2022-02-22 12:06:52
На 5-му курсі я захистила диплом на тему “Воєнна тематика на ТБ: українські реалії”. Тоді я досліджувала, як висвітлюють тему війни на Сході українські журналісти, російські пропагандисти та й взагалі яка вона — воєнна журналістика у гарячих точках по всьому світу.
Можливо, цей досвід допоміг зрозуміти мені, що гібридна війна (та інформаційна війна як її складова) така ж страшна як війна з бойовими діями.
Росія в цьому плані не придумала нічого нового. Всі ці залякування для посилення тривоги у країни-сусідки, битви “за розуми людей” через ностальгічні програми з рефлексіями по совку та пропагандистські ТВ шоу з посіпаками хуйла — цим ми вже ситі по горло за 8 років війни.
Сьогодні ситуація з кожним днем стає все гарячішою. Я фізично відчуваю, як збільшився рівень тривоги серед мого оточення, в соцмережах, на ТБ. Я не є експертом, воєнним журналістом, політтехнологом.
Але я точно можу сказати:
наш страх — це і є кінцева мета нашого конченого сусіда. Якщо ми боїмося — вони досягли свого. Зараз ми можемо зробити все, що від нас залежить для власного спокою (зібрати тривожну валізу, продумати свої дії наперед). Але перш за все — варто не панікувати. Заспокоїтися. Бути дорослими.
Паніка стопорить/руйнує/дезорієнтує. Відчуття тривоги — це абсолютно руйнівне відчуття за своєю природою.
Ми знаємо, що за нами правда. Ми добре знаємо історію своєї країни. Ми не раз боролися за свою державність, мову, самостійність. Якщо ми вистояли в часи імперій, червоного терору, Голодомору, революцій — ми й зараз вистоїмо.
Зі спокійним холодним розумом.
Слава Україні!
751 views09:06
У
