Медіа, людина, держава

2022-07-28 10:39:51 Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок в інтерв'ю визнала, "що німецькі танки є наразі найгіршими в Європі".

Вона "розкрила" таємницю "успішності" політики ЄС останніх років. "Ми думали і вірили в те, що ми будемо жити в мирі в Європі. І тому в минулому ми витрачали менше на власну військову оборону, про це можна багато говорити, але це факт і це реальність". Звільнений від значних витрат на оборону, Євросоюз, між тим, рапортовав останніми роками про дуже скромні економічні успіхи. Блок фактично вже давно перебуває у ресесії і активно проїдає зароблене у минулому. Власне цим пояснюється несподівана залежність ЄС від росії. Трюк із російськими енергоносіями мав заспокоїти європейців тим, що вони ніби тримали під економічним контролем путіна. Насправді, Брюссель все більше опинявся у залежності від настроїв в Кремлі.

Міністр визнає і той факт, що зараз Україна не може розраховувати на Німеччину, тому що "нам важче постачати з власних запасів, тому що там техніка 50-річної давності, ми думали, наприклад, більше ніколи не будемо використовувати танки".

"Наші запаси зброї зараз не такі, які повинні бути, тому ми не можемо постачати все з наших власних запасів. Ось така ситуація. І для мене було дуже важливо, щоб змінити цю реальність. Я маю на увазі наші військові танки, найгірші, які ви можете собі уявити, в Європі. Так було протягом останніх десятиліть, тому що Європа була побудована для життя в мирі", – додала глава німецької дипломатії.

Саме так. ЄС виглядав більш-менш пристойно поки все було спокійно. І цей спокій вони "купували" у наступних поколінь, сплачуючи данину путіну, який, як можливо, планувала Меркель, мав бути контрольованою з Берліна потенційною "загрозою".

Рано чи пізно ця штучна модель "безпеки" мала рухнути і це сталося через накопичення економічних проблем в росії і в самому ЄС. Останньою надією бюрократії ЄС було те, що путін за пару днів покінчить з Україною і все повернеться до старого перетягування політичного канату давніми партнерами під прикриттям США. Але українці виявилися проти. Відкрити / Коментувати

2022-07-27 15:55:37 "Ми, в першу чергу, обговорюємо дії уряду, оскільки саме він здійснює масштабне агресивне втручання. Втім, наш аналіз можна поширити на всі структури, що застосовують насильство. Не тільки держави, але й злочинні організації, складають бюджет з доходів і витрат.

Якщо держави оподатковують громадян, то злочинні угруповання застосовують власні формати данини. Там, де уряди друкують шахрайські або фіатні гроші, злочинці їх просто підробляють. Слід розуміти, що, з праксеологічної точки зору, не існує різниці між природою і наслідками оподаткування і інфляції, з одного боку, і пограбування та підробки грошей, з іншого. В обох випадках йдеться про агресивне втручання в ринок, заради вигоди однієї групи людей за рахунок інших.

От тільки уряд поширює свою владу на значні території і, зазвичай, діє відкрито. Злочинці ж, панують на значно менших територіях і загалом задовольняються нестабільним існуванням. Однак, ця різниця не завжди спостерігається. У багатьох країнах є певні райони, де кримінал, за пасивної згоди більшості населення, встановлює порядки, що практично не відрізняються від влади урядів, або держави.

Отже, відмінності між урядом і бандою злочинців полягають, скоріше, у масштабі, а не у природі, і межа між ними часто зникає. Наприклад, уряд, після поразки у громадянській війні, нерідко може існувати у вигляді злочинної банди, що чіпляється за контроль на певній незначній території. З точки зору праксеології, між ними немає різниці".

М. Ротбард "Влада і ринок". Відкрити / Коментувати

2022-07-27 13:41:43 Природа такого невдоволення для багатьох лежить у сучасному конфлікті між значними можливостями і обмеженою здатністю їх реалізувати. Нам було простіше, бо тоді, як я казав, обмеженими були і можливості.

Брак реалізації в Україні - це прямий наслідок придушення державою ринку і ринкових відносин. Ринок - це передумова реалізації важливих планів і бажань людини. Держава вбиває ініціативу, зв'язки між людьми, порушує систему зворотнього зв'язку і викривляє орієнтири і цінності в суспільстві.

На заміну успіху кожного держава запроваджує ідеологію "спільного успіху", коли критерії успішності визначаються начальством, а долучитися до успіху можна лише у складі єдино можливої в державі "спільноти мас" - народу. Успішним можна стати лише разом з усіма іншими. Отже передумовою відчуття самореалізації є спочатку "інтеграція" у народ.

Поза народом людина має відчувати себе непотрібною і зайвою. Це веде до розпачу і втрати віри у себе. Але як долучитися до народу, якщо це уявна сутність, фантазія вигідна для політиків, інструмент пропаганди? Єдиний вихід - зовнішні ознаки і особливості поведінки.

Що вважатися частиною нарду необхідно користуватися українською мовою, вважати Бандеру - героєм, пам'ятати, хто був першим президентом, святкувати разом з іншими, співати однакових пісень. І ще - ненавидіти тих, кого скажуть, і любити "своїх". Саме так було і за часів СРСР. Інший контекст, але та сама природа явища. Підміна індивідуальної сутності людини, колективною.

У пропаганді "народності" державне начальство переслідує свої цілі, а саме закріпити свою владу на певній території, гарантувати покорність підлеглих, знищити індивідуалізм, не сумісний з соціалізмом, посіяти серед людей відчуття неповноцінності і нездатності опиратися визначеній начальством долі.

Українці це не народ, а спільнота людей, які живуть поруч, але кожний своїм життям. Право і ринок дозволяють їм співпрацювати і багатіти у мирі і порозумінні незалежно від мови, віри чи відношення до армії. Спільним фундаментом для українців є право власності, яке в першу чергу, придушується державою. Тільки окрема людина є власником, народ - ніколи. Це і потрібно начальству. В цьому сенс створення народу - це бідна маса, без власності, без відповідальності за себе, з відчуттям неповноцінності і нездатності щось змінити.

Власність починається з власності на себе. Тому дуже нерозумно марнувати цю власність - себе, своє життя, свої мрії і бажання заради того, щоб стати однаковим, звалюючи відповідальність на начальство, яке спекулює на слабкостях людей, перекориваючи їм доступ до знань. Відкрити / Коментувати

2022-07-27 13:23:59 Останнім часом в соцмережах можна зустріти роздуми українців, які мешкають на сході і півдні, у яких вони діляться відчуттям "неповноцінності" і навіть внутрішньої "травми" внаслідок своєї недостатньої "українськості". Вони не говорять українською, не відчувають себе частиною українського народу, тривалий час перебували "під впливом" агресивного сусіда.

Тут ми спостерігаємо наслідки державної політики, яка має на меті створення української нації. Моє покоління вже переживало щось подібне в радянські часи, коли партія і уряд виховували нову спільноту людей - радянський народ. Тоді серед нас були поодинокі особи, які відчували себе неповноцінними, бо погано орієнтувалися у комуністичній ідеології, недостатньо любили партію і не знали деталі біографії її вождів. Але більшість людей ставилися до всього цього цілком свідомо і намагалися уберегтися від подібних впливів державної влади. З різним успіхом.

Здорова, нормальна людина не прагнула стати частиною "народу", а цінувала свою причетність до реальних спільнот (за різними критеріями) і керувалася в цьому своїми цілком практичними інтересами і пріоритетами. Так, ми всі поголовно були піонерами і комсомольцями, ходили на демонстрації 1 травня і 7 листопада, але ніколи не приймали це як частину своєї ідентичності. Виключно, як необхідність, заради виживання і реалізації своїх життєвих цілей. Це був контекст, але не сутність нашого життя.

Зараз, коли людина має необмежені, у порівнянні з радянськими часами, можливості для самореалізації і досягнення виняткових результатів у житті, травмувати себе через те, що ти не маршируєш разом з іншими у їхніх патріотичних колонах, виглядає просто безглуздо. Намагання перетворити контекст свого життя у його сенс - це серйозна помилка, яка має дуже небезпечні наслідки.

В чому полягає природа невдоволення і відчаю? Про це я пишу у наступному пості. Відкрити / Коментувати

2022-07-26 20:56:48 На початку XX століття, коли йшла тотальна перебудова світової системи держав, яка відходила від імперської моделі і переходила до системи національних держав, серед ідей і ідеологій, запропонованих зацікавленими "інтелектуалами" політикам, дуже популярними виявилися різні версії фашизму. Ми добре знаємо італійську, німецьку і хорватську, хоча були і інші.

В той же час, дуже поширеними були ідеї комунізму, які втім, були взяті на озброєння, по суті, лише маргінальним режимом більшовиків. Різниця між комунізмом і фашизмом була значною мірою декоративною і стилістичною. Але була одна ключова відмінність.

Фашизм на певному етапі переміг, тому що передбачав виняткову роль держави, як сили що спрямовувала націю до світлого майбутнього. І ця роль з часом посилювалася. Марксисти ж досить довго трималися доктрини про відмирання держави (доктрина виявилася суцільною фікцією, як і все інше).

Молода система національних держав базувалася на концепції, за якою кожна нація потребує своєї держави, а отже, була готова до того, щоб сприйняти фашизм, але не комунізм. Держава мала перетворити одну політичну фікцію - "народ", на іншу - "націю".

Буде зайвим доводити, що, коли відкинути несуттєві деталі, ідеологією практично всіх сучасних соціальних держав світу залишається націонал-соціалізм. В різних державах просто різне співвідношення між першим і другим компонентом. Ну і державне начальство навчилося добре маскувати цю ідеологію після того, як фашизм в Європі після війни було визнано злочинною, антилюдською системою поглядів.

Додатково державам допомагає перетворення слова фашизм у таку собі лайку, якою обзивають будь-яких ворогів. Цікаво, що там де фашизм найпомітніший, найголосніше "викривають" фашизм сусідів і це працює, бо якщо поскрести сучасну демократію, то вилізе націонал-соціалізм. Відкрити / Коментувати

2022-07-26 15:31:29 Дивуюся, коли читаю, що "Україна може загубитися на великому європейському ринку". Це пише журналістка, яка висвітлює економічні теми. Штучно обмежений державою ринок, з митними тарифами і квотами - ось ідеал, на її думку, як я розумію. Серед журналістів панує переконання, що ринок - це коли ти виробляєш щось, а от споживання - це так собі, щось другорядне. Головне - "постачати" щось на ринок. Типово радянська логіка, яка сидить у багатьох в голові.

Просто європейський ринок це дуже деформований державним втручанням ринок, але великий розмір - це завжди більше можливостей для виробників і споживачів. Великий ринок має приваблювати можливостями, а не відлякувати тим, що на ньому можна "загубитися". Відкрити / Коментувати

2022-07-25 13:08:26 Чому західні санкції на "державний сектор" економіки росії приречені на провал? Тому що в економіці немає жодного державного сектору. А те, з чого складається державний сектор, не веде економічної діяльності, хоча виглядає дуже схоже. Державні підприємства, державні банки (а в державі всі банки є по суті державними, бо державними є гроші) тощо, займаються перерозподілом ресурсів, в першу чергу грошей, отриманих, як від досить обмеженої у випадку росії економічної діяльності, так і, головним чином, з-за кордону.

Враховуючи, що головний канал грошей від нафти і газу не було перекрито, державний сектор надалі перерозподіляє отримані (і власноруч надруковані) гроші в інтересах державного начальства.

Дійсно помітними є тільки санкції від бізнесу, що працює на ринку. Залишаючи цей ринок, компанії позбавляють споживачів своїх товарів (до яких часто не існує замінників). Реакція на такі дії будуть різною для різних сегментів ринку. Ринок не залишиться без відповіді - виникнуть або альтернативні канали постачання (контрабанда), або постачатимуться товари-замінники, або виникне власне виробництво, або виростуть ціни на обмежений асортимент того, що залишилося. Від якихось товарів і послуг споживачі вимушено відмовляться. Власне, так і виглядає ефект економічних санкцій.

Санкції Заходу, майже цілком, не є економічними. Вони є політичними. Тобто, вони імітують економічні. Вони лише впливають на функціонування бюрократичного апарату в державі, примушуючи його до зміни звичних технологій та прийомів. Але залишаючи потік грошей в таку державу, Захід залишає місцевій бюрократії широкий вибір способів вирішення "проблем", що виникли. Більше того, місцеві політики отримують змогу переконати населення у здатності ефективно долати "економічні санкції", хоча ті нечисленні дійсно економічні санкції долає ринок, а не держава.

З цього є тільки один простий висновок. Агресивну державу неможливо здолати політичними санкціями інших держав, тому що, насправді, від того, що відбувається в державі не залежить життя населення. Життя залежить від стану ринку, а знищити ринок неможливо, навіть, коли держава тотально все контролює. Досвід СРСР є досить переконливим доказом цього.

Політичні санкції існують виключно заради того, щоб у такий спосіб намагатися довести, що держави впливають на життя людей і від бажання політиків і чиновників залежить, як живеться людям. Начальство, практикуючи санкції, просто марить своєю "могутністю" і здатністю "вирішувати" глобальні проблеми.

Чому санкції не будуть тривати довго? Тому що ринок потужніший за державний вплив і начальство просто не захоче доводити це, неухильно демонструючи свою нездатність на щось впливати по суті. Санкції - це завжди короткотерміновий захід, щоб встигнути отримати політичні виграші від них, але уникнути результуючого фіаско. Відкрити / Коментувати

2022-07-25 11:44:43 Подумав, що численні європейці побачили зараз "звичайних" українців на власні очі вперше і думаю, що їх до певної міри здивує невідповідність вигляду багатьох з них (а це головним чином, жінки) і факту того, що вони приїхали з найбіднішої країни Європи.

Так, часом українки "пережимають" з цим і комусь бракує смаку і певної культури. Але не виключаю, що в Європі не очікували, що біженці від війни з України не будуть подібні до добре знайомої їм картини з біженцями з Азії та Африки. Тобто, "культурний шок" у когось може виявитися сильнішим ніж у українок, що вперше виїхали за кордон. Відкрити / Коментувати

2022-07-25 09:47:18 Водійське посвідчення в Україні перетворюється на винятковий привілей від начальства. Процедуру отримання надалі ускладнюють і додають ще більше бюрократичної тяганини.

https://www.the-village.com.ua/village/city/city-news/328493-v-ukrayini-novi-pravila-otrimannya-vodiyskogo-posvidchennya-z-24-lipnya-scho-zminitsya Відкрити / Коментувати

2022-07-24 12:50:43 Пишуть, що вперше з часів Ейзенхауера американським журналістам відмовлено у спілкуванні з лікарем президента США. Відкрити / Коментувати