Українка про українське

2022-05-19 15:54:21 Ділюсь корисною інфою для абітурієнтів
___________
Увага! Прийом-прийом! Як чутно?

Команда студентів створила телеграм канал, в якому інформує абітурієнтів України про вступну кампанію під час війни.

Також вони пропонують абітурієнтам перший в Україні телеграм-бот в якому є основна інформація про ВНЗ, актуальні пропозиції, бюджетні місця та контракт.

Підписуйтесь на канал для абітурієнтів @abitblog
Користуйтесь телеграм ботом @edudatabot Відкрити / Коментувати

2022-05-18 17:09:09 Ваша авторка знову пішла в загул з каналу, щоб повернутися зі свіжими думками.

У Туреччині я спостерігаю дуже цікаву картину. От популярна ситуація, яка трапляється зі мною вже не перший раз.

Заходжу в кав’ярню, де мене зустрічає білозубий офіціант зі словами:

— Прівєт! Добро пожаловать!
— I don’t speak Russian, sorry. I’m Ukrainian.
— I thought all Ukrainians speak Russian…
— No. Our native language is Ukrainian.
— Sorry, I didn't even know!

Тішу себе думкою, що я бодай якось впливаю на обізнаність про українську в світі

А якщо серйозно, хто винен у тому, що іноземці вважають усіх українців російськомовними? Точно не цей білозубий турок. Адже українці й самі не проти представляти себе як російськомовних за кордоном, говорити російською в побуті. Зазначте — не англійською (якою в туристичному бізнесі всі досить непогано володіють) а саме російською.

Колись давно я вже писала як наша мова “видає” нас за кордоном. Фактично, показує — ким ми є. Багато наших співвітчизників не замислюються над цим, але,погодьтеся, логічно уявити, що якщо іноземець за кордоном говорить російською, то це росіянин?

І так, говорячи українською тут, я вже кілька разів познайомилася з українцями.
— Перепрошую, ми почули, що ви українською говорите. А ви з якого міста?
Один раз навіть уточнювала з якого района я в Києві, бо знайшла киян

Ніяких висновків. Хіба що — тепер мова точно на часі (і завжди була!)

#ксеня_про_мову Відкрити / Коментувати

2022-04-26 17:10:43 Просто коротке нагадування від Тараса Григоровича, яке ніколи не втратить актуальності
______
Отак подивишся здаля, на москаля-
І ніби справді він людина,
Іде собі, мов сиротина,
Очима – блим, губами – плям,
І десь трапляється хвилина,
Його буває навіть жаль,
А ближче підійдеш – москаль! Відкрити / Коментувати

2022-04-25 13:47:33 Два останні місяці дали нам розуміння, що історія має здатність повторюватися. Тому знати історію своєї країни — це можливість передбачити певні події в її розвитку.

В одному зі своїх інтерв’ю Фаріон дуже круто відповіла на питання щодо звірств у Бучі. На запит: “Хто міг передбачити, що орки таке робитимуть? Чому вони це роблять?” вона відповіла приблизно так:

— Ми живемо (або думаємо, що живемо) тільки одне життя. Тому запам’ятовуємо все, що сталося за нашого життя (не рахуючи інших історичних подій). Росія ґвалтувала, нищила і катувала нас сотні років до того — ми просто про це чомусь забули”.

Як нам не забувати про це? Вчити історію!

У моїх друзів на ютуб-каналі Pro_Волочиськ вийшло відео Від Батурина до Бучі: як росія намагалась знищити українців.

Під відео можна знайти реквізити — хлопці збирають гроші на потреби мотопіхотного батальйону "Сармат".

Буду вдячна за лайк, підписку та донати на потреби наших воїнів

Вчимо історію цікаво і допомагаємо ЗСУ
P.S. І говоримо українською, звісно. Відкрити / Коментувати

2022-04-22 11:19:05 У Сократа є відомий вислів — «Заговори, щоб я тебе побачив».

Колись я трактувала ці слова так: мова людини розкаже про її освіченність.
Тепер розумію — просто МОВА людини розкаже про неї.

Майже від самого початку війни росії проти України я перебуваю в україномовному середовищі. Фактично — я вимушена переселенка.

Але знаєте, що я хочу сказати? Я не сумую за середовищем, де тобі на «Доброго дня!» відповідають «здрасьтє» (якщо відповідають)

Я не сумую за жителями міста, які свідомо та систематично не знали мови і (що важливіше!) не хотіли її вчити. Іноді — принципово.

Я не сумую за людьми, які завжди виступали за двомовність, чим підкреслювали нібито європейськість свого міста, себе як «поліглотів і людей світу».

Ні — цим вони підкреслювали своє невігластво. Своє небажання вивчити не те, що англійську, німецьку, іспанську чи французьку. Навіть рідну — українську.
Коли ти знаєш російську та українську зі словником — ніякий ти в біса не поліглот! Ти нездара, що не може опанувати мову свого народу — от ти хто!

Нині я бачу російськомовних в україномовному місті. Вони, безумовно, є жертвами. Але вони все одно не переходять і не перейдуть на україньску. В їх голові немає зв’язки «мова - війна». Поняття хуйла, яке він так так старанно просуває вже багато років «росія закінчується там, де закінчується російська мова» вони не сприймають як загрозу.

Пам’ятаєте у фільмі Єжи Гофмана «Вогнем і мечем» Ян Скшетуський питає пана, якого визволив від розбійників (який виявився самим гетьманом Богданом Хмельницьким): «Перш ніж заговорити з тобою, хочу переконатися, що маю справу зі шляхтичем!»

У ті часи був такий розподіл. І так — говорити варто було польською. З поляком, який тебе визволив — говорили польською. Не мовою розбійників, які щойно хотіли тебе вбити.

Якою мовою має говорити українець, якого намагалися вбити росіяни? Рідних і друзів якого, можливо, вони таки вбили? Українець, в якого росіяни забрали дім, рідне місто, спокійне та щасливе життя?

Заговоріть же зараз, щоб вас побачили.

Щоб вашу позицію на ламаному суржику, який з часом викристалізується в прекрасну українську, нарешті почули.

Без доводів на чиїй ви стороні.
Без докорів, що ваша українське недосконала.
Заговоріть же нарешті.

#ксеня_про_мову Відкрити / Коментувати

2022-04-20 18:39:28 Ви знаєте, як я люблю авторські україномовні канали

Їх в Телеграм (будемо відверті) вкрай мало. Тому коли знаходжу адміна з позицією, яка збігається з моєю, — завжди радію.

Хочу порекомендувати інформаційно-розважальний канал Україночка. Тут не тільки про наші сучасні реалії, а ще й про історію, літературу та кіно Якщо вам зайде — поділіться в коментарях
____
P.S. Якщо знаєте круті авторські канали українською — поділіться також в коментах. Хочеться ще більше україномовного якісного контенту в Телеграм Відкрити / Коментувати

2022-04-19 10:35:33 Вчіть своїх дітей не боятися ставити питання. Можливо, це один із найкорисніших навиків, який ви можете їм передати.

Я досить довго перебувала в парадигмі “ставиш питання — показуєш, що не знаєш”. Якось дитиною навіть почула від старшої людини приказку “молчи за умную сойдешь”. Не в контексті мене це було сказано , але чомусь тоді здалося, що ці слова мають сенс. До того ж, я досить довго вірила, що якщо людина старша, то апріорі розумніша (NO!).

З часом цей пазл в моїй голові перестав складатися. На співбесідах ейчари часто запитували: “У вас є питання до нас?». «Ні!» — гордо відповідала я. Тоді я думала, що цим показую свою освіченість щодо вакансії та компанії. Насправді — це трактували як незацікавленність.

З професійним зростанням я усвідомила, що керівники та ТОП-менеджери великих компаній (з якими я співпрацювала) не бояться перепитати або й взагалі питати елементарне. У них немає комплексу щодо того, що хтось припише їм брак освіти. Та й загалом, це ж так природно — питати коли не знаєш.

Цей навик куди більш глибокий, ніж вам здається на перший погляд. Люди, які не прагнуть розібратися (як наслідок заперечення навика про ставлення питань) часто думають, що “іншим видніше”.

Сучасна росія — хороший тому приклад. Впевнена, ви бачили ці відео, де до росіян підходять на вулиці і ставлять їм запитання про ставлення до війни з Україною. “Сюрприз-сюрприз” — є серед них ті, хто не розуміє навіщо росія напала на сусідню державу. Але знаєте, що вони кажуть? “Ну значіт так нужно било… Значіт, нє било другого вихода. Правітєльству віднєє…”

Таке населення вже давно не ставить питань.

Жінки не ставлять питань своїм чоловікам, які бухають і лупцюють їх.
Діти не ставлять питань своїм батькам, чому ті повсякчас дають хабарі та постійно дивляться федеральні канали.
Цілий народ не ставить питань своїй владі, чому вони щороку звужують зашморг на шиї населення (пенсійна реформа, поява ЗМІ-інагентів, а тепер ще й війна з Україною, куди як на конвеєрі поставляють свіже м’ясо — російських призовників).

Але що? «Значіт, така нада…»

Люди не ставлять питань, бо звикли так жити. Система швидко прибирає тих, хто наважується не те, щоб щось стверджувати, — просто спитати.
І ні — я не вірю в хепі енд цього народу.
На росії все давно згнило: вільна журналістика, чесні блогери. Навіть поодинокі мітингарі, більше знімають на телефон лупцювання омонівцями своїх однодумців, ніж прагнуть щось змінити.

Я говорю про нас. І нині, і після нашої перемоги — ставте питання. Будьте зацікавленими. Будьте увімкненими. Будьте живими.

#хроніки_війни Відкрити / Коментувати

2022-04-18 13:51:01 Вітаю, українці!
У нас нова історія переходу на українську від пані Яни.
_____
Вітаю! Я з Дніпропетровщини, народилася в маленькому селищі Томаківського району. У родині завжди говорили суржиком з перевагою української. Дуже добре пам'ятаю перші уроки російської мови в 5 класі. Ми соромились, не могли говорити російською, на уроках відповідали українською, за що вчителька нас сварила. Шкільні вчителі ніколи не говорили російською на перервах.

У 10 років я вперше зустрілася з росіянкою в дитячому таборі в Криму. Спілкувалась з нею суржиком, на що почула: "Ты можеш говорить нормально, я не понимаю ничего". Думала, що вона з мене кепкує, бо було уявлення, що раз у нас телебачення російською, то й у них є програми українською, була переконана, що вони розуміють українську так, як ми розуміємо російську. Мама пояснила мені, що для них українська незрозуміла, я здивувалась, але швидко про це забула.

А через два роки ми переїхали в Новомосковськ, де в новій школі з мене кепкували за українську мову однокласники, постійно нагадуючи про сільське походження. Тож у 7 класі я доволі швидко опанувала російську, хоча в школі не було уроків російської мови. Пам'ятаю, дорогою до школи зустріла однокласницю, вона зазначила: "Наконец-то ты нормально говоришь", тоді я цим дуже пишалась.

Змінив усе 2014 рік, захист російськомовного населення, вирішую пов'яати своє життя з українською філологією. Але навіть на факультеті більшість студентів говорили російською. Мала намір повністю відмовитись від російською, але на першому курсі спрацював тригер 7 класу, хотілося бути як всі, орієнтувалася на більшість. Згодом припинила цуратися суржика, але писала в месенджерах російською, потім змогла повністю від неї відмовитись. Вже років 5 не використовую російську мову взагалі, хоча проживаю у русифікованому місті.

Працюю вчителем у школі, вже є учні, які починають відмовлятися від російської мови.
__
Маєте власну історію переходу на українську? Надсилайте мені в особисті повідомлення з хештегом #мій_перехід

Мова як ніколи на часі - поширюйте подібні історії для мотивації ще російськомовних українців. Відкрити / Коментувати

2022-04-15 14:41:33 ​​Тут небайдужі українці запустили волонтерський проєкт для допомоги співвітчизникам Також до нього можна долучитися як волонтер



Привіт,українцю!

Ми-команда «я!дію».Створили всеукраїнський координаційний проєкт,який вже допомагає сотням наших співвітчизників!

Вступай до позафронтових військ!Україні потрібен саме ти!

Наша команда працює оперативно та в кожному регіоні України,тож актуальна та важлива інформація до наших підписників потрапляє за лічені хвилини.

Сміливо звертайся до нас по допомогу,якщо її потребуєш ти,або ж твої друзі/знайомі.

Ми також приймаємо у свої ряди позафронтових воїнів,які готові разом із нами працювати в інформаційному полі.

Усю інформацію можна знайти на нашому офіційному сайті:

https://info911.com.ua

Телеграм з локальними тг-каналами,де ти можеш знайти усі корисності:

https://t.me/OH\_Ukraine

Усе буде Україна!

Ми діємо,тож дій і ти! Відкрити / Коментувати

2022-04-06 11:29:45 Привіт, українці!
У нас сьогодні історія від пані Анни з Дніпра
____
Привіт, я з Дніпра, а у віці 12 років переїхала до Київської області та пішла до школи у Києві. Усе свідоме життя говорила російською, та й у Дніпрі на уроках української мови та літератури ми могли говорити російською.

Ніколи не забуду, як у 7 класі, вже в київській школі, мені треба було переказати текст. За звичкою почала говорити російською. Моя вчителька, - сьогодні я їй дуже вдячна, - перервала мене та попросила говорити українською, бо вона мене не розуміє.
Було тяжко.

Потім я далі говорила російською, хоч розуміла, що мова має значення. У віці 15 років переїхала до Польщі, де почала вивчати польську. І моє спілкування було або російською, або польскою, або англійською. Іноді робила переклади власне з тих мов на українську, але не говорила. Далі трималась російської у побуті, але...

24го лютого в голові ніби щось перемкнуло. Російську не вживаю, гидко від неї, навіть у роті дивне відчуття, ніби щось чуже проговорюю. Мені польська зараз рідніша, ніж російська. А про українську взагалі мовчу. Це тепер частина мене. Навіть проблем немає, хоча іноді бракує слів. І я вдячна своїй подрузі, дівчині з Івано-Франківська, за те, що вона мене виправляє та просто підказує слова.
Та й таке.

Мова має значення
__
Хочете розказати свою історію переходу? Надсилайте її в особисті з хештегом #мій_перехід Відкрити / Коментувати