Біблійні розважання Скинії

2021-08-30 22:59:45 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

31 серпня
Вівторок

Друге послання ппостола Павла до Коринтян 2,14 - 3,3

Браття, а Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання. Бо ми для Бога -пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть. Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших - запах, що від життя веде до життя. Хто, отже, здатний до цього? Ми не такі, як багато інших, що торгують словом Божим; ми щиро, ми від Бога говоримо, перед Богом, у Христі.
Чи починаємо знову самих себе поручати? Чи, може, потребуємо, як дехто, поручальних до вас, чи від вас листів? Наш лист - це ви; лист, написаний у серцях наших, який усі люди знають і читають. Відомо ж, що ви - лист Христа, виготуваний нами; написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця.

Євангеліє від Матея 23, 23-28

Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли:

Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м'яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда.

Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті.

Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти.

Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня. Відкрити / Коментувати

2021-08-29 19:56:32 Розважання від Скинії

Зі сьогоднішнього уривка з послання до коринтян я звернула увагу на один цікавий вислів: щоб знали мою до вас любов надмірну (2Кор 2,4). А як же уявляю любов надмірну? Це, мабуть, коли людина, яка поруч, зробить усе, що я попрошу, або буде терпіти всі мої витівки і нічого про це не скаже.

Дивно, чому апостол Павло чинить зовсім по-іншому? Його глибока любов до Церкви в Коринті полягає у тому, що він висловлює свій докір. Тобто мати велику любов означає бути в правді зі собою, з людиною, зі спільнотою, з Богом.

Апостол порушує питання покарання за гріх і прощення. Мабуть, у цій спільноті були проблеми зі занадто сильним тиском на людину, яка згрішила, так, що в надмірно суворому покаранні втрачався виховний сенс Божої дисципліни. Тому апостол прагне достукатися до людей Словом і зосередитися більше на любові та прощенні.

Спільнота – як тіло: якщо болить рука, тіло стає менш здатним до дії. Так і спільнота стає менш відкритою на Бога через гріхи своїх членів. Усвідомлення того, що гріх стосується не лише мене, а й впливає на мою сім'ю, родичів, Церкву, дає стимул не перебувати в цьому стані, а просити прощення. Грецьке слово кара (див. 2Кор 2,6) використовується лише раз у Новому Завіті, а це дає можливість говорити про те, що таке покарання є особливим, унікальним. У цьому випадку жаль за мої гріхи, який я переживаю, який мучить мене, і є моїм унікальним покаранням.

Водночас апостол не каже, що можна закривати очі на гріх, адже досить тієї кари, яку наклала більшість. Ми в житті не маємо бути тією меншістю, через яку грішна людина несе занадто велике покарання за свої вчинки.

Послання до коринтян також вказує на ще декілька аспектів: простити, втішити та показати любов. Мій чоловік дуже переживає, коли я йому дорікаю, тому я намагаюся після свого зауваження ствердити його, показати, що це не вплине на мою любов. Така практика допомагає нам не боятися критикувати одне одного та приймати критику в любові. Відкрити / Коментувати

2021-08-29 19:54:52 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

30 серпня
Понеділок

Друге послання апостола Павла до Коринтян 2, 4-15

Браття, з великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози - не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну. Коли ж хтось і засмутив, не мене засмутив, але - щоб не перебільшувати - почасти вас усіх. Досить такому тієї кари, яку наклала більшість; так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого.

Тому благаю вас: Покажіть йому любов. На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому. Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, - оскільки мав я щось прощати, - то ради вас зробив те перед обличчям Христовим, щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі.

Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангелію Христову; та хоч двері були мені відчинені в Господі, я не мав спокою для свого духа, бо не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію. А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання. Бо ми для Бога -пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.

Євангеліє від Матея 23, 13-22

Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли:

Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим.

Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото?
І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому. І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому." Відкрити / Коментувати

2021-08-27 22:11:28 Розважання від Скинії

Ісус наділив дванадцятьох, а згодом і ще сімдесятьох силою та владою над бісами й недугами; послав їх зціляти хворих і проповідувати Царство Боже. Учні повертаються задоволеними добре виконаною роботою: Господи, навіть і біси коряться нам ради твого імені (Лк 10,17). Проте у випадку, про який читаємо сьогодні, учні Ісуса виявилися безсилими: не можуть зцілити поневоленого хлопця, який часто кидається в огонь, часто й у воду. Христос пояснює їм причину: Через вашу малу віру (...) А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.

Віра, молитва, піст – засоби, які дають нам владу над бісами.

Ісус, Син Божий, постив сорок днів, часто ночами перебував на молитві до Отця Небесного. У Нагірній проповіді Христос навчає, якими повинні бути наша молитва та піст, вчить нас Господньої молитви Отче Наш. У притчах Ісус заохочує до наполегливої молитви та запевняє, що Господь не баритиметься з допомогою до своїх вибраних (Лк 18,1-8). Якщо Сам Син Божий постив, молився, то тим більше повинні робити це його учні.

Святі Отці також багато повчають нас про молитву та піст. Святий Іван Золотоустий говорив: Ревіння лева не змушує до втечі диких звірів так, як молитва проганяє дияволів. Він тільки сказав слово, і вони вже щезли. Преподобний Єфрем Сирін повчав: Без посту й молитви ніхто не може перемогти лукавого.

Молитва та піст наближають нас до Бога, відкривають нам правду про Нього та про нас самих, показують, що ми є слабкими та немічними, що власними силами не зможемо протистояти злу чи боротися з ним. Визнання свого безсилля, визнання того, що Господь є моєю силою, допомагає мені протистояти злу.

Маємо могутню зброю проти нашого ворога: молитву та піст. Проте ці речі не матимуть жодної сили без віри. Без віри молитва може перетворитися на певну вправу чи звичку, піст – на дієту. Просімо сьогодні в Господа про дар віри, про ласку витривалості у пості та молитві. Відкрити / Коментувати

2021-08-27 22:09:32 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

29 серпня
Неділя 10

Перше Послання Апостола Павла до Коринтян 4, 9-16

Браття, мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям. Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж - міцні; ви славні, ми ж без чести. До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б'ють, і ми скитаємось. Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; нас ганьблять, а ми з любов'ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.

Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі. Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.

Євангеліє від Матея 17, 14-23

Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.”

“Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!” Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті.

Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?” Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом.”

Як вони зібралися в Галилеї, Ісус мовив до них: “Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, і вони його уб'ють, але третього дня він воскресне.” І вони тяжко зажурились. Відкрити / Коментувати

2021-08-27 22:06:21 Розважання від Скинії

Сьогодні ми урочисто відзначаємо правду віри. Непорочна Приснодіва, Марія, Богородиця, що плоттю народила Христа і йшла за Ним аж до підніжжя хреста, сьогодні входить до неба, у славу Бога. Любов, що вчинила її такою плідною, та сила Духа, яка її отінила, сьогодні знову пригортає її до серця самого Бога. Він же, люблячий нескінченною любов'ю, хоче, щоби жінка без тіні гріха, повна благодаті, його Мати, сяяла усім відбитком його сяйва святості. Ця Матір випереджує нас у блаженній Вітчизні. Тоді як ми ще вшановуємо її святість на шляхах земної прощі, Небо вже прийняло її навіки. Для нас великою втіхою є бути певними того, що ми маємо на Небесах нашу Матір. Але вона також доклала до цього зусиль – прийняла покликання та виконала завдання, дані їй її Сином на хресті: вона прийняла нас до себе, під повний любові материнський покров. Вона першою помічає, що нам бракує вина, що нас покинула радість. Це вона випрошує у свого Сина чуда, якого всі так потребують, навіть якщо Він хотів би відповісти, що ще не прийшла Його година. Вона, прославлена ангельськими хорами, небесна Цариця, Мати Церкви, постійно йде нашими вулицями. В тиші й покорі, але наполегливо та без втоми. Вона вміє дуже добре розуміти наші людські слабкості та наші найгостріші потреби. Вона поруч із тими, хто страждає, тому що й сама дуже добре знайома з болем. Вона з тими, хто радіє, бо сама завжди з радістю прославляла Бога. Вона вміє та може заспокоїти своїм материнським теплом цю вроджену потребу ніжності, яку маємо протягом цілого свого життя. Уся Церква сьогодні її прославляє, тому що Небо відкрилося, щоби прийняти Матір, але залишилося й надалі відкритим для усіх її дітей. Ось чому сьогодні свято як на небі, так і на землі. Марія заснула, щоби з душею та тілом піднестися до Бога. А людство плекає надію та прямує до тої ж мети. З нею наша надія ніколи не згасне, бо вона сяє, як Вранішня зоря, що вказує нам шлях. Відкрити / Коментувати

2021-08-27 22:05:25 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

28 серпня
Субота
Успіння Богородиці

Послання Апостола Павла до Филип'ян 2, 5-11

Браття, плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної.

Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28

Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату.

Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.” Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”

Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.”

А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.” Відкрити / Коментувати

2021-08-26 20:44:42 Розважання від Скинії

Садукеї не вірили у воскресіння. Не могли собі уявити, яким воно буде. Не могли людським розумом знайти відповіді на безліч питань, тому вирішили заперечити правду про воскресіння. Суб’єктивний і обмежений підхід до істини: якщо я чогось не розумію і не можу пояснити, значить, цього не існує.

Якби Бог захотів відкрити нам усю правду про воскресіння і вічне життя, Він міг би це зробити, адже для Бога немає нічого неможливого. Але Він вирішив тільки трохи привідкрити цю таємницю, щоб ми довірились Йому, прийняли вірою те, чого не можемо зрозуміти розумом.

Може, якби ми знали, як нам буде добре у Божому Царстві, ми би зовсім не боялися старіти і вмирати. А може, ми би хотіли якнайшвидше опинитися там, перестали би цінувати земне життя, стали би до нього байдужими і сприймали б його лише як тимчасові незручності, нудне очікування в аеропорту свого авіарейсу до Неба.

Каже Ісус садукеям, що вони помиляються, бо не знають ані Писання, ані Божої сили. Два джерела пізнання правди – Святе Письмо і досвідчення сили Божої дії у своєму житті. Вони між собою пов’язані. Боже слово, почуте і прийняте людським серцем, завжди приносить плоди, зумовлює Божу дію у житті людини. Божа сила – несподівана Божа допомога, вислухана молитва, мале чи велике чудо зворушує людське серце і спонукає шукати Бога і Його Слова.

У воскресінні не женяться і не виходять заміж – перебувають у Божій присутності, як ангели. У Царстві Божому нема страждання і смутку, нема випробувань і спокус, нема хвороби і старості. Ісус являвся Своїм учням після воскресіння. Він міг бути невидимим, міг бути не подібним до Себе, бо не впізнавали Його, міг проходити крізь зачинені двері. Мав тіло і кості, їв перед апостолами рибу і мед. Дозволив Томі вкласти руки у свої рани. Ісус перший серед воскреслих відкрив для нас дорогу до воскресіння і вічного життя. Відкрити / Коментувати

2021-08-26 20:43:59 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

27 серпня
П'ятниця

Друге послання апостола Павла до Коринтян 1, 12-20

Браття, слава наша - це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, - у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті. Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою, як вже зрозуміли нас частинно, що ми - ваша слава, як і ви - наша в день Господа нашого Ісуса Христа. В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість, а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею. Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»? Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.» Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували - я, Сильван і Тимотей, - не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було. Скільки бо обітниць Божих у ньому - «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Євангеліє від Матея 22, 23-33

Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: “Учителю”, – кажуть, – “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. Так само і другий і третій аж до сьомого. Нарешті, після всіх померла й жінка. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.”

Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!” І чувши це народ, дивувався його навчанню. Відкрити / Коментувати

2021-08-25 23:26:29 Розважання від Скинії

У сьогоднішньому євангельському уривку читаємо розповідь Ісуса про наслідки людської поведінки у ставленні до наріжного каменя, яким є сам Господь. Христос попереджає про недбале ставлення до цього каменя. Отже, ким є той, хто впаде на цей камінь і розіб’ється? А хто взагалі може впасти?

Людина, яка сидить або лежить, впасти не може. Це образ покірної людини. Впасти може лише той, хто піднімається високо вгору, – образ пихатої, непокірної людини. Хто ж та людина, на яку впаде цей камінь і розчавить її? Це людина, в житті якої Бог або посідає якесь другорядне місце, або взагалі заважає їй. Тоді людина намагається цей камінь зіштовхнути з належного місця, прибрати, щоб не заважав, не стояв на її шляху. Маємо в історії людства багато прикладів, коли люди намагалися зіштовхнути цей наріжний камінь з його місця на свій розсуд.

Цей Камінь має бути на своєму місці та належно пошанований. Яким є моє ставлення в житті до цього каменя, тієї скелі, якою є наш Господь? Чи не злетів я над ним? Чи не намагаюсь зрушити Його зі свого належного місця? Можливо, є якась сфера мого життя, де цей камінь мені заважає?

Господи, допоможи мені, щоб у моєму житті Ти завжди був на належному місці. Відкрити / Коментувати