Верховний Суд

2023-06-30 15:25:30 ​​КЦС ВС визначився щодо можливості зарахування зустрічних однорідних вимог сторін спору, які мають підтверджені арбітражним рішенням зобов’язання зі сплати на користь одне одного грошових коштів

У цій справі «NOVARGI INDUSTRIES S.L.» подала до національного суду заяву про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення. Заявник зазначав, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України частково задовольнив первісний і зустрічний позови сторін спору, стягнув з компанії «NOVARGI INDUSTRIES S.L.» на користь АТ «Укргазвидобування» 677 446,56 євро та з АТ «Укргазвидобування» на користь «NOVARGI INDUSTRIES S.L.» 624 132,32 євро. Водночас АТ «Укргазвидобування» заперечувало проти цього, вказувало, що його зобов’язання перед заявником припинені з огляду на їх зарахування із зустрічними однорідними вимогами на підставі заяви товариства про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву «NOVARGI INDUSTRIES S.L.», керувався тим, що немає правових підстав для відмови у визнанні й наданні дозволу на виконання арбітражного рішення. При цьому суд першої інстанції вважав, що оскільки міжнародний комерційний арбітраж не вирішував питання про зарахування зустрічних вимог, немає підстав для відмови в задоволенні заяви «NOVARGI INDUSTRIES S. L.».

Водночас Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки рішенням МКАС при ТПП України встановлено обов’язок компанії «NOVARGI INDUSTRIES S.L.» перед АТ «Укргазвидобування» щодо сплати коштів, а також обов’язок АТ «Укргазвидобування» перед «NOVARGI INDUSTRIES S.L.» щодо погашення боргу, але зарахування зустрічних однорідних вимог міжнародним комерційним арбітражем не проведено, зазначене рішення не оспорено сторонами та є обов’язковим для них, при цьому АТ «Укргазвидобування» виконало своє зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог до компанії «NOVARGI INDUSTRIES S.L.», немає правових підстав для примусового виконання рішення МКАС при ТПП України, зокрема, в частині стягнення з АТ «Укргазвидобування» на користь «NOVARGI INDUSTRIES S.L.» грошових коштів.

Зараховані вимоги відповідають умовам зустрічного зарахування на підставі положень ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України, оскільки є зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим), однорідними (стосуються стягнення грошових коштів, виникли на підставі одного договору та підтверджені одним арбітражним рішенням), безспірними (встановлені рішенням міжнародного комерційного арбітражу, з яким погодилися сторони) та такими, строк виконання яких настав (сторони погодилися з ухваленим рішенням міжнародного комерційного арбітражу та звернулися із заявами про надання дозволу на його виконання).

Встановлення та урахування обставин виконання сторонами рішення міжнародного комерційного арбітражу, у тому числі на підставі положень ст. 601 ЦК України чи ч. 3 ст. 20З ГК України, не є зміною такого рішення, а є процесуальним обов’язком суду, який вирішує питання про наявність правових підстав для примусового виконання відповідного рішення міжнародного комерційного арбітражу (ч. 3 ст. 479 ЦПК України).

Постанова КЦС ВС від 15 червня 2023 року у справі № 824/144/22 (провадження № 61-2716ав23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111613911.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #арбітражне_рішення #дозвіл_на_виконання Відкрити / Коментувати

2023-06-30 11:10:55 ​​Відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області відтерміновано

Відповідне рішення ухвалила Вища рада правосуддя за поданням Голови Верховного Суду Станіслава Кравченка. Цьому передувала інформація від голови Херсонського апеляційного суду та Територіального управління Державної судової адміністрації України у Херсонській області про відсутність належних умов для роботи Білозерського районного суду Херсонської області. Тож відновлення його процесуальної діяльності відтерміновано до 1 серпня 2023 року.

Херсонський міський суд Херсонської області продовжить розгляд справ, які надійдуть на його розгляд до 31 липня 2023 року включно. Відкрити / Коментувати

2023-06-30 09:00:28 ​​Чи підлягає нотаріальному посвідченню договір оренди транспортного засобу, стороною якого є ФОП – рішення ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для вирішення питання, чи підлягає договір найму (оренди) транспортного засобу, стороною якого є фізична особа – підприємець, нотаріальному посвідченню згідно із ч. 2 ст. 799 ЦК України, слід керуватися не лише суб’єктним складом відповідних правовідносин, важливим у цьому випадку є також зміст самих правовідносин (у цьому разі – договірних відносин оренди транспортного засобу) та чи є такі відносини господарськими.

Тому необхідним є встановлення правового статусу фізичної особи в цих правовідносинах – діє вона у власних інтересах чи як суб’єкт господарювання, який орендує транспортний засіб із метою його використання у своїй господарській діяльності.

Зазначена позиція ґрунтується, зокрема, на системному тлумаченні приписів господарського законодавства, згідно з яким із моменту державної реєстрації ФОП фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах – як фізична особа та як ФОП.

Водночас наявність статусу підприємця не свідчить про те, що така особа діє як підприємець у всіх правовідносинах або ж що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, серед іншого, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно тощо.

У цій справі власник автомобіля звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Позивач зазначав, зокрема, що є підприємцем і свій автомобіль використовував також для здійснення підприємницької діяльності. Після його пошкодження був змушений орендувати автомобіль в іншого ФОП та сплачувати орендну плату, яка, на його думку, також підлягає відшкодуванню відповідачем.

Суди попередніх інстанцій зробили висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за договором найму (оренди) транспортного засобу.

ВП ВС зазначила, що оскільки договір оренди транспортного засобу укладено між двома ФОП з метою використання орендарем транспортного засобу у своїй підприємницькій діяльності для отримання прибутку, то не можна вважати, що в цих договірних правовідносинах позивач діяв як фізична особа, а тому немає підстав для висновку про необхідність нотаріального посвідчення такого договору оренди відповідно до вимог ч. 2 ст. 799 ЦК України.

Постанова ВП ВС від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111614258.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #стягнення_майнової_шкоди #відшкодування_моральної_шкоди #ДТП #договір_найму_транспортного_засобу #ФОП Відкрити / Коментувати

2023-06-29 16:11:46 ​​КАС ВС висловив правову позицію щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам

Верховний Суд виснував, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (далі – Порядок № 332), незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, якщо вона перемістилася з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням КМУ від 6 березня 2022 року № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка”».

При цьому якщо внутрішньо переміщена особа станом на 1 березня 2022 року отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови КМУ від 1 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», допомога на проживання, передбачена Порядком № 332, призначається автоматично без подання додаткового звернення.

Верховний Суд зауважив, що випадок, коли допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов’язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилася до 24 лютого 2022 року, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови № 505, а не з датою включення певного регіону до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в межах Програми «єПідтримка».

У цій справі позивачка як внутрішньо переміщена особа оскаржила до суду рішення управління соціального захисту про відмову в призначенні допомоги на проживання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки позивачка була облікована як внутрішньо переміщена особа до 24 лютого 2022 року в Дніпропетровській області та на той час не отримувала щомісячну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, то їй не може бути призначена допомога, передбачена Порядком № 332.

Водночас Верховний Суд зазначив, що позивачка зареєстрована відповідним органом соцзахисту як внутрішньо переміщена особа в липні 2016 року та отримувала адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Постанови № 505 до 2017 року.

Отже, оскільки позивачка перемістилася з території, яка відповідає двом умовам, визначеним п. 2 Порядку № 332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р), вона належить до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку № 332.

Детальніше – https://rb.gy/8yqny.

Постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 160/12308/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111536754.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КАС_ВС #правова_позиція #допомога_на_проживання #захист_соціальних_прав #допомога_внутрішньо_переміщеним_особам Відкрити / Коментувати

2023-06-29 09:02:02 ​​​​Огляд актуальної судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за квітень 2023 року: https://rb.gy/000il.

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

Зокрема, у постановах колегій суддів КГС ВС містяться правові висновки про:

незворотність дії в часі Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України»;

наслідки зазначення у згоді на укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження часткою у статутному капіталі ТОВ, яка є спільним майном подружжя, статусу фізичної особи як учасника ТОВ і незазначення її статусу як іншого з подружжя;

підстави виникнення переддоговірного спору;

відсутність у суду повноважень на власний розсуд визначати відповідача у справі.

У постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС сформульовано правові висновки стосовно:

наслідків одночасного звернення ініціюючих кредиторів до різних господарських судів із заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство до того самого боржника;

судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями щодо боржника.

У постанові об’єднаної палати КГС ВС зроблено висновок про відшкодування за рахунок позивача сплаченого відповідачем судового збору в разі відмови позивача від позову й закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України та відступлено від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові КГС ВС. Відкрити / Коментувати

2023-06-27 11:19:03 ​​КЦС ВС визначив момент виникнення в особи права власності на автомобіль

За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть самі визначити (у договорі) момент виникнення права власності на рухому річ. Правила ч. 4 ст. 334 ЦК України (щодо державної реєстрації права) застосовуються до нерухомих речей.

У постанові ВП ВС від 5 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 також вказано, що: «положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно <…> не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. <…> Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».

У цій справі позивач придбав транспортний засіб у відповідача. У той самий день автомобіль знято з обліку, позивачу передано свідоцтво про його реєстрацію. Позивач не встиг зареєструвати автомобіль протягом 10 днів через незначні недоліки транспортного засобу і сторони домовилися відстрочити його передачу. Пізніше позивач дізнався, що автомобіль знову зареєстровано за відповідачем та неодноразово відчужено третім особам. У зв’язку з цим позивач звернувся з позовом, зокрема, про витребування з незаконного володіння у його власність транспортного засобу, який він придбав у відповідача.

Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовної вимоги про витребування автомобіля із чужого незаконного володіння, оскільки витребувати майно з чужого володіння може тільки власник, а позивач не довів набуття права власності на спірний автомобіль; не надано доказів (розрахункового документа), який посвідчує факт купівлі спірного транспортного засобу та здійснення фінансової операції (сплати коштів); автомобіль позивачу передано не було, відмітки про оцінку транспортного засобу немає; позивач не здійснював реєстрацію придбаного транспортного засобу у встановленому законом порядку.

Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки автомобіль позивачу від відповідача переданий не був, то за встановлених обставин справи і відсутності посилання сторін на те, що умовами договору був передбачений інший момент переходу права власності на спірний автомобіль, суди зробили обґрунтований висновок про те, що позивач не набув права власності на спірний автомобіль. Як наслідок, немає підстав для задоволення позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом з тим суди помилково вважали, що перехід права власності залежить, зокрема, і від реєстрації, від здійснення оплати. Тому судові рішення в частині відмови в задоволенні цієї позовної вимоги належить змінити в мотивувальній частині.

Постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 761/22937/18 (провадження № 61-4932св22) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/110849680.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС #право_власності #стаття_334_ЦК #витребування_з_незаконного_володіння #перехід_права_власності Відкрити / Коментувати

2023-06-26 15:01:01 ​​КГС ВС – про застосування абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», визнаного неконституційним, до правовідносин, що цьому передували

22 липня 2020 року Конституційний Суд України Рішенням у справі № 3-313/2019 визнав абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), та вказав, що він втрачає чинність з дня ухвалення цього Рішення (22 липня 2020 року).

За обставинами цієї справи прокурор у травні 2022 року в інтересах Міненерго та Управління ДПС звернувся з позовом до ВАТ про стягнення частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2018 році з урахуванням збільшених нормативів.

Правовою підставою позову прокурор зазначив абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», оскільки вважав, що під час виникнення обов’язку сплати частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2018 році вказана норма була чинною.

Верховний Суд дійшов висновку, що абз. 8 ч. 5 ст. 11 цього Закону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин як такий, що суперечить Конституції України, з мотивів, викладених у Рішенні Конституційного Суду України.

Передбачений у цьому положенні Закону механізм, який полягає в обов’язковому спрямуванні частини чистого прибутку до державного бюджету без волевиявлення учасників господарської організації, обмежує їх корпоративні права, зокрема таку складову, як правомочність на участь в управлінні господарською організацією. Вказане нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційним, оскільки, визначаючи правові основи управління об’єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів. Разом з тим саме держава через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління здійснює управління суб’єктами господарювання державного сектора економіки та має вирішальний вплив на їхню господарську діяльність.

Водночас, оскільки норму абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» вже визнано такою, що не відповідає Конституції України, Верховний Суд не має передбачених ч. 6 ст. 11 ГПК України підстав для вирішення питання стосовно внесення до КСУ подання щодо конституційності такої норми.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 6 ст. 11 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» не підлягає застосуванню, а тому позов прокурора, поданий на підставі цієї норми, задоволенню не підлягає.

Постанова КГС ВС від 24 травня 2023 року у справі № 921/229/22 –https://reyestr.court.gov.ua/Review/111484342.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КГС_ВС #статутний_капітал #корпоративні_права_учасника #частина_чистого_прибутку #господарська_діяльність Відкрити / Коментувати

2023-06-26 10:22:21 ​​Ухвала слідчого судді про скасування постанови про зупинення розслідування на підставі п. 3 ч. 1 ст. 615 КПК України не підлягає апеляційному оскарженню

Ухвала слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування на підставі п. 3 ч. 1 ст. 615 КПК України у зв’язку з неможливістю забезпечити явку підозрюваної особи для проведення слідчих дій під час воєнного стану не підлягає окремому апеляційному оскарженню.

Постановою слідчого досудове розслідування було зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 615 КПК України у зв’язку з неможливістю забезпечити явку підозрюваної особи для проведення слідчих дій під час воєнного стану.

Слідчий суддя задовольнив скаргу захисника в інтересах підозрюваного і скасував цю постанову. Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора та повернув апеляційну скаргу на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки така ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Сторона обвинувачення не оспорює, що така ухвала слідчого судді не входить до переліку рішень, які відповідно до ст. 309 КПК України підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування. Водночас вона стверджує, що сама постанова слідчого не могла бути оскаржена до слідчого судді на підставі п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України і, відповідно, слідчий суддя не мав повноважень розглядати таку скаргу та приймати за нею рішення. Керуючись цим, сторона обвинувачення вважає, що слідчий суддя постановив ухвалу, не передбачену положеннями КПК України, і вона може бути оскаржена з огляду на загальні засади судочинства. В обґрунтування своєї позиції обвинувачення посилається на усталену практику Верховного Суду із цього питання, у якій ідеться про те, що якщо слідчий суддя прийняв рішення, яке виходить за межі його повноважень, сторона не може бути обмежена в праві на апеляцію проти такого рішення.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без зміни ухвалу апеляційного суду, зауваживши, що ухвала слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування на підставі п. 3 ч. 1 ст. 615 КПК України не підлягає окремому апеляційному оскарженню.

Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 6 червня 2023 року у справі № 489/6721/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111431188

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ККС_ВС #КК #КПК #кримінальне_провадження #апеляційне_оскарження #скасування_постанови_слідчого #зупинення_досудового_розслідування #стаття_615_КПК Відкрити / Коментувати

2023-06-26 09:22:18 ​​Огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж квітня 2023 року – http://surl.li/ilrcr

Огляд рішень за вказаний період важливий насамперед наданим ЄСПЛ Консультативним висновком за процедурою, передбаченою Протоколом № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, Верховний суд Фінляндії звернувся до ЄСПЛ із запитом про тлумачення обсягу права біологічних батька / матері у світлі статей 6 та 8 Конвенції в контексті розгляду справи національними судами щодо надання дозволу на усиновлення повнолітньої особи іншою особою.

У своєму висновку ЄСПЛ, окрім іншого, зазначив, що оскільки судові процедури щодо усиновлення повнолітньої особи можуть розглядатися як такі, що впливають на приватне життя біологічних батьків, таким особам має бути надана можливість бути почутими, а наведені ним / нею аргументи особа, яка ухвалює рішення, повинна належним чином узяти до уваги. Проте підхід, передбачений національним законодавством Фінляндії, згідно з яким у справах про усиновлення повнолітніх осіб біологічні батьки не мають права виступати сторонами або оскаржити таке рішення до вищої інстанції, перебуває в межах розсуду держав – учасниць Конвенції.

Вартою уваги є також справа JÍROVÁ AND OTHERS v. the Czech Republic, відповідно до обставин якої через негативний вплив батьків-вихователів на психічний розвиток узятої на виховання дитини, що було підтверджено результатами обстеження, останню було поміщено до дитячого будинку, а контакт із батьками-вихователями – обмежено. Ці заходи було припинено лише через рік після досягнення дитиною повноліття. Батьки-вихователі та дитина скаржилися на такі заходи в значенні ст. 8 Конвенції, які, на їхню думку, становили неправомірне втручання в їхнє сімейне життя.

Суд, розглянувши цю справу, виснував, що національні органи належно оцінили та зважили всі обставини справи, включно з висновками експертів, а також позицією сторін та ухвалили рішення, керуючись найкращими інтересами дитини, а отже порушення не було.

У справі UAB KESKO SENUKAI LITHUANIA v. Lithuania компанія-заявник поскаржилася до національних судів на дії Ради з питань конкуренції, які остання вчиняла під час перевірки офісу компанії-заявника, та на подальшу відмову Ради з питань конкуренції розглянути скаргу компанії-заявника на ці дії, зокрема такі, як прибуття працівників цього органу до офісу в супроводі поліції і без негайного пояснення своєї мети; у протоколі перевірки не зазначалося про участь поліції в проведенні перевірки; було скопійовано та вилучено невибірково значну кількість документів без перевірки їх значення для розслідування тощо.

Національні суди відмовили в розгляді скарги, аргументувавши це тим, що відмова Ради з питань конкуренції про відхилення скарги компанії щодо проведення перевірки не мала правових наслідків, тому не могла бути предметом адміністративної справи. Суди вважали, що правові наслідки могли настати лише за умови завершення розслідування й ухвалення остаточного рішення у справі про стверджуване встановлення фіксованих цін компанією-заявником, у межах якого відбулася перевірка її офісу.

Констатуючи порушення ст. 8 Конвенції в цій справі, ЄСПЛ, серед іншого, вказав, що відмова в судовому перегляді свідчила про відсутність ефективних гарантій проти свавілля та зловживань у цій справі.

Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/mign_standart/. Відкрити / Коментувати

2023-06-23 16:49:48 ​​ВП ВС – про повернення земельної ділянки водного фонду та природно-заповідного призначення

14 червня 2019 року Покровська сільська рада Очаківського району Миколаївської області своїм рішенням включила земельну ділянку площею 0,10 га до переліку тих, право оренди яких виставлялося на торги окремими лотами, і затвердила проєкт землеустрою щодо відведення цієї ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 11 жовтня 2019 року проведено земельні торги з продажу права оренди спірної земельної ділянки, переможцем яких стала фізична особа, про що складено протокол, та укладено договір оренди зазначеної ділянки на 49 років.

У березні 2020 року прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Очаківської міської ради Миколаївської області та переможниці аукціону про визнання незаконним і скасування окремих пунктів зазначеного рішення сільради, визнання недійсним протоколу земельних торгів, договору оренди та повернення земельної ділянки. Він мотивував вимоги тим, що ця ділянка не могла бути передана в оренду, оскільки розташована в межах прибережної захисної смуги, а саме на відстані близько 50 м від урізу води Ягорлицької затоки, та входить до регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса», землі якого віднесено до категорії природоохоронного призначення. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Переможниця аукціону оскаржила судові рішення до Верховного Суду. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі ВС передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата ВС зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до регіональних ландшафтних парків. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, серед іншого безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

Тому, як акцентувала ВП ВС, за наявності суспільного інтересу в поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, збереженні прибережної захисної смуги Ягорлицької затоки та регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» як об’єкта природно-заповідного фонду прокурор мав звернутися до суду.

Велика Палата ВС зазначила, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор має право звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Докладніше – http://surl.li/ijhmv.

Постанова ВП ВС від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109646083.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #природно_заповідний_фонд #право_оренди #спірна_земельна_ділянка #Кінбурнська_коса Відкрити / Коментувати