pro-psy || Психологія

2021-05-07 19:46:32 ​​Сьогодні п’ятниця (а попереду — довгі вихідні!) — саме час для свіжої рекомендаціі #pro_psy_movie

Сьогодні пропоную французьку стрічку Даніеля Коена, заявлену в жанрі комедія, хоча .. ну, самі подивитесь)

ДРУЗІ НА СВОЮ ГОЛОВУ (в оригіналі — Le bonheur des uns...), 2020

Французький гумор, круговий сюжет, яскрава тема Заздрості, і, мікро-бонус — відсилка до української культури;)

про що фільм?

Ключова тема — несвідома заздрість, і погляд збоку на викривлену комунікацію (саме час згадати про
я-повідомлення).

Фоново — шлях самопізнання чотирьох друзів і спроба намацати свої сильні сторони і свою індивідуальність.

чому варто дивитись?

Як на мене, досить класно показаний взаємозвязок Щастя і Обставин -- ну, знаєте, коли ми думаєм, що будем щасливі тоді, коли отримаємо підвищення по карєрі, заробимо більше грошей, переїдемо в країну мрії, зустінемо романтичного партнера, з яким проживемо все життя (підставте свій варіант).

Фокус же в тому, що воно (щастя) живе в іншому місці. Пропоную вам перевірити, де саме.


чим цікавий з психологічної точки зору?

Тонко показано як психологічне насилля може бути завуальоване під турботу і як складно його буває розпізнати.
Багато прикладів обезцінення, приниження, газлайтингу — в парі, і в дружбі.

Тема заздрості — не та, яка маркує бажання і потреби і надихає на зміни, а інша — липка, токсична і розрушаюча.

Гарно показані маркери такої заздрості:
неможливість порадіти за близьких людей
неможливість пережити їх успіх
відчуття своєї нікчемності поряд з людиною, якій токсично заздриш.


Головна героїня — при своїй тонкій душевній організації і чутливості, трохи дитячій наївності, емпатії, — зберігає мега-толерантність і стійкість до булінгу і обезцінення, дозволяє проламувати свої кордони і мало їх позначає в принципі.

При цьому, не лише не розрушається як особистість, а дуже навпаки…

Що це? Вищий прояв дзен-усвідомленості чи так не буває?

Пропоную вам подивитись фільм і вирішити для себе:)

Зацікавила рекомендація? Відкрити / Коментувати

2021-05-04 20:12:39 ​​#pro_psy_news

Світ вже другу добу обговорює новину Білла та Мелінди Гейтс — після 27 років спільного життя (тривалих роздумів і роботи над стосунками) вони вирішили закінчити свій шлюб.

Троє дітей, спільний благодійний фонд, сотні мільярдів нажитих разом доларів, становлення пліч-о-пліч в ролі світських зірок не стали на варті традиціних канонів суспільної моралі.

Я вважаю, що —
сила зізнатись, що разом вже не краще, ніж окремо;
коли після довгих спроб і роботи над стосунками прийшло усвідомлене розуміння неможливості подальшого спільного росту в парі
— безцінне.

На перший погляд неочевидно, але саме це відкриває можливість нової зустрічі між тими самими людьми, часто в нових ролях; в випадку Гейтсів — як партнерів над спільними проектами, як друзів, близьких людей. Але вже за межами сімейної системи.

Існує впевненість, що розлучення — це коли нестерпно, коли люди ненавидять одне одного і спілкуються переважно словами “ти мені все життя зіпсувала(в)”.

Але в щасливих випадках — разом добре, але хочеться чогось іншого. Або когось іншого. Або - і те, і те.
Бо і правда, в третій чверті життя глупо йти за установками суспільства.

Ця новина стала лакмусовим папірцем для всіх зацікавлених — на предмет власних установок — стосовно розлучення, цінності сім‘ї, і стала спробою осмислити на чому ж будується сім‘я, чи можливо зберегти живий багатодесятирічний інтерес двох людей в парі.

Просімейний дискурс часто говорить про власні страхи і проекції, щодо власних сімей. Бо ж якщо і така ідеальна сім‘я, як у Гейтсів, закінчилась, якщо навіть вони не змогли, люди, в яких є все — то що ж чекає звичайні сім‘ї зі звичайними побутовими проблемами.

З іншого боку, складно ігнорувати той факт, що інститут шлюбу за останні десятиліття сильно змінюється.
І установки на кшталт “один партнер на все життя” — стають все більш вразиливими, тоншими і не такими прямолінійними, їх можна поставити під сумнів, пропустити через свою власну чутливість, усвідомленість і вільний вибір.

Цікаво читати розбір гучних подій світської хроніки? Відкрити / Коментувати

2021-04-30 19:00:43 ​​Фільм на вихідні
#pro_psy_movie

Нова рубрика на каналі - фільми, які я рекомендую для перегляду. На теми пошуку себе, стосунків, особистих кордонів, і безліч інших псі-тем.

І почну навіть не з фільму, а з міні-серіалу Анни Меликян —

НІЖНІСТЬ (в оригіналі — НЕЖНОСТЬ), 2020

Тонкий гумор, монохром, томний голос за кадром, пошуки себе, і, звичайно, її величність Любов.


про що серіал?

Центральна фігура — бізнес-леді, структурна, правильна, і, основне, мало-жива і зовсім нечутлива, а також історія про те, як в її продуктивне існування нарешті вривається Життя.

Пошук себе, намагання відповісти на запитання - де ж знайти внутрішнє щастя, чому воно залежить від інших, і в чому цінність стосунків?


чому варто дивитись?

Всім, кому знайомий перфекціонізм, залежність від зовнішньої оцінки, концептуальних стереотипів, — серіал буде цікавий.

Досить гротескно показується, як часто в стосунках ми схильні знаходитись з певним образом, а не з живою неідеальною людиною.

Детально і недвозначно розкривається давно відома, але не часто в житті практикована істина — неможливо зробити щасливою людину, всередині якої бездонна пустота і дефіцит, який зчитується на тонких вібраціях.

Між кадрами — посил про те, що ніжність — найсильніша зброя в арсеналі людини і круто вибирати — коли здаватись почуттям, а коли насолоджуватись своєю свободою і жити для себе.


чим цікавий з психологічної точки зору?

Цікаві перші кадри — як ріст героїні почався саме з фрустрації. Фрустрації її образу себе, її життєвих переконань.
Здавалося б, близькі люди повинні лише підтримувати? Іноді, ініціювати кризовий стан — найкраще, що можуть зробити для нас близькі.

Тема сепарації від батьків показана епізодично, але свою нотку реферальності того, як залежність дорослих дітей від «всевласності» їх батьків відлунюється в житті — привнесла.

Яскраво проявлена тема агресії (в її психологічному сенсі) — коли для того, щоб отримати бажане, треба таки здобути сміливість заявити про себе в світ, ризикнути предявитись своїми бажаннями і почуттями (маючи страх відмови, сором бути висміяними і інші перешкоди)

Ну і, звичайно, цікаво показана тема стосунків в контексті розчарування, зустрічі з реальністю, і очікувань від партнера.

І як, знаходячись в пошуках партнера, можна знайти щось набагато більш цінне — Себе.

Дивились серіал? Сподобався? Відкрити / Коментувати

2021-04-23 09:31:54 ​​Сьогодні моє професійне свято — день психолога

І сьогодні я хочу подякувати тим, без кого мене б не було як психотерапевта — своїм клієнтам. За довіру, за ваше бажання розвиватись, за те, що ви знайшли в собі сили подивитись туди, де темно і страшно. І віднайти там пазли душі, які довго були заховані.

Привітати своїх колег, з якими ми щодня стоїмо на варті людської душі.

Подякувати своїм наставникам, своїй психотерапевтці, за шлях довжиною в життя.

Дякую клієнтам своїх колег — всім тим сміливим людям, які в психотерапії — що ви, займаючись собою, робите світ кращим місцем для життя. І точно здоровішим. Що ви займаєте активну позицію і стаєте авторами свого життя. Що самі створюєте те, ким ви — і світ навколо вас — буде завтра.

Подякувати всім вам — хто мене читає. Як круто, що ви цікавитесь собою, розвиваєтесь. Радію, що нас стає більше!

Бо й справді, — найкраще, що ми можемо зробити для світу — бути наповненими самі. Відкрити / Коментувати

2021-04-21 12:44:17 ​​АГРЕСІЯ

Більшість з нас звикли сприймати агресію виключно як насильство — фізичне або емоційне — однієї людини над іншою, однієї країною над іншою; коли під агресією розуміється гнів, лють, скандали; вторгнення в особисті кордони (людини чи країни), причинення емоційного чи фізичного болю.

Але агресія — набагато ширше поняття.

І тут хочу розкрити його психологічне значення — як життєвої енергії, як руху ДО, як акт, який ми робимо, коли чогось хочемо.

Щоб задовольнити свою потребу, треба зробити агресивну дію.

Коли ви кусаєте яблуко — ви робите агресивну дію.

Коли ви говорите своєму босу про підвищення зп - ви робите агресину дію.

І, увага!

Коли ви наближаєтесь, щоб поцілувати партнера — ви теж робите агресивну дію.

Агресія — це сигнал того, що у нас є бажання! Енергія, яка виділяється для зміни того, що вас зараз не влаштовує.

Неможливо реалізовуватись кар’єрно, професійно без присвоєної агресії. Неможливо конкурувати, не будучи достатнього агресивним.

Неможливо заявити про себе світу, не рухаючись назустріч.

Неможливо побудувати здорові і смачні стосунки — з близькими, друзями і колегами — не вміючи доносити свої почуття, бажання.


Близькість (справжня, емоційна), а не тільки функціональні відносини, можлива лише при достатньому рівні агресії.

Ніжність, любов, збудження — дуже агресивно-заряджені почуття, коли вони направлені до когось конкретного і покликані бути реалізованими.


Хочете міні-тест — наскільки ви агресивна людина?

За кожну ствердну відповідь поставте собі +

Ви задоволені:
рівнем своїх досягнень
своїми доходами
якістю стосунків зі своїми близькими і партнерами
якістю соціальних звязків

А ще:
ви вмієте спокійно відмовляти і вибирати себе
ваші імпульси ДО чогось/когось не блокуються страхом, соромом і іншими складними почуттями

Ну і:
ви в цілому задоволені своїм життям

Скільки плюсиків набрали?
Задоволені результатом? Відкрити / Коментувати

2021-04-18 13:45:39 ​​Знайома наступна ситуація?

Читаєш мільйон книг — як зробити той самий крок і стати “сам(a) собі бос”, як покращити стосунки з партнером, як заробляти більше, як нарешті почати займатись улюбленою справою, як визначити, що ж таке твоя улюблена справа, як … Список може бути довгим.

І….. далі нічого не відбувається. Ну або ж здається, що ще не всі книги прочитані, “я ще не готовий (-а)”, так і не знайшлася чарівна таблетка, пошукаю ще…

В кращому разі таке інтелектуальне самозадоволення просто нічим не допоможе.
В гіршому ж — розкачається его, усвідомлення того, що “інші ж змогли” боляче вдарить по самооцінці, розрив між реальністю і фантазіями стане ще відчутнішим.

Отримані, але не використані знання почнуть давити, розуміння скільки вже прочитано і переглянуто на YouTube i в Instagram-ефірах, а в житті так нічого і не змінилось, — може сильно зменшити навіть той ресурс на зміни, який був початково.


І все це як альтернатива тому, щоб стикнутись з реальною ситуацією в житті і отримати новий досвід.
Якось до нього віднестись і вписати його в свою нову реальність. Тим самим змінити і розширити свою існуючу картину світу.

Той самий один маленький крок, який часто виявляється важливішим за всі прочитані книги разом.

Так просто?
Давайте подивимось.

На шляху до отримання нового досвіду часто стоять невидимі, проте значні перепони.

Неможливість пережити відмову. Страх зближатись. Страх відторгнення. Сором за те, що «я не така/не такий», сором здатись смішним, недоречним, сором бути викритим — коли образ, так старанно сформований і підтримуваний для оточення, — розіб’єтся в прах.

І, мабуть, найсильніший страх — що це все неможливо буде пережити.
(хоча ще жодна людина не померла від сорому).



Тому можна вічно “надихатись” і “вчитись” на прикладах інших.
А можна піти назустріч своєму сорому, зустрітись зі своїм страхом — і в цій точці підрости.

І тим самим підвищити стійкість і нарешті проявити свою здорову агресивність.
Зробивши один крок в напрямку ДО.
Ніяк по-іншому вирости неможливо.


До речі, а вам знайоме поняття агресіі як життєвої енергії, і відповідно, як спосіб задоволення своїх потреб?
Чи сприймаєте її на побутовому рівні (емоційне, фізичне насилля і тд)? Відкрити / Коментувати

2021-04-14 17:35:33 ПСИХОЛОГІЧНІ ІНФО-ПРОДУКТИ: USER GUIDE 101

Про що саме мова?
Психологічні марафони, короткі психо-курси, тематичні вебінари, “shuttle-терапія”.

В якому разі — це вітаміни, а коли в кращому випадку плацебо, а в гіршому - отрута?

Коли можна і на короткі тематичні психологічні курси, а коли таки в терапію?

Цікаво дізнатись? Поїхали!

Аспект #1
Чи можна чекати швидкої і ефективної допомоги?

Курси як тригер для більш глибокої роботи, — так.

Як один з пазлів в розборі вашого складного внутрішнього світу — так.

Як глобальна зміна життя, — швидше ні.

Варто також сказати, що передбачити ефект психологічного інфо-продукту на конкретну людину — неможливо.

Один і той же інфо-продукт на різних людей вплине кардинально різним чином (накладеться попередній досвід людини, рівень чутливості, рівень інтелекту) — у всіх ці параметри різні.

Також може спрацювати ефект поля або “в потрібний час в потрібному місці”.


Аспект номер 2
Контент : наповнення продукту, для кого він. І в чому його суть

Існують масові психологічні марафони як набір технік, які не направлені ні на що конкретно, тому можуть мати ефект “мавпи з гранатою”.
Невідомо, в якому місці розірве.

Техніка безпеки в цьому разі звучить як: розуміти, Що з вами там будуть робити, а ще важливіше - Для Чого.

Також слід звернути увагу на:
наявність/відсутність зворотнього звязку від тренерів (ведучих)
можливість/неможливість обговорити те, що піднімається в процесі


Аспект номер 3
Ваші уточнюючі запитання — як частина турботи про себе

Не так важливо, які саме питання ви задаєте, як реакція тренерів на них.

Тривожні дзвіночки:

Коли ви задаєте уточнюючі запитання, а вам у відповідь:
замість прояснення — давлять авторитетом з позиції “зверху”
дратуються і відповідають в стилі “почитайте в гуглі що це і для чого”
просто холодна і безучасна реакція

Техніка безпеки загалом тут така ж, як і при виборі психотерапевта для індивідуальної роботи.


Тож кому будуть корисні психологічні інфо-продукти?

Якщо вас цікавить якась конкретна тема (напр, професійне вигорання, криза в партнерських (сімейних) стосунках, теми самооцінки і самоцінності, розморозка і управління своєю агресією, навчитись розрізняти свої почуття і бажання) — як точка знайомства з темою.

Якщо ви загалом досить стійка і чутлива людина, досить багато вже про себе знаєте, і є бажання ближче познайомитись з ведучою/тренером тематичного курсу, подивитись на стиль роботи спеціаліста, і розглянути для себе можливість індивідуальної роботи з нею/ним.

Якщо ви любите розвиватись, і, що не менш важливо, вмієте застосовувати отримані навики в своєму житті (або хочете цьому навчитись).


Якщо ж відчуваєте, що причини ваших неприємних симптомів — на рівні травм, і хочеться більш глибокої роботи і довгострокових результатів — варто йти в індивідуальну роботу з психотерапевтом.


Цікаво було? Корисно?
Що би ще хотіли дізнатись про психологічні інфо-продукти? Відкрити / Коментувати

2021-04-05 19:48:54 ​​Звідки береться емоційна заморозка і дисоціація від власних емоцій?

Іншими словами, чому на часте запитання «Що ти відчуваєш?» не менш часта відповідь «Нічого», «Не знаю», «Щось відчуваю, але не знаю, що»?

Більшість з нас виросли в сім‘ях, де важко було прийти до батьків зі всім набором гніву, розчарування, розпачу чи печалі, з якими стикається кожнісінька дитина в момент сильної фрустрації своїх бажань.

Для того, щоб зрозуміти, на якому етапі «щось іде не так», пропоную подивитись які в принципі існують реакції батьків на дитячу істерику чи коктейль сильнозаряджених емоцій.

Опція #1 — дорослий реагує з імпульсу своєї власної нестійкості і гніву — і в результаті пристижує, намагається заперечечити або змінити стан дитини, карає.

Опція #2 — дорослий лякається зарядженого стану дитини і замість того, щоб бути в позиції дорослого, впадає в схожий стан безпомічності і неможливості бути поряд.

Опція #3 — дорослий витримує сильні емоції дитини, залишаючись в своїй позиції (власне, дорослого), контейнує стан, пояснює, що з дитиною відбувається, при цьому допомагає пережити фрустрацію.

Третій варіант практикують одиниці. Для такої позиції чутливість і самоусвіомленість батьків повинна знаходитись на достатньо високому рівні.

Більшість же реагують з позицій 1 і 2, жодна з яких не контейнує поки що неуправляємі почуття і процеси дитини.

Чому дорослі так реагують? Бо їм непереносимо стикатися з таким об‘ємом незрозумілих для них самих емоцій, адже будучи «без рук», щиро нездатні зрозуміти, для чого ці «руки» потрібні їх дітям.

Дитина зчитує це таким чином, що батьки нездатні витримати такі почуття, ці емоції жахливі і неприйнятні; і оскільки для дитини основне завдання — це вижити, а основна потреба - безпека, — маленька людина навчається ховати свої справжні переживання, або повністю від них відмовляється, вважаючи їх такими, що розрушають його дорослих.

Разом з емоціями дитина позбавляється і будь-яких орієнтирів в усвідомленні себе в житті.

Так виростають «хороші діти».
Рівень хорошості дитини (а згодом і дорослої людини) часто напряму корелює з рівнем інфантильності реакцій її батьків в ранні роки.

Крута новина: навик контейнування і проживання власних емоцій можна розвинути і в дорослому віці. Часто психотерапевт стає тією першою людиною, яка дає досвід поваги, витримуючи сильні і до цього неприйнятні емоційні прояви людини.

А у тебе є досвід психотерапії? Відкрити / Коментувати

2021-03-26 14:29:51 ​​ЯК СПРАВЛЯТИСЬ З НЕГАТИВНИМИ ЕМОЦІЯМИ?
Частина 2

​​Відповідь на запитання «що робити», з яким явно або неявно приходить 90% клієнтів в психотерапію,— напряму залежить від чесного погляду на себе і відповіді на запитання «що я відчуваю».

Як саме?
Давайте подивимось ближче.

В частині 1 стало зрозуміло, що всі емоції для чогось служать.
Розглянем, що ж сигналізують деякі негативні емоції:

Роздратування, злість, гнів :
почуття наростаючої інтенсивності, які покликані маркувати Порушення Наших Границь. Чи то фізичних, чи психічних.

Нечутливість до цих важливих емоцій приводить до того, що людина не відчуває і не знає своїх кордонів, а це в свою чергу спричиняє низку симптомів, з якими потім і звертаються клієнти до терапевта (невміння відстояти себе, жертовність, потрапляння в абьюзивні стосунки, і тд)


Відраза :
— Нам чогось забагато
— Те, що нам зараз дають ,— не те.

Відраза відіграє ключову роль і турбується про те, щоб ми не отруїлись. Це може бути все, що завгодно.
Забагато може бути як натиску, пафосу, так і уваги, ніжності і тепла.
Ключове — чогось Забагато або Не Те.


Презирство, зневага:
непрості почуття і неоднозначні. Можуть маркувати як наші цінності, які не співпадають з об‘єктом/суб‘єктом презирства, або ж за цими почуттями ховається те, що ми не можемо собі дозволити і наперед засуджуємо, щоб не стикнутись з картиною світу і себе, де я — неідеальна/неідеальний.


Заздрість :
маркує наші бажання і сховані потреби.

І так кожнісіньке негативне почуття. Якби почуття мали почуття, вони б образились за таку назву

А тепер — про картину світу, в якій ми заохочуємо позитивні почуття і боремося з негативними.

Коли ми відключаємо і забороняємо собі негативні емоціі, ми відключаєм всю сигнальну систему.

Неможливо відчувати радість, не маючи доступу до суму, печалі.
Немає здорової самооцінки і границь без ассертивності і здорової агресивності.
Не буває любові без можливості переживати біль, розчарування і екзистенційну самотність.
Неможливо отримати прийняття без досвіду відторгнення.

Нездатність проживати складні емоції (а саме так мені б хотілось назвати їх) стримує від того, щоб проявлятись в житті, йти за бажаним, реалізовувати свій потенціал. Адже на шляху точно будуть складнощі, відмови, можливо, зради, відторгнення.

Жити стає прісно і нецікаво. Поступово, разом з емоціями, з людини зникає життя.
Через те, що нам буває непереносиме відчуття сорому, болю чи розчарування, відключається здатність відчувати себе живими і щасливими.

І тільки можливість проживати все відкриває доступ до «життя на повну».

Проживати ці емоції можна лише в контакті. Ідеально,— з емпатичною і бережною людиною поруч. Тоді і сформується навик емоційної підтримки і самопідтримки.

Бонус для english-speaking fellows here, вже завтра проведу онлайн-зустріч на тему The Power of Emotions. If you are interested, join me tomorrow!

А в вас є відчуття, що життя проходить повз вас?
Вмієте проживати складні емоції? Відкрити / Коментувати

2021-03-25 15:51:45 ​​ЯК СПРАВЛЯТИСЬ З НЕГАТИВНИМИ ЕМОЦІЯМИ?
Частина 1

Побутує думка, що емоції діляться на позивні і негативні. Позитивні потрібно в собі всіляко заохочувати, а з негативними - боротись і викорінювати.

Цей міф — один з найсильніших і один з самих базових.

Пропоную подивитись, чому така механіка обходження зі своїми почуттями утопічна і має мало сенсу.

Але спочатку давайте розбиратись.

Для чого взагалі потрібні емоціі?

Якщо ви в терапіі - ваш психотерапевт постійно і в різних формах намагається дізнатись «Що ти зараз відчуваєш»?

Для чого вони це роблять?

Існує 2 основні функції, яким служать емоції.

Сигнальна

Емоції - як орієнтир «як мені зараз». Актуалізація нашого стану.

Що я в цей момент хочу. Чи влаштовує мене те, що зараз відбувається. Чи хочу я це змінити.

Це один з найекологічніших способів обходження з тривогою.
Іншими словами, почуття та емоції — маркують наші потреби.

Вітальна

Саме можливість відчувати дає відчуття того, що ми живі. Антагоніст вітальності — депресія, яка, за своєю суттю, є відчуженням від почуттів, і, як наслідок, супроводжується втратою бажань і сенсів.

Достатня чутливість, саме вміння і глибина проживання емоцій напряму пов‘язана з відчуттям задоволеності життям.

В наступній частині ближче розгляну «негативні емоції», наведу конкретні приклади, для чого вони служать.

Не переключайтесь Відкрити / Коментувати