Читай, krw, книжки️📚

2021-04-29 18:35:44 Приблизно рік тому я познайомилась із новим для себе письменником Доном Делілло і зараз вже навіть не згадаю, чому обрала саме роман Falling Man. Я тоді читала його на телефоні російською, а паралельно - паперову Гаську із її огидним українофобським висером під назвою "За спиною". І це напрочуд яскраво підсвітило справжність прози Делілло і ницість Гаськіної.

Делілло - сучасний американський письменник, якого вважають чи не іконою постмодернізму, насправді часто-густо просто ховаючи за цим словом власну читацьку неспроможність осягнути всі ті сенси, які він закладає у свої тексти. До сьогодні української з усього його доробку був перекладений лише його роман "Зеро К".

І от маємо новину: у "Фабулі" відкрито передзамовлення на роман "Підземний світ". Книгу, яку називають останнім великим американським романом. Купа премій, нескінчені обговорення й номінації, роман-епопея, що охоплює десятки років і сотні тем, буде доступна українською. А російською - ні. По-перше, це приємно. А по-друге, читай по-перше.

Відмічаю собі у "хотілки" і вам того ж бажаю :) Відкрити / Коментувати

2021-04-27 19:58:02 ​​__Чи можна було зупинити день Х?__

Насправді я трішки завинила у часі із цим відгуком, бо мав він вийти ще пару тижнів тому, але ось така затримка дала змогу у повній мірі насолодитися одноманітністю вражень від інших читачів та читачок

Всі, як одна, повторюють про неймовірну атмосферу передвоєнного Львову, про незрозумілий шаблонний, нічим не обґрунтований і не підкріплений мачізм головного героя, про відкритий фінал, який всіх приголомшив, про динамічність оповіді та незрівняний мовний колорит, який властивий Винничуку. Не бачила жодного відгуку, де б згадали, що в пана Юрія є ще один роман із назвою - от дивина! - "Нічний репортер" і яке, мабуть, було б варто теж прочитати, якщо вже так хочеться ось саме цього: передвоєнного Львову, колоритної мови та бурхливого мачізму головного героя. Ну то буду першою Так-так, ви все вірно зрозуміли: це то самий нічний репортер Марко Крилович на пару із своїм другом комісаром поліції Романом Обухом знов на вістрі подій.

Не бачила жодного відгуку, де б відмітили, як красиво осадила (і використала) Марка розумниця Ірма, яка, на відміну від всіх тих дівок, що вішалися на нього у перші ж секунди знайомства і подумки планували, де і як розставити свої меблі на його квартирі, просто зробила його майже безвольною іграшкою у своїх шпигунських іграх.

Не бачила жодної згадки про те, які яскраві виходять в пана Юрія другорядні герої: родина тихих шпигунів, доля яких, на жаль, трагічна, чи отой сусід, який по-господарські прибрав консервацію з згорілого будинку адвоката, ну ж бо нащо добру пропадати? правильно, немає нащо, а папірці ні, папірці йому не потрібні. Коли з ось таких дрібничок, деталей та влучно доданих словечок і складається кольоровий портрет, текст оживає і стає вже не текстом, а цілим світом.

Чи це помітила тільки я?

"Вілла Деккера" - роман, де саме тільки перерахування болючих точок займе половину відведеного відгуком простору. Серійний вбивця, який - спойлер! - так і не зазнає покарання. Незахищеність жінок певних професій. Політичні ігрища на нелюдських стражданнях євреїв, що їх влаштовувала совєтська імперія. Контрабандисти, нечесні на руку адвокати, честолюбські інтриги у поліцейських колах, брудний реальний світ маргінального прошарку населення, масонські заговори не надто критично мислячих людей. І як гігантська вишня - невпинне наближення дня Х. Того самого дня Х, який зупинити (читай перше речення) ніхто б не зміг. Бо як зупинити війну, коли її час настав?

Так, у романі те, що називають відкритий фінал - ми не знаємо, у який бік повернула доля головних героїв. Хоча насправді зрозуміти це неважко, якщо хоч трішки знаєш, чим і як закінчувалися долі тисяч інших схожих героїв, справжніх чи вигаданих, реальних чи збірних образів. Історія їх обнадійлива виключно у нашій уяві, бо пан Юрій вже натякнув, що буде продовження, а значить ми ще зустрінемось із мачо Марком і ще - буквально! - повоюємо!

У черговий раз не втомлююсь дякувати "Фабулі" за як завжди відмінну якість видання: папір, поліграфія, корінець, ляссе - справжня насолода для естетів-книголюбів!

5 з 5 гудрідзу і покладена у кошик попередня історія Марка Криловича та Романа Обуха. Відкрити / Коментувати

2021-04-23 12:54:57 ​​Так-так, я знаю, що ви чекаєте на перший епізод багатосерійника про видавництва, але ж результати показують, що починати треба з найбільшого. А найбільш плодовите в мене виявилося аж на цілих 200 (прописом - двісті) наявних книжок. Тому я поки ходжу колами навколо цієї цифри і намагаюсь придумати, як їх вмістити у один кадр

Тому поки що ось вам мої свіжі оновлення і без того безмежної бібліотеки. Цього разу відбувся набіг на видавництво АБАБАГАЛАМАГА, яке багато хто вважає видавництвом для діточок, хоча там є не тільки дитячі книги.

Третя книга Щербака - новиночка цього року. Дві книги придбані у рамках постійно діючої програми по заміні російських перекладів на українські (це Дал та Кафка). Ну а решта - просто тому що я люблю цю серію в Абаби

До речі, зараз на сайті видавництва діє акція - до 29% знижок на майже весь асортимент. А з промокодом WBOOKS2 додається ще -10% на все додатково. І тому оця гора книг мені дісталася за 560 грн (із безкоштовною доставкою ) Відкрити / Коментувати

2021-04-20 11:27:38 ​​Кілька днів тому у групі книжкових вражень на фейсбуці робили черговий флешмоб #моєулюбленевидавництво. Я у такі штуки не граюсь, бо неможливо обрати єдине, коли в тебе їх десятки. Буквально - десятки.

А після розмови із адміном я навіть можу назвати кілька сухих цифр. Отже, на сьогодні в мене на полицях стоїть 1500+ книжок, які розкидані по 80 українським видавництвам, звідси викреслені видані у совку, у маскві та видані в нас методом самвидаву.

Якщо сюди додати ті, які в мене були, але вже продані/подаровані, то виходить 86 видавництв.

А якщо узяти тільки ті книги, що видані з 2011 і по сьогодні, то це 72 видавництва. Є такі, де по одній книзі, а є і такі, де за сотню книжок. Тому я собі вирішила, що зроблю свій власний флешмоб і покажу всі свої видавництва, розкажу, що про них думаю (як обично - без цензури), чого очікую ну і взагалі скандали, інтриги, розслідування.

Але хочу ще від вас, мої дорогі читачі, інтерактиву. Тому голосуйте реакціями, з чого починати свій багатосерійний флешмоб. Отже, тисни
- починай з тих, де по одній-дві книжки
- починай з тих, де за сотню
- починай в абетковому порядку
- мені все одно, з чого починати Відкрити / Коментувати

2021-04-18 13:28:44 ​​Зранку новини принесли прекрасне: "В'язниці в Бразилії скорочують строк на 4 дні (до 48 днів на рік) за кожну прочитану книжку, якщо в'язень напише по ній твір-відгук."

Цікаво було б подивитися на статистику: скільки в'язнів скористалися цією можливістю? Що обирали для читання? Чи є якісь критерії, за якими відгук зараховується чи ні.

А я поки що продовжую насолоджуватися скандинавським детективом. І хоча Кріс Тведт дійсно за рівнем екшну та яскравістю героїв трішки недотягує до свого уславленого сородича Ю Несбьо, але натомість він має неймовірну здатність настільки різко завернути фінал своїх романів, причому буквально - фінал, останні сторінки - що потім сидиш ще кілька годин у зміненому стані свідомості і перетравлюєш все це ще раз і ще раз. Відкрити / Коментувати

2021-04-15 16:49:52 До 18 квітня на сайті Видавництва Старого Лева діє акційна ціна на 49 книжок.

І для мене особисто це стало приводом згадати, що досить довго в них були відсутні кілька романів Мілана Кундери, настільки довго, що я навіть видалила їх зі списку бажаних і подумки розпрощалась із думкою, що колись буду мати їх всі, перекладені українською.

Але ось, як бачите :) Вся наявна на сьогодні колекція книжок Мілана Кундери українською відтепер і в мене.

P.S. Акційну ціну видно тільки зареєстрованим користувачам сайту Відкрити / Коментувати

2021-04-13 19:21:27 ​​Сьогодні забрала з пошти давно очікувану збірку Маркіяна Камиша "Оформляндія. Чормет. Ряска". Подивилася на обсяг і... кинулася перевіряти текст.

І вчергове похвалила себе за лінь. Адже як тільки я дізналася за те, що ці три повісті виходитимуть у збірці, я відклала старі видання "Чормету" і "Оформляндії" на позбувну полицю - типу, нащо мені два екземпляри одного і того ж тексту? Але все лінькувала сфотографувати і виставити їх у барахолці на продаж.

А тепер уже і не виставлю! Бо у збірці виявився скорочений текст! Так, він авторський, але ж не той, що залишився у першому виданні!

Тепер мені буде цікаво їх порівняти, подумати, чому були нещадно скорочені речення, і якого ефекту добивався автор.

На фото - перші сторінки повісті "Чормет" у новій та старій редакції відповідно. Відкрити / Коментувати

2021-04-12 20:15:09 ​​Всі вже, мабуть, бачили, що стартап BookBox приказав довго жити: з 1 травня вони перестають обслуговувати приватних клієнтів, а залишають собі тільки обслуговування корпоративних замовників.

І от тільки не сприйміть це як глузування, але перше, що я сказала, як почула цю сумну для багатьох новину, звучало як "ніколи не було і от знову". Співрозмовники почали чомусь думати, що я згадала невідомі їм кейси із прогарянням такого ж сервісу, хоча я мала на увазі геть інше

Ще коли BookBox стартував і красиво розповідав про свій стартап, нудні зануди (так, я знаю) порахували, що якось в них не виходить прибутку з їх бізнес-моделі, ну хіба що вони щось таке сікрєтне знають, що пересічний зануда не бачить, але всі навколи були такі захоплені, такі воодушєвльонні. Ну у добру путь, як то кажуть.

Як виявилося, таки не знають Як виявилося, це рівно та сама історія, як і сотнями інших накачених мотивуючими тренінгами бізнесами. Замість того, аби дати одному зануді прорахувати все до останньої копійочки, включаючи приліт іншопланетян у третьому кварталі поточного року і виверження вулкану - у першому кварталі наступного, збирається 2-3 дитинки 20-40 годіков, читають один одному Бренсона вголос і біжуть - волосся назад - підкорювати світ новою моделлю. Ну от і прибігли.

До речі. Здається і далі вони продовжують геть нічо не рахувати, бо знов роблять ставку на старий світ. Світ корпоративних замовлень. Бо це ж традиційні ці "в нас пуфіки, стол для пінг-понгу, бібліотека, кава-чай, пєчєнькі і решта теплих людей у затишному офісі на -надцатому поверсі хмарочоса!" Сьогодні, коли всі і вся максимально переходять на онлайн, якій корпорації потрібна буде бібліотека з пєчєнькамі?

Короче кажучи - не читайте "мотиваційки", читайте історію - там вже всьо було і не по одному разу Відкрити / Коментувати

2021-04-11 17:41:48 ​​Пссс, пацанчику, не бажаєш трішки видавничої нркмн?

Так-так, дивний початок, але ви зараз все зрозумієте. Отже, свого часу, коли мені пощастило отримати промокод на 40% знижки у видавництві Нора-друк, я закупилась там серією "Морок", де виходять мої улюблені скандинавські детективи. Ну бо не Несбьо єдиним.

І от беру я книгу Кріса Тведта "Небезпека рецидиву" і читаю там в анотації, що тут ви побачите нові справи, які розплутує адвокат Мікаель Бренне, знайомий вам вже по книзі "Коло смерті". Та ну блін, кажу я, і іду шукати "Коло смерті", ну бо логічно же читати серію у її хронологічній послідовності, вірно? "Коло смерті" виявляється доступним вже тільки у електронному форматі (бо видання 2012 року - то вже букінистика в наших палєстінах, але я про це вже горіла, проїхали). А е-букі я щось останнім часом важко читаю, тому час від того моменту, як я завантажила на телефон книгу, і тим, коли дочитала, трішки сплив.

І нарешті в мене дійшли руки прочитати це саме "Коло смерті", відзначити його як "ахуєний детектив, давайте мені ще цього автора" і на моменті відмічання у goodreads я відхоплюю ніфігового такого віртуального ляпаса своїй дотошності. "Вітаємо!", каже сервіс, ви прочитали 5-ту (п'яту, блд!) книгу про Мікаеля Бренне. Що далі?" Як п'яту? Чому п'яту? А "Небезпека рецидиву" тоді яка?? Фсмислє - друга????? Ви йобнуті там штолє?

Гнів, заперечення, торг, прийняття - ну ви в курсі.

Отже, виявляється. Видавництво у мудрості своїй безмежній почало друк серії дійсно з п'ятого роману про адвоката Бренне. А потім вирішили надрукувати другий роман з тієї ж серії, але, блядь, в анотації написати так, наче вона була не до, а після п'ятої, яка для українського ринку взагалі перша! А потім випустили шосту та сьому книги. А от так. Бо можуть.

Так, знаю, сама винувата - треба було розвідку раніше робити. Але розумієте, я якось навіть не могла уявити собі, що так в принципі можна. Спочатку п'ята, потім друга, але в ній ми пишемо про п'яту, як про першу.

І ні, це абсолютно не псує мої враження про сам роман - дійно відмінний детектив, із купою твістів, несподіванок, яскравих характерів, північним колоритом та особливостями. І так, я обов'язково продовжу Тведта читати і далі, що вже в нас видано українською, але блядь! Ну що за КСДовщіна якась у підході до формування серій? Це від них постійно очікуєш, що серію закинуть на півдорозі або почнуть з середини. Але Нора-Друк? Не очікувала я такої підстави. От вопше. Відкрити / Коментувати

2021-04-10 20:01:57 ​​Зранку всі сидять і сруться у дописі письменниці Світлани Тараторіної, авторки "Лазаруса", який свого часу змусив мене повірити у реальність нашого суто українського фентезі без ельфів. Але сруться не за ельфів, а за мовну позицію, бо пані Світлані, за її словами, "заскочили думки" Іларіона Павлюка, який, як відомо, пише свої романи російською, бо йому так легше, а потім віддає перекладачу, бо видається він все ж таки в Україні.

І знаєте, я от зараз взагалі хочу не про позицію Павлюка зокрема чи мовне питання в цілому поговорити. Я за інше. Бо чи не найпершим коментом йде обурення від пані, яку просто вкрай возмутіло те, що Павлюк посмів назвати книгу продуктом. "Він так і сказав - продукт?", вочевидь накрапуючи собі валокордину, питає пані. І от тут вже заціпило мене.

Бо оце ставлення до книжок - всіх, скопом, як факту - як до чогось сакрального, чогось такого, що не можна оцінювати споживчими рамками, чогось надзвичайного і елітарно-одиничного - це якраз яскравий приклад того, що культури читання в людей нема. Нарід an mass не розрізняє масову літературу та високу полицю, кидається оцінювати літературні пам'ятки та шедеври з позиції "щось тут динаміки малувато, я заснув ще на переліку кораблів", і навпаки - ставиться до рядового жанрового покету як до Біблії чи Корану - "ви чьто? єта же кніга! як можна називати її продуктом!"

Павлюк - автор жанрових творів. Їх читають раз у житті, для рядового задоволення, аби скоротати час протягом поїздки чи розслабити мозок після напруженного робочого дня. Це не складні многоголосні твори, для розуміння яких потрібний бекграунд факультету філології та лінгвістики, приправлений курсами античної діалектики та міфології малих племен пустельної Африки. Це просто трилери, які розважають. Вони не залишаються у віках, не перетворюються на канон на наступні 400+ років і не стають об'єктом дослідження енної кількості докторантів філософії. Про них можна і навіть потрібно казати продукт.

Давайте я спробую пояснити ще цинічніше. Це як їжа: так, можна сходити у ресторан задля якоїсь вишуканої страви та форми її подачі раз, два, п'ять разів на місяць. Спіймати кайфа від усього в цілому: смаку, вигляду, компанії. Але отримувати стабільний набір білків, жирів, вуглеводів та мікроелементів людина має щодня. І от цей набір - щодня - хочеться також мати не якимось гівном з фастфуду, а повноцінним і здоровим, свіжим та різноманітним.

Так ось письменники, які, по-перше, чітко усвідомлюють, що пишуть не задля потрапляння у канон, а чисто на жанровому полі, а по-друге, воліють своїм читачам (читай: споживачам) надати не фастфуд, а свіжину (читай: якісний продукт), молодці.

І тут зразу попередження: ні, я не підтримую конкретну позицію Павлюка, який не хоче напружуватися і оволодіти мовою, я підтримую сам факт того, що письменник хоче надати читачу якомога якісніший продукт! Оце бажання - воно похвальне. А позиція Павлюка "я напишу, як мені вдобно, а потім вже нехай перекладач їбеться, як хоче" - то гівно, а не позиція. Відкрити / Коментувати