pro-psy || Психологія

2022-02-14 12:20:46 ​Я за Себе

Ми живемо в нарцисичній оціночній культурі, де часто сприймаємо себе через призму “правильно” і "неправильно".

“Правильно і неправильно" міцно просочилось у всі сфери нашого життя і часто є тією лінзою, через яку ми на себе дивимось.

Я ж пропоную подивитись на себе через іншу оптику, і назвати її “Правильно для Мене".

Щодня, протягом 7ми днів, я пропонуватиму вам одну із сфер життя, і розглянути в ній щось, що, за вашими відчуттями, було правильно саме для вас, але, можливо, неправильно для оточення, було неприйнято, невизнано.

Перша тема буде вже сьогодні!

ps
Запрошуйте до ініціативи своїх знайомих, кому це може бути актуально!
Давайте разом робити культуру “за себе". Відкрити / Коментувати

2022-02-10 19:20:58 Відкрити / Коментувати

2022-02-10 19:20:58 7 днів Я За Себе челлендж

Ідея виникла спонтанно. З попереднього месседжа.

Почнемо з 7 днів, а далі побачимо, чи є у вас до цього інтерес!

Я хочу, щоб кожен і кожна із нас згадала 1 річ, яку ви точно зробили в житті правильно. Правильно для себе.

Щодня я буду записувати коротке відео з завданням дня, а під ним будемо ділитись своїми інсайтами. Груповий ефект в дії!

Вже доведено, поки людина письмово щось для себе формулює, це саме воно краще засвоюється і стає досвідом і частиною вас!

А я буду це робити це з вами!

Як вам ідея? Відкрити / Коментувати

2022-02-03 17:39:33 ​Бути завжди на своїй стороні.

Зараз в світі багато невизначеності, тривоги, потенційної небезпеки. Це важко (і шкідливо) ігнорувати.

Але також в будь-якій ситуації є людина, яка точно за тебе. Яка прийме; яка вибере не те, що вигідне, а те, що відкликається теплом в душі.

Яка не б‘є батогом токсичного сорому і вини, яка замість «чим ти думала?», поспівчуває і поколише на ручках.

І ця людина - це ти.

Бути завжди за себе.
Бути на своїй стороні.
Бути собі найвірнішим другом. Найзавзятішим захисником.

Це може бути непростий шлях, але вартий того, щоб ним іти.

А ти собі друг? Відкрити / Коментувати

2022-01-20 21:31:59 ​​Як генетика і середовище впливають на те, «Хто я»?

Чому, поки одні заняті постановками цілей і досягнення нових вершин, інші — стурбовані питаннями базової безпеки, переживають екзистенційні процеси чи несправедливість світу?

Чому одні хвилюються тільки про те, що відбувається особисто з ними і з близькими, а інші відчувають біль, здавалось би, всього Всесвіту?

Питання в базовій організації особистості. Генетичний набір і середовище, в якому ми росли перші 6-10 років свого життя.

І те, що в когось початково сильніша психічна система, правильно працюють нейромедіатори, достатній рівень серотоніну і дофаміну, які відповідають за мотивацію і задоволення від своїх дій, і загалом, від життя, — це, в великій мірі, величезна удача.

І про це варто пам‘ятати в контакті з іншими.

Бо буває так, що люди, які «виграли в лотереї» стійку опірну нервову систему, схильні до мислення «зберись, все залежить тільки від власної волі, а якщо щось не вдається, значить, недостатньо хочеш і стараєшся!»

Але це когнітивне викривлення.

Круто бути поблажливим. Зайвий раз не «топити» того, кому і так нелегко.

Набагато екологічніше чесно зізнатись в тому, що немає уявлення про те, що людина напроти зараз проживає. Поцікавитись, як людина це проживає зсередини. І таким чином стати на міліметр до неї ближче.

А ви як, через які окуляри дивитесь на світ? Відкрити / Коментувати

2022-01-13 19:44:21 ​​Універсальна інструкція користування .. собою.

Ну що ж. Настало те саме «після свят», і нові грандіозні плани і цілі, які загадувались під бій курантів і розливались попелом в ігристому, ніби-то пора на повних парах виконувати.

І, можливо, у вас тріпоче серденько, коли ви їх уявляєте або втілюєте, або ж, навпаки, всі ці плани і цілі вже зовсім не надихають, і ви думаєте — хто ця людина, яка все це писала і хотіла? В будь-якому разі, рецепт один.

Довіряти собі.

Немає жодного правила, яке б розкрило, як правильно жити.
Яке б казало, як відрізнити «справжнє» бажання, від несправжнього.


Дуже проста і дуже складна річ водночас — це довіряти своїм почуттям, якими б абсурдними і неадекватними вони часом не здавалися б (вам або вашому оточенню).

В будь-якому випадку, ви все рівно будете ближче до себе, слідуючи за своїми ж імпульсами, ніж намагаючись відгадати «правильну» реакцію на подію.

Слідування за собою (навіть не «найкращої своєї версії») швидше приведе вас в потрібне вам місце, ніж інструкція від самого Будди.

Це точно непростий шлях, але вартий того, щоб ним іти. Адже до того, як навчитись управляти почуттями, спочатку їх треба б прийняти, а перед тим навчитись розрізняти, а ще перед тим — визнати той факт, що вони взагалі у вас є.

Зробіть собі подарунок в новому році — послухайте, як ваші власні почуття відповідають на ваше запитання «Як же жити своє життя»?.. Відкрити / Коментувати

2021-10-27 17:00:43 ​​ПРОБАЧИТИ = забути?

Пробачити — не значить, що вам автоматично вже не боляче від дій іншого і ви вже не почуваєтесь засмученими.

Або що ви одразу примирились з людиною, яка порушила ваші кордони і будете далі точно так само їй довіряти.

Це також не означає, що ви повинні забути те, що сталось. Або виправдати вчинок, який приніс шкоду.

Це також не звільняє від відповідальності за вчинене, або що ви і надалі повинні толерувати шкідливу для вас поведінку.


Пробачити - це значить відділитись від тотального обурення людиною, і почати свій власний процес загоєння нанесених душевних травм.

Це також про встановлення нових психологічних кордонів з цією людиною, можливо, більш дистантних.

Пробачати іншу людину не значить, що все Ок і нічого не сталось.
Але це може значити рух далі, враховуючи нову ситуацію і нову реальність.

А як ви обходитесь з тим, коли вам роблять боляче? Відкрити / Коментувати

2021-10-03 16:47:39 ​​Що робити, коли відчуваєш, що не справляєшся?

Буває так, що знаходиш себе на роздоріжжі.
Або в тумані.

Коли неясно куди йти, тим більше неясно — за чим, і вже навіть незрозуміло, хто ти — та людина, яка зараз на роздоріжжі чи в тумані.

І почуття, які виникають, — розгубленість, смуток, розпач, безсилля. Можливо, навіть приреченість.

Якщо ти зараз там.. Its okay, хочеться сказати мені. Окей там бути і так себе відчувати.

Зараз так. Такий період.
Ти не перетворюєшся на невдаху, нікчему і не падаєш нижче плінтуса тільки тому, що зараз в тебе щось не виходить.
Або коли ти навіть не знаєш, що це «щось» взагалі.

Так буває. Низький рівень енергіі і тимчасово відсутнє бажання нестримного розвитку не робить тебе слабкою і тотально безпомічною людиною.

І, водночас, хочеться знову відчувати фарби і смаки життя, і дотокнутись до стану «я знаю, що я роблю, хто я, куди йду, з ким і для чого».

Найскладніше— це і правда бути бережними до себе в цьому періоді.
Так, страшно. Невідомо, скільки це триватиме. Як з цього виходити. Куди бігти і що робити.

В цьому періоді може бути дуже самотньо і бентежно — від неможливості розділити переживання, і це з‘їдає дуже багато ресурсу.

Приходьте на терапію.
Я зараз готова взяти 3 нових клієнтів в довготривалу терапію (для глибоко пізнання себе) або на короткотривале консультування (під конкретний запит).

Необов’язково проходити цей шлях наодинці з собою. Напишіть мені в особисті @diana_pro_psy. Я допоможу розділити те, що нести самому часом нестерпно. Відкрити / Коментувати

2021-09-20 10:51:20 ​​Мертва точка і маленькі кроки
Гід «що робити».

Ось тутечки ми з вами доторкнулись до прокляття перфекціоніста — зробити «все (ідеально) або навіть не починати».

І я обіцяла вам антидот.

Як рухатись, коли завмираєш в точці?
Де шукати ресурс, коли його немає?

Коли настільки не знаєш за що взятись, коли об‘єми того, що (здавалось би) треба зробити виглядають настільки великими і невизначеними, що стресуєш і не можеш зрушитись з місця, а від того стресуєш ще більше.

Від неможливості почати просто ціпенієш, і напруження лише зростає.

Знайомо?

В цій точці останнє, що допоможе,— пинати себе. Словами «я лузер», «інші он вже де, а я що», «в мене ніколи не вийде», і інші чарівні установки.
Порівняння себе з іншими або з тією і тим собою, коли все прекрасно вдавалось.

А що, можливо, таки допоможе,—

ВИЗНАТИ ТЕ, що Є.

Максимально описати хто я — в цей момент часу, що в мене є, чого немає, який рівень енергіі і сил, чи мені зараз хочеться чогось того, що я не дозволяю собі, чому я примушую себе до того, чого зараз не можу зробити.

А далі з‘являється опція і називається вона:

маленький крочок

Той самий Скіл Рухатись.

Нам часто здається, що має бути чіткий план — куди і як йти, і що має бути В КІНЦІ.

А життя — це все ж таки процес.

Тому робити 1 крок в напрямку, який на даний момент викликає збудження (в широкому сенсі цього слова ), — це і є найточніший внутрішній компас.

Далі, можливо, виникне нова перешкода, і тоді можна почати з нею обходитись. Тоді, коли вона стає реальна.


Адже в довгому темному тунелі, фари авто освітлюють тільки найближчі метри, а не кінець шляху.


Знайомий вам стан оніміння від об‘єму своїх очікувань від себе?
Потрапляли в мертву точку? Відкрити / Коментувати