Верховний Суд

2021-03-26 11:53:06 Огляд рішень Верховного Суду | 15.03.2021 – 19.03.2021

У черговому щотижневому огляді рішень Верховного Суду дивіться про те, які рішення ухвалили Касаційний адміністративний суд та Касаційний цивільний суд.

Так, 16 березня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглянув у касаційному порядку рішення судів попередніх інстанцій у справі № 640/9677/20 та погодився з їхніми висновками, відповідно до яких визнано протиправним та нечинним абз. 4 підпункту 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”».

Детальніше дивіться в нашому відео - cutt.ly/nxFOSqi Відкрити / Коментувати

2021-03-26 10:27:12 ​​Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом за період із 15 по 19 березня 2021 року

16 березня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглянув у касаційному порядку рішення судів попередніх інстанцій у справі № 640/9677/20 та погодився з їхніми висновками, відповідно до яких визнано протиправним та нечинним абз. 4 підпункту 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”».

Таким чином, суди задовольнили позов особи з інвалідністю І групи, котра має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, і яка у своєму позові зазначила, що установлений Урядом розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж це передбачено законом, порушує її права.

У судових рішеннях вказано, що на час прийняття оскаржуваної постанови КМУ діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами законодавства, проте на момент звернення позивача до суду існували правові підстави для визнання окремих норм цієї постанови протиправними та нечинними, а саме – прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, яким визнано неконституційним окреме положення п. 26 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, що стосується надання КМУ повноважень визначати розмір щорічної допомоги до 5 травня, встановленої статтями 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

(Постанова КАС ВС від 16 березня 2021 року у справі № 640/9677/20)

18 березня КАС ВС розглянув справу № 804/2805/17, у якій Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради просив скасувати постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу через звільнення працівника з порушенням ст. 42 КЗпП України, оскільки не надано оцінку рівню кваліфікації та продуктивності праці останнього.

Колегія суддів КАС ВС погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувана постанова Держпраці є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Суди вказали, що ст. 42 КЗпП України передбачає переважне право працівників при вивільненні саме на залишення на роботі, а не на посаді, яку виведено зі штатного розкладу або зайняття іншої – нової посади. Під час розгляду справи встановлено, що позивач виконав обов’язок, запропонувавши працівникові посаду, яка відповідає його освіті та професійним навичкам. Оскільки працівник відмовився від запропонованої посади, то його правомірно звільнено у зв’язку зі зміною істотних умов праці.

(Постанова КАС ВС від 18 березня 2021 року у справі № 804/2805/17)

Детальніше за посиланням: cutt.ly/zxFhBt4. Відкрити / Коментувати

2021-03-25 13:50:14 ​​Верховний Суд пояснив, за яких умов кримінальне правопорушення вчиняється за попередньою змовою групою осіб

Домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов’язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій – поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети.

Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який залишив без задоволення касаційні скарги захисників двох засуджених, які вчинили кримінальне правопорушення за попередньою змовою групою осіб, на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів.

Один із захисників порушив питання щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при визнанні кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення вчинення його за попередньою змовою групою осіб.

ККС ВС вказав, що положеннями ч. 2 ст. 28 КК України встановлено, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

При цьому домовленість про спільне вчинення кримінального правопорушення заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об’єктивної сторони.

Як видно з матеріалів кримінального провадження та встановлених фактичних обставин, особи перебували в родинних відносинах і проживали разом в одній квартирі.

Кожен із них окремо, але з урахуванням обізнаності іншого та за спільним корисливим умислом, збували оперативному закупному фрагменти таблеток, що містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено.

З огляду на це на підставі аналізу доказів, детально наведених у вироку, виходячи з конкретних обставин провадження, суд правильно надав юридичну оцінку узгодженим діям осіб та обґрунтовано кваліфікував їх за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб.

Постанова ККС ВС у справі № 464/710/18 (провадження № 51-3805км20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/93564752. Відкрити / Коментувати

2021-03-25 11:14:58 ​​Позиція КАС ВС щодо зарахування на пільгових умовах періоду участі в АТО для призначення пенсії поліцейському за вислугу років

Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу, у якій позивач (колишній поліцейський) оскаржив дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо відмови в зарахуванні на пільгових умовах періоду участі в антитерористичній операції для призначення пенсії поліцейському за вислугу років.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням на пільгових умовах часу проходження служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції.

Апеляційний суд, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, зазначив, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки в цьому випадку необхідно враховувати лише вислугу в календарному обчисленні.

Верховний Суд, переглядаючи спір за касаційною скаргою фізичної особи, скасував рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.

Об’єднана палата КАС ВС зазначила, що п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» – «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Згідно зі ст. 17-1 зазначеного Закону порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «а» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці – час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Суд вказав, що у цій справі позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте в нього наявний відповідний пільговий стаж, згідно із п. 2 постанови КМУ № 393 (прийняття безпосередньої участі в антитерористичній операції).

Детальніше за посиланням - cutt.ly/zxI6DxP. Відкрити / Коментувати

2021-03-24 17:33:10 ​​Законність будівництва торговельно-виставкового залу в центрі Києва має повторно перевірити суд апеляційної інстанції

24 березня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційну скаргу Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Вулиця Круглоуніверситетська, 2/1» (ОСН) та скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі № 910/14672/17, якою відмовлено в задоволенні позову ОСН та ТзОВ «Сервіс-М» про визнання недійсним рішення Київської міської ради про продаж ТзОВ «Віліма-95» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва, яка розташована у Центральному історичному ареалі міста Києва.
КГС ВС направив справу для розгляду до суду апеляційної інстанції та вказав на необхідність врахування вказівок Верховного Суду щодо дослідження всіх наданих сторонами доказів щодо законності зазначеного рішення Київської міської ради. Відкрити / Коментувати

2021-03-24 16:33:18 ​​ВС направив справу про повернення столичній громаді земельної ділянки на Совських ставках до суду апеляційної інстанції

24 березня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду за наслідками розгляду касаційної скарги прокурора Київської міської прокуратури скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 910/7250/18 про залишення без розгляду позову, пред’явленого в інтересах держави в особі Київської міської ради, про розірвання договору оренди та повернення територіальній громаді міста Києва земельної ділянки площею 191 187 кв. м., що розташована по проспекту Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва (Совські ставки), у зв'язку з невиконанням орендарем ТОВ «Господарник» умов договору оренди земельної ділянки, та направив справу до суду апеляційної інстанції для розгляду. Відкрити / Коментувати

2021-03-24 16:05:01 ​​Позиція ВП ВС щодо територіальної підсудності справ про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном

У справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду розглянула питання про те, чи поширюються правила територіальної підсудності спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, на спори, предметом яких є грошові кошти в межах розрахунку за таке майно, чи їх предметом має бути нерухоме майно безпосередньо.

Зазначене питання постало у зв’язку з наявністю неоднакової практики вирішення подібних спорів касаційними судами цивільної та господарської юрисдикцій, незважаючи на однакове процесуальне регулювання таких правовідносин.

Так, Касаційний господарський суд у складі ВС передав цю справу на розгляд Великої Палати ВС, вважаючи за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц. На думку колегії суддів КГС ВС, до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна (ч. 3 ст. 30 ГПК України), не відносяться спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов’язань за договором, тому до таких позовів застосовуються загальні правила підсудності (ст. 27 ГПК України).

КЦС ВС у згаданій постанові виклав протилежний висновок, згідно з яким до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна.

Детальніше за посиланням: cutt.ly/jxRSWL6. Відкрити / Коментувати

2021-03-24 14:52:35 ​​У засіданні колегії суддів КЦС ВС у справі за позовом іноземних компаній до ПАТ КБ «ПриватБанк» оголошено перерву

24 березня колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розпочала розгляд справи № 757/7499/17-ц (провадження № 61-9313св20) за позовом Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛПП (Sunnex Investments LLP), Таплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП (Sofinam Investments LLP) до АТ КБ «ПриватБанк», Міністерства фінансів України, Шлапака Олександра Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Кабінет Міністрів України.

У цій справі позивачі просили суд забезпечити позов про зобов’язання відповідача виконувати умови депозитних договорів шляхом зобов’язання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належно виконувати умови договорів в частині нарахування та виплати відсотків, а також користування/розпорядження/повернення/виплати грошових коштів, розміщених на рахунках позивачів, та встановлення низки заборон для банку.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін апеляційним судом, задовольнив заяву про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 402 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження.

Колегія суддів розглянула клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про процесуальне правонаступництво, в якому заявник просив замінити позивачів на їхнього правонаступника – АТ КБ «ПриватБанк», та відмовила в задоволенні цього клопотання.

Також колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Суд оголосив перерву в засіданні до 7 квітня 2021 року. Відкрити / Коментувати

2021-03-23 17:21:16 ​​Відсторонення від занять у школі не щепленої за віком дитини законне та забезпечує безпеку для всіх учнів – КЦС ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін судові рішення районного та апеляційного судів, якими відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування наказу директора ліцею про відсторонення від занять учениці, не щепленої за віком.

Згідно зі ст. 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці, а також зобов’язані відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля.

Відповідно до положень ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх питаннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини.

Завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на освіту та інтересами інших дітей.

Закон дає право батькам відмовитися від проведення обов’язкових щеплень дитині.

У справі, яка переглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір’ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в шкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Унаслідок встановлення такого балансу досягається мета – загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров’я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Держава, установивши заборону відвідувати навчальний заклад дитиною, яка не має профілактичних щеплень, реалізує свій обов’язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров’я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самої нещепленої дитини.

Отже, право дитини позивачки на освіту в шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси.

Водночас право дитини на здобуття освіти не порушене, оскільки для дітей, які не можуть відвідувати заклад освіти за відсутності щеплень, установлені альтернативні способи отримання освіти та продовження навчання, зокрема в навчальному закладі.

Доводи про те, що оспорюваними наказами відповідача порушено конституційне право дитини на освіту, є безпідставними з огляду на таке.

Вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров’я і безпеки людини над правом на освіту.

Постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95642825. Відкрити / Коментувати

2021-03-23 11:58:49 ​​Постанова об’єднаної палати ККС ВС щодо апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів

Оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування, постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК України, тобто із 17 червня 2020 року.

Якщо така ухвала слідчого судді постановлена до 17 червня 2020 року і на час ухвалення Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження особою ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то в такої особи виникає право апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді.

Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу особи на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді.

ККС ВС залишив цю скаргу без задоволення, звернувши увагу на те, що для вирішення питання про наявність у певної особи в кожному конкретному випадку права апеляційного оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, на підставі Рішення Другого Сенату КСУ від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 визначальними є межі строку апеляційного оскарження такої ухвали.

Тобто в цьому провадженні потрібно було з’ясувати, чи припадають межі строку апеляційного оскарження такої ухвали на час ухвалення та набрання чинності зазначеним Рішенням КСУ, чи строк апеляційного оскарження закінчується ще до дня ухвалення Рішення КСУ.

Як видно з матеріалів провадження, 2 липня 2020 року, тобто поза межами строку апеляційного оскарження, особа, посилаючись на згадане Рішення Другого Сенату КСУ, подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого, в якій просила поновити строк на оскарження ухвали як такий, що пропущений із поважних причин, та скасувати ухвалу слідчого судді місцевого суду. Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді необхідно відмовити.

Постанова ОП ККС ВС у справі № 133/3337/19 (провадження № 51-453кмо20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95042418. Відкрити / Коментувати