Ostap Drozdov

2022-05-27 10:07:06 Я шото не доганяю радості наших співгромадян стосовно візового режиму з росією. Який візовий режим, шановні?

Повна заборона в’їзду на підставі орківського громадянства – й да свіданія. Незалежно від віку й статі, освіти й поглядів. Відколи руский в’їхав до нашої країни на танку і влетів на бомбардувальнику – ні про які візи не може бути мови. Лише заборона в’їзду. А виїзд – лише в форматі 300 (у кращому випадку) або 200 (стандарт).

Для прикладу, Латвія припинила видачу віз росіянам у перший же день війни. Багато країн Євросоюзу зробили те саме. А наші лише зараз розіщедрилися на візовий режим!

Рішення про візи є запізнілим на 30 років максимум, на 8 – точно. А зараз, після повномаштабного вторгнення, не про візи треба говорити – а про заборону в’їзду!!

Бо я собі слабо уявляю, аби згодом дунька убитого окупанта по візі приїхала відвідати місця бойової слави свого «героя». Чи пофоткати Бучу для свого інстаграму. Відкрити / Коментувати

2022-05-26 23:58:06 Підтримати донатом 4149499392774418
YouTube канал (https://youtube.com/c/DROZDOV)
Facebook профіль (https://www.facebook.com/ostap.drozdov)
Патреон https://www.patreon.com/drozdov Відкрити / Коментувати

2022-05-26 20:50:06 Тішаться, мов малі діти. Вирахували спічрайтера Зеленського, ще й фотографію показали – і понеслося браво, бравіссімо, алилуя й осанна.

Промови направду видатні, тут нема що сказати. Вся воєнна полум’яна риторика президента – сильна, ємка, написана в кращих традиціях ораторського текстотворення з застосуванням стилістичних фігур не політичного мовлення, а публіцистично-образного. Цим воно й запам’ятовується – афористичною художністю, яка є ПИСАНА, а не СКАЗАНА.

Інакшими словами: так не говорять, так не висловлюються вільно, так не думають - ТАК ЛИШЕ ПИШУТЬ зумисне, цільово. Всі промови президента по суті – художній твір.

Не беруся судити, скільки в цих промовах, власне, президента, а не хисту клавіатурного спічрайтера. Та, враховуючи амплуа актора, я би вдячність за всі промови поділив навпіл: половину – талановитому автору, другу половину – талановитому диктору.

Перший без другого не міг би так уміло донести метафорику та сентенційність тексту. А другий без першого – це ми бачимо кожного разу, коли президент говорить від себе. Рвано, незв’язно, нудно, безладно, неконсеквентно, дискретно, сумбурно, напрочуд двозначно і нечітко. Жива мова політика кричущо дисонує з образними промовами диктора.

За прочитані з суфлера промови – щиро дякуєм. Та варто найняти кваліфікованого фахівця з публічного мовлення, щоб диктор міг так само успішно й без суфлера. Відкрити / Коментувати

2022-05-26 17:36:21 ХХ ст. було століттям стримувань.
Світова загроза з часів дебелого Петра І не мінялася. Це – росія: царська, ленінська, сталінська, радянська, перебудовно-горбачовська, обнадійливо-єльцинська, а тепер – чекістсько-путінська.

Епоха стримування давала ілюзію порозуміння з варваром. Наша війна спричинила те, що Захід перейшов від пряників до батога.

Добро з кулаками – це нова роль, непритаманна, незнайома, необкатана для Заходу, який пів століття вчився академізму порозуміння. В новій іпостасі Захід лише починає вивчати самого себе, він напорюється на власні збитки й ризики, він ще не знає, чим їх перекрити – але епоха добра з кулаками вже стає безповоротною.
В ній ще будуть відкати назад і прориви вперед – але епоха стримувань відмирає на наших очах. І попри капітуляційні заявки деяких єврокіл - вимальовується стала картина, в якій росію не лише зупиняють, але й перемагають гуртом.
Не все зразу. Перемога України і поразка рф для Заходу - не одне й те саме. Нам своє робить і ловити момент. Відкрити / Коментувати

2022-05-26 14:05:35 Паспортизація окупованих територій – типова дія оркостану по збільшенню свого поголів’я.

У всіх окупаціях завжди знаходиться певний % або свідомих колаборантів, або обережних какіхразніц (яким лиш би пенсію платили, бажано дві). А ще для певної категорії спрацьовує холоднокровний праґматизм пристосування до тупикових умов.

Та якими би не були пояснення рос.паспорту – для росії існує лише суха статистика паспортизованих. У днр-лнр вона вже сягає мало не мільйона оруснених.
Звісно, паспортизувати населення, загнане в глухий кут, - це наруга над поняттям громадянства. Але тут важливо зрозуміти, як орки трактують сутність громадянства.

Ти їхній, якщо твоя мова – руский язик; якщо в тебе проспект жукова, а не Шухевича; якщо в тебе російське ТБ і ру-музика. Ти їхній, якщо ти не відрізняєшся від них.

У законі про видачу паспортів москалі так і пишуть: полегшене набуття громадянства – на підставі рос.язика та належності до «русской общности».
Не говориш українською, не належиш до нац.пам’яті, уникаєш декомунізації – ти руский. І ким би ти сам себе не вважав – пуйло тебе вважає своїм.

Російська мова (як і все російське) призводить до російського паспорту.
Капітан Очевидність тихо плаче в кутку. Відкрити / Коментувати

2022-05-26 10:24:16 Я прихильник інституційної демократії.
Це коли посада не залежить від прізвища, бо є функцією. Головна – інституція, яка правильно виписана і правильно працює – а не прізвище на чолі, яке в ручному режимі рулить по-своєму.

Це ніяк не применшує ролі особистості – але унеможливлює культ особистості. Інституційна демократія не заперечує особистісного лідерства – але запобігає нарцисизму.

Така конструкція працює лише в зрілих суспільствах. Українське я б хотів теж бачити зрілим – тому варто присікати всі наші любові до гетьманів, лідерів, пастухів, поводирів, мойсеїв, рятівників, супергероїв, бетменів та інших міфічно-коміксових персонажів, які завжди будуть раді конвертувати народну підтримку в сильну руку чи ще щось, притаманне лише східним традиціям одноосібного владарювання, а не західній традиції інституційної демократії.

Сильна рука потрібна лише слабким народам. Сильним народам потрібні не кумиризовані прізвища, а дієві інституції й справедливі регламенти, які неперсоніфіковано служитимуть на благо вільного й сильного громадянина. А не навпаки, як у росії, бєларусі чи інших східних автократіях.

Не очільник визначальний – а повноваження.
Не забаганки – а функціонал.
Не самоствердження через посаду – а служіння.

Вчитися, вчитися і ще раз вчитися. Відкрити / Коментувати

2022-05-25 22:19:06 Нині 219 років Ральфу Емерсону.
Він – засновник трансценденталізму, який пропагував життя в гармонії з інтуїцією, природою та чогось таким, що неможливо описати на основі шкурного досвіду.
На сон грядущий – декілька афоризмів Емерсона.

• Ковзаючи по тонкому льоду, ми не провалюємося за рахунок швидкості ковзання.
• Кожна спалена книга додає світу світла.
• Страх завжди народжується невіглаством.
• Лише великі люди розуміють, що духовне сильніше за матеріальне.
• Скептицизм — це повільне самогубство.
• Слабкі люди вірять в удачу, сильні – в причину і наслідок.
• Насильство свідчить не про силу, а про її відсутність.
• Генія розпізнати дуже просто: при його появі ідіоти одразу починають змовлятися проти нього.
• У кожної безодні є своя безодня.
• Друг — це людина, з якою я можу думати вголос.
• Істинний показник цивілізації – не рівень багатства, розмір міст і врожаїв, а образ людини, яку виховує країна.
• Секрет природи – в терпінні.
• Ледачий – це той, хто міг би зробити краще. Відкрити / Коментувати

2022-05-25 19:25:19 Хто після путіна?
Записуючи на цю тему відеоблог, я керувався аксіомою, що на росії хороші сценарії не водяться.

Я вживаю слово путін радше як іменник, термін, дефініцію на позначення безособового чекістського імперіалізму. Він сьогодні має персоніфікацію на букву п, завтра може мати на твйордий разделітельний – але від того сама суть рашистської фсб-машинерії не міняється.

Тому я рішуче заперечую оманливу аналогію - мовляв, після канібала сталіна прийшов м’якший хрущов – і почалася відлига. Якраз навпаки! Найменша лібералізація дорівнює розпаду росії, і саме цього путінська кліка старатиметься не допустити.

Технократи чи яструби? Хто після путіна?
Окрім прекрасного фото на картинці, прошу подивитися мій відеоблог на цю тему


Відкрити / Коментувати

2022-05-25 16:18:06 8 років тому президентом став Порошенко.
У 3 телеграмні абзаци неможливо вмістити оцінку цього феномену, та й слизька це тема, багатьох вона роздраконює.

Скажу лише, що післяреволюційний президент не відповідав жодним критеріям Майдану. Зрештою, він навіть і не приховував усіх тих рис, проти яких повстала Революція Гідності.

Можна до скону дискутувати про провали й заслуги (є те й те). Однак є 2 ключові моменти.

1. Жити по-новому не захотів ні істеблішмент, ні народ. Квотний принцип призначень, кулуарні домовленості з олігархами, тіньові держзакупівлі, офіційна напівправда, співпраця з ворогом і мега-корупція.
2. Втомившись від антиукраїнських олігархів, люди обрали українського олігарха. Якби революція була антиолігархічною – то не міг би прийти олігарх, який завжди брав участь у схемах із бюджетом, а на політичному рівні співпрацював із режимом. На зміну прямолінійно захланним прийшла генерація розумно захланних.

Замість зруйнувати олігархат, По зробив його синьо-жовтим і привабливим. А отже, олігархат був виправданий і навіть відбілений.
Ось і все. А решта оцінок – похідні й другорядні. За всі заслуги об’єктивно подякувати та й лишити в минулому. Історія розсудить. Відкрити / Коментувати

2022-05-25 13:08:21 Від президента часто лунають нарікання, що Захід не чує його просьб стосовно далекострільної зброї, не розуміє його меседжів про критичну ситуацію на Донбасі тощо.

А я себе зловив на думці, що треба чіткіше висловлюватися – і тоді всі все зрозуміють і почують. Бо чого можна вимагати від іноземців – якщо ми, українці, не можемо навіть половини зрозуміти того, що виходить з уст глави держави.

Якщо ви послухаєте вільну бесіду президента, чи прочитаєте дослівну роздруківку його роздумів, чи просто почнете шукати логічний ланцюжок в безкінечно закручених реченнях, які губляться в тунелях недосказаностей та перестрибувань із теми на тему – ви остаточно втонете в словоблудді, де чітко й однозначно сформульованих думок – на вагу золота.

У літературознавстві це називається плеоназм - надлишковість засобів, мовленнєва надмірність, яка виражається в застосуванні купи зайвих, додаткових дублювань, які створюють видимий масив тексту, але якщо з нього забрати всю цю наверчену надлишковість – лишиться одне куце речення по суті.

Я собі уявив іноземця з віп-статусом, в адресу якого лунає суцільний плеоназм, нечіткі посили, багатоповерхові лексичні надбудови – і мені потроху стає зрозуміло, чому Захід не все чує і не все розуміє.

Може, варто спробувати коротко, чітко, осмислено і без подвійного дна? Відкрити / Коментувати