Гендер в деталях

2021-12-24 15:37:05 ​​МАТРІАРХАТ Є? А ЯКЩО ЗНАЙДУ?

Один відомий кухар наполягає, що я живу в матріархаті. Зачекайте, це не генератор випадкових слів. Такий у мене пізнавальний досвід після нещодавнього інтерв’ю.

Ми говорили про художню літературу. Мова зайшла про те, що автор писав про чоловіків як про людей, а про жінок — як про об’єкти, які виконували певну функцію, але ніколи не мали своїх поглядів, бажань і рис характеру.

— Інша справа тепер, — сказав відомий кухар, — тепер у нас матріархат.

Ге? Нормально ж сиділи.

Сказати, що в українському суспільстві матріархат — це як стверджувати, що земля пласка.Та ось навпроти мене сидить розумний, модний, класний спікер і верзе нісенітниці. Що робити?

Як журналістка я не маю права сперечатися — лише ставити питання. Межа дуже тонка. Як виконувати свою роботу, але випадково не почати священну війну за цінності і здоровий глузд? Ви можете вказати, що журналісти часто сперечаються і це ок, бо інтерв’ю — дуже персоніфікований жанр, де важлива особистість не лише того, хто відповідає, а й людини, яка запитує. Я погоджуся і витру скупу сльозу. Український медіа-контекст — це середовище, де до тебе на ефір ніхто не прийде, якщо ти не будеш зручною і приємною. Я вчуся з цим боротися. А вам пропоную перейти до матріархату.

Отож про славетний український матріархат я чула кілька разів у житті:
- від учительки української мови, яка казала, що українська культура дуже женоцентрична і
загалом матріархальна;
- від колеги, яка дивувалася, як можна в Україні бути феміністкою, коли суспільство в нас
матріархальне;
- від Ірини Фаріон, коли вона давала інтерв’ю Сергію Іванову;
- від відомого кухаря, коли він давав інтерв’ю мені.

Усіх цих людей об’єднує любов до відомого вислову «чоловік — голова, а жінка — шия». Як на мене, це дуже невдалий піар матріархату, бо мозок розташовано саме в голові і це він дає сигнали шиї рухатися, а не навпаки. Однак мої скромні знання нейробіології тут не головні. Я не просто не погоджуюся зі свідками матріархату, а стверджую, що...

ПРОДОВЖЕННЯ — на сайті за посиланням

Текст — Емма Антонюк
Ілюстрація — Олександр Грехов Відкрити / Коментувати

2021-12-23 18:00:28 ​​З лиця води не пити: уявлення про красу в традиційній українській культурі
Авторка: Ірина Ігнатенко

Дослідження таких тем як уявлення і стереотипи про ідеальне людське тіло і вроду стали можливими завдяки насамперед гендерним студіям, фундамент яких було закладено у 1970-х роках у США в межах академічного фемінізму.
Науковиці-феміністки, помітили, що для багатьох традиційних культур світу відповідність нормам краси була основною «зброєю», яка дозволяла покращити соціальний статус, зокрема через вдале заміжжя. Традиційно саме жінки мали відповідати виробленим культурою і часом стандартам краси.

А проте канони і стандартів краси чоловічого тіла теж не випали з поля зору американських і європейських науковців. Дослідження проводяться крізь призму критики традиційних уявлень про так звану нормативну мужність із відповідним ідеалом мужнього й сильного чоловічого тіла — «справжнього самця», готового будь-коли застосувати фізичну силу й сексуальну потенцію.

Одруження/заміжжя сприймалось як неодмінний етап у житті кожної людини за зразком: народився/охрестився — одружився — народив і виховав дітей — помер. Треба наголосити, що все — і смерть зокрема — мало відбуватися вчасно, в певний віковий проміжок, визначений народною культурою і базований на традиційному ладі життя. Людей, які не одружилися, вважали не тільки такими, що вибилися з «правильної», «природної» життєвої лінії, а й «небезпечними» для оточення, бо вони нібито своєю присутністю й участю у важливих родинних обрядах могли «запрограмувати» інших на таку саму «нещасливу» долю. Одруження було щаблем до вищого соціального статусу. Людина без шлюбної пари не мала авторитету в селі, не брала участі в житті громади.

Неодмінним атрибутом дівочої привабливості була довга товста коса, яку дівчата намагалися ще й усіляко прикрасити: вплітали в коси різнокольорові стрічки, одягали вінок, штучний або з живих квітів, тощо.

Цікаво, що волосся було не лише важливим елементом дівочої краси, а й маркером цноти: головний убір у жінки означав її заміжній стан. Після шлюбу, коли жінка починала жити статевим життям, їй заборонялося «світити волоссям», вона обов’язково мала накривати голову спеціальним головним убором — очіпком. До чоловічого волосся таких вимог не було, але в багатьох культурах символічні функції жіночого волосся приписувалися чоловічій бороді, яка мала аналогічне значення і символізували чоловічу честь та гідність. На Гуцульщині навіть казали: «мужчина без вусів — то баба».

Щодо обличчя, то часто згадувані в численних фольклорних текстах як ідеальні й бажані «чорні брови/карі очі/біле личко» вважалися окрасою будь-кого — і дівчини, і хлопця.

Щоденна важка фізична праця сформувала вимогу і до чоловіків, і до жінок бути фізично дужими. Жінка теж мала бути не надто худою і так само не товстою, бо в першому випадку їй буде складно зносити важкі фізичні навантаження, а в другому вона через надмірну вагу буде незграбною в роботі. Тому перевагу віддавали дівчатам середньої повноти - «найліпше любили середніх».

Люди, які не відповідали цьому зовнішньому вигляду, вважалися непривабливими, а інколи і небезпечними в очах оточення. Особливо це стосувалося жінок, яким односельці радо приписували зв’язок з «нечистю» і називали їх відьмами.

І хоча краса, зовнішня привабливість та вправність у роботі ставали для дівчини (власне, і для хлопця) козирями на ярмарку наречених, вони поступалися матеріальним статкам. Непривабливий або навіть із фізичними вадами партнер/-ка мали всі шанси обійти гарніших і вправніших у цих шлюбних перегонах. Це добре підтверджує факт висміювання старих-женихів, найчастіше вдівців, які хотіли одружитися вдруге. У фольклорі над ними всіляко глузували, та при добрих статках вони одинокими не залишалися і вдало сватали молодих та привабливих дівчат, обходячи при цьому міцних, молодих, але бідних хлопців.

Текст опрацювала Анастасія Лось Відкрити / Коментувати

2021-12-22 17:00:26 ​​Це дійсно #ВАУ

Продовжуємо демонструвати світ з дзеркальним сексизмом, аби продемонструвати всю його абсурдність

#фем_мем Відкрити / Коментувати

2021-12-21 17:00:07 ​​ПРИЧИНИ ТРАНСГЕНДЕРНОСТИ
Авторка: Інна Ірискіна

Інтерес до причин трансгендерности випливає із циснормативности — уявлення, згідно з яким цисгендерність — норма, а трансгендерність — відхилення від неї. Адже якщо прийняти, що трансгендерність теж може бути варіантом норми, то питання про причини втрачає свій сенс. Крім того, в цьому випадку так само правомірно постає питання про причини цисгендерности.

Звідки беруться ті чи ті гендерні прояви і гендерні ідентичності?

Гіпотези можна поділити на дві групи — ті, що описують трансгендерність як щось вроджене і як щось набуте. Перші пояснюють її біологічними чинниками, другі — соціально-психологічними.

БІОЛОГІЧНІ ГІПОТЕЗИ

Генетика. Дослідження 112 трансжінок 2008 року показало, що в них у порівнянні з цисгендерними чоловіками частіше трапляється така форма гена рецепторів андрогенів, яка може знижувати сприйнятливість ними тестостерону. Того самого року в іншому дослідженні у трансчоловіків було знайдено варіант генотипу, схожий на той, що є у цисчоловіків, і відмінний від того, що є в цисжінок.

Структура мозку. Окремі дослідження показують наявність у мозку відділів, які у трансжінок схожі із цисжінками, а в трансчоловіків — із цисчоловіками.

Фантомні частини тіла. У 2008 році дослідження виявили, що трансгендерні жінки набагато рідше відчувають фантомні болі після видалення пеніса, ніж цисчоловіки. І навпаки, дві третини трансчоловіків свідчили про відчуття фантомного пеніса за фактичної його відсутности. Такі прояви вказують на те, що в транслюдей, які потребують хірургічних змін, особливим чином формується «схема тіла»: вона не збігається в області статевих органів із тим, що фізично наявне.

Статеві гормони. В окремих дослідженнях відзначають знижений вплив андрогенів або знижену чутливість до них у період внутрішньоутробного розвитку в трансжінок, близьку до такої в цисжінок. Припускають, що надалі це призводить до розвитку більшої фемінности.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ГІПОТЕЗИ

Виховання. Якщо батьки виховували хлопчика надто дівчачим або його оточення було переважно жіночим, то така особа може стати трансжінкою (у випадку трансчоловіків, відповідно, навпаки). Однак у цю гіпотезу не вписується багато випадків, коли гендерна ідентичність розвивалася всупереч вихованню.

Сексуальність. Сексолог Рей Бленчард і його послідовники поділили трансжінок на дві категорії — «гомосексуальні», яких до переходу мотивує потяг до чоловіків, та «аутогінефільні», які сексуально збуджуються від уявлення себе жінкою. Хоча в окремих випадках такі мотиви бувають, спроби запхати в цю категоризацію всю трансфемінну частину спектра не витримують перевірки практикою і їх розкритикували багато транслюдей та цисгендерних спеціалістів.

Гендерна дезадаптація. Передбачає, що особа через певні особливості вважає для себе неприйнятними гендерні установки й шаблони поведінки, які в неї намагаються вкласти, і зрештою ідентифікує себе з іншим гендером.

Асоціальність. Гіпотеза більшою мірою стосується таких людей, як аутичні й шизоїдні, які погано засвоюють соціальні установки. Як наслідок, усе це слабо впливає на розвиток їхньої гендерної ідентичности і її формують зовсім інші чинники, які в кожному випадку можуть бути індивідуальними.

Конструювання ідентичности. Цю теорію сформулювала авторка цього тексту. Вона представляє гендерну ідентичність як конструкт, що складається з окремих «цеглинок» — властивостей та проявів того чи того гендеру, які викликають у людини відчуття «свого» або «чужого». Коли кількість «свого» досягає критичної маси, воно перетворюється на відчуття приналежности до відповідного гендеру. «Своїм» може бути і те, що властиве особі, і те, до чого вона прагне, — і таке прагнення може мотивувати здійснити перехід.

Хай там які причини в кожному конкретному випадку, це не впливає на право особи відчувати, розвивати і трансформувати свою гендерну приналежність так, як вона того хоче.

Текст опрацював Антон К. Відкрити / Коментувати

2021-12-20 12:22:08 ​​Жінки стали більше дивитись порно, трейлер «Мого юного принца» та переможне продовження історії з погромами на Подолі – це та інше у новій підбірці гендерних новин від Маріїї Думи.

#гендерні_новини

У мережі з’явився тизер фільму «Мій юний принц». Його називають першою українською стрічкою про ЛГБТ. Переглянути трейлер можна тут
Серед сюжетних ліній є стосунки між двома хлопцями. Проєкт переміг на 17 конкурсі Держкіно, яке профінансує його на 20 мільйонів гривень.

Після погромів у «Хвильовому» і активізації руху за безпеку Подолу звільнили керівника Подільського управління поліції. Триває слідство по справі розгрому в барі. Двом нападникам висунули підозри, також встановлили 30 осіб, причетних до нападу.

Жінки почали більше дивитися порно – кількість користувачок Pornhub за 2021 рік збільшилась на 35% за щорічним звітом сервісу. Частка чоловіків на сайті зросла на 5%. Крім того, українок-відвідувачок стало більше на 10%; частка дорівнює 42% проти 58% серед українців. Серед країн-користувачок ресурсом Україна зайняла 5 місце.

У США виплатять компенсації гімнасткам, що зазнали сексуального насильства з боку колишнього лікаря національної збірної Ларрі Нассара. Понад 500 постраждалих спортсменок отримають 380 мільйонів доларів від Федерації гімнастики США та Національного олімпійського і паралімпійського комітету. Також федерація та комітет впроваджують нову політику, що убезпечуватиме спортсменок від насильства.

Media Matters дослідили алгоритми TikTok і виявили, що він направляє користувачів і користувачок від трансфобних відео до роликів ультраправого спрямування. Media Matters створили новий обліковий запис і взаємодіяли лише з трансфобним контентом, після чого FYP дедалі більше заповнювалася відео, які пропагують різні ультраправі погляди та риторику. Ексклюзивна взаємодія з антитранс-контентом спонукала TikTok рекомендувати мізогінний контент, расистський контент, відео проти вакцин, антисемітський контент, теорії змови та відео, що включали загальні заклики до насильства Відкрити / Коментувати

2021-12-17 13:00:51 ​​Як мрії стають реальністю, або Як фемінізм змінює світ
Авторка: Юлія Мартова
#феміністична_утопія

ХХІ століття. Світ змінився настільки, що нашим предкам таке навіть не снилося. Життєвий лад, розподіл статусів, грошей, влади, технології, взагалі, сучасний звичний нам світ — чи люди, скажімо, в ХVІ столітті могли уявити таке? У ХVІ столітті, де Англією править королева Єлизавета Велика, Шекспір пише свої драматичні твори, а Васко да Гама знову вирушає в експедицію. Про фемінізм, соціальну рівність, права людей, права тварин і космічні польоти тоді, звісно, не було й мови.

І от ми сьогодні. У ХХІ столітті розквіт (а подекуди вже й криза) демократії, пацифізму та боротьби за екологію. Здається, людство рішуче просунулося вперед, поставивши під питання те, що вважалося об’єктивною істиною, і змінивши те, що видавалося незмінним. На зміну одним великим проблемам прийшли інші, але незмінним залишилася боротьба старого з новим, статики й динаміки, стабільности й прогресу. Що ж шукає суспільство, так наполегливо ідучи вперед?

Tempora mutantur, nos et mutamur in illis. Латинський вислів, який у перекладі означає, що часи змінюються і ми змінюємося разом з ними. Та хто вирішує коли, як, на скільки і що має змінитися?

Чи можемо ми уявити майбутнє? Чи вгадаємо щось із прийдешнього? Чи воно недоступне нам так само, як сьогоднішні реалії людям ХVІ століття? Я все-таки спробую й уявлю хоча б частину майбутнього. Те, що можу спрогнозувати із сьогоднішньої боротьби. Феміністичну утопію.

У ній живе дівчина десь мого віку. Сьогодні вона виконує навчальне завдання — набирає текст на комп’ютері (чи як там це робитиметься в майбутньому). Вона пише про історію, у якій хоробрі жінки намагалися подати свій голос та вказати на нерівність. Історію минулих років, у якій слово «фемінізм» ще сприймалося як антонім до «нормальної жінки», хоча самі феміністки робили все від них залежне, щоб звільнити всіх без винятку від кайданів гендерних стереотипів. Їй складно: вона не зовсім розуміє, як усе це могло бути.

Моя героїня пише з іншого світу. Її світ можна охарактеризувати як інклюзивний. До речі, вона не знає, що таке «дівчаче» виховання чи виховання «шляхетної леді». Лише завдяки уроку історії про побут і звичаї ХХ–ХХІ століть вона дізналася, що, живи вона в тому часі, у неї обов’язково було б рожеве платтячко, а у її брата — синя футболка, батьки обрали б для неї гуманітарну професію, а брат займався б точними науками. Їй дивно. Як би багато вона втратила, скільки кольорів і досвідів, якби жила так однобоко, навіть не намагаючись спробувати щось «хлопчаче».

Моя героїня обере власний шлях, вона обере його вільно. Я впевнена, що вона ніколи не зіткнеться з проблемами гендерної нерівности, як-от нерівна заробітна плата, подвійне навантаження чи «скляна стеля». Можливо, лише під час виконання завдання про життя жінок у ХХІ століття вона дізнається про ці явища.

Їй буде дивно, чому це жінки не могли вільно ходити вулицями вночі. Вона перепитуватиме батьків, чому дівчат застерігали не носити короткі сукні і що означає «спровокувати небажану увагу». Впевнена я і в тому, що вона ніколи не зазнає насильства.

ПРОДОВЖЕННЯ — на сайті Гендер в деталях за посиланням Відкрити / Коментувати

2021-12-16 15:00:43 ​​В деталях: економічна дискримінація та економічне насильство
Авторка: Любов Жарова

Економічне насилля — один з елементів встановлення влади й контролю однією людиною над іншою. За даними досліджень, в Україні 17 % жінок стикалися з економічним насиллям.

ПРОЯВИ І ЦІНА ЕКОНОМІЧНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ
Наразі виділяють такі основні пояснення відставання жінок у заробітній платі як прояву економічної дискримінації:
різниця в людському капіталі між чоловіками і жінками, тобто різниця між сукупністю навичок, знань і вмінь людини.
гендерна сегрегація — концентрація зайнятих чоловіків і жінок у різних галузях економіки, в різних професіях і на різних посадах;
дискримінація жінок на ринку праці, так званий ефект «скляної скелі»;

В Україні протягом 2013–2016 років зарплатна нерівність збільшилася: 2013 року середня зарплата жінок становила 77,2 % від середньої зарплати чоловіків, а 2015 року — 74,9 %. Найбільші розриви спостерігаються у сфері мистецтва, спорту, розваг і відпочинку та фінансовій і страховій діяльності, а в сфері адміністративного і допоміжного адміністрування гендерний розрив на користь жінок (–1,1 %).

У середньому рівень зайнятості жінок на українському ринку праці майже на 10 % менший, ніж чоловіків, і на жаль, ситуація має сталу тенденцію до погіршення.

За даними Інституту МакКінсі, подолання дискримінації у світі дозволить збільшити світовий ВНП до 2025 року на 26 %, або 28 трлн доларів за оптимістичним сценарієм або на 11 % (12 трлн доларів) — за реалістичним.

ЕКОНОМІЧНЕ НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї
У 95 % жертвами домашнього насильства стають саме жінки. Наскрізний мотив економічного насилля — усталене суспільне сприйняття чоловіка як головного годувальника. Закріплення такої ролі не вимагає навіть підтримки грішми — досить самої впевненості у правоті і можливості розпоряджатися.

Прояви економічного насильства
Використання економічного статусу.
Перебирання на себе функції «чоловіка-годувальника» та обмеження можливостей жінки самореалізуватися.
Контроль всієї фінансової інформації та обмежувати доступ до неї.
Перешкоджання освіті та зайнятості.
Контроль за її грішми або витратами і майном.
Контроль за доступом до економічних ресурсів.
Провокування економічних витрат.
Відмова виплачувати аліменти на утримання дитини, у приховуванні реальної заробітної плати при офіційному зверненні жінки на стягнення аліментів.

НАСЛІДКИ ЕКОНОМІЧНОГО НАСИЛЬСТВА
Економічне насильство робить жінку залежною від партнера і може стати приводом для подальшого насилля. Наслідки економічного насильства помітні й після розірвання стосунків, зокрема через утрату фінансових ресурсів, через борги, зниження конкурентоспроможності жінки на ринку праці. Економічне насилля в сім’ї спричиняє погіршення добробуту дітей — від голодування і неможливості отримати якісне медичне обслуговування до соціальної ізоляції через неможливість відвідувати шкільні екскурсійні й інші заходи.

ЯК ПРОТИСТОЯТИ ЕКОНОМІЧНОМУ НАСИЛЬСТВУ І ДИСКРИМІНАЦІЇ
Що може зробити суспільство або кожен/кожна з нас?
Поширювати інформацію про права жінок і можливості зарадити ситуації, яка вже склалася.
Досліджувати економічне насильство і дискримінацію в Україні та можливості протидії.
Поширювати інформацію про можливості отримати юридичну, психологічну і навіть фінансову допомогу у разі розірвання відносин.

Що робити, якщо ви зрозуміли, що зазнаєте економічного насильства і хочете змінити ситуацію? Є багато рекомендацій, але узагальнити їх можна так.

Вийти з ізоляції, адже перший крок насильника — зруйнувати коло спілкування, віддалити від колег, родичів, друзів.
Якщо неможливість навчатися чи відвідувати курси вихідного дня перешкоджає працевлаштуванню, варто спробувати онлайн-навчання.
Створити або відновити власні фінансові ресурси. Почніть заощаджувати гроші в безпечному місці.
Збирати інформацію про всі можливості отримати допомогу і підтримку, коли ви вирішите перервати стосунки і піти.
Припинити такі стосунки.

Текст опрацювала Іванна Круковська Відкрити / Коментувати

2021-12-14 20:47:55 ​​Про новий сюжетний поворот у стосунках менструації і церкви, як «Талібан» визнав право жінки не бути власністю та про заборону конверсійної терапії – в новій підбірці новин від Марії Думи.

#гендерні_новини

У ПЦУ спростували міф про те, що жінка, у якої менструація, не може заходити в храм. У своїй заяві вони ствердили, що жіночий організм, сотворений Господом, є прекрасним і не може стати «нечистим» через природні фізіологічні процеси, які закладені в основу існування цього організму.

Amnesty International проведе правозахисну барахолку. Захід відбудеться 19 грудня з 14:00 до 18:00 в Активістському хабі Amnesty International. Для участі необхідно зареєструватись. Учасники, що пройшли реєстрацію, можуть принести свої старі речі в гарному стані, сувеніри, власні вироби тощо, і дозволити їм знайти новий дім, а також обрати собі щось із предметів.

Агенція R agency та правозахисна організація Amnesty International запустили інтерактивну платформу «Гаджети бачать». Вона повинна навчити потенційних свідків домашнього насильства правильній послідовності дій. Користувачам пропонують обрати реакцію на типові ситуації насильства, а також, залежно від обраного варіанту, роз’яснюють, чи була поведінка свідків коректною.

Українське законодавство містить 0% захисту ЛГБТ від насильства. Про це свідчить звітна картка щодо забезпечення прав людини для ЛГБТ, підготовлена Радою глобальної рівності. Хоч Україна і захищає основні права людини для ЛГБТ, вона зовсім не справляється із захистом від насильства щодо них, а також дотриманням їхніх соціальних та економічних прав.

У Канаді заборонили конверсійну терапію. Відповідний закон набуде чинності вже на початку січня. Тож надання, отримання від цього прибутку, а також «просування або рекламування» конверсійної терапії в Канаді відтепер будуть злочином. Крім того, у законопроєкті прописано про заборонену вивозити «дитину з Канади з наміром, щоб вона пройшла конверсійну терапію за межами країни».

«Талібан» випустив указ, згідно з яким жінок не можна видавати заміж без їхньої на те згоди. Там немає ні слова про доступ жінок до освіти або роботи поза домом. Reuters пов’язують цю заяву з тим фактом, що таліби зазнають тиску з боку міжнародної спільноти, яка здебільшого заморозила кошти для розвитку Афганістану та зробила права жінок ключовим елементом будь-якої майбутньої співпраці з країною. Відкрити / Коментувати

2021-12-10 13:00:31 ​​ФЛІРТ, ПРИБУЛЬЦІ І МАЙБУТНЄ ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ

Як консервативні чоловіки уявляють майбутнє? Наприклад...



2050 рік. Двоє прибульців досліджують безлюдну планету Земля.

— Чому гомо сапієнси вимерли? — питає молодший прибулець.

— Сідай, друже, зараз я тобі розповім трагічну історію про занепад людської цивілізації.

Насувався страшний 2021-й. Світ шматували епідемії від нових вірусів, лісові пожежі на Заході та водні стихії на Сході. А чоловіки більше не могли фліртувати з жінками в усіх куточках земної кулі. Причиною першого лиха були заражені кажани, другого — глобальне потепління, третього — феміністки. І якщо з кажанами та кліматичними змінами світ так-сяк упорався, то нещадний вплив феміністок доконав людський вид. Ці ненафарбовані й неголені істоти відібрали в чоловіцтва систему координат і не запропонували нічого натомість. Люди перестали знайомитись, заводити романтичні стосунки, а згодом вимерли.

— Обережно, позаду бурий ведмідь! — закричав молодший прибулець.

— Це не бурий ведмідь, друже, це остання феміністка на землі. У нас немає шан...

Старший прибулець недоговорив, бо феміністка звинуватила його в домаганнях і віддала під суд.



Як я розумію, десь так частина мужчин уявляє майбутнє, у якому до жінок не можна чіплятися на вулиці, робити незнайомкам компліменти про їхню фігуру і лапати колежанок за різні частини тіла.

«Я тепер боюся фліртувати з жінкою, щоб не нарватися на звинувачення в сексизмі!» — пише знайомий у фейсбуці. «У США взагалі біда: хочеш познайомитись із симпатичною дівчиною, ризикуєш отримати судовий позов», — нарікає таксист. «Он яку послугу зробили феміністки нормальним жінкам — тепер чоловіки бояться до них наблизитися. Як мені заводити стосунки з дівчатами?» — пише відомий блогер.

На щастя, я можу допомогти чоловікам із попереднього абзацу. Для них у мене є питання і порада. Питання: «А що, по-вашому, означає “флірт” і як ви знайомитесь із жінками? Якщо ви гадаєте, що...

ПРОДОВЖЕННЯ на сайті за посиланням

Текст — Емма Антонюк
Ілюстрація — Олександр Грехов

Радимо також прочитати на сайті текст «День, коли слова поламалися» з нагоди 16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства Відкрити / Коментувати

2021-12-09 18:00:38 Хто потурбується? Дитсадки в контексті гендерної нерівності

Авторка: Оксана Дутчак

За визначенням Європейського інституту гендерної рівності, економіка піклування (care economy) — це частина людської діяльності, яка охоплює піклування про теперішню та майбутню робочу силу, а також про населення загалом, включно з забезпеченням харчами, одягом та житлом у домогосподарствах. Доступні та якісні дитсадки є вирішальним чинником економічної активності жінок, відповідно — подолання проблем гендерної нерівності та бідності сімей із дітьми.

За даними опитування кадрового порталу HeadHunter, проведеного у 2016 р., з-поміж опитаних матерів лише третина повністю використовують відпустку по догляду за дитиною, 7% повернулися до роботи через 1–3 місяці після народження дитини, 10% — через 4–6 місяців, 19% — через 7–12 місяців. Причинами раннього виходу на роботу 40% респонденток назвали матеріальний стан сім’ї, який не давав змоги тривало перебувати у відпустці, 26% — побоювання втратити кваліфікацію, 19% — втому від хатніх справ і рутини, 16% — бажання самореалізуватися та професійно зростати, тощо.
Раннє повернення матерів до роботи утруднене браком інституційних можливостей для поєднання оплачуваної та репродуктивної праці. Брак цих можливостей, серед іншого, пов’язаний з тим, що ДНЗ фактично не приймають дітей до 2-х років. Водночас доступність дитсадків утруднює економічну активність саме матерів, адже за різними даними лише приблизно у 1–2% випадків у відпустку по догляду за дитиною йдуть чоловіки.

Робота дитсадків має прямий вплив на становище жінок не лише тому, що садки переймають на себе функцію піклування про дітей дошкільного віку, даючи молодим матерям можливість повернутися до економічної активності. Сектор дошкільної освіти також є визначальним для становища понад 300 тисяч людей, котрі працюють у ньому — і переважно мова йде саме про жінок.
Важлива роль, яку працівниці дитсадків виконують у суспільстві, а також їхня висока кваліфікація дисонує з низькими зарплатами.

За даними опитування, до закриття закладів навесні 2020 р. середня місячна зарплата працівниць комунальних дитсадків становила 5 241 грн. Якщо порівнювати з тими країнами, щодо яких є потрібна інформація, то праця українських виховательок є найбільш знеціненою.
Українські виховательки мають майже у сім разів нижчу зарплату, ніж виховательки Нідерландів, які очолюють рейтинг. У Фінляндії виховательки отримують майже в чотири рази більшу зарплатню, ніж в Україні.

Підсумки онлайн опитування та глибинних інтерв’ю з працівницями дитсадків вказують на вкрай низьку заробітну плату, високий рівень задоволеності роботою та водночас — високий рівень стресу серед персоналу садочків. Високий рівень задоволеності роботою переважно пояснюється любов’ю до дітей, задоволенням від спілкування з ними. Водночас, переповненість груп, велика відповідальність, конфлікти з адміністрацією та батьками, перевантаженість через брак персоналу — все це призводить до високого стресу на роботі. Працівницям доводиться працювати понад норму, вести підсобне господарство, шукати підробітки. У ще більш скрутному становищі опиняються працівниці, у сім’ї яких є діти або ж дорослі, котрі за станом здоров’я не можуть працювати й потребують догляду. Чи не найгіршою є ситуація самотніх матерів.

Чому вони не звільняються?
Найперше, як демонструють результати опитування, переважна більшість працівниць любить зміст своєї роботи. По-друге, частина з них звільняється. Багато працівниць говорили про хронічний брак кадрів у закладах та про молодь, яка приходить і дуже швидко йде.
І, насамкінець, альтернативна робота для окремих працівниць хоч і може суттєво покращити їхнє життя, не може вирішити проблем сектору. А масовий відтік кадрів із дитсадків (який вже відбувається) лише створить соціальні проблеми іншого характеру, призводячи до подальшого занепаду державного сектору дошкільної освіти, погіршення становища молодих матерів та сімей з дітьми.

Текст опрацювала Анастасія Лось Відкрити / Коментувати