Українка про українське

2022-06-07 10:23:15 Вчора відзначався День журналіста.

Пам’ятаю, ще коли працювала журналісткою в Дніпрі, в цей день колеги хвалилися привітаннями від мера (зазвичай це були торт і квіти), розповідали про свій шлях в професії та те, як важко бути журналістом.

Я би змінила цю традицію святкування.

Чому б нам (людям поза професією) не відзначити це професійне свято підпискою на сайт новин, якому ви довіряєте?

Цим можна вбити двох зайців: підтримати якісну журналістику в Україні та забезпечити собі доступ до ексклюзивів і правдивих новин в епоху буйного квіту fake news.

Тим більше, є такий вислів: Якщо ви читаєте безкоштовні новини — значить, за них вже хтось заплатив.

P.S. Ваша авторка підписана на НВ, якщо що. Як у вас із цим? Порадьте цікаві сайти, які гідні уваги? Відкрити / Коментувати

2022-06-06 15:25:01 Є речі, які з плином часу здаються супер дивними та неправильними. Але не в самому моменті. І дикість цих речей ти усвідомлюєш лише потім — років так за 10/20/50.

Наприклад, всі пам’ятають часи розквіту КВН. Я в дитинстві обожнювала цю програму і вважала її супер сучасною та крутою. Опустимо той факт, як скурвився КВН через політичні загравання і сконцентруємося на іншому — там ставили оцінки за гумор.

Оцінки. За. Гумор.

Зараз вважається нормальним той факт, що гумор — він різний. Комусь подобається стендап (часом дуууже чорний), комусь — Квартал і навіть Дизель-шоу (простигосподи). І якщо щось не подобається — ти просто перемикаєш канал.

В КВН виступала молодь, яка травила жарти на своїй хвилі, і якийсь 100-літній Гусман (тест на олдскульність) міг підняти “3” або навіть “2”.
Тобто, гумор студентів оцінювало якесь старе пердило, якому дали такі повноваження і яке вирішувало долю цієї команди!

Можете собі уявити, щоб на сцену вийшов американський стендап комік Луі Сі Кей з його чорним гумором про секс і стосунки, і якийсь Гусман підіймає йому табличку “2”? Навіть уявити це — вже смішно.

Проте це багато говорить про тренди в суспільстві, з якого ми всі вийшли. Захоплення російськими програмами (через брак вітчизняних), рівняння на російський шоу-бізнес…
Зараз вже навіть тим, хто ще давав шанс цим “сєлєбам”, розвиднілося. Принаймні, я на це дуже сподіваюся.

Але чому так багато часу знадобилося? Так неймовірно забагато часу. Відкрити / Коментувати

2022-06-05 12:52:08 Друзі, привіт.
Ділюсь дописом про набір в IT-академію для дітей. Ця маріупольська академія як ніколи зараз потребує підтрімки



Підтримаймо український бізнес у Маріуполі!

Шановна спільнота, чудова IT-академія BYTE (https://teletype.in/@hackky/byte) із знищеного, але нескорéнного міста Маріуполь запрошує діточок віком від 7 до 18 років поринути у світ цифрового майбутнього, освоївши навички дизайну, розробки ігор та додатків, програмування, 3D-моделювання. У зв'язку з війною команда та керівництво вимушено роз'їхалися по різним куточкам світу. Прикладом є Словаччина та Чехія.

Ваша дитина навчиться проводити час за комп'ютером з користю, а в майбутньому - знайде високооплачувану роботу.

Зробіть цінну інвестицію, Адже діти - це і є наше майбутнє. Водночас матимете змогу простимулювати постраждалу українську економіку.

Пишіть:
Телеграм (https://t.me/mukha22)
Інстаграм
(https://instagram.com/byte.academy?igshid=YmMyMTA2M2Y=)https://www.facebook.com/ItAcademyByte/

Подробиці — у публікації
(https://teletype.in/@hackky/byte)

Все буде Україна Відкрити / Коментувати

2022-06-01 10:35:54 В лекції однієї соціологині, що вивчає Теорію поколінь, якось почула таку фразу: цінності формуються в нас до 12 років.

Все те, що в майбутньому тригиритиме нас, на що ми орієнтуватимемося, до чого прагнутимемо — формується в дитинстві. Пам’ятаю, я ще тоді подумала, як Ковід відіб’ється на поколінні Z, адже у них в дорослому віці буде більш свідоме ставлення до здоров’я, професії лікаря, банального миття рук.

І от сьогодні українські діти переживають щось значно гірше — війну. Коли тебе вбиває не інфекційна хвороба, тебе вбиває російський солдат. Дитина може не розуміти, що відбувається, але вона точно відчуває те, що відбувається навколо. Будьте певні, це ляже в основу формування її цінностей.

Яким буде покоління сьогоднішніх 5-літок і 10-літок? Чи зрозуміють вони своїх батьків чи прабатьків, що у свій час голосували за Бойка і дивилися стріми Шарія? Чи захочеться їм вивчати російську, як другу іноземну? Чи, можливо, вже для своїх дітей вони свідомо поруч з англійською запровадять уроки польської/німецької/китайської? Чи захочуть вони взагалі жити в Україні, чи не витіснить страх пережитого в дитинстві бажання залишитися в Києві, Харкові, Одесі?

Покоління Z в Україні — це діти війни.

Я вірю в тебе, що кожне нове покоління краще за попереднє. Тому що вільніше у поглядах, тому що не застало тоталітаризму, тому що поруч з трендом на глобалізацію є глибоке розуміння своєї ідентичності. Я хочу вірити, що ця гігантська травма під назвою війна трансформується з часом у супер силу. Стане відправною точкою для їх розвитку, для змін.

Я так хочу вірити, що у сучасних українських дітей стане мудрості відірватися в цифровому/мовному просторі від росії. Я хочу, щоб ці діти (якщо і вчили б російську), то знали б її гірше ніж англійську. Я хочу щоб вони слухали українську/американську/корейську музику, щоб їхньою рідною (першою!) мовою була виключно українська. Щоб їм був відкритий цілий світ з його можливостями для розвитку. Щоб війна не перекреслила їм майбутнє.

Нехай українські діти стануть щасливими та гармонійними дорослими. Та для цього їм варто мати щасливе дитинство. Бо кожна людина має право на дитинство.

З Всесвітнім Днем захисту дітей.

#хроніки_війни Відкрити / Коментувати

2022-05-31 10:37:22 Як ви знаєте, ваша авторка наразі в Туреччині.

Я намагаюся підмічати риси турків і особливості їх менталітету, які мені особливо імпонують. Ось кілька таких рис.

Патріотизм

Турки пишаються тим, хто вони. Прапори своєї країни тут вивішують не лише на державні свята — вони майоріють на вікнах завжди. Звісно, турецький народ відкритий до всього нового і глобалізація тут іде повним ходом. Але ось це незмінне відчуття любові до своєї крани, до свого — присутнє завжди.

Любов до тварин

Для мене це яскравий показник. В цій країні вуличні собаки та коти мають стільки уваги та турботи! Тут повсюди мисочки з водою та кормом. Я особисто бачила, як собаки сплять у вітринах магазинів (і нікому не приходить в голову їх звідти вигнати!). Коти тут мають спеціальні будиночки, дбайливо встановлені на вулиці місцевими. Якось я бачила як мужчина, що прибирає вулицю, легенько чухав вуличну собаку за бік. З такою усмішкою і турботою — собака була у захваті Такі речі неможливо вимагати від людей — вони або є, або їх немає.

Привітність і гостинність

У Туреччині немає поняття “незваного гостя” або “немає часу надати допомогу”. Якщо ви прийшли в гості (тут прийнято про це не попереджати, а приходити, коли приходите) — ви для господаря об’єкт уваги. Вас нагодують, напоять традиційним чаєм і це може тривати кілька годин! Також, якщо ви заблукали і запитуєте дорогу — вам допоможуть, навіть, якщо сам турок не знає куди йти. Чомусь для них це дуже принципово

Ставлення до жінки

Можливо, цим я здивую тих, хто вважає, що “прав у турецьких жінок досі немає”. Чи знали ви, що в Туреччині незаміжній жінці після смерті батьків держава виплачує матеріальну допомогу? Фактично, вона продовжує отримувати зарплату батьків все життя. Бо враховується її незаміжній статус і той факт, що чоловік їй матеріально допомогти не може. Тому деякі жінки в Туреччині не працюють по простій причині — не хочуть. А у великих містах є така “традиція”: якщо жінка пізно ввечері йде вулицею сама, то незнайомий чоловік (що йде позаду) прискорює крок, щоб її обігнати. Це лякає певних туристок, але не місцевих жінок. Таким чином чоловік показує — “я безпечний, мене не треба боятися”.

І так — це список, звісно, не повний (бо я ще в процесі спостереження). Можливо, вам є що додати?

#турецькі_нотатки Відкрити / Коментувати

2022-05-30 12:00:05 ​​Постійне вдосконалення мови — шлях до її глибинного розуміння. І я зараз не про іноземну мову.

Хочу порадити вам один канал, на який сама давно підписана — Українські фразеологізми. Тут щодня публікується новий фразеологізм з детальним поясненням вислову. Хороша можливість розширити межі своєї української, згодні?

Все просто — натискайте на кнопку і ставайте ще розумнішими. Всім гарного тижня і говорімо українською Відкрити / Коментувати

2022-05-27 17:20:42 І до війни дивилась український стендап, і вже тим паче зараз. По одній простій причині - він крутий і смішний
Принесла вам хороший настрій від Славіка Мартинюка.

«Зараз стало важче виявляти москалів. Бо вони при нападі скачуть. Але так хєрово скачуть, знаєте. По-російські. Одною ногою скачуть, іншою - за блендер зачепились». Відкрити / Коментувати

2022-05-26 19:07:44 Є дві крайнощі в українському суспільстві у воєнний період, які я не можу зрозуміти.

Перша — це поділ на “правильних” і “неправильних” українців.

Друга — це “міряння рівнем болі”.

Залишився в Україні — заважаєш працювати ЗСУ.
Виїхав за кордон — зрадник.

Допомагаєш волонтерам/армії та говориш про це публічно — хайпуєш на темі війні.
Допомагаєш непублічно — чому не говориш, може, й не допомагаєш взагалі?

Пишеш про війну — скільки можна, для цього є новини, можна якийсь лайтовий контент?
Не пишеш про війну — мовчиш, коли люди гинуть?

Список довгий. Чомусь хтось вирішив приміряти на себе мантію диванного судді, який знає як правильно жити іншим. 

Правда в тому, що люди просто продовжують жити — як можуть, як вміють. Ніхто не має методички, де говориться, який рівень радості від життя на час війни допустимий, а який — вже зашквар.

Інша крайність — “твій біль недостатній”.

Прочитала днями історію однієї журналістки. Її знайомий написав у ФБ, що його дім повністю зруйнували окупанти. Знаєте, що йому написали «експерти» в коментарях? 

“Нічого жалітися, бо сам цілий”, “Дім — це не страшно, добре, що там не було нікого всередині”.

Тобто, радій, чувак, тобі тут принесли привід для радості!

Мовою психології це називається обезцінення. Порівняння твого болю з болем інших. Щось із розряду “зберись, ганчірка! в тебе ж є руки та ноги!” 

Але правда в тому, що всім болить по-різному.
Але болить ВСІМ.

Я зараз дуже хочу вірити в мудрість наших людей, в емпатію та взаємоповагу.
Після початку війни росії проти України у психологів стане роботи ще на кілька десятиліть. Це травма, яку ми передамо дітям — хочемо ми того, чи ні.

Тому… навіщо робити гірше?

Я вірю у взаємоповагу. Я вірю в людяність. Я вірю в те, що немає «правильних» і “неправильних” українців. Немає болю, на який не варто зважати.

Варто відключити функцію критика і вчитися взаємоповазі.
І я теж цьому вчитимусь — без методичок і суспільного “як треба”.

#хроніки_війни Відкрити / Коментувати

2022-05-25 14:27:05 Друзі, привіт.

Хочу поділитися класною ініціативою, яка є особливо важливою у час війни.
Моя психотерапевтка запускає курс “Місяць турботи про себе”, який покликаний впоратися із тим напруженням, яке звалилося на всіх українців нині. Ціна символічна — 100-150 грн (для певних категорій населення — безкоштовно).

Публікую нижче більш детальний опис курсу — якщо цікаво, ви знаєте, що робити.
Бережіть себе



Місяць турботи про себе

Хіба можна щось налити із порожньої пляшки? Звісно, що ні.

Також не можна вічно віддавати іншим всі свої ресурси, не підливаючи в свою власну «пляшку».
Тільки турбуючись про себе, Ви зможете по справжньому турбуватися про інших.

Гроші, час, енергію спочатку СОБІ, а вже потім всім іншим!

Турбота про себе - це не егоїзм.
Це нормально. Навіть кисневу маску в літаку інструкція каже надягати спочатку на себе, а вже потім на того, хто поруч.

Тож запрошую Вас доєднатися до психотерапевтичної програми "Місяць турботи про себе ". Адже у ці важкі часи ми досить часто забуваємо про себе: працюємо, волонтеримо, допомагаємо ЗСУ та ТРО, піклуємося про родичів та людей, що поруч . Постійно перебуваючи в напрузі, не встигаємо відновлюватися і відчуваємо зростаюче виснаження. Саме тому я запрошую Вас долучитися до психотерапевтичної програми і отримати таку важливу для Вас підтримку.

Де : закрита група в телеграмі.

Що : щодня Ви отримуватимете вправу, націлену на пошук саме Вашого ресурсу; завдання, яке дасть Вам опору та надію.

Коли : початок 1 червня.

Вартість : за умови реєстрації та оплати до 27 травня - 100 гр., після 27 травня 150 гр. Для студентів, пенсіонерів, вимушених переселенців - 100 гр.

Зареєструватись в гугл-формі: https://forms.gle/YZa8g2FJFUfVmpa7A

Запрошую - буде цікаво!
Бережіть Себе

Ваш психолог Тамара Грубі
інтерн-КПТ, психотерапевт
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри практичної психології Інституту людини КУБГ Відкрити / Коментувати

2022-05-24 18:00:07 ​​Визнаймо: ні школа, ні університет, ні навіть індивідуальні заняття не допомогли тобі вивчити англійську. Не було зрозумілої програми, методики, репетитори взагалі не розуміли, що роблять.

А ти не зовсім розумів, навіщо тобі англійська.
Але ж люди, які володіють іноземною мовою, стали ще більш цінними за останній час!

Ти можеш сказати, що для того, аби володіти англійською, потрібно багато часу

Так от
Один рівень на нашому курсі триває три місяці.
Після основного курсу ви зможете розмовляти зрозумілими реченнями, писати тексти та успішно проходити співбесіди!

Порядок дій: проходите тест ми визначаємо ваш рівень ви студент нашої школи!

Три рази в тиждень
Online або Offline-формат
Групові та індивідуальні заняття в одному курсі Відкрити / Коментувати