Біблійні розважання Скинії

2022-02-27 23:44:02 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

28 лютого
Понеділок

Третє соборне послання апостола Івана 1, 1-15

Старець – улюбленому Ґаєві, якого я люблю у правді. Любий, бажаю, щоб тобі в усьому велося добре і щоб ти був здоровим так, як душі твоїй ведеться добре.

Я дуже був зрадів, коли прийшли брати і засвідчили про твою правду: як ти живеш у правді. Більшої радости не маю від тієї – довідатися, що мої діти живуть у правді. Любий, ти вірно чиниш у тому, що робиш для братів, зосібна ж для чужинців. Вони свідчили про твою любов перед Церквою. Ти добре зробиш, коли вирядиш їх, як достойно перед Богом. Вони бо вийшли імени його ради нічого не беручи від поган. Ми мусимо, отже, таких приймати, щоб ми були співробітниками правди.

Я писав до Церкви, але Діотреф, що прагне у них бути першим, нас не приймає. Тому, як прийду, нагадаю його вчинки, що він робить, виговорюючи на нас лихі слова. Та цього йому не досить: він і сам братів не приймає, і боронить тим, які хочуть приймати, і з Церкви виганяє.

Любий, наслідуй не зло, але добро. Хто добро чинить, той від Бога. Хто чинить зло, той не бачив Бога.

Про Димитрія ж усі свідчать, навіть і сама правда. І ми теж свідчимо, і ти знаєш, що наше свідоцтво вірне.

Чимало мав я тобі написати, але не хочу писати чорнилом та пером; надіюся незабаром побачитися з тобою і поговоримо усно.

Мир тобі. Вітають тебе друзі. Вітай друзів пойменно. Відкрити / Коментувати

2022-02-25 23:44:48 Розважання від Скинії

Притча Матея про Страшний Суд навчає нас, що Царство Ісуса, за Його ж словами, не є від світу цього. Не тому, що воно розташоване хтозна-де в іншому вимірі. А тому, що воно відрізняється від того, як ми звикли взагалі дивитися на світ та жити в ньому.

Багато хто каже, що пандемія не вчинила нас кращими, як ми на це сподівалися. Що насправді лише поглибилися усі вади та хиби людської душі. Здається, що законом царства людського (адже всі ми поводимося, як царі та цариці у власних персональних карликових царствах) став вислів Кожен зобов'язаний дбати лише про себе. Закон учасників щурячих перегонів, де треба нагромадити більше слави, грошей та здоров'я, ніж у твого сусіда.

У цьому сенсі Царство Ісуса однозначно не є від цього світу, тобто не узгоджується з таким поглядом на світ.

Великий суд у кінці часів, про який розповідає Ісус, є судом над нашим сьогодні. Це настійливий заклик переглянути своє сьогодення. В тому віддаленому майбутньому всі ми дуже чітко побачимо, як прожили цей день.

Дехто отримує цими словами як обухом по голові, сприймає цей уривок як страшилку, щоби ми витягнулися струнко й не ворушилися. Я ж знаходжу в цих словах запрошення до надії. Остаточний поділ на тих, хто любив і хто ні; хто заопікувався голодним, спраглим, бідним, чужинцем, хворим та ув'язненим і хто цього не зробив. Згадкою про цей поділ Ісус хоче сказати мені, що хоч яким поганим, замкненим та егоїстичним видається мені цей світ, насправді це не так. Також у людському царстві сьогодні є багато жінок і чоловіків, які не закриваються у власному егоїзмі, а великодушно опікуються ближнім. Ось у такому бідному ближньому є Ісус, навіть якщо не всі з цих добродіїв визнають це відкрито. Але остаточний суд буде не про те, наскільки явно хто визнавав Бога, а тільки як на практиці Його любив.

Ця притча закликає мене довіряти та визначитися, по якому боці стояти вже сьогодні, не чекаючи на Страшний Суд. Уже від сьогодні я можу піти шляхом, що приведе до Божого Царства. Воно не є ані далеким, ані неможливим. Я маю лише вірити й слідувати вказівкам, тобто Євангелію. І шлях сам знайде мене... Відкрити / Коментувати

2022-02-25 23:44:18 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

27 лютого
Неділя м’ясопусна

Перше послання апостола Павла до Корінтян 8,8 – 9,2

Браття, страва не зближує нас до Бога: ні як не їмо, не тратимо нічого, ні як їмо, не користаємо нічого. Але глядіть, щоб ця ваша свобода не стала причиною падіння для слабких. Бо коли хто бачить тебе, що маєш знання, як ти у капищі сидиш за столом, чи його совість, тому що слабка, не буде заохочена їсти ідоложертовне ? І так через твоє знання може погибнути немічний брат, за якого помер Христос. Грішивши так проти братів і ранивши їх слабку совість, грішите проти Христа. Тому, як страва призводить брата мого до гріха, повік не буду їсти м'яса, щоб не блазнити мого брата.

Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я Ісуса, Господа нашого, не бачив? Хіба ви не моє діло у Господі? Коли іншим я не апостол, то – вам, бо ви достовірний доказ у Господі мого апостольства.

Євангеліє від Матея 25, 31-46

Сказав Господь:

Коли Син чоловічий прийде у славі своїй, і всі ангели з ним, він сяде на престолі своєї слави. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч.

Тоді цар скаже тим, що праворуч нього:
– Ходіте, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене.

Тоді озвуться праведні до нього:
– Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі і прийшли до тебе?

А цар, відповідаючи їм, скаже:
– Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили.

Тоді скаже й тим, що ліворуч:
– Ідіть від мене геть, прокляті, у вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; бо я голодував, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і ви не навідались до мене.

Тоді озвуться і ті, кажучи:
– Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили?

Він відповість їм:
– Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх найменших братів, і мені не зробили.

І підуть ті на вічну муку, а праведники – на життя вічне. Відкрити / Коментувати

2022-02-25 23:11:51 Розважання від Скинії

Як Господь, взявши своє тіло, знявся вгору й сів праворуч Величі у вишніх, так і нині віруючі й гідні Бога душі переходять і будуть переходити до Його Царства. Тому що Він народжує їх з висоти своїм Духом, як каже Господь: Хто (...) у того вірує, хто послав мене, – (...) від смерти перейшов у життя. Адже справжні віруючі, поки ще перебувають на землі, вже служать Господу у вишніх небесах. А Він, сидячи на висотах на троні своєї величі, сходить униз, на душі святих, наче на ще один трон. Бо вони є його членами, а його Тіло – це вся Церква святих, де Він є Головою цієї Церкви. Як одна душа перебуває у всьому тілі й усі члени тіла управляються нею, так і всі святі живуть у Дусі Божества та управляються Ним. І одночасно кожен член живе у Святому Духові та душі Бога. (...)

Тому розум християн завжди зайнятий роздумами про небесне, бо вони завдяки спілкуванню й сопричастю зі Святим Духом споглядають вічні блага. Тому що вони народжені згори, від Бога. Вони в дійсності та силі удостоїлися стати Божими дітьми. Довгими подвигами й трудами осягнули постійність, твердість, непорушність та спокій. Їх вже не розпорошують та не хвилюють непостійні й суєтні думки – в цьому вони вищі й кращі за світ. Тому що їхній розум та роздуми душі перебувають в мирі Христовому та в любові Духа. Та й Господь, говорячи про таких, сказав, що вони від смерти перейшли у життя. (...)

Справжня смерть ховається всередині, в серці, тож людина помирає внутрішньо. Тому якщо хтось приховано від смерти перейшов у життя, той істинно живе на віки, і вже не помирає. Навіть якщо тіла таких людей на певний час знищуються, то, оскільки вони освячені, встануть знов у славі. Ось чому успіння святих і називають сном.

св. Макарій Великий Відкрити / Коментувати

2022-02-25 23:11:18 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

26 лютого
Заупокійна субота

Перше послання апостола Павла до Солунян 4, 13-17

Браття, не хочемо, щоб ви не знали щодо померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. Бо ми віруємо, що як Ісус умер і воскрес, так і тих, що уснули в Ісусі, Бог приведе з ним. Це бо ми вам кажемо словом Господнім: ми, що живемо, що лишимося до приходу Господа, не випередимо тих, що уснули. Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли у Христі. Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними взяті на хмари у повітря, назустріч Господеві, і так будемо з Господом завжди.


Євангеліє від Івана 5, 24-30

Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:

Істинно, істинно кажу вам: хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.

Істинно, істинно кажу вам: надходить час, ба вже й тепер він, коли померлі почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі, і дав йому владу суд чинити, бо він – Син чоловічий. Не дивуйтеся тому, бо надходить час, коли всі, що у гробах, почують його голос і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а ті, що чинили зло, на воскресіння суду. Не можу я нічого діяти від себе самого; я суджу так, як чую, і суд мій справедливий, бо я шукаю не моєї волі, але волі того, хто послав мене. Відкрити / Коментувати

2022-02-24 23:27:41 Розважання від Скинії

У сьогоднішньому Євангелії читаємо заключну сцену розп'яття Ісуса. Усе Євангеліє від Марка є вступом до цієї сцени. У назві цього Євангелія звучить: Ісус Христос – Син Божий. Врешті, у цьому уривку вперше людина каже: Чоловік цей справді був Син Божий. Що прагне показати Марко? Він хоче показати таке обличчя Бога, якого людина ще ніколи не бачила. Людина покинула Бога, бо думала, що Він страшний, мстивий, миттю карає. Покинула й почала шукати Бога, який видасть Себе за людину, що її покинула. Який сам відчуватиме покинутість. Бога, який замість осуджувати – сам приймає засуд; замість вбивати – сам дозволяє Себе вбити; замість відбирати життя – дає життя.

Хрест є чимось таким, що будемо споглядати вічно. Останнім чудом було саме зцілення сліпого, тому що лише споглядаючи хрест, можна зрозуміти все. З одного боку, можна зрозуміти реальність зла, якого вдосталь у світі й тому воно може заслонити собою Бога. З іншого боку, можна споглядати нескінченну любов Бога, який зійшов саме на хрест, щоб спокутувати це зло.

У цій розповіді можна прочитати в мініатюрі всю Біблію. По суті, хрест – це нова книга Буття, нове творіння. Хрест створив нову людину. Хрест також є кінцем світу, адже саме на хресті закінчився світ. Хрест – це й Пасха, остаточний Вихід до свободи. Хрест – це День Господній, судний день, а Ісус – стражденний Слуга, праведник, що несе покуту за нас. Хрест – це Пісня над Піснями, тобто Бог, який остаточно й реально довершує своє єднання з людиною на хресті. На хресті Бог висловився повністю, Йому вже немає більше що сказати й дати крім хреста, бо саме так Він, із власної волі, об'явив Себе як Бога.
Саме до цього хотів довести читача євангелист Марко. Це цілком нова ідея Бога, відмінна від ідей інших релігій: Бог – це Той, хто дає Себе, і лише Бог може дати Себе повністю. Саме людська природа в Ісусі об'являє Бога, і ніщо інше. Відкрити / Коментувати

2022-02-24 23:27:19 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

25 лютого
П’ятниця

Перше соборне послання апостола Івана 1, 1-13

Старець – вибраній пані та її дітям, яких я люблю у правді, і не лиш я один, а й усі ті, що пізнали правду, задля правди, що пробував в нас і буде повік з нами. Нехай з нами буде благодать, милосердя і мир від Бога Отця та від Ісуса Христа, Отцевого Сина, у правді та в любові.

Я зрадів вельми, що найшов між дітьми твоїми таких, які живуть у правді за заповіддю, яку ми від Отця прийняли. І тепер прошу тебе, пані, не щоб я тобі писав нову заповідь, але ту, що маємо від початку: любімо одні одних. Любов же в тому, щоб жити за його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку: щоб ви в любові жили.

Багато бо обманців поширилось у світі, що не визнають Ісуса Христа, який прийшов у тілі. Кожний такий є обманець і антихрист. Вважайте ж на себе, щоб не втратити того, над чим. працювали, а прийняли повну нагороду. Кожен, хто забігає наперед і не тримається науки Христа, не має Бога. Хто ж пробуває в цій науці, має Отця і Сина. Як хто до вас приходить і цієї науки не приносить, того до хати не приймайте і не вітайте. Бо хто його вітає, бере участь у його лихих вчинках.

Чимало мав я до вас писати, та не хотів на папері й чорнилом, але надіюся прийти до вас і усно з вами поговорити, щоб радість ваша була повна.

Вітають тебе діти сестри твоєї вибраної.
возлюбив нас.
Євангеліє від Марка 15, 22-25.33-41

В той час вояки, взявши Ісуса, повели його на місце Голготу, що значить Череп-місце.

Була ж третя година, коли розп'яли його.

А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години. О дев'ятій же годині Ісус скрикнув сильним голосом:
– Елої, Елої, лама савахтані? (що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому покинув єси мене?)

Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали:
– Он, Іллю кличе!

Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, дав йому пити, кажучи:
– Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля його зняти!

Ісус же, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. Сотник, що стояв проти нього, бачачи, що так віддав духа, сказав:
– Чоловік цей справді був Син Божий.

Були там і жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, що слідом за ним ходили і йому услуговували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим. Відкрити / Коментувати

2022-02-24 00:32:31 Розважання від Скинії

Суд над Ісусом не закінчився дві тисячі років тому, він триває і зараз. Тільки в натовпі стоїш ти. З одного боку тебе підбурюють, щоб ти кричав: Розіпни Його та відпусти Варавву! Проте з іншого – не так голосно й наполегливо, але голос Церкви закликає мене вибрати Ісуса.

Сьогоднішній світ – це наполегливі первосвященики релігії без Бога, які, як скажені, кричать: Розіпни Ісуса! Проте в цьому натовпі є люди, які навчились відрізняти підбурювання проти Ісуса від справжнього голосу Церкви. Цей фундаментальний вибір – обрати Варавву або Ісуса – я роблю кожного дня у різних ситуаціях по декілька разів. Здавалось би, дуже легкий та банальний вибір, але головне − не розслаблятись, не втрачати пильність, не об'єднуватись із натовпом, що кричить розіп'яти Ісуса, бути іншим. Бути не від світу цього в мисленні, поведінці. Не сприймати всього, що нав'язує мені світ: масова культура, музика, популярні фільми, модні книги, досягання успіху в розумінні цього світу. Це лише сучасний переклад слів Розіпни Ісуса! Це розпинання цінностей Бога, адже ці всі сучасні речі часто наполегливо ведуть людину до віри тільки в себе, в свої можливості без Бога. Якщо не хочеш нести відповідальність за тих людей, що проти Бога, – треба бути іншим.

Я не хочу, щоб кров Ісуса була на мені та моїх дітях, я обираю бути з Ним та не брати до серця, вчитись фільтрувати все, що мені нав'язує сучасне життя, телебачення, радіо, інтернет, мудрування сьогочасних людей. Нічого не пройде до мого серця, бо там стоїть фільтр, і туди потрапить тільки чиста вода життя вічного, все інше залишиться поза ним.

Господи, дай мені сили йти проти натовпу. Дай мені сили вибрати вузький та тернистий шлях й триматись його, адже він веде мене до спасіння та життя вічного. Якщо я йду широкою дорогою разом з усіма – дай це мені вчасно усвідомити та звернути на вузьку дорогу, тому що я обираю Тебе! Відкрити / Коментувати

2022-02-24 00:31:57 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

24 лютого
Четвер

Перше соборне послання апостола Івана 4,20 – 5,21

Улюблені, коли хто каже: я люблю Бога і ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого не бачить. І таку ми заповідь одержали від нього: хто любить Бога, той нехай любить і брата свого.

Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто породив, любить і того, хто народився від нього. З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо і заповіді його виконуємо. Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. Заповіді ж його нетяжкі. Бо все, що народжується від Бога перемагає світ. Ось перемога, що перемогла світ: віра наша. А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий?

Це той, хто прийшов через воду й кров: Ісус Христос. І не тільки у воді, але у воді і в крові. І Дух свідчить, бо Дух – правда; бо троє свідчать на небі: Отець, Слово І Святий Дух; і ці троє — одно. І троє свідчать на землі: Дух, і вода, і кров, і ті троє — одно. Коли приймаємо свідоцтво людське, свідоцтво Боже більше. Таке бо свідоцтво Боже, що він нам свідчить про Сина свого. Хто вірує в Сина Божого, має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, його робить неправдомовним, бо він не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого. І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. Хто має Сина, життя має; хто ж Сина Божого не має, життя не має.

Це я вам написав, щоб знали, що маєте життя вічне, ви, що віруєте в ім'я Сина Божого. І ось те довір'я, що ми маємо до нього: коли чого просимо за його волею, він вислухає нас. І коли знаємо, що він вислухає нас, чого б ми не просили, знаємо, що одержуємо, що просили.

Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, і він дасть йому життя, тому, що грішить не на смерть; бо є гріх, що веде до смерти, і я не за цей кажу, щоб молитися. Всяка несправедливість – гріх, але є гріх, що не веде до смерти.

Знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але хто родився від Бога, береже себе, і лукавий його не чіпає. Знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у владі лукавого. Знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми – у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він правдивий Бог і життя вічне. Дітоньки, бережіться бовванів.

Євангеліє від Марка 15, 1-15

В той час первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв'язавши Ісуса, вони повели й видали його Пилатові. Пилат спитав його:
– Ти – цар юдейський?
Він у відповідь каже йому:
– Ти кажеш.

Первосвященики обвинувачували його багато. І знову спитав його Пилат, кажучи:
– Не відповідаєш нічого? Дивись, скільки тебе обвинувачують.

Та Ісус нічого більше не відповідав, і Пилат дивувався.

На свято Пасхи він відпускав їм одного в'язня, якого вони просили. А був один, що звався Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які лід час бунту вчинили були вбивство. І народ, підійшовши, почав просити про те, що він робив їм за звичаєм. Пилат відповів їм, кажучи:
– Хочете, щоб я вам відпустив царя юдейського?
Знав бо, що первосвященики видали його зі заздрощів. Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. Пилат знову заговорив і сказав до них:
– Що мені робити з тим, якого ви звете царем юдейським ?

Ті знову закричали:
– Розпни його!

Пилат сказав до них:
– Яке зло вчинив він?
Та вони ще гірше кричали:
– Розпни його!

Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їх Варавву, Ісуса ж велів бичувати і видав на розп'яття. Відкрити / Коментувати

2022-02-23 01:58:24 Розважання від Скинії

Зазвичай коли ми читаємо історію страждань і смерті, то бачимо перед очима Ісуса те все, що Він задля нас переніс. Але вартує також хоча б раз подивитися на апостолів. Побачити, як вони реагують на хрест і як хрест змінить їхнє життя. Тому що хрест є еталоном, на який рівняється християнське життя!

Марко пише Євангеліє для спільнот, що вже існують на початку 70-х років І сторіччя. Багато цих спільнот, від Італії до Сирії, переживали свою хресну дорогу. Вони так чи інакше стали під хрестом. Їх переслідували у часи імператора Нерона, у 60-ті роки, коли багато християн віддали своє життя на арені, розірвані дикими звірями. Інші зрадили, зреклися чи покинули свою віру в Ісуса, як це зробили Петро, Юда та інші учні. Ще хтось запитував себе: Чи я витримаю переслідування? Ще інші втомились боротися з багатьма небезпеками, коли результату так і не було видно. Серед тих, що покинули віру, дехто ставив собі питання, чи можливо повернутися до християнської спільноти. Вони хотіли наново розпочати шлях, але не знали, чи їм дозволять повернутися. Відрізана галузка не має коріння. Усі ці люди мали потребу в новій та сильній мотивації, щоби повернутися на шлях віри. Вони потребували оновленого досвіду Божої любові, яка перевищує людські помилки. Але де такий досвід здобути?

Як для них, так і для всіх нас відповідь міститься у розділах 14-16 Євангелія від Марка. Це опис страстей, смерті й воскресіння Ісуса. Тому що в стражданнях Христа, у миті найбільшої поразки учнів, прихована непереборна надія! Погляньмо в дзеркало цих розділів, щоби побачити, як учні реагували на зустріч із хрестом. І як Ісус реагує на невірність та слабкості своїх учнів. Спробуймо побачити, як Марко заохочує віру спільнот і як він описує справжніх Христових учнів. Відкрити / Коментувати