Верховний Суд

2023-01-27 16:09:56 ​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики КЦС ВС за грудень 2022 року

До вашої уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за грудень 2022 року – https://bit.ly/3HAgwTj.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

у спорах, що виникають із житлових правовідносин, звернено увагу на те, що на військовослужбовців, звільнених із військової служби, а також членів їхніх сімей, які були забезпечені раніше постійним житлом відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не поширюються гарантії, передбачені ст. 125 ЖК України, щодо неможливості виселення їх зі службового житла без надання іншого жилого приміщення;

у спорах щодо недоговірних зобов’язань констатовано, що транспортний засіб, який не рухався (зберігався на автостоянці), але спричинив завдання шкоди внаслідок його загоряння через технічну несправність електричної чи паливної системи, слід кваліфікувати як джерело підвищеної небезпеки в розумінні ч. 1 ст. 1187 ЦК України;

у справах окремого провадження акцентовано, що встановлення факту, який має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії рф проти України можливе лише в судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв’язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією рф. Від встановлення зазначеного факту, який має індивідуальний характер, залежить виникнення та реалізація особистих і майнових прав заявника як члена сім’ї загиблого військовослужбовця, зокрема отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім’ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім’ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами;

у спорах, що стосуються питань процесуального права, зазначено, що зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно. Відкрити / Коментувати

2023-01-27 15:29:46 ​​Кримінальне провадження щодо виправданого експрацівника спецпідрозділу «Беркут» знову розглядатиме апеляційний суд – рішення ВС

Колишній працівник батальйону міліції особливого призначення «Беркут» обвинувачувався в тому, що у січні 2014 року разом з іншими правоохоронцями катував двох учасників акції протесту в Києві (ч. 2 ст. 127 КК України). Суд першої інстанції, рішення якого підтримав апеляційний суд, визнав працівника спецпідрозділу «Беркут» невинуватим у пред’явленому обвинуваченні та виправдав у зв’язку з недоведеністю, що саме він вчинив це кримінальне правопорушення.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив кримінальне провадження на новий апеляційний розгляд.

Повний текст постанови ККС ВС у справі № 755/6856/17 (провадження № 51-6199км19) буде оголошено 31 січня 2023 року о 12:30. Відкрити / Коментувати

2023-01-27 14:09:39 ​​КЦС ВС роз’яснив підстави та умови зменшення обов’язкової частки у спадщині

Спадкоємиця за заповітом – дочка спадкодавця, просила суд зменшити обов’язкову частку у спадщині його батьків удвічі. Зазначила, що спадкодавець мав першу групу інвалідності, але батьки за ним не доглядали, належним чином не виконували батьківських обов’язків, не підтримували його ані матеріально, ані морально.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, вказавши, що позовні вимоги не доведені.

КЦС ВС залишив без змін попередні судові рішення, зробивши такі правові висновки.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідачі протягом шестимісячного строку реалізували своє право на прийняття обов’язкової частки у спадщині після смерті сина.

Право на обов'язкову частку у спадщині врегульовано ст. 1241 ЦК України, в ч. 1 якої передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Право на обов'язкову частку – це суб'єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (ст. 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.

Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування, незалежно від волі спадкодавця, в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні спорів про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема, ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

Зменшення розміру обов'язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.

Отже, аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що, заявляючи вимоги про зменшення розміру обов’язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки у зв’язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

Відповідно до вимог ЦПК України позивачка не надала належних і достатніх доказів припинення спілкування чи наявності неприязних стосунків між спадкодавцем, який був забезпеченою людиною, та його батьками – пенсіонерами, особами похилого віку, або інших обставин, що мають істотне значення.

Тому колегія суддів вважала за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Постанова Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 757/40264/15-ц (провадження № 61-8214св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108553648.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #судова_практика #спадкові_спори #обовязкова_частка Відкрити / Коментувати

2023-01-25 18:32:50 ​​ВС розглянув кримінальне провадження щодо державної зради та сприяння діяльності терористичній організації

Донеччанка, яка здавала позиції українських бійців, була засуджена до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років із конфіскацією майна. Вирок про визнання її винуватою у державній зраді та сприянні діяльності терористичній організації (ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України) Верховний Суд залишив без змін.

Як установили суди, у 2017 році жителька Донецька з позивним «Багіра», діючи з метою підриву територіальної цілісності та обороноздатності України, разом з іншими особами створила мережу інформаторів. Агенти цієї мережі збирали дані щодо переміщення підрозділів і військової техніки Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів, задіяних у проведенні ООС/АТО на території Донеччини.

Зібрану інформацію «Багіра» передавала представникам спецслужб рф та незаконним збройним формуванням так званої «ДНР» для проведення артилерійських обстрілів позицій українських бійців на території Донецької області.

Повний текст постанови ККС ВС у справі № 225/1957/21 (провадження № 51-2566км21) буде оголошено 30 січня 2023 року о 14:00.

Ознайомитися з постановою можна буде в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua. Відкрити / Коментувати

2023-01-24 15:49:27 ​​КЦС ВС вказав на окремі аспекти застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) у земельному спорі

Суд першої інстанції витребував на користь позивачки від міської ради земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, оскільки позивачка є власником цієї ділянки згідно з Державним актом на право власності на землю, відповідне право не припинено у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд скасував попереднє рішення, відмовив у задоволенні позову. Судове рішення мотивоване тим, що у 2004 році позивачка відмовилася від права власності на спірну земельну ділянку, взамін їй надано іншу ділянку із земель фермерського господарства в розмірі земельного паю. Оскільки позивачка безоплатно отримала у власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то її вимоги стосовно первісної ділянки, від якої вона відмовилась, свідчать про недобросовісну поведінку.

Верховний Суд у складі Другої палати Касаційного цивільного суду змінив постанову апеляційного суду, виклав мотивувальну частину в іншій редакції, зробивши такі правові висновки.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі – «non concedit venire contra factum proprium» («ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці»). В основі доктрини venire contra factum proprium – принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має суб’єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов’язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме її попередній поведінці і має призводити до припинення зазначеного права.

Суд апеляційної інстанції вказав, що поведінка позивачки є недобросовісною, її добровільна відмова від права власності на спірну земельну ділянку надала учасникам справи підстави вважати цю земельну ділянку вільною та приймати відповідні рішення щодо неї, зокрема передати її в комунальну власність сільської ради, включити до новосформованої земельної ділянки з подальшою передачею в оренду. У результаті поведінки позивачки (відмови) на цей час спірної земельної ділянки не існує.

Однак апеляційний суд не врахував, що якщо особа, яка має суб’єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов’язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме її попередній поведінці і має призводити до припинення зазначеного права.

Позивачка, яка мала право власності, висловила як прямо (у заяві в січні 2004 року про відмову від права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), так і своєю поведінкою (у 2012 році вона отримала у власність земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що не буде реалізовувати своє право власності. Тому поведінка позивачки суперечить добросовісності, оскільки не відповідає попереднім заявам та поведінці сторони, а інші суб’єкти розумно покладалася на них.

Постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107984722.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #судова_практика #земельні_спори #заборона_суперечливої_поведінки #venire_contra_factum_proprium Відкрити / Коментувати

2023-01-23 14:04:25 ​​Правова позиція КГС ВС щодо здійснення провадження у справах про банкрутство, пов’язаних з іноземною процедурою банкрутства

Керуючий іноземною процедурою банкрутства АТ «CGM Czech a.s.» магістр Еміль Фішер звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою, в якій просив визнати в Україні іноземну процедуру банкрутства та керуючого іноземною процедурою банкрутства товариства, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном.

Підставою для звернення до суду з відповідною заявою слугували відкрите Крайовим судом у місті Градец Кралове (Чеська Республіка) провадження у справі про банкрутство товариства, яке створене та здійснює діяльність за законодавством Чеської Республіки, набуття ним у 2019 році права власності на майно в Україні й необхідність реалізації на території України належного йому майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, визнано в Україні іноземну процедуру банкрутства зазначеного товариства та керуючого іноземною процедурою банкрутства товариства магістра Еміля Фішера, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду скасував постанову апеляційного суду в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції щодо введення процедури розпорядження майном, а справу в цій частині направив на новий апеляційний розгляд.

Погодившись із судами попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви керуючого іноземною процедурою банкрутства «CGM Czech a.s.» магістра Еміля Фішера в частині визнання іноземної процедури банкрутства та керуючого іноземною процедурою банкрутства в Україні, введення мораторію, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд передчасно погодився з місцевим господарським судом про можливість уведення в цій справі процедури розпорядження майном боржника.

Обмежившись посиланням на інформацію про наявність відкритої щодо «CGM Czech a.s.» процедури банкрутства, апеляційний суд не встановив стадії, на якій перебуває зазначена процедура в Чеській Республіці на момент задоволення заяви магістра Еміля Фішера, статусу іноземної процедури банкрутства відповідно до положень КУзПБ, не з’ясував, чи передбачені за законодавством Чеської Республіки процедури, подібні / тотожні процедурам, регламентованим законодавством України, та не здійснив їх порівняння з метою встановлення відповідності процедур, уже введених у Чеській Республіці, процедурі, необхідній для введення на території України, а також не визначив наявності / відсутності можливості щодо здійснення повноважень магістра Еміля Фішера в судах України поза межами відкриття додаткової процедури банкрутства поряд з уже наявним провадженням у суді Чеської Республіки.

Відсутність чітко встановлених обставин щодо стадії, на якій перебуває провадження у справі про банкрутство, була однією з підстав направлення справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Проте, порушивши положення ст. 316 ГПК України, апеляційний суд не встановив, на якій стадії перебуває провадження у справі про банкрутство, та, відповідно, не надав оцінки введеній судом першої інстанції процедурі розпорядження майном юридичної особи – «CGM Czech a.s.».

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 8 листопада 2022 року у справі № 910/5107/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107531932.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#ВС #КГС_ВС #практика_ВС #правова_позиція_КГС #судова_практика #банкрутство #іноземна_процедура_банкрутства #процедура_банкрутства #арбітражний_керуючий Відкрити / Коментувати

2023-01-23 10:03:33 ​​КАС ВС висловив правову позицію, що рішення Апеляційної палати ВАКС не підлягають оскарженню в касаційному порядку

Адвокат, діючи в інтересах кількох осіб, звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зі скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, якою відмовлено у відкритті провадження за його (адвоката) апеляційною скаргою.

Ця апеляційна скарга була подана на рішення Вищого антикорупційного суду, згідно з яким до товариств з обмеженою відповідальністю «Танталіт», «Дом Лесника» і трьох фізичних осіб застосовано санкції, передбачені п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», а саме стягнуто в дохід держави активи (рухоме, нерухоме майно, кошти).

Адвокат оскаржила це рішення в інтересах своїх клієнтів – осіб, які не брали участі в справі, але, на їхнє переконання, суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.

Апеляційна палата ВАКС мотивувала своє рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою тим, що ці особи відповідно до ч. 8 ст. 283-1 КАС України не мають права на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на те, що постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку (абз. 7 ч. 8 ст. 283-1 КАС України). Суд також висловив правову позицію, що положеннями ст. 283-1 КАС України не передбачено можливості оскарження ухвал Апеляційної палати ВАКС в касаційному порядку.

Водночас колегія суддів вважає, що АП ВАКС обґрунтовано відмовила у відкритті апеляційного провадження в цій справі з огляду на таке.

У ч. 1 ст. 293 КАС України вказано, що особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Разом з тим у справах про застосування санкцій передбачені особливості провадження, які регулюються іншими приписами, а саме ст. 283-1 КАС України. У ній визначено і коло осіб, на яких вона поширюється. Тому при вирішенні питання про наявність права на апеляційне оскарження застосуванню підлягає ч. 8 цієї статті, у якій встановлено, що апеляційна скарга на рішення ВАКС може бути подана саме стороною до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п’яти днів з дня його проголошення. А сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 46 КАС України).

Оскільки заявники та їхній адвокат не були стороною в адміністративній справі № 991/5572/22, вони, відповідно до вказаних положень, не мають права на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Ухвала Верховного Суду від 5 січня 2023 року у справі № 991/5572/22 (адміністративне провадження № К/990/36242/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108273593.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КАС_ВС #судова_практика #національна_безпека #танталіт #Дом_лесника #Вищий_антикорупційний_суд Відкрити / Коментувати

2023-01-20 11:10:28 Друзі, долучайтеся до перегляду міжнародної конференції «Імплементація принципу верховенства права: роль Верховного Суду в сучасних умовах»:


Відкрити / Коментувати

2023-01-18 14:02:39 ​​Визначення розміру відшкодування втраченого потерпілим заробітку має здійснюватися з дати ДТП та отримання позивачем травми, з урахуванням встановленого ступеня втрати професійної працездатності

Потерпілий звернувся до суду з позовом до ДП «Житомирський облавтодор» про стягнення заробітку, втраченого внаслідок каліцтва. Позов обґрунтований тим, що 2 серпня 2013 року в дорожньо-транспортній пригоді позивачеві завдано тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості з вини працівника відповідача. Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов і стягнули з відповідача на користь потерпілої в ДТП особи 129 718,13 грн заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності.

Суди виходили з того, що сам собою факт встановлення групи інвалідності не пов’язаний із втратою працездатності, оскільки особа може бути при цьому працездатною повністю або частково. Стійкі наслідки ДТП можуть формуватися протягом тривалого часу. Лише 26 листопада 2019 року вперше було визначено ступінь втрати професійної працездатності потерпілим, що становить 45 %. Отже, саме з 26 листопада 2019 року позивач набув право на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, з урахуванням втрати ступеня професійної працездатності.

Не погоджуючись із цими рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Верховного Суду. КГС ВС передав справу на розгляд Великої Палати ВС. ВП ВС визначила момент виникнення в потерпілого права на відшкодування втраченого ним заробітку (доходу) на підставі статей 1195, 1197 ЦК України.

Як установила ВП ВС, позивачеві тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості заподіяні внаслідок ДТП. Згодом це призвело до встановлення йому МСЕК інвалідності (тобто констатовано наявність стійкого розладу здоров’я) та визначення ступеня втрати професійної працездатності. Це свідчить, що заподіяні позивачеві тілесні ушкодження мали стійкий невідновний характер.

Положення ч. 1 ст. 1195 ЦК України пов’язують обов’язок здійснити відшкодування саме із фактом втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, не встановлюючи при цьому часових меж стосовно початку обчислення розміру такого відшкодування. Отже, момент, із яким пов’язується виникнення в позивача права на відшкодування, – це момент заподіяння шкоди. Оскільки між заподіянням шкоди та ДТП встановлено прямий причинно-наслідковий зв’язок, то момент ДТП є одночасно і моментом набуття позивачем права на відшкодування шкоди.

У ч. 1 ст. 1197 ЦК України, зокрема, встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності – загальної працездатності. Таким чином, для обрахунку суми відшкодування необхідно встановити ступінь втрати потерпілим професійної працездатності.

Водночас у ст. 1197 ЦК України зазначено, що розмір втраченого заробітку (доходу) визначається саме з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності. Тобто закон не пов’язує виникнення відповідного права на відшкодування з моментом встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Це свідчить про те, що встановлення ступеня втрати професійної працездатності особи має значення для визначення розміру втраченого нею заробітку і не може бути визначальним фактом, від якого залежить відновлення порушеного права позивача. Визначальним є заподіяння шкоди в результаті ДТП 2 серпня 2013 року.

Детальніше – https://cutt.ly/i27UQrf.

Постанова ВП ВС від 5 жовтня 2022 року у справі № 906/1318/19 (295/16026/18) (провадження № 12-68гс21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107510193.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #відступ #ДТП #втрата_працездатності #стягнення_відшкодування Відкрити / Коментувати

2023-01-18 10:10:40 ​​Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики КАС ВС за грудень 2022 року

Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому представлено рішення, внесені до ЄДРСР, за грудень 2022 року – https://bit.ly/3weotr4.

Огляд містить низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду адміністративних справ.

Так, у справах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів наведено правові позиції, зокрема, про:

розмежування «постійного» та «непостійного» представництва нерезидента;

застосування правил амортизації в податковому обліку;

повноваження контролюючого органу на проведення документальних планових перевірок платників податків;

процедуру проведення спеціального розслідування.

У справах щодо захисту соціальних прав акцентовано на правових позиціях, серед іншого, стосовно:

права лікаря, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа – підприємець, на видачу листка непрацездатності для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності;

права особи на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок отримання інвалідності, встановленої поза межами визначеного законодавством тримісячного терміну;

неможливості індексації одноразової грошової допомоги, виплаченої на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У справах щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян уміщено правові позиції колегій суддів, зокрема, про:

обов’язок Кабінету Міністрів України відповідно до вимог Закону України «Про транспорт» врегулювати відносини з відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян на підзаконному рівні шляхом ухвалення відповідного нормативного акта;

процедуру визначення вартості майна державним виконавцем;

порядок встановлення і зміни «зеленого» тарифу на електричну енергію. Відкрити / Коментувати