Ostap Drozdov

2022-05-18 16:22:06 А чому би саме сьогодні, 18 травня, в день пам’яті депортації кримськотатарського народу, не пообіцяти киримли забезпечити їм національну автономію в разі повернення Криму?

Киримли – корінний народ Криму і один із небагатьох у світі, які не мають своєї державності. У 1944 році енкаведисти вивезли 200 тисяч кримських татар, половина з яких вимерли в наступні два роки після Сюрґюн – так називається ця страшна трагедія нашого братнього народу.

З усіх нацменшин ви не знайдете більш проукраїнської. З анексією Криму вони вдруге пережили блюзнірські репресії, і якщо вже вище керівництво України й говорить про евентуальне звільнення півострова, то було б добре дати надію народові киримли, що в лоні України вони отримають свою омріяну національну самоврядність. Це було б історично й по-людськи справедливо.

Кілька років тому, ще до війни, я в інтерв’ю якось запитував про це лідерів кримськотатарського народу, і вони доволі скептично оцінювали таку перспективу. Хоча й говорили про те, що тодішній президент Порошенко обіцяв їм у майбутньому Кримськотатарську автономію й був готовий звернутися до конституційної комісії з цього приводу.

Зараз ситуація кардинально інша. Національна автономія киримли могла би бути в основі плану деокупації Криму, який є історичною Батьківщиною прекрасних людей, що завжди стояли за Україну й страждали за неї. Відкрити / Коментувати

2022-05-18 13:06:06 Важливе уточнення стосовно 400 млрд євро, які Європа планує на відбудову України. Це не на відбудову, а на РЕФОРМИ!

Мало хто знає, що наші лідери сучасності перед Заходом ставили дику умову: аби ці гроші були влиті прямо в держбюджет і без ніяких зобов’язань, звітності й верифікації розтрат.

Звісно, така хамська, нахабна, свинська вимога була одразу обламана в Європі, бо там пречудово знають про липкі долоньки наших топ-посадовців, до яких прилипає мінімум десятина з усього, чим наповнюється держбюджет.
Але навіть не це головне!

Європейців обурила позиція наших чиновників нічого не міняти. Постава «ви нам дайте уйму грошей - а ми вже собі самі їх оприходуємо» - це взагалі вершина неадеватності, й тому оці 400 млрд євро матимуть чудовий і найправильніший протокол потрапляння в Україну.

Єврокомісія створить фонд цих грошей, але він буде в Європі. Влада має подати до Єврокомісії чіткий і з жорсткою звітністю план реформ та інвестицій. Без реформ грошей не буде – і це прекрасно, бо інакшими методами наших рятівників світу не примусити рятувати свою власну країну від тотального розкрадання й схематозу.

Єврокомісія перевіряє план реформ, накладає зобов’язання і лише тоді видає гранти й низьковідсоткові позики. Причому кожен транш прив’язується до виконання проміжних цілей – а не просто так, за красивий заріст і кросовки.

В такий спосіб ми отримуємо від Європи не сліпе фінансування повоєнної України – а суворо контрольований план реформування, і там уже ніхто не викрутиться.
Європа фінансуватиме НОВУ Україну, а не попередню корумповану, розкрадену, саботовану.
Формула «гроші в обмін на реформи» - єдиноправильна формула. І хай не ниють. Відкрити / Коментувати

2022-05-18 10:09:06 Подолай себе – стань європейцем.
Аби бути європейцем, нам треба перестати бути собою. Вбити в собі совок. Перезаснуватися на зовсім інших цінностях. Не мінятися – значить бути підіпсутими.

Більшість українців мають буферну, пограничну ідентичність. І гіршого бути не може – оце «ні вашим, ні нашим». Вічне перебування на стику двох цивілізацій породило дволикість.

Наша війна – це війна за приналежність до європейської цивілізації. Сидіти однією дупою на двох стільцях між Європою і Азіопою вже не можна. Треба нарешті роздуплитися і зробити чіткий цивілізаційний вибір, із ким ми: з росією чи Європою.

Третього варіанту на кшталт бути нейтральними – не існує. Бути нейтральними – це бути з росією й під росією. Лише колаборант може на це погодитися.

Я маю велику надію на молоду, наступну генерацію. Якщо вона хоче жити в європейському світі, де превалюють права людини, орієнтація на добробут і чесну працю, то слід почати вже тепер титанічну роботу над собою. А саме: перехід на укр.мову і радикальний розрив із росмовним контентом, адже він приводить до руского міра. Далі – вихід із зони російського православ’я. Далі – вичавлювання радянської памяті.

Ми маємо історичний шанс повністю, з корінням відриватися від рос.орбіти.
Я бачу лише дві причини цього не робити: або лінь, або відверта колаборація з ордою. Відкрити / Коментувати

2022-05-17 22:03:06 Оце їхнє казахсько-таджикське ОДКБ – це зайвий доказ того, що всі мегаломанські проєкти росії приречені на пшики. Противага НАТО! Ви чули? Комедіянти й блазні, їй-богу.

А я звернув увагу на дрібний штрих, зате вельми показовий і символічний. Усі так звані лідери цих підросійських держав сиділи за столом, і біля кожного була шклянка води, накрита блюдцем. Це, мабуть, щоб «друзья навеки и главние союзники» не поотруювали один одного, чи щоб хтось не плюнув токсином у сусідню шкляночку.

А я інший сенс побачив у накритих шклянках. Це – давня поминальна, заупокійна традиція. На поминках завжди накривають зверху келішок із горілкою. Це щоб труп наостанок собі випив і закусив. До ОДКБ це має прямий стосунок.

Заупокійна символіка на столі засідань цих геополітичних трупів неабияк тішить око. Незгадування України в промовах майже всіх президентиків – це свідчення не лише мертвонародженості цього «альянсу», але й його убогості супроти інших, європейських, аналогів.

ОДКБ – це каральна організація для самих своїх. Війська цієї «організації» можна вводити і виводити, як вводять і виводять фалоімітатори, лише в колі своїх. Можна по черзі, щоб було цікавіше: спочатку в Казахстан, щоб в інтересах росії зачистити крупні активи, потім можна в Таджикістан махнути, аби «мальчики проветрились», потім у Вірменію, бо там набагато кращі пейзажі (гори, як-не-як) – і так по колу.

ОДКБ уже давно накрите мокрим рядном. Це типовий міжсобойчик, який загрожує хіба самому собі. Вічная пам’ять, як то кажуть. Відкрити / Коментувати

2022-05-17 19:35:18 Сьогодні було б 74 роки Валерії Новодворскій. Це одна з тих небагатьох росіянок, яку хочеться назвати видатною. Маю величезний пієтет перед Новодворскою, яка була й залишається моральною дисиденткою посеред аморального народу. В пам’ять про неї - ці цитати.

• Україна – це та Русь, яка лишилася вдома.
• Війна – це не слава, не ордени і не шелест стягів. Війна – це гора трупів.
• Нинішній режим чекістів – це птеродактилі. Вони можуть тільки роздзьобувати.
• Путін – чекістська шкура й сталініст, мстивий, жорстокий. Помилок у нього нема – суцільні злочини, свідомі.
• Клин вибивають клином. Фашистів вигнали комуністи, які були не ліпші.
• Нацистів і окупантів не люблять ніде, серцю не накажеш.
• Радянську владу я зненавиділа ще до того, як дізналася, що вона є.
• Господь, мабуть, усвідомлює, що таке Росія, тому скупо відпускає їй ясні дні.
• США і Великобританія – це опора людства. І я не розумію, що вас не влаштовує.
• Якщо катування не буде каратися, то на землі не лишиться нікого, крім катів.
• Голгофа – поняття не географічне.
• Все життя я старалася підняти народ з колін, але він народжений повзати.
• Сірій масі потрібні ілюзії. Не можна прямо сказати, що люди не рівні.
• Достойні люди повинні мати права, а недостойні – не повинні. Право – поняття елітарне.
• Розумна людина в росії рано змучується і в неї опускаються руки.
• Я хочу кидати людей у безодню правди, тому що розіб’ються лише слабкі. У сильних виростуть крила.
• Народжений вільним народжується ще й чужим. Відкрити / Коментувати

2022-05-17 16:20:21 Коли я цю думку ще до війни почув від Митця з великої букви Івана Семесюка, вона мене поставила в ступор.
Ішла мова про велелюддя русифікованих, про феномен насєлєнія замість громадянина, про споживання терабайтів рос.контенту – і Семесюк (він ще той мастак видавати несподівані віражі думок) примружено каже:

- Так давайте порахуємо, скільки нас? Українців не за паспортом – а тих, хто повністю занурений в укр.світ, мову, традицію, культуру тощо. Нас десь мільйонів 10-15 – людей, які однозначно перебувають у лоні українського (не радянського, не руского, а суто українського). Так-от, на таку кількість у нас усе в порядку і з укр.ютубом, і з укр.музикою, і з укр.книгою, і з укр.культурою. Нашого контенту цілком достатньо для реальної кількості тих, хто це потребує.

Ви знаєте, щось у цьому є. Ми часто побиваємся, що ру-контент кількісно вбиває український. А якщо керуватися логікою Семесюка, то нашого контенту й справді предостатньо для реальної кількості наших. Треба просто примножувати цю кількість.

Інтерв’ю з Семесюком – еталонне для розуміння глибинних процесів в укр.лоні.


Відкрити / Коментувати

2022-05-17 13:10:20 Людиноцентричність – це якраз те, що ранжує нації від високоцивілізованих до оркоподібних.

В орків нема людини. Братські могили – це винахід орків: там лежать ніхто, аноніми без імені й прізвищ у кирзових чоботах. Гарматне м’ясо – це теж винахід орків: баби нарожають іще. Пересувні крематорії – «геніальний» винахід орків: людина з праху встала і в прах піде.
Для них солдат – не людина, а функція. Це – зло в дистильованому вигляді. Знелюдинення – це основна характеристика антропофага.

Війна – час знецінень. Знецінюється сама людина, і від того масштаби горя більшають. А важливо не згубити людиноцентричність. Навіть під час війни, яка є людиноненависницькою в своїй суті.

Воєнна людиноцентричність – це зброя і перевага. Важливий
кожен воїн. І від того якість наших утрат надзвичайно болить. Бо там нема гарматного м’яса з числа безіменних оленеводів, як у руских. Там кожен герой – Особистість.

Оркостан воює відходами суспільства проти цвіту нації.
В нас немає потреби дегуманізовувати ворога – він сам себе вже давно дегуманізував. Тому й не шкода. А кожне життя нашого – це безумовна цінність. Тим якраз і відрізняється цивілізація Людини (до якої ми належимо) від лепрозорію нелюдів.

Я не знаю, чи є щось цінніше за життя людини. І на цій простій істині треба закрити дискусії про азовців, вивезених цієї ночі з Азовсталі. Відкрити / Коментувати

2022-05-17 10:08:06 Шуфричам можна все.
На те вони й Шуфричі – законно обрані народні депутаті наймудрішим у світі народом.

І насправді ж усе законно: «Кожен громадянин, який має на утриманні 3-х або більше дітей до 18 років, має право виїжджати за кордон».
Плюс – він народний депутат, а це окрема каста з бронею, бо їхню вагу для держави важко переоцінити – на вагу золота всі вони.

Ціла країна перетворена в пастку для чоловіків 18-60 років. Діє заборона діяльності проросійських партій, передовсім ОПЗЖ. А тут чоловік вищезазначеного віку з забороненої партії, визнаної як антиукраїнської, спокійно опиняється за кордоном, який начебто на колодці.

І найгірше – це нікого не дивує. Мені соромно визнати, але мене теж це не дивує. Бо це й далі країна Шуфричів. І Суркісів. І інших діячів, для яких колодок не існує: ні вхідних, ні гальмівних.

Отакі-ото прецеденти ще більше злять людей, які почуваються в заручниках. Настає момент для влади або переглядати режим замкненої пастки і шукати оптимальніші рішення – або наглухо замурувати кордон для всіх без вийнятку, незважаючи на кількість коштовних годинників виїжджаючого. Відкрити / Коментувати

2022-05-16 19:55:19 Державна Стратегія Деокупації (ДСД) – так я пропоную назвати програмний документ, який має стати основою держ.політики в сфері відновлення суверенітету. У разі звільнення окупованих Криму й Донбасу ДСД поетапно опише всі принципи реінтеграції НА НАШИХ умовах.

Оскільки Україна планує повернути втрачені території як переможець – то вже тепер треба підготувати доктрину деокупації, в якій наперед, а не заднім числом, прописати послідовну українізацію з позиції переможця.

І ми тут, і вони там повинні знати наперед: до кого буде застосовано закон про колабораціонізм; на кого не розповсюдиться амністія; чи буде люстрація населення; чи буде реституція власності; чи буде обмеження деяких політичних прав (виборчих) і на який період; чи буде пропозиція добровільної депортації в рф для паспортизованого населення, а також усіх охочих.

У цьому відео я конструктивно описую своє бачення, якою має бути ДСД. По пунктах.


Відкрити / Коментувати

2022-05-16 16:06:11 Це було 2 роки тому.
Після цього інтерв’ю Сергій Іванов сказав мені, що це одна з кращих його програм. Вона була відвертою, гострою – такою, якою й має бути справжня журналістика.

Я розлого відповідав на всі Сергієві запитання, в нас вийшла ціннісна бесіда про складні, глибокі речі. Такі, як локальна й національна ідентичність, насильна колонізація Сходу, анти-росія у всіх проявах, ссср як неприродна форма окупації, паспорт негромадянина, про немитих іванів тощо. Сергій був задоволений і вдячний.

Ницо й підло зараз вирізати 3 хвилини, вирвані з контексту, і подавати одну фразу як велику сенсацію. Ця півторагодинна програма вже 2 роки висить опублікованою, має сотні тисяч переглядів і купу вдячних коментарів за озвучені думки, на які 2 роки тому осмілювалися одиниці з тих, хто нині б’є рекорди з продажності й перейшов на грубе хайперство.

Мене щоразу найбільше розчаровують люди. Не перестаю дивуватися лицемірству колег, які вчора висловлюють повагу і вдячність, а завтра тихенько так, з-за кута…
Продовжую звикати.

А моє інтервю 2 роки тому в Ісландії й дійсно варте уваги.


Відкрити / Коментувати