Верховний Суд

2021-03-15 17:14:13 ​​Дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду щодо конкуренції кримінальної юрисдикції з іншими судовими юрисдикціями: cutt.ly/0zXXRGF

Тематичний дайджест практики з викладом систематизованих правових висновків та позицій Великої Палати покликаний сприяти полегшенню їх віднайдення, ознайомлення та використання в роботі як фахівців, так і всіх зацікавлених.

У дайджесті відображено всі правові висновки Великої Палати щодо юрисдикції спорів на межі з кримінальною юрисдикцією за трирічний період – із 2018 по 2020 рік.

Виклад позицій систематизовано за предметом спірних правовідносин, зокрема дайджест вміщує розділи щодо практики:

внесення відомостей до ЄРДР, а також оскарження рішень і дій, учинених на стадії досудового та судового провадження;

оскарження рішень і дій правоохоронних органів, що мали місце поза межами кримінального провадження або в межах кримінального провадження в разі його припинення;

вирішення питань, пов’язаних із застосуванням законодавства про звернення громадян, а також питань, пов’язаних із наданням відповіді на адвокатський запит;

розгляду питань щодо арешту майна, накладеного в порядку кримінального провадження, та пов’язаних питань;

вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої у зв’язку з кримінальними провадженнями або під час них;

та багато іншого.

Приємного читання! Відкрити / Коментувати

2021-03-15 17:10:59 ​​Верховний Суд розпочав розгляд кримінального провадження щодо експрезидента України Віктора Януковича

15 березня 2021 року колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розпочала розгляд кримінального провадження за касаційними скаргами захисників колишнього президента України Віктора Януковича, який був засуджений до 13 років позбавлення волі за державну зраду та пособництво у веденні агресивної війни проти України.

Як установили суди, навесні 2014 року В. Янукович звернувся з письмовою заявою до президента Російської Федерації з проханням використати Збройні сили РФ на території України, чим надав Російській Федерації та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України. Крім того, він сприяв представникам влади і службовим особам Збройних сил РФ у веденні агресивної війни проти України.

ККС ВС відклав розгляд кримінального провадження на 12 квітня у зв’язку з тим, що 12 березня від одного із захисників надійшло доповнення до касаційної скарги, із яким мають ознайомитися сторони провадження. Відкрити / Коментувати

2021-03-15 11:08:17 ​​Анонс засідань Верховного Суду у справах, які можуть бути цікавими для правників, ЗМІ та громадськості

15 березня 2021 року о 12:00 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розпочне розгляд справи № 9901/26/21 за позовом громадянина, який оскаржив Указ Президента України № 43/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”», відповідно до якого застосовано санкції до низки телеканалів.

Суд перевірить, чи є втрата доступу до інформаційних програм, які транслюють ці телеканали, порушенням прав позивача, гарантованих ст. 34 Конституції України та статтями 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На 14:00 16 березня КАС ВС призначив до розгляду справу № 640/9677/20 за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України щодо визнання протиправним та нечинним абз. 4 підпункту 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”» щодо виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої цими Законами, у частині щодо осіб, які мають І групу інвалідності.

Цього ж дня на 14:30 КАС ВС продовжить розгляд справи № 260/888/19, у якій позивач, зокрема, просить зобов’язати фізичних осіб виконати рішення Державіаслужби щодо припинення будівництва на приаеродромній території, а також визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міськради в частині непогодження об’єкта відповідного будівництва.

Детальніше за посиланням: cutt.ly/EzZmXD3. Відкрити / Коментувати

2021-03-12 14:57:29 ​​Видача довіреності не може бути кваліфікована як фраудаторний правочин – КЦС ВС

Кредитор просив суд визнати недійсною довіреність, за якою повірений від імені боржника подарував його майно (земельні ділянки та квартири) третій особі. Позивач уважав указану довіреність фіктивною, оскільки єдиною метою її видачі було ухилення боржником від виконання цивільно-правових зобов’язань.

Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, оскільки під час оформлення довіреності дотримано всі вимоги ЦК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду змінив попередні рішення, виклавши їх мотивувальну частину в іншій редакції, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 5 ЦПК України в разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Правочином, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним правочином), може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Застосування конструкції «фраудаторності» при односторонньому правочинові має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, які дозволяють кваліфікувати односторонній правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься те, що внаслідок вчинення одностороннього правочину відбувається унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг майна.

У справі, що переглядається:

позивач посилався на те, що на підставі оспорюваної довіреності було укладено правочини щодо відчуження нерухомого майна відповідача з метою уникнення звернення стягнення на таке майно, чим порушено права позивача як кредитора відповідача;

позивач пов’язує порушення своїх прав як кредитора саме з укладеними договорами дарування земельних ділянок та квартир, у результаті яких відповідач відчужив майно, на яке можна звернути стягнення в порядку примусового виконання судового рішення;

не пред’явлено вимог про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та квартир;

видача відповідачем оспорюваної довіреності не може бути кваліфікована як правочин, що вчинений на шкоду кредитору.

За таких обставин, вимога про визнання недійсною оспорюваної довіреності є неефективним способом захисту і в її задоволенні слід було відмовити саме з цієї підстави.

Проте суди відмовили в задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх необґрунтованістю, а тому судові рішення змінено в мотивувальній частині.

Постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 757/33392/16 (провадження № 61-10541св19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95213197. Відкрити / Коментувати

2021-03-12 14:00:55 ​​Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки – постанова ККС ВС

Прокурор оскаржила до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ухвалу місцевого суду, якою особу було звільнено від кримінальної відповідальності за закінчений замах на крадіжку (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України) у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК України), а кримінальне провадження щодо неї закрито. Крім того, прокурор оскаржила ухвалу апеляційного суду, який залишив без змін судове рішення місцевого суду.

ККС ВС залишив без задоволення касаційну скаргу з огляду на таке.

За змістом ст. 48 КК України в редакції, чинній станом на 28 січня 2020 року (день постановлення ухвали судом першої інстанції), особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, касаційний суд установив, що висновки про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у зв’язку зі зміною обстановки суд першої інстанції зробив на підставі заявленого захисником обвинуваченої – адвокатом – відповідного клопотання з урахуванням позицій учасників провадження та з дослідженням даних про особу обвинуваченої, зокрема того, що його підзахисна є молодою особою, позитивно характеризується, уперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнала вину, щиро розкаялася та активно сприяла розкриттю злочину.

Водночас місцевий суд врахував наявність обставин того, що особа змінила умови своєї життєдіяльності, які позитивно й суттєво вплинули на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь надалі, а вчинене нею діяння внаслідок зміни обстановки втратило суспільну небезпечність на час розгляду справи.

Урахувавши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість застосування у цьому випадку інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки, про що навів докладні мотиви в судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, аналогічну за змістом до його касаційної скарги, на ухвалу суду першої інстанції, проаналізував викладені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими. Апеляційний суд зазначив, що прокурор у своїй апеляційній скарзі не навів жодної обставини, яка б ставила під сумнів виключно позитивні відомості про особу обвинуваченої. Не погодилася колегія суддів і з твердженням прокурора про те, що офіційне працевлаштування обвинуваченої не є зміною обстановки, належним чином мотивувавши своє рішення.

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що відповідно до обвинувального акта та обставин, установлених судом, 29 вересня 2019 року особа з корисливих мотивів, із метою особистого збагачення, вчинила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна. При цьому станом на 29 вересня 2019 року обвинувачена була звільнена з попереднього місця роботи, що підтверджується трудовою книжкою, і зміна обстановки в конкретному випадку саме й полягає в тому, що внаслідок офіційного працевлаштування обвинувачена отримала офіційні джерела доходів. У результаті цього вона, на думку суду, перестала бути суспільно небезпечною.

Постанова ККС ВС у справі № 953/21593/19 (провадження № 51-5619км20)– https://reyestr.court.gov.ua/Review/94623743. Відкрити / Коментувати

2021-03-12 12:37:05 ​​Постанова об’єднаної палати КГС ВС щодо визнання недійсним договору поруки як фіктивного правочину

ТОВ «Серединецьке» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Агротек» та ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» про визнання недійсним укладеного відповідачами договору поруки як фіктивного.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, в позові відмовлено.

Колегія суддів об’єднаної палати КГС ВС залишила названі судові рішення без змін та зазначила таке.

Будь-яка господарська операція, дія суб’єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення.

Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника й без наявності будь-яких відносин із боржником («невідомий боржнику поручитель») є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов’язання. Цей факт може вказувати на недобросовісність таких дій, зокрема на їх спрямування на зміну територіальної юрисдикції (підсудності) спорів, що випливають з основного зобов’язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов’язанням.

Під час розгляду позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, із якими закон пов’язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Зазначені правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи вжити інших заходів процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова в захисті цивільного права та інтересу.

Недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов’язків чи уникнення сплати боргу боржником.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС у справі № 904/2979/20 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95170149. Відкрити / Коментувати

2021-03-12 12:12:14 ​​Огляд Касаційного кримінального суду за січень 2021 року: cutt.ly/4zUVNj5

В огляді зібрано найбільш цікаві правові позиції з проблем кримінального та кримінального процесуального права, що містяться у постановах, ухвалених Касаційним кримінальним судом у січні 2021 року.

Зокрема, Касаційний кримінальний суд звернув увагу на такі проблеми кримінального права України:

у яких випадках опір, втручання у діяльність та насильство щодо працівника правоохоронного органу повинні кваліфікуватися не як продовжуване одиничне посягання, а за сукупністю кримінальних правопорушень;

чи впливає на кваліфікацію діянь службової особи за ст. 368 КК та обставина, що дії, за сприяння у вчиненні яких вона отримала неправомірну вигоду, належать до виключної компетенції колегіального органу;

про можливість визнання суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК, особи, якій призначене покарання було замінено за рішенням суду покаранням у виді громадських чи виправних робіт.

Окрім того, Касаційний кримінальний суд висловився з приводу таких питань кримінального процесуального права України:

можливості оскарження вироку місцевого суду, ухваленого у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, з підстав неправильної кваліфікації дій обвинуваченого та/або невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченої через м’якість;

чи може суд апеляційної інстанції на стадії прийняття апеляційної скарги вирішувати питання щодо необхідності дослідження доказів, яких не досліджував суд першої інстанції. Відкрити / Коментувати

2021-03-11 18:00:52 ​​Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом за період із 1 по 5 березня 2021 року

2 березня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув справу про призначення керуючого санацією боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2009 порушено провадження у справі № 50/279 за заявою кредитора – ГУ ДПС у місті Києві – про банкрутство боржника – ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» – у зв’язку з неспроможністю виконати зобов’язання перед кредитором щодо сплати податкового боргу.

Після неодноразової заміни керуючого санацією у справі господарський суд задовольнив заяву арбітражного керуючого Кравченка С. О. про звільнення його від виконання обов’язків керуючого санацією; призначив керуючим санацією ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» арбітражного керуючого Штельманчука М. С.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу суду першої інстанції скасовано частково, справу направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про призначення керуючого санацією боржника у зв’язку з порушенням судом першої інстанції порядку призначення керуючого санацією боржника.

КГС ВС залишив постанову суду апеляційної інстанції без змін.

(Постанова КГС ВС від 2 березня 2021 року у справі № 50/279)

3 березня Касаційний цивільний суд у складі ВС сформулював висновок про можливість апеляційного оскарження ухвали місцевого суду про відмову в розподілі судових витрат у справі, у якій позивач заявив клопотання про залишення поданого ним позову без розгляду.

Місцевий суд задовольнив заяву позивача про залишення без розгляду позову про захист немайнових прав. Відповідачка подала заяву про розподіл судових витрат, проте суд залишив її без задоволення.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідачки, оскільки оскаржувана ухвала не зазначена в переліку таких, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду відповідно до ст. 353 ЦПК України.

КЦС ВС скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та направив справу для продовження розгляду до цього ж суду, роз’яснивши про таке. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали щодо визначення розміру судових витрат. Учасники справи можуть оскаржити в апеляційному порядку ухвалу як про задоволення заяви про розподіл судових витрат, так і про відмову в задоволенні заяви.

Верховний Суд у своїх висновках керувався тим, що визначення розміру судових витрат відбувається, зокрема, і шляхом вирішення клопотання про розподіл судових витрат.

Необхідно врахувати, що відповідачка звернулася до суду із заявою про розподіл судових витрат після залишення судом першої інстанції пред’явленого до неї позову без розгляду, тобто абсолютно відсутня процесуальна можливість оскаржити ухвалу одночасно з оскарженням рішення суду.

Таким чином, ухвала суду, постановлена за результатами розгляду та вирішення заяви про розподіл судових витрат, підлягає апеляційному оскарженню відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

(Постанова КЦС ВС від 3 березня 2021 року у справі № 554/2570/17)

Детальніше за посиланням: cutt.ly/YzRYqw7. Відкрити / Коментувати

2021-03-11 12:40:57 ​​КАС ВС відступив від попередньої позиції щодо строків оскарження вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ після адміноскарження

Питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску після використання процедури досудового врегулювання спору було спірним у справі № 580/3469/19, яку переглянув у касаційному порядку Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Суть спору полягала в тому, що позивач, скориставшись процедурою досудового врегулювання спору, отримав негативний результат розгляду Державною фіскальною службою України його скарги на вимогу фіскального органу нижчого рівня про сплату боргу з ЄСВ. Через місяць після отримання рішення ДФС України платник звернувся до суду з позовом до обласного департаменту Державної податкової служби і просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду, установлений Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», і повернули позовну заяву.

Позивач оскаржив ці рішення до касаційної інстанції. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Верховний Суд відступив від раніше викладеної у своїх рішеннях правової позиції, відповідно до якої спеціальним законодавчим актом, що визначає строки звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату ЄСВ, є саме Закон № 2464-VI і строк, протягом якого платник може оскаржити вимогу в судовому порядку, у взаємозв’язку з положеннями ст. 122 КАС України, становить десять днів із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд сформулював новий правовий висновок, відповідно до якого строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску, складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги.

Детальніше за посиланням: cutt.ly/szExxKS. Відкрити / Коментувати

2021-03-11 10:36:10 ​​Огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за січень 2021 року – cutt.ly/7zW9gec.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

у спорах, що виникають із сімейних правовідносин КЦС звернув увагу, що самі лише факти передачі однією із сторін спору грошових коштів для придбання спірного будинку, купівлі будівельних матеріалів не свідчать про наявність сімейних стосунків між сторонами спору;

у спорах, щодо визнання правочинів недійсними, наприклад, фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним, і визнається недійсним на підставі судового рішення;

у спорах, що виникають із кредитних правовідносин сформульовано висновок про те, що будь-який договір, передбачений Цивільним та Господарським кодексами України, може мати електронну форму і необов’язково повинен бути створений у вигляді окремого електронного документа, допускається і спрощена форма, однак із обов'язковим зазначенням усіх істотних умов для відповідного виду договору;

у спорах про захист честі, гідності та ділової репутації звертається увага, що інформація про вчинення злочину фізичною особою, поширена за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо неї, не є оціночним судженням, а є інформацією, яка порушує її особисте немайнове право;

у спорах, що стосуються питань процесуального права констатується, що сама по собі участь у спорі суб’єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Суду необхідно з’ясовувати, у зв’язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо позов заявлений до суб’єкта владних повноважень, проте не пов’язаний з вимогою вирішити публічно-правовий спір, такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Відкрити / Коментувати