Ostap Drozdov

2022-08-28 14:01:52 Вже навіть нервує безпросвіткова безпорадність міждержавних органів, де 83 країни щось там приймають, а один руский ублюдок дає голос проти – і да свіданія.

Цього разу халепа спіткала Договір ООН про нерозповсюдження ядерної зброї. Конференція виявилася "не в змозі досягти згоди після того, як росія виступила проти тексту". Дуже несподівано!

Жаліслива заява прозвучала від імені 56 країн і Європейського Союзу (це ще 27) стосовно "небезпечної ядерної риторики, дій і провокаційних заяв росії про підвищення рівня ядерної готовності".

120 членів Руху Неприєднання висловили розчарування, бо ядерний терорист заветував заяву, в якій 4 рази згадується Запорізька АЕС в контексті "серйозної стурбованості».

Я далекий від зловтішної іронізації на цю тему. Вважаю, що принцип одностайного прийняття рішень уже давно треба припинити. Принцип консенсусу (всі за) дозволяє одному чмошнику завалювати всі рішення.

Давно пора перейти на принцип кваліфікованої більшості (за більшістю голосів). Тоді в росії зникнуть важелі блокувати будь-яке рішення. Має вирішувати більшість, а не всі.

Як тільки принцип кваліфікованої більшості запрацював би – УСІ міжнародні рішення були би проукраїнськими. В одну мить. Відкрити / Коментувати

2022-08-28 10:32:06 Читаю хвалебні оди з приводу закладки хлібозаводу компанії "Кулиничі" в Оброшино – і чогось не розумію. А то нічого, що папік цього харьковского бізнесу – кінчений регіонал, ватник і сєпар?

Дядько, який обіцяє львів’янам пухкеньку здобу і дрібку робочих місць, - Володимир Мисик. Злісний януковицький посіпака, прихлєбатєль тамтешньої вати, народний депутат від партії регіонів у 2012.

Під час Революції Гідності голосував за диктаторські закони, після Революції знову проліз у парламент як самовисуванець із тим нюансом, що по його округу Опоблок (лідер на Харківщині) не висував нікого. Потім вносив законопроєкти, які блокували надання безвізу й євроінтеграцію.

Цей бездріжджовий хлібопекар Мисик совісно попрацював на прихід руского міра в Харків, а тепер злиняв звідти – і ось хронічний риг раптом перетворився в шанованого інвестора, зацілованого до дір зеленою владою Львова. Буде тепер будувати тут завод і пекти кулічі, бо на Харківщині його друзья з росії вже прийшли.

Зрозуміло, що то інвестиції, грошенятка, податочки і так далі. Але це – криваві гроші, зароблені членством у межигірській банді русаків.

Будьмо уважні. Відкрити / Коментувати

2022-08-27 21:33:06 Тепер уже точно, після залагодження всіх оргпитань, у відкритому доступі презентую концерт "Шампанські очі" до дня народження Андрія Кузьменка Скрябіна.

Я був ведучим цього дійства, а подію наживо транслював медіа-хаб Твоє місто, якому сердечно вдячний.

Є нагода послухати всі хіти Скрябіна під супровід естрадно-симфонічного оркестру (керівник – народний артист Богдан Мочурад).

Співали Іван Navi, ХАС, Зіновій Карач, Віктор Винник, Андрій Капраль, Давид Меладзе, Андріана, Заліско, Андрій Князь, Артур Боссо, Лесик Турко, Анна Добриднєва


Відкрити / Коментувати

2022-08-27 18:47:11 Культурну тусівку зворохобила звістка про те, що наша найбільш розпіарена дириґентка Оксана Линів долучилася до культурної дипломатії рашистів і напару з заслуженим дєятєлєм ісскусств російської федерації Дімою Черняковим дала "Летючого голландця» у Німеччині.

Глибину морального падіння уродженки Бродів засвідчує широта заслуг Чернякова перед руским отечеством. Він належить до когорти «модних режисерів класики», яких на імпорт виростив рашистський режим і вміло запускає в якості промоутерів орківського «іскуства внє политики».

Ось проєкти Чернякова з просування великоімперської класики під грифом світової:
2005: Берлін: «Борис Годунов» Мусоргського.
2007: Мюнхен: «Хованщина» Мусоргського.
2008: Берлін, Мілан: «Игрок» Прокоф’єва.
2008: Дюссельдорф: «Леди Макбет Мценского уезда» Шостаковича.
2011: Копенгаген: «Борис Годунов» Мусоргського.
2012: Амстердам: «Сказание о невидимом граде Китеже и деве Февронии» Римського-Корсакова.
2013: Берлін: «Царская невеста» Римського-Корсакова.
2014: Нью-Йорк: «Князь Игорь» Бородіна.
2014: Мілан: «Царская невеста» Римського-Корсакова.
2014: Барселона: «Сказание о невидимом граде Китеже и деве Февронии» Римського-Корсакова.
2015: Лондон, Ліон : «Леди Макбет Мценского уезда» Шостаковича.
2016: Париж: «Иоланта» Чайковського, «Снегурочка» Римського-Корсакова.
2019: Берлін: «Обручение в монастыре» Прокоф’єва.
2019: Брюссель: «Сказка о царе Салтане» Римського-Корсакова.
2020: Відень: «Евгений Онегин» Чайковського.

Черняков – культурний голуб миру в.в.путіна. А Линів – безпринципна й меркантильна кар’єристка, яка мріє посісти п’єдестал східно-європейської дириґентури, яке поки що міцно тримають росіяни.

Заради такого навіть із чортом можна спільну постановку забацати. Відкрити / Коментувати

2022-08-27 14:06:21 Патосний надрив святкування Дня Незалежності засвідчив: ще ніколи українці так гостро не відчували щастя державності. 30 років люди вважали, що все вже сталося. Що державність – це константа, яка не може бути переглянута.

Виявилося, ми 30 років симулювали незалежність. Тішилися наявністю прапора-тризуба-гімну та умовних кордонів. І нічого не будували. Тому зараз, окрім щирого захоплення доблестю народу, в повітрі має витати ще й щось схоже на сором – сором за свою безпечність.

Ми купилися на формальність. Нам було достатньо мати укр.паспорт у кишені й укр.повітря в легенях. Україна як кинуте на самоплив поняття наче бавилася з нами, чарувала ілюзією своєї присутності. Ми її сприймали як алібі власного невтручання у справи державні.

Занадто довго Україна була не стержнем, а простою декорацією для мільйонів приватних напівватних життів. Ми просто жили і спостерігали, як усе йде не так. І сподівалися, що лише час усуне всі дефекти державотворчості. Ми не зважали на міни заповільненої дії, якими було нашпиговане укр.тіло. Ми пливли за рухом безвідносної історії.

Ми не захотіли будувати державу – а довірили це політикам. І ось – прийшли, приїхали. Ми побачили масштаби власної бездержавності. І жахнулися. І стало страшно. За своє туманне майбутнє. І стало соромно. За бездіяльне минуле.

Україна – це не абстракція. Україна – це кожна людина, яка відчула свою особисту відповідальність за 30 років симуляції. Час пасивного спостерігання минув. Прийшов час творити її власноруч.

І це найкраще, що могло з нами трапитися. Відкрити / Коментувати

2022-08-27 10:22:06 Отак подивишся на 5-тисячну ходу зомбі до Почаєва – і розумієш символізм того, що цю вервецю оглашенних супроводжує воєнізована охорона. Буйних сумасшедших завжди тримають під конвоєм.

Фізіогноміка всіх цих прочан є ходячим довідником психіатричних діягнозів. Усякий релігійний фанатизм фонить безумством – однак у московськопатріархатному випадку се безумство має кількакратну задавненість і анамнези. Абсолютно одержимі істоти, замотані від голови до п’ят у рускі сарафани й хустки. Скляні очі, гнійні ортодоксійні скрєпи, вжалений зомбуванням гіпофіз.

Ця ватага помішаних під конвоєм старозавітних батюшок до болю нагадує ясир – приблизно так само в піший спосіб польовими стезями наших людей османці вели в полон під час людоловних набігів. Кірілло-путін у 21 сторіччі так само жене бранців на поклін у пластикову псевдоцеркву.

Ця деструктивна секта остаточно переходить у розряд збіговиська непритомних маргіналів. Вони залучають навіть дітей до цього мракобісся, яке вчить паству ненавидіти світ, ненавидіти життя, ненавидіти свободу, ненавидіти щастя, ненавидіти Україну.

Московськопатріархатну диявольщину сміливо можна зачислювати до культів Танатоса – смерті. Це мертва, старовірна, занепадницька доктрина, покладена на політичну ідеологію шовінізму й антропофобії – патологічного страху перед Людиною.

В цій прощі нема жодної Людини. Там оболонки зі сміттям у головах і душах. Таких дійсно варто тримати під вартою. Відкрити / Коментувати

2022-08-26 20:52:06 Після піднесено-святкового Дня Незалежності приходять наступні, буденні дні, і коли спадає градус патосу, починається ота тиха рутинна реконструкція країни. Або ні.

Мене не полишає відчуття роздвоєності, коли 24 серпня ми є небесно-високою країною нескорених, а 25 серпня вертаємся назад у приземлено-лісову країну безкарних трухіних чи в лазурно-морську країну батальйону Монако.

У «країні наступного дня» їм можна все, якщо вони свої. Система захищатиме їх до останнього подиху. І так буде – якщо після 24 серпня в робочому порядку не займатися «країною наступного дня».

Бо непочатий край роботи. Бо оборзіли настільки, що під час звучання гімну одну руку тримають на серці, а другу – в кориті, в корупції, в телефонному праві, в усьому, до чого приросли.

Про це мав змогу висловитися в етері Говорить Великий Львів


Відкрити / Коментувати

2022-08-26 18:05:16 Зашкварна історія з руской поетессой Євгенією Більченко – повчальна до коліків. Донедавна проффесорка культурології в Педагогічному Університеті Драгоманова дала всім непереверший урок: усі гуманітарні співці рускої культури – коригувальники вогню.

Ондатра зубата, бобриха мохната, ховрах польовий, бурундук плямчастий, бабак сплячий, політуха вухата, летюча миша, вона же називає себе «клятий космополіт, лівий філософ Європи, антиглобаліст, анархіст, постмодерніст, пацифіст і лузер». З останнім я точно згоден.

Так-от, оцей-от вихухоль велікорусский, виявляється, у проміжку між написанням віршиків про блаженство й мир організувала цілу мережу (вдумайтеся!) коригувальників вогню. Ось як на мозок діє велікая руская культура.

Отак подивишся на цю шиншилу Більченко – аж співчуття може виникнути. Таке воно ніяке, некривдне, прям божий одуванчик, вітер нею хитає, і песиків підгодовує, і квіточки вирощує, і поезію на лоні природи зачитує – справжній рускій гуманітарій.

Так-от, кожен рускій гуманітарій – наводчик ракет на Україну. Бо так працює парадигма шовіністичної й українофобної рос.культури. Україногеноцид зашитий в геном всього кремле-імперського спадку.

Дуже повчальна історія. Не варто куплятися на безневинність пушкіністів-булгаковців-пастернаківців. Вони тут будуть обвішані пацифістськими емблемами й ратувати за мир-дружбу-жвачку, а через хвилину - здавати координати для ракетних ударів.

Таке їхнє нутро. Огульно в кожного русокультурного человека. Відкрити / Коментувати

2022-08-26 13:51:16 А ніхто нічого не зробить із тим Батальйоном Монако. Ці 84 пестунчиків долі належать до тієї касти, до якої прагне належати кожен, хто бодай на міліметр приближається до влади й омріяного бабла.

А де мають бути всі ці богообранці з усім награбованим? Хтось чекав чогось іншого? Вони завжди розцінювали Україну як інструмент захмарного збагачення. Й держава їм охоче давала можливість самореалізовуватися в частині накопичення благ.

Це лише Монако. Це лише 84. А взяти інші країни Європи й деякі султанати – там будуть не батальйони віп-біженців, а цілі дивізії, бригади й курортні армії.

Нардепи, забудовники, судді, банкіри, олігархи, топ-правоохоронці, партійні бонзи, інвестори більшості політпроєктів, маловідомі для загалу прізвища тендерної, будівельної, юридичної мафії. Їх пограбункова система ретельно оберігає й оберігатиме, як своїх дітей.

Наші чоловіки в перші дні війни відправляли за кордон дружин і дітей. Люди відчайдушно рятували своїх кровинок. А пограбункова система так само відчайдушно рятувала своїх. У них вкладено мільярди доларів. Вони – жива інструкція для всіх наступних у списку, хто має вчинити і вчинить так само. Заробляй і звалюй на Лазурне узбережжя.

Батальйон Монако – це лише перша, пробна хвиля безкарного звалу. Далі – буде. Стежку проторено. Ймення їм – легіон. Відкрити / Коментувати

2022-08-26 09:39:06 Гоголівська панночка з «Вія», яка в гробу літала попід шатром церковці, знайшла свою достовірну реінкарнацію в тілі даші дугіної. Видно, тротилові вибухи й нищівні пожежі покращують колір та стан шкіри потерпілих.

Це – містика. Я серйозно вживаю це слово у прямій його семантиці. Дугін – це містик. Усе, що робить цей засновник русо-езотерики, є містифікацією. Він не просто винахідник і розробник поневолюючого концепту русского мира – він кладе його на псевдоесхатологічну основу «вищої цілі, русообраності, русомісійності, експорту русоспасіння».

У цьому відеоблозі я описав рашизм як православний ІДІЛ – одержавлений тероризм, в якому діє диявольська чекістська трійка: путін-кірілл-дугін. Якраз Дугін начиняє православний ІДІЛ базовими ідеологемами з терористичним присмаком. А в терористів провокативна інсценізація – умілий трюк.

Уся псевдометафізика, весь псевдоезотеричний єретичний символізм рашистів сходиться якраз на постаті Дугіна. Сакральне «умертвлення» власної доньки во ім’я православного тероризму – річ свята й допустима для цих хворих на всю голову.

Нічого святого нема – одна підробка і гра в містику


Відкрити / Коментувати