Читай, krw, книжки️📚

2021-05-18 13:09:15 ​​Сьогоднішній допис Галини Юзефович, яку, наприклад, особисто мені внесла у мій простір шановна Тетяна з Непозбувного книгочитуна, бо я її ніколи ні читала, ні слухала, потрібно читати у парі із позавчорашнім інтерв'ю пані Софі Оксанен.

Тоді обидві ці позиції - показної типу інтелектуальності Юзефович та справжної мудрості Оксанен - виражаються максимально яскраво. Справжнісінький тобі Світ та Темрява, Пекло та Рай. Місце, де проходить цивілізаційний розлом між двома кінцями будь-якого явища.

Забавно жити просто на місці того самого розлому, правда? Відкрити / Коментувати

2021-05-16 11:59:57 ​​Не зразу відмітила, що книги, обрані на ці вихідні, так пасують одна одній за стилистикою та кольорами обкладинок.

А коли прочитала "Орду" Ігора Баранька та почала читати "Постправду" Лі Макінтайра зрозуміла, що їх об'єднує не тільки колір.

При першому ж наближенні відкривається їхня тематична спільність: вони обидві про світ, що існує поза правдою. І якщо мальопис "Орда" - це авторська фантазія, антиутопія-попередження (хоча, господі, ну яке попередження? Ну хіба колись ці попередження хоч раз хоч із одним народом спрацьовували?), то "Постправда" - це справжнє наукове ґрунтовне дослідження реальності. На жаль, вже реальності, а не якихось там фантазій, де тільки-тільки народжені загрози вже виросли у повноцінні катастрофи.

Так, я лише почала читати "Постправду", але вже бачу, що читати її варто із стікерами та олівцем і тримати напоготові файлик з нотатками. Робота Лі Макінтайра, наукового працівника Центру філософії та історії Бостонського університету, не потерпить зухвалого прочитання з наскоку чи нашвидкуруч по діагоналі.

Добра праця, тож поставлюсь до неї відповідно і, скоріше за все, очікуйте ще дописів (чи відео) про цю книгу. Відкрити / Коментувати

2021-05-15 12:25:59 ​​Читомо випустили матеріал про популярну останнім часом субкультуру коттеджкор (cottagecore), яка романтизує провінційне повільне життя і "вічне літо на фотографіях".

Прогулянки лісом, приготування домашньої випічки, сукні з рукавами-ліхтариками, пікнік із родиною, пастельні кольори, прикрашання інтер’єру квітами, написання довгих рукописних листів, широко розчинені вікна, звуки пташиних пісень, запах весни, зелений чай, спостереження за світанком, перечитування улюблених книжок, вирощені власноруч овочі та фрукти, створення гербаріїв, повільна мода, мультфільми студії Ghibli. - так описують основні прикмети субкультури. А оскільки я зараз на дачі, і хоча вдягнена у зручні штані та толстовку, а свіжа випічка куплена у пекарні супермаркету, на майже усіх інших пунктах-ознаках можу поставити Дача знаходиться у лісі, пташиний спів майже не припиняється, зі ставку ще й жаби додають своїх нот у загальну арію, вікна розкриті і обідаємо ми всією родиною на відкритому повітрі. Тобто, практично зразково-показатєльний коттеджкор

Але ось список книг, що їх подає Читомо до статті, здався особисто мені замалим

Я б туди додала ще романи Фенні Флегг, які завжди сповнені щирості почуттів, добросусідства, взаємодопомоги, віри у справедливість і завжди описують саме повільне провінційне життя і обов'язково мають кілька рецептів (той самий коттеджкор!).

Додала б ще "Поліанну" Елінор Портер - найдобрішу і найпровінційнішу книгу з усіх, що я коли-небудь читала.

Обов'язково згадала б "П'ять четвертинок апельсину" Джоан Гарріс, адже, попри її основну тему - долі жінок під час Другої світової - вона також сповнена саме цього коттеджкорного застосування сільським життям та домашньої випічкою, що так до впободи сьогодні фанатам cottagecore-субкультури.

Або як можна обійтися без згадки про класику - "Пригоди Тома Сойєра" Марка Твена, складаючи підбірку про книги із милими сільськими настроями? Так, вона смішна і зовсім не ідеалізує життя у провінції, але скажіть, ну кому не хотілося після перечитування вже у дорослому віці пригод розбишаки Тома кинути той галасливий та пришвидшений ритм міста і податися до природи, полежати на березі повільної річки чи побродити по мілководдю та половити дрібних рачків?

Хоча добре, підбірку книг з настроєм милого позаміського життя вічного літа можна, насправді, продовжувати довго. Тож зупиняюсь на цьому і піду собі насолоджуватися пташками та чистим повітрям хвойного лісу. Відкрити / Коментувати

2021-05-13 21:35:45 ​​Отримала сьогодні чергову посилочку із свіжими покупками книг, цього разу від НашФормат. І якщо ви колись отримували від них посилки, то знаєте, що там завжди бувають якісь корисні дрібнички: закладинки, набір стікерів або купон із знижкою.

Ось про останній я й хочу поговорити

У сьогоднішній моїй посилці також був купон на знижку. Але із доданою вартістю: це кросворд на книжкову тематику, розгадавши який можна отримати промокод на 20% знижки на всі видання від НашФормату.

Промокод одноразовий і дії тільки до 31 травня. Але я, як ВІП-покупець, маю власний промокод, тому цей з кросворду мені особисто непотрібний. Тож ось вам фото кросворду, а раптом комусь з моїх читачів стане і натхнення, і знань, і як раз давно хотілося книжку саме від цього видавництва. Відкрити / Коментувати

2021-05-12 14:34:34 ​​Всі знають , що таке "чехівська рушниця" - ружжо, яке, якщо вже висить у першому акті, то готуйся до пострілів у останньому.

На сайті TV-tropes, про який я гадки не мала, аж поки мене туди не ткнули, зробили майже повну каталогізацію усіх рушниць письменницького (і серіального, чого вже кривити душею) арсеналу. Переклав її на російську Михайло Назаренко, ну а далі вже я сама, всьо сама.

Чехівська рушниця: Та Сама.

Рушниця Шредінгера: потрібні деталі з'являються (вірніше, придумуються) в міру необхідності. Ви не можете сказати, що їх не було раніше: про них просто не говорили.

Заборонена чеховська рушниця: ніколи, ніколи не натискайте на ЦЮ КНОПКУ.

Чехов, який пропав без вісті: персонажа згадували, але він довгий час не з'являвся, і який виявляється чеховським стрільцем.

Чехівський стрілок: другорядний персонаж, який абсолютно несподівано виявляється ключовим.

Чехівський арсенал: ну дуже багато розвішаних рушниць.

Чехівська армія: ну дуже багато чеховських стрільців.

Чехівський бумеранг: рушниця, яке вже стріляла, раптово стріляє знову.

Чехівська вітрина: якийсь об'єкт, виставлений на загальний огляд десь в музеї. Перш ніж його вкрадуть, звичайно.

Чехівський вулкан: ну, якщо б він не почав вивергатися, це була б просто гора, правда?

Чехівська навичка; те, що ви дізнаєтесь по дорозі, може бути рушницею Чехова.

Чехівські новини: по телевізору, в газетах або по радіо побіжно повідомляють щось, що абсолютно не стосується справи.

Чехівська вечеринка: зверніть пильну увагу. Там сталося щось важливе. У новинах теж, але ви вже пропустили їх.

Чехівський подарунок: З днем народження! Ось, майте рушницю Чехова.

Чехівський жарт: спочатку це просто жарт. Потім виявляється, що все набагато серйозніше.

Чехівська школа: потрібну інформацію дають на уроках прямим текстом, але майже всі пропускають її повз вуха.

Медична рушниця Чехова: якщо ви кашляли в першій дії, то до третьої точно помрете. Те саме стосується незрозумілих свербіжів, якщо вони не ведуть до чогось більш ... цікавого.

Ім’я рушниці Чехова: якщо ім’я персонажа має особливе значення, але зараз його не пояснюють, то актуальність з’явиться пізніше.

Легенда про Чехова: абсолютно неправдоподібна історія, яку розповідають просто так.

Кому буде сумно читати книжки просто так, можна спробувати розбирати їх на запчастини, вишукуючи сліди Чехова скрізь Відкрити / Коментувати

2021-05-11 12:58:51 ​​У суботу на YouTube-каналі Ірини Imagination вийшли, нарешті, наші спільні читання "Терору" Дена Сіммонса, хоча логічніше було б назвати їх спільні обговорення. Писали ми їх у післявеликодній понеділок, тому найприголомшливіша новина, яку я побачила в себе у Facebook-стрічці у п'ятницю, туди вже не потрапила, хоча шкода. Бо обговорювати тоді можна було б ще години дві, а там і так вийшло відео не для слабких часом - на цілих 95 хвилин.

Тож, сподіваюсь, ви всі в курсі, що саме описується у книзі "Терор", а також знаєте, що рештки обох кораблів на сьогодні вже знайдені. Новина, яку я із все наростаючим подивом прочитала, заключається у наступному.

З частини решток членів екіпажу, які продовжують знаходити на острові Кінг-Вільям, було виділено ДНК 27 членів експедиції. Ідентифікацію жодних до останнього часу провести не могли. Аж ось 6 травня цього року Університет Уотерлоо, що знаходиться у Онтаріо впевнено заявляються, що мають стовідсоткове підтвердження особи одного з зразків. ДНК, узята з зразків зубів і кісток одних з трьох останків, виявлених в затоці Еребус ще у 2013 році, на південно-західному березі острова Кінг-Вільям, належить інженеру Джону Грегорі, який плавав на борту HMS Erebus. Це вдалося встановити завдяки ДНК одного з пра-пра-правнуків Грегорі, який сьогодні живе в Порт-Елізабет, що у Південній Африці, і звуть його майже так само - Джонатан Грегорі. До речі, Університет дякує Джонатану і просить інших родичів славнозвісної останньої експедиції Франкліна надати їм свої зразки ДНК.

Але сенсація не у цьому. А у тому, що з 27 зразків ДНК, вилучених з місць поховання членів екіпажу Еребуса, вилучені 4 зразки... жіночих ДНК. І не просто жіночих, а жінок-европейок, а не іннуітів, як можна було б припустити. Як ви розумієте, жодних жінок у списку тих, хто зайшов на борт кораблів експедиції, нема. Виходить, що суворі моряки, які готувалися знайти новий Північно-Західний прохід у тих крижаних водах, таки розуміли, що кілька років на кораблі дарма не пройдуть, і потурбувалися за живу "контрабанду"

На фото імітація тих самих пірамідок, у яких вчені знаходили записи, що їх залишали члени експедиції, коли мали надію повернутися. Пам'ятна табличка встановлена у 2014 році, на цьому місці знайдені решки Джона Грегорі і ще двох поки безіменних членів експедиції Франкліна. Відкрити / Коментувати

2021-05-10 09:22:23 ​​#прочитала

Чесно скажу: цю книгу я узяла задля того, аби відпочив і розслабився мозок, втомлений продиратися крізь говірки, суржики, інші мови (часто без перекладу), сумішшю яких написаний останній роман Остапа Українця "Дискордія". Свою роль - розвантажити - "Шістка воронів" виконала бездоганно.

Перша частина дилогії із загального фентезійного Всесвіту Гриши, у якому поруч із звичайними людьми живуть таки собі маги - гришники, що вміють зціляти, вбивати, керувати металом ну і решти потроху. Їх, як і будь-яке незрозуміле, хтось боїться, хтось ненавидить, більшість використовує, а також купляє і продає. "Шістка воронів" розповідає про банду Покидьків, яка складається з людського асорті тих, кому непощастило прийти у цей світ бідними, нікому особливо не потрібними і схильними до легковажного ставлення законності. Всі вони різні, але добре вміють вижити у клоаках міст, де панують свої кодекси честі. Черговий їх контракт може принести їм або купу грошей, або, що скоріше, довгу й болісну смерть. Але винагорода манить, тому й починається ця авантюра на 500+ сторінок.

Захоплива оповідь, де я відмітила рівно три місця, до яких в мене багато запитань, на яких автор відповідає хіба що "а от тому що!" Образи яскраві, діалоги не без гумору, і хоча сюжетні повороти досить передбачувані, читати це досить цікаво.

Свою ложку гівнеця у повидло докидає хіба що захоплення авторки сРашею настільки, що батьківщина магів-гришників Равка списана з певного ідеалізованого образу Росії, яка от-от відродиться з попелу і всім як покаже кузькіну мать.

До речі, поки читала, зрозуміла, що таки вже скучила за добре прописанними томиків на 5-6 фентезійними світами, тому звісно що прочитаю "Королівство шахраїв" (це завершення цієї дилогії), і пробіжусь полицями, подивлюся, що в мене з цього жанру ще там стоїть і давно чекає.

А, ну і про саме видання. Якби не цей хитровикручений шрифт, де літера "б" виглядає більше цифрою 6, аніж літерою, і з-за чого я постійно кульгала на усіх словах із "б", то я б і часу на прочитання витратила вдвічі менше!

Лі Бардуго "Шістка воронів", переклад з англ. Є.Даскал
Видавництво Vivat
2018 р., 544 стор.

4 гудрідзу з 5 Відкрити / Коментувати

2021-05-07 14:49:15 ​​Ніколи не кажи ніколи

Гасло, яке характеризує історію моїх зносин із видавництвом "Видавництво", і про яку ви знаєте, якщо слідкуєте за моїм YouTube-каналом. Якось я сказала, що ВВ - це той приклад видавництва, продукція якого мене взагалі не цікавить, а вже через кілька тижнів я мала вже першу книгу від них. До речі, досить символічно, що саме сьогодні вона (а це був мальопис "Чужий 3: невтілений сценарій") отримав нового власника.

Ну а далі, як казав Альф, "я тільки привідкрив двері, а дале все як у тумані". Я тільки зайшла глянути, і ось вже маю чергові книжки від ВВ в себе на полицях.

Але привід згадати сьогодні ВВ зовсім не тому, що я щось купила, а тому що в них на сайті те, чого ніколи (практично) не буває: знижки за промокодом. Отже, якщо ви під час оформлення введене дві чарівні літери - Ще - у спеціальне поле, то загальна сума чеку впаде на 20%. Працює цей атраксьон небаченого марнотратства до 13 травня, тому потім будете шашлики шашличити, бігом купувати.

І так, "Мауса" вже нема. І не буде. Поки що. На фото те, що обійшлося мені на майже 200 грн дешевше, чого і вам бажаю. Відкрити / Коментувати

2021-05-03 09:21:39 ​​Подумай про гачок

І поки триває моя затяжна прокрастинація із тегом #моєулюбленевидавництво, тримайте невеличкий алгоритм, що допоможе вам написати достойний відгук на будь-яку книгу

Прочитайте книгу

Саме так. Прочитайте книгу. Не скорочений варіант для тих, кому ніколи. Не анотацію, не числені відгуки інших, не короткий зміст у хрестоматії, а саме книгу. Не просить сусіда наспівати впм Ковач нашвидкуруч, а самі прочитайте книгу.

Подумайте про гачок

Ні, не про Капітана Хука з Пітером Пеном, а про перше речення вашого відгуку. Саме воно має:
а) утримати увагу читача на відгуку, а не ліниво проскролити його, як сотні інших до цього;
б) стати квінтесенцією або всієї книги, або вашого ставлення до неї.
І так, не раджу починати з анекдоту, поки немає впевненості, що ваше почуття гумору на 100% співпадає із почуттям гумору читачів.

Досліди книгу

Ні, ніхто не пропонує вам написати кандидатську дисертацію на тему, що означали блакитні штори у тринадцятому реченні п'ятого розділу другої частини роману. Але початок відгуку, де зазначено мінімум ввідної інформації про книгу - де, коли видана, хто перекладав, якщо це переклад, яке це видання і чи не вільно присвоїло собі видавництво ілюстрації на обкладинці - додає читачу впевненості, що автор відгуку книгу таки читав. Ну або хоча б у руках тримав.

Напишіть підсумки

Так, саме підсумки і саме на початку. Два-три речення про загальну тему книги, її героїв та їх проблеми і щоб жодних спойлерів! Тут важливо пам'ятати, що вкластися підсумки мають у 5-секундне читання по-перше, і не спонукати до того, аби кинути читати відгук, по-друге.
Після того, як написали підсумки по гарячих слідах, залиште його відгук на певний час. Розвійтеся, випийте чаю чи кави. Потім, на свіжу голову, прочитайте підсумки. Захотілося вам особисто прочитати книгу за цим саммарі? Якщо так, то переходьте до наступного пункту. Якщо ні, редагуйте!

Що сподобалося

Нарешті можна переходити до суб'єктивного - що саме вам у книзі сподобалось. Це може бути сам сюжет або деякі герої, авторські художні знахідки або якісь незвичайні ідеї. Чи окремі цитати. Або навіть чисто якість видання, якщо ви оцінюєте книги у першу чергу лише за другорядними цінностями. Кожному своє, як то кажуть.

І що не сподобалося

Свято суб'єктивного погляду триває - тепер про погане! Єдине табу тут - перехід на особистість автора. Так, я знаю, як інколи хочеться назвати книгу гівняною тільки тому, що її написав хтось, кого ти відфрендив за лайк під дописом ворога, але дійсно погані книги мають вдосталь і власних вад, окрім постаті автора на обкладинці.

Підкресліть незвичні аспекти

Вони не обов'язково мають вам сподобатись або навпаки, але якщо у книзі є щось, що змусило вас подумки підняти брові вгору, то це варто зазначити окремо.

Шарашим рейтинг рекомендації з антирекомендаціями

Настав час зірочок чи купок лайна. Звісно, що рейтинг в вас вийде суб'єктивний, але врівноважиться рекомендаціями. Кому варто прочитати це, а кому краще звернутися до інших книг. Але пам'ятайте, що рекомендації на кшталт "книга для людей похилого віку" або "для слюсарів 6 розряду" не працюють. Працює, наприклад, "книга для тих, хто вже перечитав усього Бредбері" або "молодим мамам трійнят-однорічок, які примудряються й досі радіти життю".

Вмикайте перевірку орфографії

Серйозно, кожен другий відгук сьогодні написан так, що звіріють не тільки записні грамарназі, але й звичайні люди, які знов протирають очі від крові, коли вчергове побачили кому між підметом і присудком. Не треба так. Довіртеся вбудованим сервісам, які трішки знають за синтаксис та пунктуацію.

Ну і останній, найкоротший пункт:
Наплюйте на структуру відгуку

Врешті решт, ви пишете просто щирий та емоційний відгук, а не наукову працю, з якою ще засідання вченої ради треба пройти .

Але про орфографію не забувайте все одно! Відкрити / Коментувати

2021-04-30 14:00:59 ​​Читацький квітень:
засилля жанрової прози
новий скандинавський майстер справжнього детективу
лише один мальопис (але який! про нього буду ще казати окремо)
раптово - духовна література, яку, у принципі, можна віднести й до дитячої (і тут окремо хочеться відзначити якість видання від видавництва "Білка" - це просто рівень Бог)
і нарешті - НАРЕШТІ! - розмочений річний рахунок по нонфікшну, який, на жаль, чомусь абсолютно не виправдав покладених на нього сподівань Відкрити / Коментувати