Трохи про приватне право🧐

2022-07-02 10:49:48 https://lawprofessors.typepad.com/contractsprof_blog/2022/06/tuesday-top-ten-contracts-commercial-law-downloads-for-june-28-2022.html Відкрити / Коментувати

2022-07-01 16:11:47 Конституційний Суд України 30 червня 2022 року ухвалив Рішення у справі No 1-р/2022 щодо відповідності Конституції України статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України (щодо спеціальної конфіскації) (https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1-r2022.pdf)

Оцінюючи конституційність статей 96-1, 96-2 КК України, Конституційний Суд України виходить з того, що володіння майном, набуте внаслідок вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, визначеного Особливою частиною КК України, не може бути кваліфіковане ні як "визначений законом" порядок набутrя права власності на майно (частина друга статrі 41 Конституції України), ні як "не заборонена законом" підстава набуття права власності або права добросовісного володіння майном (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Окрім того, ухвалене судом на підставі приписів КПК України судове рішення (вирок, ухвала) про застосування спеціальної конфіскації є юридичним актом індивідуальної дії, що встановлює факт незаконності та недобросовісності набуття певною особою конкретного майна і також спростовує презумпцію правомірності набуття права власності, встановлену в частині другій статті 328 Цивільного кодексу України. Унаслідок цього саме судове рішення є підставою для вилучення такого майна в особи, стосовно якої може бути застосовано спеціальну конфіскацію згідно з оспорюваними статrями КК України.

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що застосування спеціальної конфіскації припиняє не право власності або право добросовісного володіння майном, а незаконне та недобросовісне володіння, тимчасово набуте внаслідок вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, визначеного Особливою частиною КК України, тобто з порушенням приписів Конституції
України та законів України, прав та інтересів учасників суспільних відносин.

Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що статті 96-1, 96-2 КК України не порушують конституційних гарантій захисту права власності, а тому не суперечать статті 21, частинам першій, четвертій, шостій статті 41 Конституції України. Відкрити / Коментувати

2022-07-01 12:39:06 Шановні колеги!
На нашому телеграмканалі буває різна цікава інформація – наукова і фахова, критична і підтримуюча. Майже всі пости свідчать про достойний рівень наших колег, аналітичність, прагнення дійти до суті. Всі ці властивості набуваються і виховується зі студентських лав. Тому хочу написати про те, що в ці непрості для всіх нас часи продовжує працювати гурток з цивільного права, який я очолюю вже 30 років. В ньому брали участь дуже багато студентів за ці роки. І я впевнена, що вихідці з цього гуртка здобули додаткові знання, які їм допомогли в майбутньому. Принаймні я з багатьма з них підтримую стосунки й по цей день. Де б вони не жили – в Україні, Польщі, США, Ізраїлі, Нідерландах, Німеччині та інших країнах – вони з вдячністю згадують про наш студентський гурток. І це дуже приємно.
В цьому році самі студенти визначили переможців конкурсу на кращу доповідь
3 місце - доповідь студентки 2 курсу 4 факультету Моісеєвої Єлизавети «Чи можливе здійснення спадкових прав ненародженими дітьми»
2 місце розділили між собою дві доповіді: «Захист інтелектуальної власності в індустрії моди» (студентка 2 курсу 4 фак. Хохленкова Єлизавета ) та «Комерційна таємниця та угода про нерозголошення» (студенти 2 курсу 4 ф. Чаус Юлія, Беспалова Катерина, Дуднік Даніл)
1 місце посіла доповідь «Оборотоздатність об’єктів віртуальної власності» - студент 2 курсу 4 фак. Петров Максим
Видавництво «ЕКУС» їм подарувало книги.
місце - Перший том коментаря до Цивільного кодексу
місце - Курс лекцій з цивільного права. Особлива частина
місце - Нетипові об’єкти
Також переможці отримали грамоти.
Особливі призи «суддівської симпатії» від судді Верховного Суду В.І. Крата у вигляді книги «FESTINA LENTE» отримали 8 членів гуртка.
Ми дуже вдячні пану судді за підтримку творчої молоді. Всі студенти в захваті від таких подарунків.
Я певна, що рухаючись таким шляхом, ми отримаємо достойне покоління правників.
Проф. І. Спасибо-Фатєєва Відкрити / Коментувати

2022-07-01 12:39:06 Талановита молодь - це наше майбутнє Відкрити / Коментувати

2022-07-01 10:50:19 Постанова КЦС ВС від 22.06.2022 в справі № 757/33742/19-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/104921880

Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Законодавець поклав на суд обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини.

Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності.

Зазначені обставини слід також перевіряти при вирішенні питання про забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дитини. Відкрити / Коментувати

2022-06-30 19:13:34 30.06.2022 року опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення функціонування інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів» від 15 березня 2022 року № 2130-IX (http://www.golos.com.ua/documents/z-2130-ix.pdf).

Законом України № 2130-IX, зокрема, передбачено, що:

протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування володільці інформації - власники (держателі) державних інформаційних ресурсів можуть укладати договори про технічне адміністрування відповідних реєстрів з іноземними компаніями, організаціями - постачальниками послуг з надання хмарних ресурсів (надавачами хмарних послуг), утвореними відповідно до законодавства інших держав, та/або їх зареєстрованими (акредитованими або легалізованими) відповідно до законодавства України філіями, представництвами та іншими відокремленими підрозділами з місцезнаходженням на території України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

власники систем для забезпечення належного функціонування систем та захисту інформації, що обробляється в них: створюють резервні копії державних інформаційних ресурсів та систем із дотриманням встановлених для таких ресурсів та систем вимог щодо їх захисту, цілісності та конфіденційності; забезпечують створення резервних копій державних інформаційних ресурсів та систем на окремих фізичних носіях у зашифрованому вигляді та їх подальшу передачу (переміщення) для зберігання в установленому законодавством порядку, у тому числі за межами України (зокрема в закордонних дипломатичних установах України), протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування; забезпечують в установленому законодавством порядку передачу (переміщення) державних інформаційних ресурсів та їх резервних копій для розміщення на хмарних ресурсах та/або в центрах обробки даних, розташованих за межами України, протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування;

розміщення систем та зберігання резервних копій державних інформаційних ресурсів та систем на територіях України, на яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, територіях держав, визнаних Верховною Радою України державами-агресорами, територіях держав, щодо яких застосовані санкції відповідно до Закону України «Про санкції», та територіях держав, які входять до митних та воєнних союзів з такими державами, забороняється.

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України № 2130-IX встановлено, що органам державної влади та органам місцевого самоврядування протягом шести місяців після припинення чи скасування правового режиму воєнного стану в Україні забезпечити розміщення систем, зберігання резервних копій та ведення публічних електронних реєстрів на території України.

Закон України № 2130-IX набирає чинності 01.07.2022 року. Відкрити / Коментувати

2022-06-30 12:30:59 30.06.2022 року опубліковано Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» щодо окремих аспектів підготовки кваліфікованих робітників в умовах воєнного стану та відновлення економіки» від 19 червня 2022 року № 2312-IX (http://www.golos.com.ua/documents/z-2312-ix.pdf).

Законом України № 2312-IX, зокрема, передбачено, що:

до завершення трирічного періоду та/або за відсутності підтвердженого страхового стажу не менше двох років особа має право безоплатно здобувати професійну (професійно-технічну) освіту за іншою професією, якщо за станом здоров'я вона втратила можливість виконувати роботу за попередньо здобутою професією, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії, або якщо надано запит про невідкладне забезпечення потреб держави (регіону) у підготовці необхідних кваліфікованих робітників на умовах державного (регіонального) замовлення, або в інших випадках, передбачених законодавством;

заклад професійної (професійно-технічної) освіти не має права відмовляти особі у прийнятті документів та у зарахуванні на навчання на умовах державного чи регіонального замовлення з підстави відсутності реєстрації місця проживання особи на території відповідної територіальної громади.

У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України № 2312–IX, зокрема, встановлено, що:

до завершення процедури передачі закладів професійної (професійно-технічної) освіти з державної власності у комунальну власність відповідно до статті 27 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачені законом повноваження засновників закладів професійної (професійно-технічної) освіти виконують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визначені Кабінетом Міністрів України;

протягом 10 років з дня набрання чинності цим Законом припинення шляхом ліквідації чи реорганізації комунальних закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які в установленому законодавством порядку були передані з державної власності у комунальну власність відповідно до статті 27 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», здійснюється лише за попереднім погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, та Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні.

Закон України № 2312-IX набирає чинності 01.07.2022 року. Відкрити / Коментувати

2022-06-30 08:54:06 30.06.2022 року опубліковано Закон України «Про внесення зміни до розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» щодо врегулювання окремих питань освітньої діяльності в умовах воєнного стану» від 19 червня 2022 року № 2315-IX (http://www.golos.com.ua/documents/z-2315-ix.pdf).

Законом України № 2315-IX доповнено Розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» доповнити пунктом 2-1 та вказано, що під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»:

зупиняється дія положень: частини третьої статті 10 цього Закону; частин другої та п'ятої статті 12 цього Закону щодо максимальної кількості учнів у класі (наповнюваності класу) державного, комунального закладу освіти, крім здобуття освіти за очною (денною) або вечірньою формою;

тривалість навчального року, дата його початку та/або закінчення визначаються Кабінетом Міністрів України;

засновник державного чи комунального закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа) має право продовжити без проведення конкурсу строк дії строкового трудового договору (контракту), укладеного з керівником відповідного закладу загальної середньої освіти, але не більше ніж на шість місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Закон України № 2315-IX набирає чинності 01.07.2022 року. Відкрити / Коментувати

2022-06-24 20:15:01 Ухвала КЦС ВС від 07.06.2022 в справі № 752/20152/16
https://reyestr.court.gov.ua/Review/104728445

У розглядуваній справі перед Верховним Судом постало питання: чи є, в розумінні частини другої статті 199 СК України, припиненням навчання, завершення особою навчання на певному освітньому рівні.

Колегія суддів вважає, що завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та
1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або
2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того чи відбувається це в тому самому, чи різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі, не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).

При цьому як вступ (перехід) на наступний освітній рівень, так і вступ (перехід) до іншого навчального закладу після завершення навчання та здобуття певного рівня освіти, пов`язані із певними часовими періодами, протягом яких не відбувається безпосередньо освітній процес, однак триває освітня діяльність, зокрема вступна кампанія (подача документів, здача іспитів, проходження співбесід, видання наказу про зарахування до навчального закладу тощо).

Такі процедури й часові періоди є об`єктивними, нормативно врегульованими та їх тривалість не залежить від волі особи, яка здобуває освіту.

Колегія суддів вважає, що виключення цих періодів із часу протягом якого повнолітні дочка, син мають право на утримання, не узгоджується із вимогами статті 53 Конституції України, статей 1, 3, 10 Закону України «Про освіту», частини другої статті 199 СК України та є несправедливим.

Однак в практиці суду касаційної інстанції існує й інший підхід до тлумачення терміну «припинення навчання», передбаченого частиною другою статті 199 СК України. Так, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 грудня 2021 року, розглядаючи справу № 753/20347/20 за скаргою боржника (платника аліментів) на дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості за аліментами на утримання повнолітнього сина, який після завершення 30 червня 2020 року навчання за освітньою програмою у вищому навчальному закладі України, 22 липня 2020 року уклав договір про надання освітніх послуг із Університетом в Польщі, де освітній процес фактично розпочався 01 жовтня 2020 року, дійшла висновку, що: «…у зв`язку з припиненням навчання особою у червні 2020 року та зарахуванням її на навчання лише з 01 жовтня 2020 року не було підстав для стягнення з боржника грошових коштів за виконавчим листом у зазначений період».

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з урахуванням викладених у цій ухвалі мотивів, не погоджується із тлумаченням та застосуванням частини другої статті 199 СК України, наведеним колегією Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, та вважає за необхідне відступити від вищевказаних висновків, викладених у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 753/20347/20. Відкрити / Коментувати

2022-06-24 15:34:03 Ухвала КЦС ВС від 15.06.2022 в справі № 536/2127/18
https://reyestr.court.gov.ua/Review/104886010

Законодавець визначив, що ключове значення у дійсності заповіту є воля заповідача, проте порушення порядку посвідчення заповіту спричиняє його нікчемність не тому, що формально принципово дотримання процесуальних вимог, а тому, що дотримання цих вимог є способом засвідчення волі заповідача, в іншому випадку, коли порядок такого засвідчення порушено, то не можна вважати, що цей заповіт відповідає дійсній волі заповідача, як і не можна довіряти нотаріусу, який виходить за межі свого правового статусу. Дотримання волевиявлення заповідача здійснюється шляхом нотаріальних дій, і формалізований підхід щодо таких дій є гарантією цього волевиявлення.

Отже, у силу ролі нотаріуса та його компетенції, а також враховуючи його юридичну освіту, саме на нотаріуса покладається обовязок додержуватись вимог закону і контролювати дії особи, застерігаючи її від можливих процесуально-правових помилок. Це положення випливає із процедури здійснення нотаріального процесу, тобто в силу статей 5, 6 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобовязаний виконувати обов`язки згідно із законом.

З огляду на принцип територіальної організації діяльності суб`єктів владних повноважень та надання публічних послуг територіальна організація діяльності органів нотаріату переслідує легітимну мету щодо забезпечення рівномірності надання нотаріальних послуг по всій території України, оскільки на основі принципу територіальності, встановленого відповідно до статті 133 Конституції України, діяльність публічних органів здійснюється за ознакою відокремлення та поєднання населених пунктів в окремі територіальні одиниці та у цілому у державу як територію.

Колегія суддів щодо територіальної організації нотаріальної діяльності зазначає, що якщо цього принципу не дотримуватися, то це є аналогічним тому, що територіальну підсудність розгляду справ судами теж можливо не дотримуватися і справу з одного районного утворення міг би розглядати суддя з іншого районного суду. Нотаріальна діяльність це та ж сама юрисдикційна діяльність, що і судова практика, тому принцип територіальності має визначальне значення.

Крім того, усі закони та нормативно правові акти держави визначаючи правомочності та компетенції державних органів передбачають такі правомочності та компетенції у відповідності до територіального устрою визначеному Конституцією та іншими законами.

Отже, оскільки нотаріуси здійснюють повноваження щодо посвідчення правочинів від імені держави, тим самим посвідчуючи їх легітимність, то зазначені положення розповсюджуються й на їх діяльність.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20) та вказати, що нотаріальне посвідчення нотаріусом заповіту поза межами свого нотаріального округу й недотримання статті 13-1 Закону України «Про нотаріат» зумовлює нікчемність такого заповіту. Відкрити / Коментувати