Біблійні розважання Скинії

2021-09-12 22:18:08 Розважання від Скинії

Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли.


Чому тебе обурює слово бідний? Згадай про свою природу: що ти прийшов у світ нагим і нагим з нього підеш (пор. Йов 1,21). А хто ж бідніший за нагого? Ти не почуєш нічого страшного, якщо приймеш сказане про тебе. Кого за бідність хоч колись посадили до в'язниці? Соромно не бути бідним, а не мати мужності для того, щоби жити бідним. Згадай Владику, що задля вас став бідним, бувши багатим. (...)

А якщо ми залишимо собі якесь земне майно та тлінне багатство, тоді, оскільки розум буде закопаний тут, наче в трясовині, душа жодним чином не побачить Бога й не піднесеться до бажання небесної краси та приготовлених нам обіцяних благ. Ними неможливо заволодіти, якщо тільки впевнена й сильна любов не веде нас до їх пошуку і не полегшує труд їх здобуття. Тому зречення світу, як бачимо зі сказаного, це звільнення від пут цього матеріального та тимчасового життя, свобода від людських обов'язків, яка чинить нас більш здібними, щоб вирушити дорогою до Бога. Це безперешкодна нагода до здобуття й користання з того, що набагато дорожче від золота найщирішого (пор. Пс 19,11). Одно слово, це переселення людського серця до небесного житла, щоби можна було казати: наше громадянство в небі (Флп 3,20). І, найважливіше, – це початок уподібнення до Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим. А якщо ми не будемо в цьому успішні, то не зможемо приступити до життя за Христовим Євангелієм. Адже хіба можуть каяття серця, сумирність розуму, звільнення душі від гніву, скорботи, турбот та від злих пристрастей відбуватися разом із багатством, життєвими клопотами, пристрастями та прив’язаністю до чогось іншого?

св. Василій Великий Відкрити / Коментувати

2021-09-12 22:15:34 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

13 вересня
Понеділок
Покладення пояса Богородиці


Друге послання апостола Павла до Коринтян 8, 7-15

Браття, тому що відзначаєтесь у всьому, у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності й у вашій любові до нас, треба вам відзначатись і в цій благодійній справі.

Не даю це як наказ, але щоб дбайливістю до інших випробувати щирість вашої любови. Ви знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що ради вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли. Даю в цьому лише раду: воно бо вам личить, вам, що перші минулого року почали цю збірку не тільки робити, але про неї думати. Тепер же кінчіть її, щоб, як гаряче бажали, так і довершили по вашій змозі. Бо коли є охота дати, то вона приємна в міру того, хто що має, а не того, чого не має. Тут не йдеться про те, щоб інші були в достатках, а ви у злиднях, але щоб була рівність; щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і, таким чином, щоб панувала рівність, як написано:

Хто був зібрав багато, не мав над міру,
а хто мало, не мав нестачі.

Євангеліє від Марка 3, 6-12

В той час фарисеї раду радили з іродіянами проти Ісуса, як би його погубити.

Тоді Ісус пішов до моря зі своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, і з Юдеї, з Єрусалиму, з Ідумеї та й геть із Зайордання, і з околиць Тиру та Сидону; велика юрба людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. Тоді він сказав своїм учням, щоб приготовили йому човен задля народу, щоб не тиснув його. Бо він багато з них оздоровив, і ті, що мали які недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. І духи нечисті бачивши його, падали ниць перед ним і кричали:
– Ти – Син Божий!

Він, однак, суворо наказав їм, щоб вони його не виявляли. Відкрити / Коментувати

2021-09-10 22:49:45 Розважання від Скинії

Тільки Бог є добрим. Він створив добро і чинить завжди тільки добро. Бог є джерелом добра. А людина зустрічає в житті й добро, і зло, часто чинить зло, бо воно вдається легше. А добра може прагнути більше чи менше. Словами про те, що тільки Бог є добрим, Ісус вказує юнаку шлях до добра – шукати Бога, пізнавати і наслідувати Його діла, просити в Нього допомоги. Ісус воплотився – зробив Бога видимим, близьким, відчутним, став для нас взірцем добра.

Додержувати заповідей – непросте завдання. Хто може похвалитися, що змалку їх знає і дотримується? Юнак їх дотримувався, та все ж шукав чогось більшого. Мабуть, не почувався спокійним, щасливим і задоволеним, якщо прийшов до Ісуса і питав Його поради. Відчував, що йому чогось іще бракує.

Добре питання для молитви і роздумів: Господи, чого мені іще бракує, щоб подобатись Тобі й бути щасливою?

Більшість із тих, хто шукав допомоги в Ісуса, мали очевидні проблеми – хвороби, гріхи, злі духи. Поради для них були прості – іди і більше не гріши. Із юнаком Ісус говорить про досконалість. Продати усе своє багатство потрібно, бо воно прив’язує, вимагає, щоб ним займатись, пильнувати. Усе, що людина вважає багатством, її поневолює, якщо вона зберігає його для себе, але коли наважиться роздати бідним, то отримає скарб на небі. В юнака напевне були землі, гроші, худоба і раби. Але багатством можуть стати окрім грошей таланти, здібності, досягнення, кар’єра, визнання, влада. Таке багатство – земне, воно минає. Досконалість християнина у тому, щоб його роздавати для блага інших, зосередитись на виконанні Божої волі.

Справжнім багатством є віра – пізнання Бога, прийняття Його любові й милосердя. Багатство – мати в серці мир, жити у світлі, бачити правду. Почути заклик Ісуса йди за Мною, і піти, не сумуючи за земними скарбами. Відкрити / Коментувати

2021-09-10 22:49:27 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

12 вересня
Неділя 12

Перше послання апостола Павла до Коринтян 15, 1-11

Браття, пригадую вам Євангеліє, яке вам проповідував, яке ви і прийняли, в якім і стоїте. Ним ви також спасаєтеся, коли держите його таким, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо.

Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням, що був похований, що воскрес третього дня за Писанням, що явився Кифі, потім дванадцятьом; опісля ж явився більш як п'ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, а деякі померли; опісля явився Якову, згодом усім апостолам; а наостанку всіх, немов якому недоноскові, явивсь і нені; бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу. Благодаттю Божою я є тим, чим я є і благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх них, та не я, але благодать Божа, що зо мною. Чи то я, отже, чи то вони: так ми проповідуємо, і так ви увірували.

Євангеліє від Матея 19, 16-26

В той час один юнак приступив до Ісуса і сказав:
– Учителю добрий! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?

Ісус сказав до нього:
– Чому називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, тільки один Бог. Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.

– Яких? – питає його.
Ісус до нього:
– Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.

Каже юнак до нього:
– Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?

– Якщо хочеш бути досконалий, – сказав Ісус до нього, – піди, продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.

Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. Тоді Ісус сказав до своїх учнів:
– Істинно кажу вам: трудно багатому ввійти в царство небесне. Іще кажу вам: легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в царство Боже.

Почувши це, учні здивувались вельми і сказали:
– Хто ж тоді може бути спасенний?

Ісус глянув на них пильно й мовив:
– У людей це неможливо, Богові – все можливо. Відкрити / Коментувати

2021-09-10 22:28:48 Розважання від Скинії

Іван Хреститель помер за правду. Віддав своє життя, бо не мовчав на гріх. Покликання пророків – говорити правду, вказувати людям на їхні гріхи, закликати до навернення. І багато митників та грішників (і навіть фарисеї!) приходили хреститись до Івана на Йордан. Почувши про свої гріхи, вони мали сміливість каятися.

Ірод так не зміг. Боявся Івана, вважав його справедливим і святим, слухав його слова, але не мав відваги навернутися. Жив у гріху та не хотів його покинути. Вважав, що простіше закрити уста пророкові, аніж змінитися. Навіть стявши голову Івана, Ірод не знайшов заспокоєння. Почувши про чудеса, які робив Ісус, казав, що то Іван Хреститель воскрес із мертвих. Хоч і бачив його смерть, вважав живим. Що би не робив, не міг позбутися правди.

Кожен вибирає, що робити з правдою про себе. Особливо важко примиритись із правдою про гріх, про слабкість, обмеження, недосконалість. Можна, як Іродіяда, переслідувати людей, які говорять тобі правду, шукати нагоди їх знищити, але самої правди це не змінить. Замість них приходять інші, які побачать правду і будуть про неї говорити. Можна, як Ірод, охоче слухати правду, але не змінювати своєї поведінки. Бажати добра, але продовжувати робити зло. А можна, як митник Закхей, охоче прийняти Ісуса у свій дім і своє життя, відкинувши страх і сумнів, навернутися, припинити чинити зло.

Господь любить усіх своїх дітей, бажає їм щастя. А щастя не сумісне з тим, щоб ходити в темряві гріха, чинити зло, потерпати від його наслідків у земному житті, а ще гірше – у вічності. Тому Отець постійно кличе до навернення, заохочує своїм милосердям і любов'ю, попереджає про гріх не для того, щоб засудити і покарати, а щоб спасти.

Іван Хреститель прожив життя, виконуючи Божу волю. По-людськи він зазнав поразки, бо помер передчасно у в'язниці, але в Царстві Божому його чекала нагорода. Відкрити / Коментувати

2021-09-10 22:26:58 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

11 вересня
Субота
Усікновення голови Івана Хрестителя

Діяння апостолів 13, 25-33

В тих днях, сповнивши свій шлях, Іван мовив: «Я не той, за кого ви мене вважаєте; он іде за мною той, якому я не гідний взуття розв'язати».
Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане слово цього спасіння. Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його і, засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. І не найшовши в ньому ніякої вини смерти, вимагали у Пилата вбити його. А коли виконали все, що було написано про нього, зняли його з хреста й поклали до гробу. Та Бог воскресив його з мертвих, і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була дана батькам нашим. Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як написано у другому псалмі:

Ти – мій син;

я породив тебе сьогодні.

Євангеліє від Марка 6, 14-30

В той час почув цар Ірод про Ісуса, бо ім'я його стало явним, – і казав, що Іван Христитель воскрес із мертвих, і тому чудодійні сили діють у ньому. Інші ж твердили: то – Ілля, а ще інші: то пророк – один із пророків.

Дочувши про те, Ірод мовив:
– То Іван, якому я відтяв голову; він устав із мертвих.

Бо то був той Ірод, що послав був схопити Івана і зв'язав його в темниці задля Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, бо оженився був з нею. Іван казав Іродові:
– Не личить тобі мати жінку брата твого.

Іродіяда ж лютилась на нього й бажала убити його, та не могла, бо Ірод боявся Івана, знаючи, що він був чоловік справедливий і святий, і беріг його. Слухаючи його, він дуже непокоївся, однак слухав його охоче.

Як же настав сприятливий час, коли Ірод у день свого народження справляв бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала і догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині:

– Проси в мене, чого бажаєш, я дам тобі, хоч би й половину мого царства.

Вийшла вона й каже матері: –

Чого маю просити?
Вона ж відповіла:
– Голову Івана Христителя!

І зараз же, увійшовши хутенько до царя, дівчина попросила:
– Хочу, щоб ти дав мені негайно на полумиску голову Івана Христителя.

Цар вельми засмутився, та задля присяги й гостей не хотів їй відмовити. І послав цар відразу свого прибічника, наказавши йому принести голову Івана. Пішов той, відтяв йому голову у в'язниці, приніс її на полумиску й подав дівчині, а дівчина дала її матері. Учні його довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його до гробу.

Апостоли вернулися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали. Відкрити / Коментувати

2021-09-09 23:37:12 Розважання від Скинії

Піст – добра і корисна справа для душі. Учні Йоана і фарисеї постили. Напевно, був час посту. Можливо, брали на себе, крім обов'язкового, ще додатковий піст. А Ісусові учні не постили. Це помітили люди, які взялися пильнувати, хто, скільки і як постить. Чи були вони з тих, хто постив, – невідомо. Можливо, так. Вимагали від Ісуса звіту. Чи то хотіли докорити, вказати на помилку. Вважали себе праведними, а когось – грішним. Чи, може, постили, і заздрили тим, які не постять. Хотіли справедливості.


Ісус не дає прямої відповіді. Чи можуть постити гості на весіллі? Весілля є часом, щоб розділити радість молодих, їсти, пити, танцювати і співати. Ісус порівнює з весіллям своє перебування з учнями. Проте час безтурботного і безпечного слідування за Вчителем, слухання Його науки і споглядання чудес закінчиться. Почнеться час праці, служіння; тоді й будуть постити.


Нова латка не пасує до старої одежини. Вона не допоможе, а зробить гірше. Ісусове навчання неможливо пришити, як латку до старозавітного Закону, до безлічі правил, сформованих євреями на основі П'ятикнижжя, як вони його зрозуміли. Закон є добрим, але люди не змогли його виконати. Він не спасав людей, а вказував на їхні гріхи.


Нове вино прорве старі бурдюки. Ісусові заповіді є новим вином. Воно не може поміститися в розум і серце людини, яка покладається на свої уявлення про Бога, про заповіді, мораль і правила поведінки. Бога неможливо пізнати, неможливо пояснити. Його не можна вкласти в рамки.


Ісус прийшов перемінити розум і серце людини. Він є світлом для розуму. Його милосердя і любов розм'якшує серце, забирає затверділе, кам'яне серце і дає серце чутливе – таке, що вміє любити. Ісус робить нас новими бурдюками, які можуть вмістити Його заповіді, Святого Духа, Його самого, якого маємо за велику честь приймати у Святому Причасті під видом хліба і вина. Відкрити / Коментувати

2021-09-09 23:36:45 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

10 вересня
П'ятниця
2Кор 7, 10-16


Друге послання апостола Павла до Коринтян 7, 10-16

Браття, смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого не треба жалувати; а смуток цього світу чинить смерть. Ось бо той смуток задля Бога, яку він викликав у вас старанність, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке палке бажання, яку горливість, яку відплату! Ви з кожного погляду показали свою невинність у цій справі. А коли я писав вам, то не ради того, хто образив, ні ради ображеного, але щоб виявилася між вами перед Богом ваша дбайливість про нас. Тому ми втішилися.

До нашої ж утіхи, ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух. Коли я був перед ним трохи похвалився вами, я не зазнав сорому.. Але як ми завжди говорили вам правду, так і хвала наша перед Титом виявилась правдивою. Серце його стає до вас ще прихильніше, коли він згадує послух усіх вас і як ви прийняли його зо страхом та тремтінням. Радію, що можу на вас покластись у всьому.

Євангеліє від Марка 2, 18-22

В той час учні Івана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та кажуть:
– Чого учні Івана та учні фарисеїв постять, а твої не постять?

Ісус відповів їм:
– Чи можуть постити весільні гості, поки жених з ними? Поки жених з ними, вони не можуть постити. Але настане час, коли в них візьмуть жениха, і тоді вони будуть постити за тих днів.

– Ніхто не пришиває латки з сирового сукна до старої одежини, бо нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більшою. І ніхто не наливає нового вина у старі бурдюки, бо вино прорве бурдюки, і пропаде вино й бурдюки, але нове вино вливають у нові бурдюки. Відкрити / Коментувати

2021-09-08 23:10:32 Розважання від Скинії

Після суботньої проповіді в синагозі Ісус зцілює багатьох хворих. Проповідувати і зціляти – ось пріоритет у діях Ісуса в Його публічному житті. Через проповідь Він проголошує Царство Боже. Через зцілення Він показує, що воно наблизилося, що Царство Боже є посеред нас.

Увійшовши в дім Симона Петра, Ісус бачить його тещу в ліжку в гарячці. Відразу ж Він бере її за руку, зціляє і підводить. Після заходу сонця (тобто із закінченням шабату) люди можуть вийти і принести до Нього своїх хворих. Він зцілює багатьох людей, що страждали від усіляких хвороб: фізичних, психічних, духовних. Прийшовши на землю, щоби проголошувати і втілювати спасіння цілої людини й усіх людей, Ісус виявляє особливе вподобання в тих, хто страждає тілом і душею: бідні, грішники, біснуваті, хворі, відкинуті. Так Він являє себе лікарем як душ, так і тіл, Добрим Самарянином людини. Він є справжнім Спасом: Ісус спасає, Ісус лікує, Ісус зцілює. (...)

Спасенне діло Христа не вичерпується лише його Особою в часі його земного життя. Воно продовжується через Церкву, таїнство любові й ніжності Бога до людей. Висилаючи на місію своїх учнів, Ісус дає їм подвійний мандат: проголошувати Євангеліє спасіння і зцілювати хворих (див. Мт 10,7-8). Вірна цьому вченню, Церква завжди розцінювала допомогу хворим як інтегральну частину своєї місії.

Завжди бо бідних і хворих маєте з собою (пор. Мт 26,11), наголошує Ісус. І Церква постійно зустрічає їх на своєму шляху, вважаючи хворих людей привілейованим шляхом зустрічі з Христом, маючи змогу прийняти Його і послужити Йому. Лікувати хворого, прийняти його, служити йому – це послужити Христу. Хворий є плоттю Христа.

Папа Франциск Відкрити / Коментувати

2021-09-08 23:10:02 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

9 вересня
Четвер

Друге послання апостола Павла до Коринтян 7, 1-10

Браття, очистьмо себе від усякої скверни тіла й духа, довершуючи наше освячення в Божому страсі.

Дайте нам місце у вашому серці. Ми нікого не кривдили, нікому шкоди не робили, не визискували нікого. Говорю це, не щоб вас осудити, бо я вже вам сказав, що ви в нашім серці, щоб умерти й жити разом. Велике довір'я маю до вас, вельми пишаюся вами. Я повен утіхи, я переповнений радістю серед усіх наших напастей. Бо коли ми були прийшли в Македонію, тіло наше не мало ніякого спокою. Звідусіль скорботи: чвари зовні, страх усередині. Та Бог, що втішає принижених, утішив нас приходом Тита; і не лише його приходом, але й утіхою, якої він зазнав від вас, оповідаючи нам про вашу тугу за мною, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я зрадів ще більше.
Хоч я і засмутив вас листом, не жалкую того; коли й жалкував, – бачу, що той лист, хоч і на час, був засмутив вас, – тепер радію не тому, що ви були засмутилися, а тому, що смуток ваш привів вас до каяття. Ви бо засмучені були задля Бога, так що ви від нас не зазнали шкоди. Бо смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого не треба жалувати; а смуток цього світу чинить смерть.

Євангеліє від Марка 1, 29-35

В той час Ісус вийшов із синагоги і разом з Яковом та Іваном пішов у дім Симона та Андрія. Симонова теща лежала у гарячці, і йому негайно сказали про неї. Він підійшов і, взявши її за руку, підвів її, і покинула її гарячка, і вона стала їм услуговувати.

Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. Усе місто зібралося перед дверима. І він оздоровляв чимало недужих на різні хвороби, і бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, бо вони знали про нього.

Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився. Відкрити / Коментувати