Ostap Drozdov

2022-07-31 10:37:11 Грішним ділом подумую, що моя бабця якимось чином була пов’язана з НБУ, хоча вона валюти в руках зроду не тримала. Змалку пам’ятаю її приповідку: очі не бачать – серце не болить.

Дуже дієва метода. Якщо раніше це було простою народною мудрістю, то тепер НБУ-шний принцип «очі не бачать – серце не болить» можна записувати в усі фінансові енциклопедії світу.

Курс гривні падає, далебі, через те, що обмінні пункти вивішують таблички з цифрами курсу. Значить, треба заборонити канторам вивішувати цифри з курсом валют, і тоді гривня буде врятована. Заодно люди нервуватися не будуть. Одним пострілом двох зайців.

Дощ падає тільки тому, що про це написали у прогнозі погоди. Не хоче лікар-травматолог мати пацієнта з переломом ноги – заборонити рентгенівські знімки. Не подобається людина сама собі – дзеркало в друзки! Нервує людей війна – забрати з простору будь-яку згадку про неї. Очі не бачать – серце не болить.

Бабця завжди ігнорувала ті проблеми, які вона вирішити не могла. Грішним ділом подумую, що НБУ з того самого тіста. Як і загалом уся влада, в якої, таке враження, вже ні очей, ні серця. Відкрити / Коментувати

2022-07-30 20:11:26 Це цинічно звучить, але після обстрілів Одеси і масового вбивства в Оленівці кон’юнктура розвертається в бік офіційного оголошення росії державою-спонсором тероризму.

На це мають бути кинуті всі міжнародні зусилля України. Оголошення росії державою-спонсором тероризму мало би спровокувати перегляд того, чим є боротьба з росією.

Якщо досі це суто політична боротьба з делікатним урахуванням економічних залежностей і фобій – то з оголошенням росії державою-спонсором тероризму це вже стане антитерористичною діяльністю. А це – інший рівень інструментарію і дозволеностей.

Оскільки війна переходить у фазу unlimited бєзпрєдєла, то треба просити антипутінську коаліцію з санкційно-обмежувальної тактики переходити до каральної. Якщо рос – це терор, то решта світу має вдатися до антитерору і дозволити самим собі діяти диверсійно, огульно, з апломбом правоти. Це мало б розв’язати руки. Проти терору політика не працює.

А ще – треба ризикнути запропонувати світовим лідерам поставити за кінцеву мету знищення росії в спосіб її дезінтеграції в майбутньому. Вслід за «Форумом вільних народів росії», який сухувато відбувся минулого тижня в Празі, було б добре на зовсім іншому рівні, апелюючи до Оленівки, ставити питання про поділ росії як тюрми колонізованих народів.

Свої тверезі судження стосовно цього довгоперспективного, але перспективного процесу, який під силу лише консолідованому світові, я озвучив на програмі Говорить Великий Львів у четвер, напередодні трагедії з азовцями.

Зараз, після неї, до сказаного я б додав лише, що тему дроблення ворожої держави треба розробляти якісно й потужно. Цим сотрясати повітря просто так – більше шкодити. Поки наші владні щаблі метастазовані резидентурою рф, нам спочатку треба вичистити їх і наповнити українським змістом свою власну державність. Із цього й починається подальший розпад ворога.


Відкрити / Коментувати

2022-07-30 17:08:26 Не буду казати скільки років, але нині – день народження моєї дорогої подружки, співачки Лєни Корнєєвої.

Глядачі Lviv Music Room пам’ятають її по декількох концертах, де Лєна просто розривала етер своїми виступами.

Я часто переглядаю її номер у концерті Пісні Війни. І завжди переповнюють емоції. Не знаю, чи взагалі можливо більш драматично й надривно донести все, що на душі.

Хочу її і вас привітати ось цим номером, де еталонна, взірцева, вершинна Лєна Корнєєва – з нервом і чуттям нарозхрист. Перед вічною піснею Два кольори звучить вірш, написаний нинішньою ювіляркою.
Ви повертайтесь… Відкрити / Коментувати

2022-07-30 13:20:19 Масове вбивство в Оленівці поклало край міфу про «евакуацію» азовців.

Як би й чим би не прикривалися зараз владоможці – то була здача в полон. Насправді люди розуміли це й тоді. Просто з поваги до чутливості теми люди кусали себе за язика казати прямо, що це була здача в полон від безвиході. Чи то пак від провалу вищого керівництва.

Вирішальну роль зіграло відеозвернення азовців, які попросили суспільство мовчати по цій темі. З міркувань «не нашкодити» вся країна зашила собі рот, хоча все розуміла. Жевріла надійка на те, що так звана «евакуація в полон» містить під собою невидиму частину в вигляді домовленостей про майбутній обмін.

Деяким родичам азовців я ще тоді казав: поки ваші хлопці самі мовчать та інших просять мовчати – доти ваше биття на сполох виглядає жіночою істерикою, тому його не почують. Так і сталось. І вже ніхто не дізнається закулісся цієї трагедії.

Якщо їм давали безпричинні ілюзії щодо обміну, то я не знаю, як це можна назвати. Якщо їх свідомо просили заспокоїти обурений народ заради своїх рейтингів та героїчних образів, то я теж не знаю, як це можна назвати.

Міф про «евакуацію» згорів заживо. Він вчить, що заколисувальна відмова називати речі своїми іменами, якими б поразковими вони не були, пізніше обертається потроєним болем і шоком. Неспроможність дивитися правді в вічі пізніше обертається примусом дивитися на катування.

Ми думали про «не нашкодити», а дехто думав, як відбрехатися. Вдалось. І я не знаю, як це назвати. Відкрити / Коментувати

2022-07-30 10:20:13 Війна безповоротно переходить у стадію взаємознищення за принципом «або ми – або вони».

Безлімітний терор із безлімітною жорстокістю – це вже не війна, бо всяка війна таки має свою етику. А отже, армія захисників неминуче стає армією месників. Мотивація захищати свою землю посилюється мотивацією мстити.

Вендетта – це старовинний принцип «око за око». Вендетта прив’язується до поняття особистої честі й є моральною категорією. Вона набуває ознак осмисленого акту відплати, акту справедливості.

В юриспрунденції для такої моралі навіть придумана окрема категорія – таліон. З латині Jus talionis – рівна міра покарання, рівнозначна відплата.

Таліон – це принцип симетричного покарання, за яким міра покарання дорівнює тяжкості вчиненого злочину, тобто має дзеркально відтворювати заподіяну шкоду.

Звісно, в правових цивілізованих умовах вендетта і таліон заміняються гуманним правосуддям. Але в умовах свавільної, бєспрєдєльної війни на знищення всім охочим напувати гарячим чайочком наших убивць раджу ще раз переглянути оте відео з кастрацією.

Кажуть, помста – це страва, яку подають холодною. Все правильно. В Ізраїлі вчать не ненавидіти ворогів (бо ненависть - саморуйнівна, енергопоглинальна і виснажувальна емоція), а холоднокровно їх клац-клац.

Ось чому дієвою є формула "Захисники = Месники". Відкрити / Коментувати

2022-07-29 21:11:06 Бачив я той лист на підтримку Корбана. Пробігся очима по сотні знаних і славетних підписантів. Ніколи б не хотів бути в їх числі, хоча кожного поокремо поважаю. Це суцільний крінж – клопотати за топ-рейдера і співучасника мафії Коломойського.

Хоча, безумовно, антизаконне, волюнтаристське, самоуправне позбавлення громадянства – це ще більший сором і свавілля. Тож оцінюючи негативні масштаби жертви і такі ж самі масштаби кривдника, я би спозиціонував їхні особисті порахунки як «яке їхало– так здибало». Що одне, що друге – з одного й того самого сорту поганок.

Основна мораль цього беззаконного казусу полягає в іншому. А саме – в нагородженні Корбана наказом Міноборони з формулюванням «за значний особистий внесок у справу розвитку ЗСУ». У травні дякують за «плідну та самовіддану співпрацю по захисту територіальної цілісності України» - а в липні з території України видворюють, як прокаженого.

В цьому й полягає суть скандалу. Ми – держава без правил, без регламентів, без послідовної логіки, без інституційної тяглості. Сьогодні ти номінант державних нагород, а через два місяці – безродний ніхто для своєї країни.

Бо все вирішує каприз його величності. Відкрити / Коментувати

2022-07-29 18:07:11 Я зумисне не встрявав у розбурханий нурт срачів довкола фотосесії шостої першої леді для глянцю Vogue.

Є дві причини мого тотального спокою стосовно цих фото. Перша: я вважаю жлобством обмусолювати зовнішність , пози, зачіски, одяг – усе-таки мусить бути повага до елементарних речей благопристойності. Сам факт дискусій про ширину розставлених ніг мене дратує. Від цього віє нездоровим пуританством, а я людина надзвичайно широких поглядів.

Є друга й основна причина, чому я мовчу про цю фотосесію. Я її бачив. Я її уважно й докладно розглянув. Саме тому не маю що сказати. Вона порожня. Там нема про що говорити. Прохолодне, беземоційне, бездушне, без жодної живої зачіпки позування – це все, що я побачив й абсолютно нічого не відчув.

Подивився, як на манекенів, перелистав, побачив порожнечу і пішов собі далі. Мішок із піском або ж каркас зруйнованого літака промовили до мене більше, ніж людина в кадрі. Тут нічого особистого. Це питання суб’єктивних смаків. Хтось любить дико постановочні фото (це дуже впадає в око), а хтось навпаки цінує живість.

А я побачив мішки з піском і каркас зруйнованого літака. Вони є чистою й непідробною органікою нашої війни. Все решта – зайве, наносне, вторинне.

Думаю, секрет успіху цих фотографій – у нездоланній, волаючій, пронизливій силі декорацій. Вони – головні зірки модного журналу Vogue. Відкрити / Коментувати

2022-07-29 15:02:11 Щоб зрозуміти, як кремлівські гамадрили трактують Женевську конвенцію про поводження з полоненими, переповідаю майже поцитатно комунікацію наших військовиків з їхніми штабними нелюдами. Це мені наші переказували, які обмінами займаються.

- Что с вашими делать?
- Да ничего.
- В плане…
- Да расстреляйте и все.
- Как расстреляйте?
- Как-как. К стенке выстройте и расстреляйте. Что сложного?

Їхній сумасброд їм не потрібен. Вони максимум можуть міняти офіцерський склад – та й то аби потім у себе на батьківщині їх опустити нижче плінтуса. Весь рядовий збрід алкашні й насильників оркам не потрібен. За зрадників і слабаків не клопочуть. Це ще з часів ссср так повелося. Їм простіше списати це на втрати, ніж світити статистику полонених.

Зараз раша активно ліквідовує тему бранців. Недаремно в мережу злито відео з тортурами і знущаннями. Після побаченого брати в полон – себе не поважати. На це й розраховано. І недаремно сьогодні інсценізовано обстріл тюремної колонії з азовцями.

Незадовго до кінця Другої світової війни нацисти так само знищили концтабір Бухенвальд, а подали це так, ніби союзна авіація розбомбила.

Усіляким конвенціям настав капут. Тварі стирають сліди своїх воєнних злочинів. Війна переходить у стадію знищення ворога за принципом або ми – або вони.
Правил у війні з дияволом немає. Відкрити / Коментувати

2022-07-29 12:03:06 Так і не дізнаюся, чому його позивний був Лентяй.
Гліб Бабіч був гостем моєї програми у квітні 2021 року. Кров холоне в жилах від того, що він говорив за рік до вторгнення. Філігранна точність прогнозів й опису ситуації.

Про перебільшену міць рос.армії, про нового психопатійного гітлера з ядерною зброєю, про ракети на Київ, про мир і нашийник раба. Зараз, у розпал війни, слухати студійні судження Гліба Бабіча річної давності – це наче прозрівати заднім числом і сприймати його одкровення як заповідь сущим зараз.

Фатально неспроста перед загибеллю Гліба Бабіча в народ пішла пісня Мольфар його авторства у виконанні Kozak System. Там є такі слова:

Нене, нене, земле моя,
Сил додай мольфара жертві.
Ну на що тобі герої мертві?

Та мовчить земля в долонях,
Вкрита сльозами, як сіллю,
І мольфар у полі стогне
Від безсилля...

Не сумуй, козаче мольфар,
Ми піднялись вище хмар,
Щойно…



Відкрити / Коментувати

2022-07-29 09:32:06 Що ми маємо в сухому залишку навколо САП?

Маємо нарешті (храни, Америко, свою Вікторію Спартц!) розблоковане призначення керівника САП. Блокували його Єрмак і Татаров. Які в якості винагороди за саботаж САПу отримали в свої руки одразу дві ключові правоохоронні інституції: Генпрокуратуру й СБУ.

Отже, щоб західні пси менше гавкали, пішли на розблокування САП, натомість обставили нового антикорупційного прокурора своїми перевіреними стоп-кранами. САП є підрозділом Генпрокуратури, а керівник САП Клименко підпорядкований безпосередньо Генпрокуророві і за посадою є його заступником.

Таким чином, зверху над розблокованим Клименком височіє придворний Генпрокурор, а право на прослушку (важливий компонент оперативно-слідчої роботи) має СБУ, де теж на верху потрібні люди.

Не позаздрю новопризначеному керівнику САП. Приступити до роботи то він приступить, проте я маю дуже скромні очікування щодо свободи й розмаху його дій в умовах цілковитої блокади.

Це як Піткін у тилу ворога. Відкрити / Коментувати