Віршолюб

2022-05-23 13:50:17 ДО ОСТАННЬОГО!

Стали дні такими довгими,
І наповнені стали чергами.
Стала музика вся тривогами,
Все частіше грає сиренами...

Стало небо затягнуте хмарами,
І будинки вночі стали темними.
Мрії наші стали примарами,
....І у декого друзі мертвими...

Літаки стали злою силою,
Не несуть вже до моря крилами.
Познайомились з новою хвилею!
Вибуховою!....І шрапнелями....

Наші діти граються з гільзами,
А дорослі стоять з автоматами.
Нас хотіли зробити вільними,
Та забули, що ми не за гратами!

Як ніколи ми стали згуртовані,
Бо інакше і не могло статися!
Хоч довкола всі очі - втомлені,
Та ніхто не планує здаватися!

І ніхто не бажає скоритися,
У ярмо свою вдіти голову.
До останнього будемо битися!
З найлютішим нашим ворогом!!!(С)

Павло Деркач

Підписуйтесь на канал автора:

https://t.me/pavloderkach Відкрити / Коментувати

2022-05-23 13:10:00 Пізнавально-інформаційний канал про найцікавіші події в Україні та світі.

Приєднуйтесь, буде цікаво! Відкрити / Коментувати

2022-05-22 16:20:00 #поезіяпідписників

Війна розводить наші душі...

Війна розводить наші душі,
Думок мости...
Ти пам'ятай про мене, друже!
Пиши листи!

Украй важливо знати, як ти,
Де саме ти...
Свій біль замовчувать не варто, -
Пиши листи!

Коли повітряна тривога
"Зриває дах",
І як звертаюся до Бога
У молитва‌х,

Й твоє ім'я лунає за‌вжди
В моліннях тих! -
Не забувай мене, мій справжній,
Пиши листи!

Ольга Семенова Відкрити / Коментувати

2022-05-22 13:25:00 90 % людей не можуть дати правильної відповіді на це питання,спробуй і ти .

Хто став першим президентом незалежної України ? Відкрити / Коментувати

2022-05-21 17:10:00 ​#поезіяпідписників

ПОДОРОЖНІЙ, КОЛИ ТИ ПРИЙДЕШ У СТЕ...

тобі не заклало вуха.
від дону і до говерли
лишився єдиний полиск -
як той, коли йдеш на згин.
мене майже стерли.
мені приглушили голос.
мені не давали пити
два місяці п’ять годин.

така вже моя дорога.
жорстокі плоди врожаю
зі жмені шалених рішень і клекіт з самих легень.
мене розп’яли, як Бога
(та я вже не вірю в Нього).

ну це вони так вважають
уже шістдесятий день.

але не хвилюйся, земле,
я ще раз тебе не втрачу.
і кров моя знов гаряча, і доля моя - стерня.
ще жодне на світі зло не знає - коли заплачу,
воно захлинеться лихом іще до початку дня.

не відає зло лукаве, що мої долоні стерті,
вони відмивали сонце від крові твоїх світань.
не відає зло, що мертві -
живі
в поколіннях, венах,
у сплаві залізних цвяхів
й закованих в біль страждань.

наповнені груди вітром.
я вже не бреду по світу.
мені остогидли рани, я стала між двох морів.
здається, що моє серце викачує сотні літрів
відомщених сліз і чистих, навіки журних вітрів.

○

якщо не боїшся долі, то з нею смієшся гулко.
це правило буде жити допоки живуть степи.
а моє вугілля стане останнім твоїм притулком.
танцюй поки можеш, враже,
а далі лягай
і спи.

helly lolly Відкрити / Коментувати

2022-05-21 15:10:00 #поезіяпідписників

По живому

Я люблю тебе так, як люблять лише ендемічні дерева, штормове море і надпотужні вулкани.
Коли ти мовчиш - то схожий чи на царя пророків, чи течією століть омитий сакральний камінь.
Твоє мовчання - це крапка, кома... або й говірка завзятість (але про неї навіть, як вмерти - то не дізнатись).
Твої обійми - це три чверті раю, які іще можна мені відмолити і вже сьогодні у небо піднятись.

Я люблю тебе стільки, як глибоко у Маріанській западині і в Мертвому морі солоно.
Ти до біса коханий і до янгола тихо у серці таємно та найніжніше схований.
І як можна останні слова за щось вище важливе і тепле свої віддати -
Я люблю тебе так, щоб водночас у снах й на яву із тобою щасливо в обіймах спати.

І коли круговерть нас затягує, дійсність страшить, а минуле кляне і оббріхує -
Я люблю тебе так, як в лікарні хочеш в нове життя і з надією дивишся у великі і чисті вікна.
Там в них бачиш інакше - ласкаво та чесно приймаєш всі грубі кути сусіднього мікрорайону.
Я люблю тебе різного, ніжного, грізного. Без наркозів, ілюзій і втеч - люблю тебе по живому.

Міла Шевчук Відкрити / Коментувати

2022-05-20 16:10:00 #поезіяпідписників

Нічний перон

Нічний перон. Квиток в один кінець..
Можливо там мене чекає краща доля
Бо тут лише набила черговий синець
Усе. Я вже стомилася. Доволі.

Стомилася від всіх тих вічних слів
Кохана, вибач, я ж це ненароком
Завжди як краще зробити ти хотів
Але брехав і не змигнувши оком..

Стомилась від твоїх погроз і звинувачень
Й безсонних ночей у німім чеканні
Не буде більше ні палких побачень
Ні мрій, давно забутих у стражданні.

Все закінчилось. Залишився лиш спогад
Й самотній лист в шухляді твого столу
Це справді так. Реальність, а не здогад
Крізь біль і сльози бігла я із дому.

Останній потяг. І шанс останній на життя
Хвилини або тягнуться поволі
Або знов шалено біжать у небуття
Усе. Я вже стомилася. Доволі

Дарина Джемесюк Відкрити / Коментувати

2022-05-20 14:10:00 Мова – це ДНК нації. Канал @solovina
- освітній проєкт для тих, хто хоче вдосконалити свої знання української мови.
Адже колись в Україні буде модно знати декілька мов, а говорити українською. Відкрити / Коментувати

2022-05-19 18:40:00 ​ Хто я у цьому світі?

Хто я у цьому світі?
Тоненький промінчик світла.
Маленький сонячний зайчик,
Що очі лоскоче квітам.

А, може, дзвінке джерельце —
Старого праліса серце,
Що в хащах, поміж кущами
Прозоро-солодко б’ється.

Я просто роси краплинка,
Відкрита усьому світу.
Сховай у своїх долонях
Шматок божевільного літа.

Знайди у траві джерельце,
Торкнися його вустами,
Відчуй, як розквітне в серці,
Мов папороть-цвіт, кохання.

Наталка Позняк Відкрити / Коментувати

2022-05-19 18:10:00 #поезіяпідписників

Натхнення

...я б могла сотворити сотні тисяч зірОк
з наших дотиків нічного вінчання
вони палають тому не бери телескоп
щоб побачити їхнє єднання...
...я б могла сотворити літні краплі дощу
з поцілунків у кожну клітинку
не шукай парасолю я тебе не пущу
ми разОм тепер кожну хвилинку...
...я б могла сотворити що завгодно для нас
бо з тобою відчула безмежність...
...хочу ще!... хочу ще! я кажУ повсякчас
бо від тебе у мене залежність...

Надія Климчук Відкрити / Коментувати