіть не почав її дивитися.

Схожі тижні все частіше трапляються для людей по всьому світу. K-pop став глобальним феноменом з сотнями мільйонів фанатів, BTS можна сміливо називати найпопулярнішою музичною групою у світі, а корейські фільми та серіали (як от «Гра в кальмара» чи позаминулорічні «Паразити») отримують всесвітню популярність.

Як пише Foreign Affairs, успіхи корейської культурної експансії полягають не так у натхненні наполегливих митців, як у багаторічній програмі корейського уряду. Він ще з кінця 90-их років активно інвестує в культурний експорт. У рамках програми «Корейська хвиля», або «Халлю», яку розпочав президент Кім Де Чжун, держава збільшила фінансування культури у кілька разів. Усі наступні лідери продовжували цю програму та збільшували інвестиції.

Це принесло свої плоди. У 2019 році Південна Корея експортувала свою поп-культуру на $12.3 мільярди — у 65 разів більше порівняно з 1998-им. Туризм також стрімко виріс. Як пише Foreign Affairs, в 2017 році близько 7% від усіх туристів приїхали в країну, бо були зацікавлені гуртом BTS.

Зараз головне питання для уряду — як Південна Корея буде капіталізувати свій вплив на міжнародній арені. Наприклад, вона може приділити більше ресурсів культурному експорту у Північну Корею, щоб допомогти реалізувати свої плани із реінтеграції півострову — за прикладом американської культури, яка проникала за залізну завісу СРСР в Європі.

Південна Корея також може збільшити свою фінансову допомогу іншим країнам: зараз вона суттєво відстає від США, Японії та більшості європейських країн за відсотком ВВП, який йде на міжнародну допомогу.

Читати повну статтю (~9 хвилин, )
Читайте також: «В’язні географії: Корейський півострів»

Захар Відкрити / Коментувати

2021-10-16 15:33:56 Чому новозеландське місто розірвало контракт із офіційним чарівником

У Британії є королівська родина, а в Новій Зеландії — офіційний оплачуваний чарівник. Точніше, був донедавна.

Магу та коміку Іену Ченнелу 88 років, він емігрував із Англії до Нової Зеландії у 1970-их роках. Незабаром він почав привертати до себе увагу своїми «магічними» актами на кшталт обрядів викликання дощу.

Ранні спроби влади заборонити його перформанси не дали результату. Навпаки — Ченнел здобув популярність як культурний феномен і почав привертати туристів.

Тому у 1998 році локальна влада міста Крайстерч підписала з Ченнелом контракт про «виконання актів чаклунства та інших магічних послуг — як частина промоційної роботи для Крайстчерча».

Тож понад два десятиліття він офіційно працював на місто Крайстчерч — і отримував щорічну зарплату у 16,000 новозеландських доларів (~11,000 доларів США).

Утім, останнім часом Ченнел став об’єктом критики через образливі коментарі у бік жінок — і загалом трохи втратив свою культурну релевантність. У 2021 році міська влада вирішила завершити співпрацю із ним після того, як була прийнята нова стратегія розвитку туризму та промоції міста; вона має відображати різноманіття Крайстчерча.

Ченнел передбачувано незадоволений цим рішенням, але каже, що продовжить регулярно з’являтися у міському мистецькому центрі — і навіть не прокляне цих «нудних старих бюрократів», які не продовжили його контракт.

Джерела і читати більше:
The Guardian
BBC
Вікіпедія

Антон
Фото зверху: Helmut Pfau, CC BY-SA 3.0 Відкрити / Коментувати

2021-10-16 15:33:56 Відкрити / Коментувати