Верховний Суд

2023-02-20 14:06:35 ​​КАС ВС висловив позицію щодо невідповідності намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні

Обслуговуючий кооператив «Ексон Прем’єр Шулявська» оскаржив до суду рішення Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проєктування об’єкта будівництва багатофункціонального комплексу з благоустроєм і озелененням скверу на просп. Перемоги, 50-А в Шевченківському районі м. Києва.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін з огляду на таке.

На підставі аналізу положень статей 16, 17, 19 та 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» колегія суддів дійшла висновку, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема й детальний план території. Отже, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні під час ухвалення рішення про надання або відмову в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки уповноважений орган визначає з урахуванням містобудівної документації на місцевому рівні – генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено.

Невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Це означає, що запланований для будівництва об’єкт не відповідає затвердженим текстовим і графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Крім того, здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації, нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже порушує суспільні інтереси, які виражаються в забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту й іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні й забудові територій.

Суди встановили, що замовник запланував проєктування та будівництво висотної будівлі, питому вагу площ якої становлять офісні приміщення.

Водночас Детальним планом території визначено, що спірна земельна ділянка розміщена у сквері «Слава танкістам», являє собою газон і віднесена до території підприємств торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення.

Колегія суддів також врахувала, що поняття «багатофункціональний комплекс» має широке тлумачення і охоплює поєднання декількох функцій, однак Детальним планом території визначено конкретну функцію – територія підприємств торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення. Натомість розміщення багатофункціональної будівлі, переважне призначення якої – офісні приміщення, суперечить містобудівній документації на місцевому рівні та не обумовлене містобудівними вимогами.

Детальніше – https://cutt.ly/m30lp32.

Постанова ВС від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20 (адміністративне провадження № К/990/26901/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108487925.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #КАС_ВС #правова_позиція #будівництво #містобудівні_умови Відкрити / Коментувати

2023-02-20 11:20:46 ​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики ККС ВС за 2022 рік

Пропонуємо вам ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за 2022 рік – https://bit.ly/3xz9kku.

В огляді зібрано найважливіші правові позиції ККС ВС, які для зручності користування систематизовано за назвами розділів Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.

Огляд може стати в пригоді всім представникам юридичних професій. Відкрити / Коментувати

2023-02-17 13:38:55 ​​Верховний Суд опублікував огляд правових позицій КЦС ВС за 2022 рік

До вашої уваги – огляд найважливіших правових позицій Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за 2022 рік, які для зручності користування систематизовано за різними категоріями справ – https://bit.ly/41egh8u .

Видання містить лише короткий огляд правових позицій із посиланням на ЄДРСР для ознайомлення та може стати в пригоді всім представникам юридичних професій. Відкрити / Коментувати

2023-02-17 11:17:14 ​​Заочне рішення суду може бути переглянуте лише за заявою відповідача, а не третьої особи – КЦС ВС

Заочним рішенням районного суду було частково задоволено позов банку про звернення стягнення на предмет іпотеки. Надалі суд залишив без задоволення заяву відповідачки про перегляд заочного рішення. Після цього відповідну заяву подала третя особа, і районний суд скасував заочне рішення, розглянув справу за правилами загального позовного провадження та ухвалив протилежне рішення, а саме відмовив банку в задоволенні позову.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову без змін.

Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження за заявою третьої особи про перегляд заочного рішення, зробивши такі правові висновки.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто персоніфікованим суб’єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Оскільки заявник є третьою особою, то він має право оскаржувати заочне рішення суду в загальному порядку.

Суд першої інстанції не взяв це до уваги та передчасно відкрив провадження за заявою третьої особи про перегляд заочного рішення. Апеляційний суд на вказане порушення норм процесуального права уваги не звернув, хоча відповідні доводи скарги були.

Банк у касаційній скарзі, крім іншого, послався на те, що ухвала суду першої інстанції про розгляд заяви третьої особи про перегляд заочного рішення є незаконною.

Отже, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що відповідні ухвали й рішення районного суду та постанову апеляційного суду ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Постанова Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 179/1354/13-ц (провадження № 61-21132св21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108959778.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #судова_практика #оскарження_заочного_рішення #заочне_рішення Відкрити / Коментувати

2023-02-16 13:58:23 ​​ВП ВС відступила від висновку ОП ККС ВС щодо застосування положень про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності чи покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення.

Закінчення загальних строків, установлених ч. 2 цієї статті (п’ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п’ять років – проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу захисника на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду. Відповідно до цих судових рішень особу засуджено за ст. 195, ч. 1 ст. 350 КК України до покарання за сукупністю злочинів у виді арешту на строк шість місяців.

Касаційний кримінальний суд у складі ВС передав це кримінальне провадження на розгляд ВП ВС для вирішення виключної правової проблеми. Зокрема, колегія суддів ККС ВС не погодилася з викладеним у постанові об’єднаної палати ККС ВС від 5 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19 (провадження № 51-5464кмо20) тлумаченням змісту ч. 2 ст. 49 КК України.

Розглядаючи кримінальне провадження як суд касаційної інстанції, ВП ВС з’ясувала, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам ст. 2 КПК України формально здійснив провадження, порушивши право засудженого на об’єктивний та неупереджений перегляд справи щодо нього в порядку апеляційної процедури.

Вирішуючи питання, що становить виключну правову проблему, ВП ВС керувалася таким.

Друге речення ч. 2 ст. 49 КК України не містить прямої вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватися після відновлення їх перебігу. Недостатня визначеність формулювання ч. 2 ст. 49 КК України зумовлює суперечливе розуміння змісту правової норми і викликає питання – як саме розглядати наведені в третьому реченні загальні строки: 1) як такі, що беззастережно застосовуються замість передбачених у ч. 1 ст. 49 КК України диференційованих строків у всіх випадках ухилення особи від досудового розслідування або суду й наступного з’явлення її із зізнанням чи затримання; 2) як альтернативні, тобто такі, що не виключають застосування диференційованих строків і замінюють їх лише в окремих випадках.

Наведені два можливі підходи до співвідношення диференційованих та загальних строків давності зумовлюють два варіанти конкретизації кримінально-правового змісту ч. 2 ст. 49 КК України.

У першому варіанті терміни, передбачені ч. 1 цієї статті, безумовно нівелюються в разі ухилення підозрюваного, обвинуваченого від суду або розслідування, і така особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності виключно після спливу п’яти років із дня вчинення кримінального проступку й п’ятнадцяти років – злочину. Другий варіант передбачає пріоритетність вибору того різновиду строків, який є сприятливішим для особи під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності.

В основу правової позиції, сформульованої ОП ККС ВС в постанові від 5 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, покладено тлумачення змісту ч. 2 ст. 49 КК України за першим варіантом. ВП ВС зауважила, що такий підхід не відповідає точному змісту кримінально-правової норми та дійсній волі законодавця, і відступила від правового висновку.

Детальніше – https://cutt.ly/T3F0dNh.

Постанова ВП ВС від 2 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108960086.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #відступ #кримінальне_провадження #ОП_ККС_ВС #ст_49_КК #звільнення_від_відповідальності #строки_давності Відкрити / Коментувати

2023-02-16 10:00:42 ​​КГС ВС: сприйняття торговельних марок пересічним споживачем відіграє вирішальну роль у їх порівнянні

9 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/5028/21 за позовом компанії до заводу та ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) про визнання недійсним рішення про реєстрацію торговельної марки «MIRONOFF» і припинення порушення прав інтелектуальної власності позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заявлене до реєстрації позначення «MIRONOFF» не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки є схожим із торговельними марками позивача та знаком «Nemiroff», визнаним добре відомим в Україні щодо позивача, а реєстрація і подальше використання спірного позначення призведе до порушення прав інтелектуальної власності позивача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову й ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, керувався, зокрема, тим, що компанія не скористалася правом на подання заперечень проти заявки заводу з підстав невідповідності спірного позначення умовам надання правової охорони, у зв’язку із чим вона не має права на оскарження рішення Укрпатенту з огляду на норми Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Верховний Суд скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, зокрема, зазначив таке. Право на оскарження позивачем спірного рішення Укрпатенту в судовому порядку не може ставитися в залежність від того, чи скористався позивач своїм правом на подання заперечень проти заявки заводу станом на момент її розгляду Національним органом інтелектуальної власності з підстав невідповідності, на думку позивача, позначення «MIRONOFF» умовам надання правової охорони, оскільки рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації торговельної марки ухвалюють за результатом кваліфікаційної експертизи, протягом якої перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, а не залежно від наявності чи відсутності заперечень проти заявки зацікавлених осіб.

Беручи до уваги те, що сприйняття торговельних марок пересічним споживачем відіграє вирішальну роль у їх порівнянні й оцінюванні, та характер спірних правовідносин, з урахуванням якого оцінка експертних висновків відповідно до ст. 104 ГПК України здійснюється з погляду пересічного споживача, місцевий господарський суд, надавши оцінку, у тому числі, висновкам експертних досліджень, врахувавши специфіку спірних правовідносин у сфері інтелектуальної власності, на відміну від суду апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що заявлене на реєстрацію позначення «MIRONOFF» не відповідає умовам надання правової охорони, визначеним Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», і, відповідно, про доведеність належними та допустимими доказами обставин порушення прав інтелектуальної власності позивача, у зв’язку із чим він має право вимагати припинення порушення його прав у судовому порядку.

Постанова КГС ВС від 9 лютого 2023 року у справі № 910/5028/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108927598.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#ВС #КГС_ВС #практика_ВС #судова_практика #правова_позиція #інтелектуальна_власність #знак_Nemiroff #знак_MIRONOFF #Укрпатент Відкрити / Коментувати

2023-02-15 17:23:58 ​​ВП ВС підтвердила законність закриття провадження у справі за позовом акціонера до «Приватбанку», а також інших органів про придбання 100 % акцій банку за 1 гривню

Велика Палата Верховного Суду підтвердила законність закриття провадження у справі за позовом акціонера неплатоспроможного банку про недійсність правочинів щодо купівлі-продажу акцій.

Дубілет О. В. звернувся з позовом до АТ КБ «Приватбанк», Міністерства фінансів України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третіх осіб на стороні відповідачів Національного банку України й Кабінету Міністрів України про визнання договорів недійсними. Предметом цього позову є вимога про визнання недійсними договору про придбання акцій від 20 грудня 2016 року та договору купівлі-продажу акцій від 21 грудня 2016 року, за яким Держава Україна в особі Міністерства фінансів України придбала 100 % акцій AT КБ «Приватбанк» за 1 гривню.

Господарський суд міста Києва провадження у справі закрив з огляду на те, що спосіб захисту, обраний позивачем, не відповідає визначеним законодавством способам захисту прав акціонерів неплатоспроможного банку. Північний апеляційний господарський суд скасував ухвалу про закриття провадження і направив справу для розгляду до суду першої інстанції. Не погоджуючись із висновками апеляційного суду, КМУ та АТ КБ «Приватбанк» звернулися з касаційними скаргами, у яких просили постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати ВС для вирішення виключної правової проблеми стосовно поширення дії Закону України від 13 травня 2020 року № 590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» на правовідносини в цій справі.

15 лютого 2023 року за результатами розгляду справи Велика Палата ВС касаційні скарги АТ КБ «Приватбанк» та КМУ задовольнила, постанову Північного апеляційного господарського суду скасувала й залишила в силі ухвалу Господарського суду міста Києва, якою провадження у справі закрито.

Із постановою ВП ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (провадження № 12-8гс22) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua. Відкрити / Коментувати

2023-02-13 13:10:18 ​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики КЦС ВС щодо оскарження рішень третейських судів та надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів

Ділимося черговим оглядом судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – https://bit.ly/3K5lhpS.

В огляді відображено важливі правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульовані під час розгляду справ щодо оскарження рішень третейських судів та надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів, зокрема такі:

наявність дійсного третейського застереження та обов’язковість звернення до третейського суду не є обмеженням права сторони на судовий захист, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 55 Конституції України, а є обраним сторонами за власним волевиявленням (добровільно) видом альтернативного захисту;

вимоги п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо обмеження компетенції третейських судів не поширюються на спори, що виникають з акцесорних договорів, навіть за умови, якщо такими договорами забезпечено виконання зобов’язання за споживчим договором. Таким чином, спір, який виникає за договором поруки, не є спором про захист прав споживачів і може бути підвідомчий третейському суду за наявності відповідного третейського застереження;

позивач, відповідач, третя особа у справі, розглянутій третейським судом, та особи, які не брали участі у справі, і третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, є різними суб'єктами у справах про оскарження рішень третейських судів. Ототожнення застосованого у ст. 454 ЦПК України і в ст. 51 Закону України «Про третейські суди» поняття «особа, яка не брала участі у справі» з особою, яка є стороною третейського розгляду, проте не була присутня під час третейського розгляду справи, є помилковим;

враховуючи те, що п. 1 ч. 5, ч. 7 ст. 454 ЦПК України, які визнані Конституційним Судом України неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами, до спливу зазначеного періоду вказана норма підлягає застосуванню, але з урахуванням того, що 90-денний строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду, передбачений п. 1 ч. 5 ст. 454 ЦПК України, не є преклюзивним (присічним), оскільки ЦПК України не містить заборони на поновлення цього строку за заявою учасника справи у разі визнання судом причин його пропуску поважними;

справи про оскарження рішення третейського суду або про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, ухваленого у спорі щодо правочину, укладеного з фізичною особою – поручителем для виконання основного зобов’язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, підлягають вирішенню судом господарської юрисдикції;

оскарження в апеляційному порядку ухвали про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду нормами чинного ЦПК України не передбачено. У разі подання такої скарги суд має відмовити у відкритті апеляційного провадження (п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України). У випадку відкриття провадження щодо ухвали суду першої інстанції, що не підлягає апеляційному оскарженню, вказане провадження підлягає закриттю;

можливість вжиття державним судом забезпечувальних заходів у справах, що розглядаються третейським судом, передбачена виключно ч. 3 ст. 149 ЦПК України. При цьому можливість здійснення таких заходів у порядку господарського судочинства законодавством не передбачена. Відкрити / Коментувати

2023-02-10 13:22:44 ​​Верховний Суд опублікував огляд ключових правових позицій ВС у вирішенні корпоративних спорів та спорів щодо цінних паперів у 2022 році

Пропонуємо до вашої уваги огляд ключових правових позицій Верховного Суду у вирішенні корпоративних спорів та спорів щодо цінних паперів у 2022 році - https://bit.ly/40JpNQF.

Матеріал підготовлений управлінням забезпечення роботи секретаря та суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС.

В огляді наведено правові висновки, які містяться в постанові КГС ВС щодо можливості звернення стягнення на пакет акцій банку за боргами російської федерації, а також постанови ВП ВС, колегій суддів, палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, об’єднаної палати КГС ВС щодо:

кворуму загальних зборів ТОВ;

переважного права на придбання частки у статутному капіталі ТОВ у разі звернення стягнення на частку учасника товариства;

укладання договору дарування частки з метою уникнення відповідальності за своїми зобов’язаннями;

права на отримання компенсації за примусово вилучені акції;

стягнення збитків (упущеної вигоди), заподіяних юридичній особі її посадовою особою;

забезпечення позову у корпоративному спорі;

належного та ефективного способу захисту;

скасування державної реєстрації юридичної особи, створеної у процедурі злиття двох юридичних осіб з порушеннями закону, які неможливо усунути. Відкрити / Коментувати

2023-02-10 10:12:40 ​​КАС ВС відступив від попередніх висновків щодо погодження права на будівництво в межах історичних ареалів

Міністерство культури та інформаційної політики України винесло приписи, якими зобов’язало ТОВ «Рибалко-Компані» і ТОВ «ПБФ ГРУП» припинити проведення будівельних робіт з реконструкції будинку під багатоквартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями, підземним та наземним паркінгом, що розташований у межах історичного ареалу м. Києва на вул. Маршала Рибалка, 5-А. Орган влади мотивував своє рішення тим, що роботи виконуються без відповідних погоджень і дозволів.

Забудовники оскаржили ці приписи Мінкульту, просили визнати їх протиправними та скасувати.

Суди попередніх інстанцій адміністративний позов задовольнили. З огляду на відсутність належним чином затверджених Мінкультури меж історичного ареалу м. Києва, меж та режимів використання зон охорони у м. Києві вони вважали, що, відповідно, немає підстав для отримання дозволу від цього органу на проведення будівельних робіт на вказаних територіях. Для вирішення цієї справи суди взяли до уваги аналогічну правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 826/5755/17, у якій спірні правовідносини є подібними, а обставини, за яких ці правовідносини виникли, – релевантними.

ВС у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС вирішив відступити від правової позиції у справі № 826/5755/17.

Колегія дослідила, що для захисту традиційного характеру середовища населених місць України постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 затверджено Список історичних населених міст України (міста і селища міського типу), до якого внесено й м. Київ.

На виконання цієї постанови Київрада рішенням від 28 березня 2002 року № 370/1804 затвердила Генплан міста Києва на період до 2020 року, в складі якого закріплений історико-містобудівний опорний план, де визначено межі історичного ареалу столиці.

Водночас Київрада не виконала вимоги абз. 3 ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо затвердження Мінкультури меж і режимів використання історичного ареалу міста з об’єктивних причин, оскільки постанова КМУ від 13 березня 2002 року № 318, якою затверджувався Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, набрала чинності вже після затвердження Генплану м. Києва, а саме була оприлюднена в «Офіційному віснику України» 5 квітня 2002 року та в «Урядовому кур’єрі» 30 квітня 2002 року. Крім того, постановою не вимагалося подання на погодження відповідним органам виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини вже існуючих і визначених науково-проєктною документацією меж історичних ареалів, як і не встановлювалось строку для здійснення таких дій.

Зважаючи на викладене, судова палата дійшла висновку, що зони охорони і межі історичного ареалу, визначені в Генплані м. Києва, слід визнавати затвердженими і вони мають враховуватися суб’єктами господарювання для містобудівної діяльності. Будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (відповідно до імперативних вимог п. 17 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

В межах справи, що розглядається, суди встановили, що забудовник мав отримати дозвіл Мінкультури на виконання робіт в історичній зоні, тому оскаржуваний припис Міністерства є законним.

Отже, Суд у задоволенні вимог позивачів відмовив.

Детальніше за посиланням - https://cutt.ly/C3kCid7 .

Постанова ВС від 31 січня 2023 року у справі № 640/8728/21 - https://cutt.ly/i3kCmMU .

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС - https://cutt.ly/k3kCGG0 .

#Верховний_Суд #КАС_ВС #захист_культурної_спадщини Відкрити / Коментувати