Біблійні розважання Скинії

2021-08-25 23:26:10 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

26 серпня
Четвер

Друге послання апостола Павла до Коринтян 1, 1-7

Браття, Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає. Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення. Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо. Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

Євангеліє від Матея 21, 43-46

Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли: відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздушить.

Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка. Відкрити / Коментувати

2021-08-24 23:17:58 Розважання від Скинії

У сьогоднішньому читанні з Євангелія від Матея перед нами постають двоє синів і чоловік, який просить про допомогу у винограднику. Тема виноградника для читачів не нова – Христос часто про нього говорить. Як і в інших уривках, говорить, протиставляючи одну особу іншій. Особисто для мене цей уривок порушує два питання – послуху і совісті.

Порівняймо цей уривок із притчею про Милосердного Батька (або ж про блудного сина – пор. Лк 15,11-32). Старший син уособлює спадок, адже за тогочасною традицією саме він мав право отримати все майно батька. Звичайно, і меншому також могла би перепасти певна частина. І ось ці старші сини виконують волю батька – дотримуються слова і чинять його волю. У цьому уривку слово сина – лише слово, не більше. Він не виконує прохання батька. Натомість у паралельному уривку син, виконуючи все ніби бездоганно, робить це нещиро. У такий спосіб Христос завуальовано говорить про Ізраїль, який на слові виконує обіцянки, але ділом уже давно і близько не стоїть біля цього.

І ось підходимо до постатей молодших. В обидвох уривках вони виглядають дещо непокірними. У цьому читанні син в очі каже, що не хоче, у паралельному ж – без якихось підстав порушує питання про те, що йому точно не належить. Але в молодших є те, що в старших припало порохом – совість. Через певний час вони повертаються і таки виконують свої обіцянки. Цими молодшими синами є всі ті, хто спершу ділами відкидає слово Батька, але з часом приходить і навертається.

Христос говорить про грішників, до яких Він прийшов, щоб лікувати та навертати. Певною мірою ми можемо знайти в цьому уривку себе: як я відповідаю на прохання Боже і що роблю, аби свого слова дотримуватися і його виконувати. Який я син своєму Батькові, яка я дочка?

Це Христове повчання закликає нас не бути закритими на слово і дію, приймати і віддавати, бути чесними і послідовними, а також хоча б деколи прислухатися до своєї совісті, бо раптом вона є голосом Божим у моєму житті. Відкрити / Коментувати

2021-08-24 23:17:08 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

25 серпня
Середа

Перше послання апостола Павла до Коринтян 16, 4-12

Браття, коли ж буде потрібно піти й мені самому, то вони підуть зо мною. Прийду ж до вас, як Македонію перейду, бо я крізь Македонію переходжу. А у вас, може, зупинюсь або й перезимую, щоб ви мене провели, куди я піду. Я вас не хочу бачити тепер лиш у переході; надіюсь бо деякий час у вас перебути, коли те Господь дозволить. В Ефесі я перебуду до П'ятидесятниці, великі бо й широкі двері мені там відчинились, і супротивників багато. Як прийде Тимотей до вас, глядіть, щоб почувавсь у вас безпечно, бо він, як і я, робить діло Господнє. Нехай, отже, ніхто ним не легковажить; і відпровадьте його в мирі, щоб прийшов до мене, бо я з братами на нього чекаю. А щодо брата Аполлоса, то я дуже його просив, щоб він пішов до вас із братами, та він не мав ніякої охоти тепер прибути; прийде, як буде догідний час.

Євангеліє від Матея 21, 28-32

Сказав Господь притчу оцю: "Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Котрий з двох учинив волю батька?” – “Останній”, відповіли ті. Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому." Відкрити / Коментувати

2021-08-24 00:13:48 Розважання від Скинії

Якою владою ти це чиниш? Як часто ми відчуваємо знеохочення присвятити своє життя добру родини, коли вона розпадається. Добру сина, що пішов лихою дорогою. Повазі до інших, коли нема нікого, хто б за мене заступився чи підтримав. Здоровому способу життя та плеканню внутрішньої молодості, коли поставлено діагноз рак. Планування спільного життя з кимось, хто сьогодні-завтра піде геть чи помре. Знеохотитися, бути деморалізованим, упасти на землю, бажати померти чи навіть позбавити себе життя – щоби це відчувати, не треба сильно старатися, багато людей і не старається. Але варто дивитися вперед. Як це зробити? Щоби дивитися в майбутнє, треба добре пізнати своє минуле і залишатися на ногах зараз. Минулий час нашого життя ніколи й для нікого не складається лише з болю й смутку. Навіть посеред океану смутку є іскра радості. Вона запалює наш дух, просвітлює наше серце, змушує задуматися над способами, як повторити цей момент. Він можливий, він уже стався стільки раз протягом нашого життя. А ця іскра виринула, щоби нам про це нагадати. Міцно стояти на ногах в сьогоденні – це означає, що жити маємо сьогодні, не завтра, не вчора. Ми обов'язково маємо жити, готувати їсти, одягатися, прикрашатися, виходити, зустрічати інших, працювати, радіти й плакати. В кожній ситуації – жити. І тоді майбутнє не видаватиметься таким далеким, таким неосяжним, таким важким для планування. Господь дає нам обіцянку, кажучи: якщо вчора ти був нещасливий, якщо сьогодні плачеш, то завтра будеш повний радості. Він показує нам шлях нашої подорожі, дорогу, викладену любов'ю: інших людей до нас і навпаки. Але я вже стільки любив – тепер хотілося б, щоби хтось полюбив і мене! Як часто ми це казали, як часто ми відчували себе самотніми та покинутими усіма. Але єдиний правильний шлях – продовжувати любити, навіть тих, хто не бажає нам добра, хто нехтує нами. Раніше чи пізніше мир повернеться в наше серце. Рано чи пізно ми знайдемо когось, хто нас любить та поважає. Просімо у Господа благодаті проживати вповні кожну мить нашого життя, довіряти його любові, яка залишається назавжди вірною. Відкрити / Коментувати

2021-08-24 00:11:23 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

24 серпня
Вівторок

Перше Послання Апостола Павла до Коринтян 15, 29-38

Браття, коли ні, - то, що зроблять ті, що христяться за мертвих? Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки? Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати - це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім. І коли б я боровся з звірями в Ефесі як людина, то що мені з того? Коли ж мертві не воскресають, - їжмо й пиймо, бо взавтра ми помремо. Не дайте себе обманути: лихі розмови псують добрі звичаї. Протверезіться належно та не грішіть, бо деякі з вас Бога не знають. На сором вам кажу це. Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?» Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре. І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше. Бог же дав йому тіло, по своїй волі, і кожному насінню - власне тіло.

Євангеліє від Матея 21, 23-27

А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: “Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?” Ісус у відповідь сказав їм: “Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це. Йоанове хрищення – звідки було? З неба чи від людей?” Вони почали розмірковувати між собою: “Якщо ми скажемо; З неба, – то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.” Тож вони відповіли Ісусові: “Не знаємо.” Тоді й він мовив їм: “То й я вам не скажу, якою владою я творю це." Відкрити / Коментувати