Трохи про приватне право🧐

2022-04-15 11:07:35 Постанова КЦС ВС від 23.02.2022 в справі 200/5013/17 (провадження № 61-4050св21)
http://reyestr.court.gov.ua/Review/103886471

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) зроблено висновок про те, що: «презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя».

У справі, що переглядається, судами не встановлено недобросовісність ОСОБА_3 як набувача спірного рухомого майна та її обізнаність про його належність на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . При цьому в позовній заяві ОСОБА_1 сама вказує про те, що ОСОБА_3 вже після придбання транспортного засобу дізналася про наявність спору між подружжям щодо поширення на нього правового режиму спільної сумісної власності, у зв`язку з чим відчужила автомобіль ОСОБА_4 .

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля недійсним слід було відмовити в зв`язку з відсутністю даних про те, що контрагент за договором відчуження транспортного засобу (покупець) діяв недобросовісно, тобто знав чи не міг не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (позивачки).

У цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування договору купівлі-продажу транспортного засобу. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання правочину недійсним. З огляду на викладене в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування договору купівлі-продажу спірного автомобіля слід було відмовити з огляду на обрання позивачкою неефективного способу захисту в цій частині. Відкрити / Коментувати

2022-04-14 11:00:19 Постанова КЦС ВС від 23.02.2022 в справі № 569/693/21 (провадження № 61-13565св21)
http://reyestr.court.gov.ua/Review/103886354

У приватному праві недійсність може стосуватися або «вражати», зокрема, правочин, рішення загальних зборів учасників господарського товариства (акт органу юридичної особи).

Рішення загальних зборів учасників господарського товариства (акт органу юридичної особи) по своїй суті не є правочином. Як наслідок до конструкції недійсність рішення загальних зборів учасників господарського товариства положення ЦК України та інших законів про правочини, зокрема й норми § 2 «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону» глави 16 ЦК України, не можуть бути застосовані.

У справі, за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства (акту органу юридичної особи) належним відповідачем є господарське товариство, а не його окремі учасники, оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства. Відкрити / Коментувати

2022-04-13 14:28:00 Друзі, запис вебінару від 07.04.2022 року на тему «Захист права власності в період та після закінчення війни» за посиланням:

Відкрити / Коментувати

2022-04-13 09:22:02 Постанова КЦС ВС від 23.02.2022 в справі № 474/454/18 (провадження № 61-17277св20)
http://reyestr.court.gov.ua/Review/103886369

Розпорядження в заповіті можуть стосуватися призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини).

Аналіз статті 1256 ЦК України свідчить, що:

тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді власне позовної вимоги про тлумачення змісту заповіту, так і, зокрема, при розгляді позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини;

з урахуванням того, що зміст заповіту може містити розпорядження про призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини), то і тлумачення змісту заповіту може здійснюватися щодо таких розпоряджень заповідача. Відкрити / Коментувати

2022-04-13 07:46:39 Опубліковано Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 01 квітня 2022 року № 2181-IX (http://www.golos.com.ua/documents/z-2181-ix.pdf).

Законом України № 2181-IX, зокрема, передбачено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: строків надання згоди на включення об'єкта оренди до одного з Переліків; стартової орендної плати у випадках, якщо інформація про залишкову балансову вартість об'єкта оренди є меншою 10 відсотків первісної балансової вартості об'єкта оренди; необхідності здійснення оцінки об'єкта оренди для цілей передачі його в оренду орендарям, передбаченим абзацом першим частини першої статті 15 цього Закону; строків проведення аукціону і затвердження протоколу результатів аукціону; продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; припинення орендарем договору оренди; незастосування окремих обмежень на передачу майна в суборенду, передбачених абзацами дев'ятим і десятим частини першої статті 3 та статтею 22 цього Закону, при цьому строк дії укладеного відповідно до цієї статті договору суборенди не може перевищувати строк дії воєнного стану, збільшений на чотири місяці.

Законом України № 2174-IX визначено, що строк дії договорів оренди державного майна, які укладаються під час дії воєнного стану, не може перевищувати 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

Закон № 2181-IX набрав чинності 13.04.2022 року і діє під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня припинення чи скасування дії воєнного стану. Відкрити / Коментувати

2022-04-12 21:36:17 Опубліковано Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» від 01 квітня 2022 року № 2174-IX (http://www.golos.com.ua/documents/z-2174-ix.pdf).

Законом України № 2174-IX, зокрема, передбачено, що з дня введення в Україні воєнного стану, введеного у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, зупиняється перебіг строків для вчинення дій, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених законами України включаючи всі передбачені законами та нормативними актами строки, зокрема, але не виключно, строки подання заперечення проти заявки або дії міжнародної реєстрації в Україні, строки оскарження рішення Національного органу Інтелектуальної власності України за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати, строки подання заяви про визнання прав на винахід недійсними, строки, протягом яких можливе поновлення пропущених строків, тощо, за виключенням строків, встановлених для здійснення дій Національним органом інтелектуальної власності України або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин, відомості, необхідні для набуття прав на сорт, та за виключенням окремих випадків, встановлених цим Законом. З дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення.

Законом України № 2174-IX визначено, що у разі якщо початок перебігу строку продовження дії свідоцтва на торговельну марку, строку продовження чи підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт Інтелектуальної власності припадає на день введення в Україні воєнного стану чи на іншу дату під час дії воєнного стану, відповідна дія щодо продовження строку дії свідоцтва на торговельну марку, продовження чи підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності вважається вчиненою особою вчасно, якщо вона вчинена не пізніше 90 днів з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану.

Законом № 2174-IX встановлено, що майнові права інтелектуальної власності, строк чинності яких спливає на день введення в Україні воєнного стану або під час дії воєнного стану, залишаються чинними до дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану. З дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, чинність майнових прав Інтелектуальної власності може бути продовжена у встановленому порядку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Передбачені Законом № 2174-IX правила зупинення перебігу строків не тягнуть за собою зупинення дії свідоцтв, патентів, якими засвідчується виникнення прав інтелектуальної власності відповідно до законодавства, а також відповідних прав інтелектуальної власності. Під час дії воєнного стану встановлені законодавством права інтелектуальної власності продовжують діяти і реалізуються суб'єктами права інтелектуальної власності у повному обсязі.

Закон № 2174-IX набирає чинності з 13.04.2022 року. Відкрити / Коментувати

2022-04-12 08:52:28 Постанова КЦС ВС від 16.02.2022 в справі № 755/6297/21 (провадження № 61-16884св21)
http://reyestr.court.gov.ua/Review/103871578
 
Касаційна скарга мотивована тим, що заява про заміну сторони у справі не  підписана генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковським О. В., оскільки всупереч вимог ЦПК України підпис від імені генерального директора виконано за допомогою факсиміле, а не власноруч підписантом.
 
У квітні 2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва від ТОВ «Вердикт Капітал» надійшла заява про заміну сторони у справі, шляхом зміни стягувача його правонаступником.
 
Аналіз матеріалів справи свідчить, що заява та надані копії документів засвідчені за допомогою факсиміле генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковського О. В., а не власноручним підписом.
 
У постанові  Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2021 року у справі № 916/3209/10 зазначено, що «оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 162 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа. Близьку за змістом правову позицію щодо застосування частини восьмої статті 42 та/чи частини другої статті 162 ГПК України за обставин факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи на процесуальних документах викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 5027/805-б/2012, від 26.06.2018 у справі № 922/4478/16, від 23.11.2018 у справі № 5023/1668/11 врахування якої судами попередніх інстанцій у цій справі колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим».
 
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
 
Згідно частини четвертої статі 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
 
Таким чином, заява про заміну сторони подана без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, а тому  суд першої інстанції повинен був повернути її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).
  Відкрити / Коментувати

2022-04-11 17:53:30 ​​Розпочато процедуру відрядження суддів місцевих судів, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, територіальну підсудність яких було змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду

На сайті Верховного Суду оприлюднено Оголошення про початок процедури відрядження суддів місцевих судів, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, територіальну підсудність яких було змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду (https://bit.ly/3rgBiia).

Відповідно, розпочато приймання заяв суддів місцевих судів, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, територіальну підсудність яких було змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду.

Також затверджено Орієнтовний перелік судів, до яких передбачається відрядження суддів місцевих судів, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, територіальну підсудність яких було змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду (https://bit.ly/3DZffSy).

Суддям запропоновано до 18 квітня 2022 року включно звернутись із заявами про їх відрядження (https://bit.ly/37aI0zt) згідно з указаним Орієнтовним переліком. У своїй заяві судді слід зазначити назви трьох судів відповідно до бажаної пріоритетності та згаданого Орієнтованого переліку судів, до яких він має бажання бути відрядженим.

Заяву потрібно написати власноруч (або в електронному вигляді, наклавши електронний цифровий підпис) та надіслати на електронну адресу: application2022@supreme.court.gov.ua Відкрити / Коментувати

2022-04-11 08:52:35 Постанова ОП КЦС ВС від 14.02.2022 в справі № 754/7569/21 (провадження № 61-15886сво21)
http://reyestr.court.gov.ua/Review/103871642
Х
З урахуванням положень пункту «b» частини другої статті 7, статті 12 Гаазької Конвенції позивачі у справах про повернення дитини до іноземної держави можуть подавати до суду клопотання про вжиття заходів для забезпечення позову. Зокрема, такими заходами забезпечення можуть бути заборона дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України.

Тому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України.

У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення.

В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим.

У справі № 643/5842/16-ц, яку розглядав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, спір виник щодо позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, надання дозволу на виготовлення закордонного паспорту та виїзд дитини за межі України без згоди батька.

За обставинами справи № 288/162/19-ц, яку розглядав Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, спір виник між батьками дитини щодо визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини.

У справах № 643/5842/16-ц та № 288/162/19-ц вирішувалося питання щодо заборони виїзду за межі України малолітніх дітей, проживання яких на території України ніким не оспорюється і не піддається сумніву, а їх вирішення здійснюється на підставі законодавства України без застосування Гаазької Конвенції.

Тому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц (провадження № 61-47217св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі  № 288/162/19-ц (провадження № 61-11750св19) у зв`язку із різними фактичними обставинами справ та нормами правозастосування. Відкрити / Коментувати

2022-04-08 18:08:10 ​​Увага! Чергове розпорядження про зміну територіальної підсудності судових справ

Чергове розпорядження про зміну територіальної підсудності стосується окремих судів Донецької та Харківської областей. Відкрити / Коментувати