Ostap Drozdov

2022-05-14 14:22:11 Для росії ця війна остання.
Вона від відчаю. Вони не знають хто вони, бо свою самоуяву побудували на не своєму, а на вкраденому, присвоєному, стибреному. Ще й на цьому роздули мега-бульбашку планетарного масштабу про свою «великість».

Усе, чим є росія (гвалтівна й варварська), сягнуло їхньої екзистенційної стелі. Вони вже не мають що екстраполювати на світ. У часи царату вони ще могли давати зразки культури, толстоєвщину-достоєвщину. У часи СССР вони могли давати військову міць і бодай якусь ідею комунізму-соціалізму.

А зараз, крім руйнацій, поневолення й трешу, вони вже нічого ціннісного дати не можуть. Екзистенційно це їхня стеля, вінець, кінцева точка. Мега-бульбашка виявилася симулякром – дійсністю, яка ретельно приховує факт своєї відсутності.

Мав можливість висловитися про це на Говорить Великий Львів. Публікую нарізку сказаного там.


Відкрити / Коментувати

2022-05-14 11:01:06 Вступ України в ЄС росії теж тепер не подобається. Відітє лі. Красавіце не нравиться. І вона відкрито це говорить в ООН. От чесне слово, забули спитатися.

Дядя з Анадира, який за 8000 км від України, буде визначати, чи має право сусідня країна на вступ в ЄС. Суверенна незалежна держава ще має дослухатися до думок із цього приводу мешканців Чукотки чи Хабаровского края, які на іншому кінці світу.

На мапі світу не знайдете інших держав, які, навіть не червоніючи, свої «національні інтереси» прямо поширюють на незалежні держави по сусідству. Росія мислить і поводить себе регіонально, а не національно.

Хто сусід цієї чорної діри – тому власної незалежності завжди буде замало: доведеться втікати з зони поширення прямого інтересу оркостану. Сусідство з цим монстром – це кара небесна. І шанс відбутися всупереч.

Як показує історичний досвід, зі сфери регіональної експансії раші змогли вирватися лише ті сусіди, які рвучко, без зволікань, мерщій забігали в ЄС і НАТО, як забігають в ангар від буревію чи в укриття від крилатих ракет ненормального сусіда.

Що не влаштовує ворога - те і є твоїм порятунком. Відкрити / Коментувати

2022-05-13 22:12:06 П’ятниця, 13-те. Вечір. Ідеальний час, аби сказати кілька слів про сатанинсько-московський патріархат.

На їхньому вчорашньому шабаші все стало на свої місця. Збіговисько московських попів, за сумісництвом агентурної сітки фсб, проголосило насправді ключову заяву, яка, без пересмикувань, є чистим одкровенням.

Причиною війни є Томос.
А так і є. Духовна єдність із москвою є базою окупації й руского міра. На цьому оркам залежить найбільше. Розрив із кіріло-путінською митрополією б’є в саму серцевину росіянської паразитарності. Без спільного духовного (церковного) коріння на друзки розсипаються всі наступні концепти раші про словянську єдиність, братність народів, спільну колиску і тд. Вибивши звідси кремлівське православіє – ти вибиваєш основу окупації.

Так званий МП – офф. Нема сенсу з тим панькатися більше. Треба іменем держави анульовувати ліцензію на релігійну діяльність, дати місяць на депортацію в сибірські монастирі, все майно перебрати на баланс територіальних громад, заборонити масові зібрання цієї антидержавної структури – і хай котяться під шістсот шістдесят шість чортів. Відкрити / Коментувати

2022-05-13 19:01:06 Азовсталь називають найбільшим воєнним злочином росії.

Я тут лише підправлю, що воєнні злочини не бувають найбільшими і найменшими – вони просто є воєнними злочинами, і кожен із них масакричний: від Бучі до Маріуполя. Навіть одного епізоду з уже задокументованих злочинів рашизму достатньо для Гааги. Список злочинів можна лише доповнювати новими, і, схоже, росія увімкнула ксерокс своїх звірств.

Азовсталь – це немислима історія людських надможливостей. Не певен, що азовці, які виживуть у цьому підземельному пеклі, коли-небудь зможуть достеменно все переповісти нащадкам, бо найстрашнішим свідченням зазвичай бракує людських слів. Це неможливо осягнути розумом.

Порушені всі конвенції щодо поранених комбатантів. Війна по-расєйськи – це сліпа бездумна облога з випаленою землею, без огляду на доцільність, співмірність задіяних ресурсів і результату. Це біснуватий мор у 21-му столітті.

Найгіршим, мабуть, є почуття безпорадності, бо порятунок героїв залежить не від них – а від домовленостей зверху. Лише треті держави можуть врятувати цей пат.

Від воєнного аналітика Олега Жданова я почув припущення, що путін може розцінювати екстракцію азовців як привід для бартеру: мовляв, я даю вивезти бійців, а Україна хай відмовляється від окупованих територій. Чи ще щось.

Жах війни, тим паче з таким підлим ворогом, полягає якраз у цьому. Я все ще уповаю на якесь чудо. Азовці мусять ще нам про все розповісти. Відкрити / Коментувати

2022-05-13 16:10:14 З музикантом Остапом Панчишиним у нас давня дружба. Ще з часів групи «Кожному своє», яка одразу мене вразила своєю інтелігентною авторською музикою Остапа. «Так хочеться тиші» одразу стала моїм (і не лише моїм) хітом.

Потім було перейменування групи на «Патриція», і їхній поп-рок-альбом «Лечу» я вважаю досі ніким у Львові не побитим за якістю звучання.

Тепер – модний сольний проект Panchyshyn у жанрі сучасної танцювальної музики.
Нині Остап Панчишин святкує свої 35. Випито разом багато пляшок вина, проведено багато годин у нього вдома на всяких сейшенах, я гуляв на його весіллі і був присутній на всіх концертах.
Остапу – сто лят, тож принагідно поділюся його сольним концертом у Lviv Music Room.


Відкрити / Коментувати

2022-05-13 13:15:13 Рівно рік тому, в той сам день, коли ведмедчук отримав підозру про держзраду, я отримав «публічний осуд» від Комісії з журналістської етики (голова Куліков). За амеб та інфузорій – так я назвав соотєчественніків, які вимагали вернути їм канали держзради.
Публічний осуд. Дати догану. Привселюдно насварити. Рік тому!

Минув рік. А нічого не змінилося. Успішно ведучи війну, ми повністю програли журналістику.
Минулорічні засуджувальники перевзулися на льоту, але, таке враження, досі живуть у паралельній реальності, яку колись придумали всеядні безпринципники для ідеальної, розмореної достатком країни вічної сієсти.
Питаю нині: навіщо ви запрошуєте одіозних сексотів? Мовчать, ігнорують і запрошують.
Питаю: навіщо ви допомагаєте ворогові далі русифікувати медіа-простір? Мовчать, ігнорують і свої блоги записують рос.мовою.

Зараз в нац.етері – передсмертні спазми 30-річної псевдооб’єктивності, яка, властиво, й призвела до зашкалу покладів вати у розстріляній країні.
Країну погубила безпринципність, безхребетність. І вашим і нашим. Ні риба ні м'ясо.

Всі, хто минулоріч розпинав за антиросійську позицію, зараз просто грають в патріотизм. А завтра, коли всіх попустить трішки, вернуться до «професійних стандартів», які зобов’язують «збалансовано подавати інформацію».

Для них рік тому вигук із передової «слава нації – смерть москалям» був мовою ворожнечі. Через півроку стане знову. Я їх знаю. Відкрити / Коментувати

2022-05-13 10:13:06 31 рік – більш ніж достатньо.
Коли ви порівнюєте ОАЕ 31 рік тому і зараз – ви порівнюєте пустелю тоді і хмародери зараз.
Коли ви порівнюєте Сінгапур 31 рік тому і зараз – ви порівнюєте ВВП 36 млрд тоді і 336 млрд зараз.
Коли ви порівнюєте Польщу 31 рік тому і зараз – ви порівнюєте порожні прилавки тоді й найстабільнішу економіку Європи зараз.

31 наших років – це 6 президентів, 9 парламентів і 19 урядів. І розбомблена руїна в центрі Європи. З демографією мінус 12 млн. З олігархатом як формою правління. З субсидіями для 60% бідного населення. З, з, з, з….продовжувати можна безкінечно.

За час незалежності ми провели 25 виборів. І нікуди не ділися всі ці люди, які голосували за кума путіна, вважали галичан фашистами, вірили в дружбу з росією й зневажали українське.

Плебей із древньоримського права означає «вільні, але незнатні люди». Неосвічені. Примітивні. Маніпульовані. Деінтелектуалізовані.
Вільні, але не шляхетні. Зате з правом голосу. У цьому й основна відмінність із древньоримським правом.
Там плебеї не мали права голосу.

У післявоєнній переможній Україні нам не обійтися без перегляду виборчого права. Занадто дорога ціна, аби плебей із правом голосу міг, як завше, перекреслити звитягу й пожертву героя. Відкрити / Коментувати

2022-05-12 21:51:16 Із 5 млн тих, хто виїхав за кордон на початку війни, повернулися 1,5 млн.
Тобто 25%.
75% тих, хто виїхав, осядуть за кордоном, скориставшись полегшеними програмами асиміляції.
3,5 млн уже тю-тю. Це є вже сформована 5-а хвиля укр.еміґрації.

У цьому відео я розповім про 4 попередні хвилі й те, як це міняло портрет країни. Оця п'ята хвиля теж поміняє, і не лише наш портрет, але й сприйняття українців європейцями. Наша п'ята хвиля еміграції - здебільшого схід і центр, зі специфічною саморепрезентацією.

А за нею піде шоста хвиля, післявоєнна. Найтрагічніша й найболючіша. Виїдуть найпродуктивніші, з найвищим почуттям гідності та вимог до життя. Їх не влаштовуватиме повоєнний бардак, культ особистості й небажання соотєчественніков мінятися на краще. Це буде еміграція протесту, безперспективності й безсилля достукатися до нероздуплених.
Прошу виділити трошки часу на відеоблог про феномен еміграції наших днів.


Відкрити / Коментувати

2022-05-12 19:19:06 Негативна селекція. Самоокупація. Антиросія.
Навколо цих трьох китів, які породили препаскудне насєлєніє, співавтора війни, крутилася одна з найбільш фундаментальних наших розмов незадовго до війни з Віталієм Портниковим.

Отакі-от бесіди глибокого буріння про нащадків гірших і для них я завше називаю інтелектуальним бенкетуванням. Постійно відчував і відчуваю нестачу грунтовного контенту на ТБ. Одна поточка, дешевий хайп, поверхнева піна, інформаційний білий шум, за монотонним шипінням якого не чутно нічого базового, ключового, серцевинного.

Свідому частину своєї медійності я присвятив не тОму, аби аудиторія щось знала – а тОму, щоб вона розуміла. Ми надто довго жили в країні, де всі все знали і ніхто нічого не розумів.

Ділюся якісним доробком. Можливо, хтось лише нині побачить це інтерв’ю


Відкрити / Коментувати

2022-05-12 16:20:22 Наша Тойота, на яку ми всі гуртом зібрали кошти під час концерту-марафону Пісні Життя у Lviv Music Room, зараз служить народу України на передовій, у Донецькій області, під самим носом у клятих деенерівців.

Автомобіль уже з латвійських номерів перереєстровано на українські. Як ви бачите по чорних військових номерах, машина поставлена на баланс Міноборони.

Номер гарний, запамятовується.
1810 року народився Шопен.
1810 року Бетховен написав свою одну з найвідоміших п'єсок, яка в історію увійшла під назвою «До Елізи».
1810 року британець Дюранд отримав патент на консервну банку.
От ми й побажаємо нашим захисникам по максимуму утилізувати окупантів, які причвалали до нас зі своєї законсервованої чорної діри.

Вкотре дякуємо жертводавцям! Відкрити / Коментувати