Ostap Drozdov

2022-05-12 13:12:06 Як не крути, ми – співавтори своєї нац.катастрофи.
Бо давно пристосувалися до умов, коли відсутні цілі державні інституції, процвітало вибіркове правосуддя, а закони нам писали або мільйонери, або пройдисвіти.

Партії існували тільки на гроші олігархів, а не членські внески. Правоохоронці найбільше били, прокурори найбільше відмазували. Державна мова була на половині території. І мега-кількість заможних чинуш.

30 років – це дуже багато часу. В сучасному темпоритмі це ціле життя. Сусідні держави вже давно вийшли з червоного соцтабору, перевзули своє населення на західний манер, наново перезаснували свої держави, ввійшли в ЄС і НАТО, отримали безвізи і провели немислимі реформи.
А ми в цей час імітували. Вони працювали над собою, а ми хіба що з держ.бюджетом.

Війна – унікальна нагода засновувати Державу Своєї Мрії. Наново, а не як було. Бо те, що було, не підлягає ні ремонту, ні реформам.

Коли будували єгипетські піраміди чи інші древні мегабуди – тіла померлих робітників замуровували прямо в об’єкт. Фатально, але наче про нас. Відкрити / Коментувати

2022-05-12 10:06:06 Про ватну тьотю два слова дозвольте.

«Найменші грішники роблять найбільші покаяння“, - цей афоризм австрійської драматургині Марії фон Ебнер-Ешенбах дуже часто описує саморуйнівні докори сумління, які важко переживають тонкі й етичні натури за дрібні свої провини. А пристосуванцям, цинікам і шарлатанам зазвичай це було по фігу. Чим більша хвойда – тим менше моралі, самоїдства й самобичування. І тим красивіші перевзування й перефарбовка.

Очі вилазять з орбіт, коли бачиш фотографію тужливої звезди на тлі пам’ятника Бандері. Мозок закипає, коли читаєш підлабузницький допис укр.мовою (а што случілось??) про те, що «я змінила ставлення, тепер я з Україною під час війни з жорстоким і підступним ворогом»… Душа вивертається й проситься блювати від (боженьку, дай мені сил це вимовити) «я роздала десятки автографів, плакала й говорила про Азов і Перемогу».

Мабуть, Портнов, Шарій, Лєна Лукаш, Добкін, Азаров та інші «друзья навеки» теж обіймають свою дорогу русофілочку й розділяють її раптове «прозріння».
А позаду – мінімум 20 років роботи на рос.наративи, 20 років просування ідей «братнього народу», 20 років смоктання рафінованим українофобам, 20 років медіа-проституції в інтересах регіоналів та подібної їм зграї. І один фальшивий постановочний допис має це перекреслити?

Сатирик Дон-Амінадо запитував: «Навіщо голосно каятися, якщо можна тихо продовжувати грішити?».
Не вірю. Вся журналістська вата повинна бути утилізована поза межами професії. Назавжди й безповоротно. Відкрити / Коментувати

2022-05-11 22:01:06 У своїх нетлінних архівах я нарив це старезне інтерв’ю Леоніда Кравчука 2010 року.
12 років тому, ціла вічність, інше життя, інше розуміння країни й життя в ній. А чи інший Леонід Макарович – із відстані 12 років цікаво оцінити. Отак завжди: зараз чи принаймні через 6-7 років пізніше це була б засадничо інша розмова й теми, але-але-але… нічого не вдієш, часу не вернеш.

Я вже висловився вчора про історичну роль першого президента, якого в нас не було, і про згаяний старт державності, і про теперішнє відхаркування незробленого тоді.

Кому буде цікаво послухати Леоніда Макаровича зразка 2010 року – ось нарізка з архівного інтерв’ю. Він уже історія.


Відкрити / Коментувати

2022-05-11 19:31:06 Сухі, нещадні цифри.
За яких президентів голосував Маріуполь у часи незалежності:

1991: Кравчук 71%
1994: Кучма 79%
1999: Кучма 39%, Симоненко 30%
2004: три тури Янукович (91%, 97%, 92%)
2010: два тури Янукович (83%, 94%)
2014: Порошенко 42%, Тігіпко 19%
2019: перший тур Бойко 31%, другий тур Зеленський 91%

Мажоритарники від Маріуполя в часи незалежності:

Терещук (Організація марксистів), Шестаков (Партія слов'янської єдності), Поживанов (Ліберальна партія), Мірошниченко (Соціально-ринковий вибір), Матвієнков, Литюк, Білий, Колоніарі (Партія регіонів), Тарута (ІСД), Магера і Новінський (Опоблок).

За які партії голосував Маріуполь у часи незалежності:

1998: КПУ 25%, Трудова Україна 13%
2002: Заєду 52%, КПУ 21%
2006: Партія регіонів 58%, СПУ 23%, Блок Вітренко 7%
2007: Партія регіонів 76%
2012: Партія регіонів 48%, КПУ 30%
2014: Опоблок 61%
2019: ОПЗЖ 34%, Опоблок 22%, Шарій 7%

Мої співчуття місту. Відкрити / Коментувати

2022-05-11 15:56:06 Пулітцерівську премію першими на себе почепили олігархічні медіа-путани зі столично-гламурного ТБ.
А я би ввів ще одну спец.премію – для політиків, які за всі ці роки безпринципної «орал-журналістики» перетворилися в теленаркоманів.

За всі ці роки наші «топ-спікери» донестями закохалися в блиск телекамер, у світло прожекторів, у комфортабельність фотелів, у нанесення гриму, в чіпляння мікрофонів, у курилку до і після програм, у магічну атмосферу коридорів на студіях.

Вони стали теленаркоманами. Вони звикли, що люди знають їх насамперед по екзальтованих і самозакоханих виступах у студіях, присмачених красивою відеографікою і рухомими спецефектами на рідкокристалічних панелях.

Теленаркомани тащаться, кайфують, балдіють, ловлять «прихід» під час етерів. Що тоді, що зараз – там ніколи не ставили грубих запитань, не заганяли в некомфортні теми і створювали тепличні умови для театральної гри. Їм десятиліттями давали можливість «звіздєть», впадати в екстаз і рубати правду-матку в частковому вигляді.

Це взагалі окрема тема – як телевізор робив із пройдисвітів мега-зірок.
Думаю, буде доречно кавалок Пулітцера дати й нашим політикам made in TV. Відкрити / Коментувати

2022-05-11 13:14:06 То, звичайно, вам не Калуш (майбутні переможці Євробачення-2022), але теж незле. Калуш співав про Стефанію, а я вам заспіваю про Роксоляну.
Не менш красиве ім’я. Щоправда, не хіп-хоп.
Роксоляну від Братів Гадюкіних мені запропонували заспівати хлопці з гурту Тріода за кілька днів до їхнього сольного онлайн-концерту у Lviv Music Room. Оте, що ви почуєте зараз у свою обідню перерву, заспівано наживо в прямому етері після двох лише репетицій. У мене куца пам’ять на слова, тому довелося аркуш із текстом видрукувати й покласти на підлогу сцени. Мелодію я засвоюю з першого разу, будь-яку (дається взнаки музична база).

Просто для обіднього настрою: коротенька музична пауза – і Роксоляна. Відкрити / Коментувати

2022-05-11 10:03:06 Ті країни, де першими всенародно обраними президентами не були хитромудрі комуняки з числа партноменклатури, втерли носа всім. А країни, які так і зосталися радянськими, досі плентаються в хвості світу. А наша ще й має війну з тим, від кого не відірвалася в 1991.

Литва. Перший глава держави – Бразаускас. Підписав кордони з росією і почав шлях Литви в ЄС і НАТО.
Латвія. Перший глава держави –Улманіс. Вивів із Латвії всі рос.війська і підірвав Скрундський локатор (елемент протиракетної системи СССР).
Естонія. Перший глава держави – Леннарт Мері. Лідер руху за незалежність. У 1994 році в Гамбурзі виголосив промову про загрозу імперської експансії росії, через що віце-мер Петербурга В.В.Путін демонстративно вийшов із зали. Створив європейську Естонію.

У нас ніколи не було й не буде ПЕРШОГО президента. В нас був просто-напросто керівник перейменованої УРСР.
З усіма найважчими наслідками, які з цього випливають по сьогодні.
В засвіти відійшов символ програного, саботованого, боягузливого, промосковського старту державності. Прощення йому нема за це.
Не стало першого президента, якого не було. Відкрити / Коментувати

2022-05-10 21:55:33 Прийміть від новоспеченого пулітцерівського лавреата свіжий відеоблог !
Буде він трішки про перефарбованих журнашлюшок-перебіжчиків, які з якогось дива подумали, що можна десятиліттями працювати проти України й українського, а зараз під шумок хутенько отризубитися – і пулітцерівська премія в тебе в кишені.

Але більше – про головне. Я бачу тему Ленд-лізу дещо під іншим аспектом, аніж це бравурно подають у нас. Розцінюю ленд-ліз як ультиматум укр.владі.
Не випадково наступного ж дня після підписання ленд-лізу з’явилася заява Кулеби з новим трактуванням перемоги, яке кардинально відрізняється від усіх попередніх заяв боневтікальних героїв, які публічно просували наратив «зійдемось десь посередині».

Ленд-ліз міняє ситуацію докорінно й ставить Київ у позу зобов’язаного перемагати (інші варіанти не розглядаються).

Попрошу послухати мій відеоблог


Відкрити / Коментувати

2022-05-10 19:32:16 10 травня 1940 Невілл Чемберлен подав у відставку – й новим прем'єром Великої Британії став Вінстон Черчілль.

Зараз, у наші дні і в нашу війну, той самий перехід переживає ціла Європа й західна цивілізація. В ній триває світоглядне протистояння Чемберленів проти Черчіллів.

Умовні Чемберлени – це ті, хто виступають за лагідне поводження з варваром, перемовини й укладання домовленостей з ним. Це Німеччина, Франція, Угорщина, Молдова, деякі балканські країни, Китай і азійські сателіти раші.

Умовні Черчіллі – це ті, хто між війною й ганьбою обирають перше, готові до найжорсткіших санкцій та дій, бачать у росії терористичну загрозу всьому цивілізованому світу. Черчіллями нового світу є дуплет США – Британія, а також країни Балтії та більшість країн ЄС, які обрали антиросійськість як свою доктринальну політику.

У протистоянні Чемберленів проти Черчіллів перемагають Черчіллі.
Усі добре пам’ятають, як у вересні 1938 Чемберлен привіз із Мюнхена договір, помпезно продемонстрував його прямо на аеродромі зі словами: «Я привіз вам мир». А рівно через рік, у вересні 1939, Європу накрила Друга світова війна.

Чемберленство у стосунках із варваром – це самообман. Тому весь західний світ перходить у черчілльство.
Ера черчілльства – чи не найкраще, що сталося з колективним Заходом у ХХІ ст. Відкрити / Коментувати

2022-05-10 16:13:06 Ви можете мати чудові дороги з гладеньким асфальтом, як каток. Але по цих дорогах рос.танки швиденько приїдуть у Київ, і чим кращими будуть дороги, тим швидше вони приїдуть – якщо обабіч ваших доріг не буде укр.цінностей, які зупиняють танки.

Ви можете мати умебльовані за останнім писком моди й ублагоустроєні помешкання, але вони раптом можуть опинитися в складі російської федерації – якщо за вашими вікнами не буде укр.цінностей, які унеможливлюють підняття триколору на будівлі вашої ОДА.

Ви можете мати забитий найгурманнішими наїдками холодильник – але він раптом може опинитися в рубльовій зоні, якщо довкола вас не буде укр.цінностей, які завжди вас захистять від поглинання ворогом.

Цінності – це і є найосновніше. Не дороги, не побут, не холодильник – цінності захищають і рятують.

Сказане мною минулого року повністю справдилося. Де були укр.цінності – там ворог не міг затриматися. І не зможе. Відкрити / Коментувати