Верховний Суд

2023-02-09 14:01:18 ​​Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики ККС ВС за грудень 2022 року

Пропонуємо вам ознайомитися з оглядом судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, у якому відображено низку важливих правових позицій та висновків із кримінального і кримінального процесуального права, за грудень 2022 року – https://bit.ly/3DVGa2R .

Огляд містить актуальні висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.

Зокрема, у сфері кримінального права ККС ВС:

– визначив поняття підривної діяльності проти України, яке міститься у ст. 111 КК України, та визнав суддю Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, яка здійснювала «правосуддя» на окупованій території України від імені рф, такою, що порушила вимоги ст. 65 Конституції України, присягу судді й надавала допомогу рф у проведенні підривної діяльності проти України, вчинивши тим самим державну зраду;

– встановив, що суміжні склади кримінальних правопорушень, передбачені статтями 407 і 408 КК України (самовільне залишення військової служби або місця служби та дезертирство) розмежовуються, у тому числі, за ознаками суб’єктивної сторони, визначив обов’язкову ознаку дезертирства й мотивував, що фактичний строк відсутності військовослужбовця в місці служби має значення виключно для призначення покарання.

У сфері кримінального процесуального права, серед іншого, констатовано, що:

– третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна; водночас наявність у такої особи обов’язкової реєстрації права власності на арештоване майно КПК України не вимагається;

– суд повинен закрити провадження в частині цивільного позову потерпілого, який помер, оскільки право на відшкодування моральної шкоди за правонаступництвом не допускається.

Упродовж грудня 2022 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики. Відкрити / Коментувати

2023-02-08 10:56:40 ​​Щодо застосування окремих положень Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року

Сьогодні в Україні склалися умови, які спричинили значну міграцію населення, і постала необхідність у широкому застосуванні положень міжнародних договорів щодо вивезення дітей за кордон у практиці судів, а також адвокатами, фахівцями-практиками, які працюють у сфері міжнародного сімейного права.

Верховний Суд переклав українською мовою ч. VI Керівництва з належної практики застосування Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, присвячену одному з її найважливіших положень – підпункту «b» ч. 1 ст. 13 Конвенції. Керівництво підготовлене Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права та опубліковане на вебсайті www.hcch.net.

У ст. 12 Конвенції зазначено, що в разі незаконного вивезення дитини за кордон, якщо минуло не більше року з дати вивезення, суд або адміністративний орган держави, в якій перебуває дитина, видає розпорядження про негайне її повернення в країну звичайного проживання. Коли минуло більше року, дитина має бути повернута додому, якщо немає даних про те, що вона прижилася у новому середовищі.

Стаття 13 Конвенції встановлює винятки з цього правила. Зокрема, підпункт «b» ч. 1 цієї статті передбачає, що судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов'язаний видавати розпорядження про повернення дитини в разі доведення, що існує серйозна загроза заподіяння їй фізичної або психічної шкоди чи створення для неї нетерпимої обстановки в разі повернення.

У Керівництві також містяться посилання на інші положення Конвенції та міжнародні документи, які мають значення для застосування ст. 13. Зокрема, на Конвенцію про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року, яка доповнює та посилює Конвенцію 1980 року в різних важливих аспектах.

Нагадаємо, Верховний Суд зробив правові висновки щодо застосування положень Конвенції 1980 року та Конвенції 1996 року в їх взаємодії у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19 (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1320586/).

Переклад українською – https://cutt.ly/R3agRMg . Відкрити / Коментувати

2023-02-08 10:54:15 ​​КГС ВС відступив від висновків про визнання грошових вимог забезпеченого кредитора у вигляді пені, підтвердженої судом

Місцевий господарський суд ухвалою, яку апеляційний господарський суд залишив без змін, у межах справи про неплатоспроможність фізичної особи визнав грошові вимоги кредитора, що забезпечені переданою в іпотеку квартирою, і відхилив вимоги в частині пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС підтвердив правомірність рішень судів про відхилення вимог кредитора в частині пені й зауважив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання грошових вимог у частині 3 % річних та інфляційних втрат, у зв’язку з чим рішення судів попередніх інстанцій у цих частинах скасував і направив справу на новий розгляд.

При цьому судова палата КГС ВС сформулювала такі висновки.
Щодо визнання грошових вимог кредитора у вигляді підтвердженої судовим рішенням пені за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, забезпеченого іпотекою.

Підтверджені судовим рішенням грошові вимоги забезпеченого кредитора стосовно пені за зобов'язаннями боржника – фізичної особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про неплатоспроможність з урахуванням положень п. 5 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, які виникли з кредиту в іноземній валюті, не можуть бути визнані судом і підлягають відхиленню, оскільки реченням другим абз. 6 цього пункту визначено імперативну умову щодо неможливості включення штрафних санкцій та пені до грошових вимог забезпеченого кредитора, яка не містить будь-якого конфлікту та правового зв'язку, зокрема, з конституційними приписами щодо обов'язковості виконання судового рішення і не підлягає обмежувальному тлумаченню.

Тож судова палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 910/16926/19, від 11 травня 2021 року у справі № 927/844/20, від 2 червня 2022 року у справі № 926/2987-б/20 про те, що грошові вимоги забезпеченого кредитора в частині пені визнаються судом як такі, що стягнуті на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання відповідно до ст. 1291 Конституції України.

Щодо визнання 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за кредитом в іноземній валюті, стягнутих рішенням суду в гривнях.

Ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором не припиняє грошового зобов’язання боржника та не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов’язання, внаслідок чого у кредитора наявне передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на нарахування 3 % річних за весь час прострочення зобов’язання до моменту його фактичного виконання.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.

У разі порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Кредитор, який, користуючись наданим йому процесуальним правом, визначив заборгованість за валютним кредитом у пред’явленому ним позові в національній валюті – гривні, що була задоволена судом та стягнута з боржника в цій валюті, має право за ч. 2 ст. 625 ЦК України на нарахування 3 % річних та індексу інфляції на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним грошового зобов’язання.

Постанова КГС ВС від 8 грудня 2022 року у справі № 921/542/20 – https://reestr.court.gov.ua/Review/108603622.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#ВС #КГС_ВС #практика_ВС #правова_позиція_КГС #судова_практика #банкрутство #неплатоспроможність_фізична_особа #грошова_вимога_кредитор #арбітражний_керуючий Відкрити / Коментувати

2023-02-02 10:08:14 ​​Не кожне формальне порушення процедури прийняття акта робить його неправомірним – КАС ВС

Приватне підприємство «Конвалія-нерухомість» просило суд скасувати включення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України міської садиби купця Дмитрієва Й. М., розташованої на вул. Хорива, 2 у м. Києві, як пам’ятки архітектури місцевого значення.

Підприємство, відповідно до інвестиційного договору, укладеного ще 2010 року, відселило мешканців аварійного будинку за власний рахунок і викупило нежитлові приміщення для реалізації пізніше інвестиційного проєкту з реконструкції будинків під офісно-громадський комплекс із торговельними приміщеннями та підземним паркінгом. Але у 2015 році інвестор дізнався, що кілька будинків за цією адресою наказом Міністерства культури України від 15 жовтня 2014 року № 869 внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятки архітектури місцевого значення.

ПП «Конвалія-нерухомість» оскаржило зазначений наказ Мінкульту, і в 2015 році (у справі № 826/6932/15) його позовні вимоги суди задовольнили частково, визнавши протиправним і скасувавши пункт наказу, в якому йшлося про включення будинків до Державного реєстру. Проте станом на 2017 рік судове рішення не було виконане.

Позивач вчергове звернувся до суду із позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, Департаменту культури КМДА.

Суди першої і апеляційної інстанцій, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, визнали наказ Мінкульту протиправним і зазначили, що процедура занесення садиби до Реєстру була порушена: уповноважений орган охорони культурної спадщини рішення про занесення садиби міської до Переліку об'єктів культурної спадщини не приймав, а також немає даних, що підтверджують письмове повідомлення власника об'єкта про його внесення до цього Переліку і набуття ним відповідного правового статусу. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що архітектурний ансамбль втратив свої складові елементи, тому не може бути предметом охорони й має бути виключений із Реєстру.

ВС розглянув касаційні скарги на рішення судів попередніх інстанцій і вказав, що під час розгляду справи були допущені порушення. Щоб їх виправити, потрібно досліджувати докази, а ВС процесуально позбавлений такої можливості з огляду на вимоги ст. 341 КАС України, тому направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У контексті спірних правовідносин Суд надав низку висновків.
Саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб’єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.

Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення – це таке порушення суб’єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб’єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Детальніше – за посіланням https://bit.ly/3XV1opj.

Постанова ВС від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108541239.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КАС_ВС #Садиба_міська_купця_Дмитрієва #захист_кульутурної_спадщини Відкрити / Коментувати

2023-02-01 14:08:53 ​​Позов товариства до виконавця про стягнення безпідставно набутих коштів має розглядатися за правилами цивільного судочинства – ВП ВС

Спір між боржником у виконавчому провадженні та приватним виконавцем про стягнення безпідставно набутих коштів не є спором з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору й підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі за позовом публічного акціонерного товариства до приватного виконавця про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння цими коштами.

Місцевий суд загальної юрисдикції відмовив у відкритті провадження, мотивуючи тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Апеляційний суд скасував ухвалу місцевого суду й направив справу для продовження розгляду. Не погоджуючись із цим судовим рішенням, приватний виконавець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Касаційний цивільний суд у складі ВС передав справу на розгляд ВП ВС задля вирішення питання стосовно предметної юрисдикції розгляду спору.

ВП ВС констатувала, що, за змістом позовної заяви, предметом спору в цій справі є не оскарження дій / бездіяльності відповідача (приватного виконавця) як суб’єкта владних повноважень, а неправомірність та безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Велика Палата ВС виснувала, що фактично спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав. Окрім того, спір у цій справі не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічноправових відносин від порушень з боку приватного виконавця, що, відповідно, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки вимоги про оскарження дій приватного виконавця не є предметом розгляду в цій справі, ВП ВС погодилася з висновком апеляційного суду про те, що позов у цій справі не може бути віднесений до адміністративної юрисдикції як такий, що підлягає розгляду адміністративними судами на підставі ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і ч. 1 ст. 287 КАС України.

Однак предметом розгляду у справі не є заявлені на підставі ст. 339 ГПК України вимоги про оскарження дій приватного виконавця під час виконання судового рішення в господарській справі, тому спір сторін у цій справі не може бути віднесений до господарської юрисдикції лише на тій підставі, що судове рішення ухвалено за правилам ГПК України.

Оскільки в цій справі спірні правовідносини пов’язані з безпідставним, на думку позивача, неповерненням відповідачем (фізичною особою) йому грошових коштів, то спір не є публічно-правовим, а випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. При цьому з урахуванням відсутності між сторонами господарських правовідносин, як і спору про право, який виник з таких правовідносин, відсутності імперативних норм процесуального закону про зарахування такого виду спору до юрисдикції господарських судів, спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Тож з огляду на суб’єктний склад спору (участь фізичної особи – приватного виконавця), предмет позову (повернення безпідставно набутого майна) та характер спірних правовідносин (приватноправовий) ВП ВС встановила, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Детальніше – https://cutt.ly/o9K1eg2.

Постанова ВП ВС від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107651454.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #виконавче_провадження #юрисдикційне_питання Відкрити / Коментувати

2023-02-01 11:19:09 ​​Позиція КАС ВС щодо виплати допомоги за листком непрацездатності, виданим лікарем, що провадить медичну практику як ФОП

Товариство оскаржило до суду рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів та сплати штрафу. Таке рішення прийнято за результатами документальної перевірки, під час якої виявлено порушення дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України, а саме: нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності проведені за листком непрацездатності, виданим не у встановленому порядку (листок непрацездатності виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров’я незалежно від форми власності та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа – підприємець).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що застраховані особи мають право на отримання, у разі настання страхового випадку, матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши справу в касаційному порядку, вказав, що підставою для призначення комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Суд, проаналізувавши положення Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455, дійшов висновку, що листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він виданий лікарем, який наділений правом видачі листків непрацездатності (а саме: лікуючим лікарем закладу охорони здоров’я незалежно від форми власності або лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа – підприємець); містить усі необхідні реквізити (прізвище лікаря, який видав листок непрацездатності, підпис та печатку лікаря, печатку закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності» тощо).

Суди попередніх інстанцій встановили, що листки непрацездатності видані від імені фізичної особи – підприємця, основним видом діяльності якої є загальна медична практика, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. На цих листках містяться відтиски печатки та підписи останньої.

За умовами Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між Національною службою здоров’я України та фізичною особою – підприємцем, останній зобов’язується надавати за договором відповідно до медичних потреб пацієнта медичні послуги, серед яких – оформлення довідок, листків непрацездатності та направлень для проходження медико-соціальної експертизи, а також лікарських свідоцтв про смерть.

Колегія суддів зазначила, що застрахований пацієнт має державні гарантії реалізації своїх прав, зокрема, на відповідне матеріальне забезпечення та страхові виплати, одночасно має право обирати лікуючого лікаря, а тому позбавлення пацієнта – застрахованої особи права на таке матеріальне забезпечення чи страхові виплати без встановлення відсутності у цього пацієнта права на такі виплати є порушенням принципів соціального страхування, встановлених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Постанова Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 440/2621/21 (адміністративне провадження № К/990/1858/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107706065.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #КАС_ВС #правова_позиція #листок_непрацездатності #страхові_виплати Відкрити / Коментувати

2023-02-01 10:05:35 ​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики КАС ВС у спорах, що виникають із правовідносин у сфері архітектури та містобудування

Пропонуємо ознайомитися з оглядом судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому представлені рішення у спорах, що виникають із правовідносин у сфері архітектури та містобудування (січень 2018 – січень 2023 року) - https://bit.ly/3JA2uCC.

Огляд містить важливі правові позиції КАС ВС, сформульовані під час розгляду справ стосовно: дотримання суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт; організації та планування забудови територій; здійснення авторського та технічного наглядів; встановлення тимчасових споруд; дотримання посадовими особами органів державного архітектурного контролю процедури проведення планових і позапланових перевірок; відповідальності за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності та архітектури.

Зокрема, наведено правові позиції щодо:

умов набуття особою статусу замовника будівництва;

моменту виникнення права на виконання будівельних робіт у замовника;

суб’єктивної приналежності повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

відповідальності замовника за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації;

підстав для скасування декларації про початок будівництва;

обсягу перевірки контролюючим органом відомостей декларації про початок будівельних робіт;

правових підстав і строків перевірки достовірності відомостей, наведених у декларації про готовність об’єкта будівництва до експлуатації;

підстав для анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;

обов’язку замовника будівництва ініціювати питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;

об’єктів будівництва, які не потребують проходження процедури прийняття в експлуатацію;

заборони експлуатації об’єкта, не введеного в експлуатацію;

умов надання права на здійснення переобладнання горищ і надбудови житлових будинків на мансардні поверхи;

умов отримання будівельного паспорта на об'єкт будівництва;

необхідності отримання дозволу на виконання будівельних робіт органу державного архітектурно-будівельного контролю в разі здійснення реконструкції раніше введеної в експлуатацію АЗС;

повноважень міської ради змінювати порядок видачі містобудівних умов та обмежень;

обов'язковості заповнення даних містобудівних умов та обмежень;

безпідставності відмови у видачі містобудівних умов та обмежень у разі відсутності плану зонування або детального плану території;

цільового призначення зонінгу у сфері містобудування;

відсутності правових підстав будівництва житлового будинку на землях громадської забудови;

обов’язковості здійснення авторського нагляду на всіх етапах будівництва;

недопустимості здійснення технічного нагляду особами, які працюють у проєктних і будівельних організаціях, що виконують роботи на підконтрольних об’єктах архітектури;

строку прийняття рішення про анулювання паспорта прив’язки тимчасової споруди;

процедури продовження строку дії паспорта тимчасової споруди;

підстав для проведення робіт із встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд;

порядку встановлення малої архітектурної форми;

законодавчо визначених підстав проведення позапланової перевірки органом державного архітектурно-будівельного контролю;

неможливості оскарження до адміністративного суду акта перевірки, а також дій органу контролю щодо його складання. Відкрити / Коментувати

2023-01-31 18:24:36 ​​КЦС ВС вказав на обов'язок суду перевіряти електронну пошту та реєструвати надіслані на неї документи, підписані ЕЦП

Апеляційний суд залишив без руху апеляційну скаргу, оскільки вона подана поза межами строку на апеляційне оскарження без клопотання про його поновлення, і надав десятиденний строк на усунення недоліків.

Копія відповідної ухвали була направлена на електронну адресу, зазначену в апеляційній скарзі. Факт отримання копії ухвали підтверджений довідкою апеляційного суду та не заперечувався заявником.

У визначений строк апеляційний суд не отримав клопотання про поновлення строку, тому відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду скасував ухвалу, передав справу на розгляд до апеляційної інстанції, зробивши такі правові висновки.

Адвокат позивачки стверджувала, що в межах встановленого апеляційним судом строку направила на його офіційну електронну адресу клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, на підтвердження цього вона надала скріншоти листування з апеляційним судом.

Із наданих скріншотів випливає, що адвокат із власної електронної адреси, на яку суд надіслав ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, направила на офіційну електронну адресу апеляційного суду підписане електронним підписом (файл із розширенням asice) клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Порядок використання для обміну документами електронної пошти встановлено Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», в якому зазначено, що порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно із законодавством.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 11 цього Закону, електронний документ вважається одержаним адресатом із часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора.

Відповідно до Положення про порядок використання ресурсів локальної обчислювальної мережі в Державній судовій адміністрації України, територіальних управліннях Державної судової адміністрації України, місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції, затвердженого наказом ДСА України від 4 грудня 2013 року № 164, користувач зобов'язаний перевіряти електронну поштову скриньку не менше двох разів на день. Також положення визначає порядок дій користувача після отримання нових повідомлень електронною поштою.

Крім того, у п. 22 Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами, затвердженого наказом ДСА України від 15 листопада 2016 року № 231, також встановлено порядок дій працівника суду в разі отримання електронного листа. Зокрема, електронну пошту відповідальна особа повинна перевіряти не рідше одного разу на годину протягом робочого дня.

Наведене свідчить про обов’язок працівників апарату суду перевіряти електронну пошту на наявність повідомлень та передавати їх для реєстрації.

Врахувавши відсутність відомостей про перевірку обставин і причин ненадходження чи нереєстрації в апеляційному суді клопотання заявника апеляційної скарги, а також відсутність даних перевірки змісту та порядку підписання електронним підписом самого клопотання, КЦС ВС вказав, що висновки про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з неподанням заявником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід визнати передчасними.

Постанова Верховного Суду від 7 грудня 2022 року у справі № 522/7002/17 (провадження № 61-10558св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107803716.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #судова_практика #електронні_документи #електронний_документообіг Відкрити / Коментувати

2023-01-31 11:14:50 ​​Верховний Суд опублікував зведений огляд практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими впродовж серпня – грудня 2022 року

Верховний Суд пропонує до вашої уваги зведений огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж серпня – грудня 2022 року – https://bit.ly/3YcZ6l4 .

Значний за своїм обсягом огляд містить опис 37 рішень, у яких ЄСПЛ сформулював позиції щодо: зобов’язань держави при проведенні клінічних випробувань лікарських засобів; усунення від представництва у справі як заходу забезпечення провадження, що застосовується до адвокатів у разі порушення ними норм і правил здійснення правосуддя; звільнення з посади судді як заходу дисциплінарного стягнення через ухвалення стверджувано необґрунтованого судового рішення; заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі, яке є скоротним в Угорщині, на таке, що не є скоротним в Україні, унаслідок переведення заявника для відбування покарання в Україні; з’ясування обставин помилкового лікарського діагнозу та його наслідків для особи тощо.

Особливої уваги заслуговують рішення, ухвалені Великою Палатою ЄСПЛ.

У справі SANCHEZ-SANCHEZ v. the United Kingdom, яка стосувалася екстрадиції заявника до Сполучених Штатів Америки та стверджуваного ймовірного призначення йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі, Велика Палата ЄСПЛ зазначила, що тягар доведення ризику призначення покарання саме у вигляді довічного позбавлення волі без можливості умовно-дострокового звільнення і без належного розгляду всіх відповідних пом’якшувальних й обтяжувальних обставин покладається на заявника.

ЄСПЛ наголосив, що заборона жорстокого поводження за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є абсолютною, зокрема і в контексті екстрадиції. Однак у цій справі Велика Палата ЄСПЛ вирішила, що заявник не довів того, що його екстрадиція до США піддасть його реальному ризику поводження, що досягне порогу суворості за статтею 3 Конвенції, а тому його екстрадиція не буде порушувати Конвенцію.

Велика Палата ЄСПЛ розглянула подібні обставини щодо відповідності Конвенції і в рішенні MCCALLUM v. Italy.

Свою попередню позицію стосовно порушення статті 14 Конвенції, взятої разом зі статтею 8 Конвенції, ЄСПЛ підтвердив у справі BEELER v. Switzerland, що стосувалася різного поводження із жінками та чоловіками з дітьми, які втратили другого з подружжя, в контексті призначення відповідних соціальних виплат. Велика Палата ЄСПЛ дійшла висновку, що Уряд не продемонстрував наявності вагомих або «особливо вагомих і переконливих причин», які б виправдовували різницю в поводженні за ознакою статі, та наголосила, що посилання на традиції, загальні припущення або керівні соціальні установки в конкретній країні вже не є достатнім виправданням різниці у ставленні за ознакою статі на користь чи то жінок, чи то чоловіків.

В огляді також відображено низку інших рішень ЄСПЛ щодо наявності / відсутності порушення і за іншими статтями Конвенції та протоколами до неї.

Окремо слід акцентувати на висновку ЄСПЛ про відсутність порушення статті 9 Конвенції, взятої в поєднанні зі статтею 11 Конвенції, у справі ILYIN AND OTHERS v. Ukraine. ЄСПЛ визнав виправданою відмову органів влади зареєструвати релігійну організацію через те, що її назва вводила в оману вірян і широку громадськість, та, як наслідок, обмеження права на вільний вибір назви.

Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3WQL7QU. Відкрити / Коментувати

2023-01-30 15:21:37 ​​КГС ВС ухвалив остаточне рішення у справі про визнання добре відомим знака «Корвалол Corvalolum»

18 січня 2023 року Верховний Суд у складі розширеної колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма "Дарниця"» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 7 червня 2022 року у справі № 910/17792/17.

Зазначеною постановою апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Фармацевтична фірма "Дарниця"» про визнання недійсним рішення Апеляційної палати Міністерства економіки України від 20 червня 2017 року про визнання знака «Корвалол Corvalolum» добре відомим в Україні на ім’я ПАТ «Фармак» для товарів 5 класу МКТП станом на 1 грудня 2002 року та наказу Міністерства від 19 липня 2017 року № 1037 відмовив.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що суд апеляційної інстанції, погодившись із судом першої інстанції в тому, що частина наданих Міністерству матеріалів на підтвердження того, що знак «Корвалол Corvalolum» добре відомий, містила посилання, зокрема, на знак «Корвалол», повторно дослідив докази на підтвердження того, що знак «Корвалол Corvalolum» добре відомий. Отже, суд апеляційної інстанції фактично самостійно перебрав на себе повноваження Апеляційної палати, вдавшись до вже здійсненої Апеляційною палатою оцінки доказів.

Також Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що дослідження Міністерством доказів щодо знака «Корвалол», який раніше вже був визнаний добре відомим, порушує визначені Порядком визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 2005 року № 228, правила визнання знака добре відомим, оскільки навіть наявність певної схожості позначень «Корвалол» і «Корвалол Corvalolum», зокрема й семантичної, не може бути достатньою підставою для взяття до уваги доказів, які стосуються іншого знака ніж той, який заявник просить визнати добре відомим, та, власне, покладення таких доказів в основу висновків про те, що знак «Корвалол Corvalolum» добре відомий. До того ж прийняття цих доказів ставить під сумнів і дату, з якої знак «Корвалол Corvalolum» визнано добре відомим.

Постанова Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 910/17792/17 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108515718.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.

#ВС #КГС_ВС #практика_ВС #судова_практика #правова_позиція #знак_Корвалол #інтелектуальна_власність #знак_Корвалол_Corvalolum #Дарниця #Фармак Відкрити / Коментувати