Верховний Суд

2021-02-11 14:33:10 ​​Отримані від продажу квартири гроші не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліменти

Заявник уважав, що державний виконавець при визначенні розміру аліментів необґрунтовано включив до його доходів кошти, отримані від продажу квартири, просив суд визнати неправомірним стягнення аліментів із цих коштів.

Місцевий суд задовольнив скаргу заявника, а апеляційний суд ухвалу районного суду скасував і в задоволенні скарги відмовив, пославшись, зокрема, на те, що розмір аліментів визначається від частки доходу, а не заробітку платника.

Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду й залишив у силі ухвалу суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки щодо застосування норм права.

Згідно з п. 172.1 ст. 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року, зокрема квартири, за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковуються. Умова щодо перебування майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане у спадок.

Отже, доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.

Тлумачення положень СК України, зокрема положень ст. 81, ч. 3 ст. 181, ч. 2 ст. 182, ст. 183 цього Кодексу, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, передусім акти сімейного законодавства, повинні відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб’єкт приватного права, безумовно, спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів за депозитами, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Натомість грошовий дохід, який є лише еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Тлумачення наведених вище норм права дає підстави для висновку, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Постанова Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94666367. Відкрити / Коментувати

2021-02-11 10:18:36 ​​Огляд судової практики Верховного Суду щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань, підготовленого за результатами зустрічі з представниками компаній-членів Американської торговельної палати в Україні – cutt.ly/9kO7FA6

Під час заходу Секретар судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Раїса Ханова зазначила, що окремі проблеми бізнесу є предметом тематичних оглядів. Зокрема, було поставлено питання щодо штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які не видаються покупцям.

Фахівці управління забезпечення роботи судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та правового управління (I) департаменту аналітичної та правової роботи апарату Верховного Суду ретельно вивчили та систематизували актуальні правові позиції щодо:

віднесення особи до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості;

блокування реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування;

застосування штрафних санкцій у частині процедури при порушенні граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Відкрити / Коментувати

2021-02-10 18:51:47 ​​КАС ВС визначився із відкриттям провадження у двох справах щодо застосування санкцій до телеканалів

9 лютого 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виніс ухвали у справах № 9901/22/21, № 9901/23/21 за позовами громадян, які оспорюють Указ Президента України від 2 лютого 2021 року № 43/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (згідно із додатком 2 до рішення РНБОУ застосовано персональні санкції щодо низки телеканалів).

Ухвалою у справі № 9901/22/21 позовну заяву громадянина залишено без руху і встановлено позивачеві десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків. Рішення мотивоване тим, що позивач не навів обґрунтування про порушення оскаржуваним Указом прав, свобод та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, позивач не конкретизував підстав для залучення РНБОУ, ТОВ «НОВИНИ 24 ГОДИНИ», ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «112-ТВ», ТОВ «Нові комунікації» до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою у справі № 9901/23/21 відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою громадянина про визнання протиправним і скасування Указу. Суд зазначив, що фактично зміст позовної заяви свідчить про те, що її подано в інтересах та на захист прав інших осіб – юридичних осіб, які, за твердженнями позивача, є власниками телеканалів.

Повідомляємо, що 8 лютого до суду надійшов ще один позов із подібними позовними вимогами (справа № 9901/26/21).

Відповідно до КАС України Верховний Суд має вирішити питання про відкриття провадження протягом п’яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви (ч. 8 ст.171 КАС України).

Детальніше з ухвалами суду можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua/. Відкрити / Коментувати

2021-02-10 15:52:14 ​​Допоки рішення суду не виконано, дії державного / приватного виконавця не можуть бути визнані правомірними – КЦС ВС

За скаргою заявника місцевий суд, із рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав неправомірною постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу та скасував її, водночас відмовив у задоволенні вимоги про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.

Суд першої інстанції вказав, що заявник не зазначив, яка саме бездіяльність є неправомірною та про усунення яких порушень йде мова у скарзі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з цим висновком не погодився й визнав бездіяльність державного виконавця неправомірною з огляду на таке.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, регламентовано у ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 цієї статті за такими рішеннями виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 вказаного Закону (10 робочих днів після відкриття виконавчого провадження), перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ч. 4 цієї статті виконавець під час виконання такого рішення доводить до відома боржника резолютивну частину рішення, про що складає відповідний акт, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов’язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Оскільки боржник самостійно не виконував рішень суду, а державний виконавець не вчиняв усіх необхідних виконавчих дій протягом двох років (до повернення виконавчого документа), суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій не допущено порушень, викладених у частинах 1, 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на положення ст. 129-1 Конституції України щодо обов’язковості судових рішень. ВС також послався на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Оскільки примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов’язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв із порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого листа.

Постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94489872. Відкрити / Коментувати

2021-02-10 11:21:36 ​​Згода на вихід учасника ТОВ з часткою у статутному капіталі товариства 50% або більше, є правом, а не обов’язком учасників ТОВ

Учасниця ТОВ, яка володіє часткою у розмірі 50 % статутного капіталу, звернулася до господарського суду з позовом до іншої учасниці ТОВ, яка володіє такою ж часткою у статутному капіталі, та до ТОВ. Позивачка просила зобов’язати ТОВ провести державну реєстрацію змін у статуті ТОВ у зв’язку із її виходом зі складу учасників ТОВ на підставі заяви про вихід, а також зобов’язати виключити її зі складу учасників ТОВ та провести державну реєстрацію змін до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі № 910/13957/19, колегія суддів КГС ВС акцентувала на такому.

З аналізу частин 2–5 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» вбачається, що у випадку, якщо частка у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, учасник може вийти з товариства лише за згодою інших учасників. Зокрема, для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу у випадку виходу одного з учасників товариства, якому належить 50 і більше відсотків, іншим учасникам необхідно надати згоду на вихід, справжність підписів на якій повинна засвідчуватися нотаріально.

За таких обставин немає підстав для задоволення позову про зобов’язання ТОВ провести державну реєстрацію змін у статуті ТОВ у зв’язку із виходом позивачки зі складу учасників товариства на підставі заяви про вихід учасника, оскільки немає згоди іншого учасника, а надання такої згоди є правом, а не обов’язком учасника товариства.

Виключення учасника можливе за умови дотримання таких вимог: 1) наявність визначених законом підстав (прострочення внесення вкладу, неподання заяви про вступ до товариства спадкоємцями чи правонаступниками); 2) прийняття рішення про виключення здійснюється лише вищим органом товариства – загальними зборами учасників (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

З огляду на те, що законом передбачені вимоги та підстави для виключення учасника зі складу товариства, а також те, що прийняття такого рішення є виключною компетенцією загальних зборів, учасник товариства не має права вимагати в судовому порядку зобов’язати товариство виключити його зі складу учасників та провести державну реєстрацію змін до відомостей у ЄДРЮОФОПГФ.

Із текстом постанови КГС ВС у справі № 910/13957/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93329963. Відкрити / Коментувати

2021-02-10 10:05:38 ​​Річний огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду: cutt.ly/IkTlFgP

В огляді зібрано найважливіші правові позиції ККС ВС за 2020 рік, які для зручності користування систематизовано за назвами розділів Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України. Відкрити / Коментувати

2021-02-09 15:13:53 ​​Постанова ККС ВС щодо крадіжки майна з кімнати, до якої в орендаря не було доступу

Викрадення майна вважається вчиненим із проникненням у житло, якщо особа, яка орендувала одну кімнату у двокімнатній квартирі, таємно заволоділа чужим майном з іншої кімнати, що була зачинена власником, та доступу до якої вона не мала відповідно до умов договору оренди.

Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який залишив без задоволення касаційну скаргу захисника засудженого на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Відповідно до вироку чоловік визнаний винуватим та засуджений за те, що шляхом обману, під приводом здійснення дзвінка, не маючи наміру телефонувати, із корисливих мотивів заволодів мобільним телефоном потерпілого (ч. 2 ст. 190 КК України). Крім того, коли він винаймав одну із кімнат у квартирі, у нього виник умисел на заволодіння майном, яке зберігалося в зачиненій кімнаті та до якої він не мав доступу. Реалізуючи свій злочинний умисел, чоловік, підібравши ключа, проник у кімнату, яка була зачинена власницею квартири, та викрав майно на суму понад 20 тис. грн (ч. 3 ст. 185 КК України).

У касаційній скарзі захисник зазначив, зокрема, про те, що кваліфікація дій особи за ч. 3 ст. 185 КК України є помилковою та неправильною, оскільки немає такої кваліфікуючої ознаки крадіжки, як «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище або що завдало значної шкоди потерпілому», з огляду на те, що засуджений винаймав житло та факт обмеження доступу нічим не підтверджується.

Як зазначено в постанові ККС ВС, ці доводи захисника є необґрунтованими, зважаючи на таке. Судами було встановлено, що потерпіла під час судового засідання зазначила про те, що чоловік орендував одну кімнату в двокімнатній квартирі, до іншої кімнати, зачиненої на ключ, доступ у нього був обмежений, і це обумовлювалося під час укладення договору оренди. Крім того, потерпіла не повідомила орендареві, де сховала ключ від зачиненої кімнати.

Детальніше з текстом постанови ККС ВС у справі № 607/24977/19 (провадження № 51-4617км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93081686. Відкрити / Коментувати

2021-02-09 11:08:31 ​​У справі за позовом до суб’єкта господарювання, який перебуває у процедурі розпорядження майном, суд має залучати розпорядника майна

Господарський суд Хмельницької області ухвалою у справі № 924/881/16 (924/811/20), залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, частково задовольнив заяву ФОП ОСОБА1, наклав арешт на відсів дроблення вивержених гірських порід фракції 0-5 вагою 15 369,94 тонн за договірною вартістю 768 497 грн, що знаходиться на території ПАТ «Полонський гірничий комбінат», яке перебуває в процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном боржника.

За результатами касаційного перегляду цих судових рішень КГС ВС залишив їх без змін.

Погодившись із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вжиття у цій справі заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначений відсів, що є предметом спору, Верховний Суд звернув увагу на таке.

Відповідач у цій справі – ПАТ «Полонський гірничий комбінат» перебуває у процедурі розпорядження майном (справа про банкрутство № 924/881/16).

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Розпорядник майна – арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном (ст. 1, ч. 1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства). До обов’язків розпорядника майна, визначених ч. 3 ст. 44 цього Кодексу, належить, зокрема, вжиття заходів для захисту майна боржника, аналізу фінансово-господарського стану, виявлення (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства тощо.

Тож суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі за позовом до підприємства-боржника, мав би залучити до участі в такій справі розпорядника майна, зважаючи на визначені законодавством про банкрутство його обов’язки щодо вжиття заходів для захисту майна боржника.

Апеляційний господарський суд, дослідивши надані йому розпорядником майна ПАТ «Полонський гірничий комбінат» докази, дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову ФОП ОСОБА1 шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться на території відповідача. При цьому, порушивши вимоги ч. 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не надав оцінки обставинам неможливості їх подання до суду першої інстанції особою, що не була залучена до участі у справі. Однак зазначене порушення норм процесуального права апеляційним господарським судом не вплинуло на обґрунтованість прийнятого по суті рішення про необхідність забезпечення позовних вимог.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 21 січня 2021 року у справі № 924/881/16 (924/811/20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94393847. Відкрити / Коментувати

2021-02-09 10:07:13 ​​Зведений дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду за 2020 рік: cutt.ly/pkWEl33

У дайджесті зібрано всі ключові правові позиції Великої Палати Верховного Суду за 2020 рік, систематизовані за видом судової юрисдикції та підставами розгляду Великою Палатою, а також окремі правові позиції, зокрема, щодо вимог, які не підлягають розгляду в судовому порядку.

Для зручності в користуванні дайджест містить лише короткий опис правових позицій із посиланням на ЄДРСР, що дає змогу швидко ознайомитися з найактуальнішою судовою практикою Великої Палати Верховного Суду. Відкрити / Коментувати

2021-02-08 12:13:06 Анонс засідань Верховного Суду на 08.02.2021 – 12.02.2021 року

У черговому відеоанонсі дивіться про те, які справи розглядатимуть Велика Палата ВС, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду та КАС ВС на цьому тижні.

Так, 9 лютого 2021 року на 14:00 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду призначив розгляд справи № 856/9/20-а за позовом райдержадміністрації до фізичної особи. Позивач просить примусово відчужити у державну власність із мотивів суспільної необхідності об’єкт нерухомого майна (земельну ділянку), що належить на праві приватної власності відповідачеві. Зазначена позовна вимога обґрунтована тим, що вилучення земельної ділянки відповідає суспільним потребам, оскільки на ній планується подальше розміщення і обслуговування об’єктів, пов’язаних із видобуванням первинних каолінів як корисних копалин загальнодержавного значення.

11 лютого о 14:30 КАС ВС продовжить розгляд справи № 806/1828/17 за позовом Державної аудиторської служби України до Товариства про стягнення коштів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ході ревізії фінансово-господарської діяльності Товариства позивач установив зайве отримання субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, а вказані кошти підлягають стягненню до Державного бюджету України.

10 лютого об 11:00 відбудеться засідання Великої Палати ВС у зразковій справі № 520/12609/19, у котрій позивач, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов’язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт у зоні відчуження, просить суд зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховувати та виплачувати належну йому пенсію в порядку, визначеному Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмежень, визнаних неконституційними, і в розмірі, встановленому Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(П)/2019.

Детальніше дивіться в нашому відеоанонсі - cutt.ly/7kn4zz0 Відкрити / Коментувати