ilatanka 📚

2022-04-16 23:10:39 «Почуття, якими б сильними вони не були, не смертельні. І що вони тимчасові. Здушуючи почуття, ми лише ускладнюємо їхній вихід. Експресія — протилежність депресії».

«Ви даєте дітям прізвиська (прим. сором‘язливий / веселий / відповідальний / хворий), і вони починають грати в цю гру».

Цікава вправа для жінки, яка хотіла бути доброю, тому ніколи не скаржилася, не лютувала:

«— По одному реченню на кожного члена найближчого кола родини. Я хочу, аби ви записали те, чого ніколи не казали тій людині особисто. Це може бути побажання, чи секрет, чи вибачення. Це може бути чимось незначним, наприклад «я б хотіла, щоб ти клав свої шкарпетки до корзини з брудною білизною». Єдине правило — це має бути те, що ніколи раніше не було вимовлено вголос.

Усміх її був ледь помітно нервовий.

— Ви плануєте потім змусити мене це сказати?

— Те, що ви зробите з цим, буде вашим власним рішенням. Ви можете порвати цей аркуш на конфеті та змити в унітаз чи спалити. Я лише хочу в такий спосіб витягти це з вашого тіла». Відкрити / Коментувати

2022-04-15 22:24:24 «Ми не можемо розігнати темряву, та ми можемо запалити світло».

«Якщо ми застрягли в минулому, кажучи «якби я пішла сюди, а не туди...» чи «якби лише я побралася з кимось іншим...», ми живемо у в’язниці власних вчинків. І так само, коли ми живемо майбутнім, кажучи «я не матиму щастя, доки не отримаю ступінь...» чи «я не стану щасливою, доки не знайду потрібну людину». Єдине місце, де ми можемо випробовувати нашу свободу вибору, — це тут і зараз».

#ЕдітЕґер_Вибір Відкрити / Коментувати

2022-04-15 20:59:59 Зачепило

«Одного ранку суботи в травні 1969 року я сиджу вдома одна в кімнаті відпочинку. Сьогодні мій випускний. Мені сорок два. Я отримую диплом бакалавра з психології Техаського університету в Ель-Пасо, з відзнакою. Але я не можу змусити себе піти на церемонію нагородження. Мені надто соромно. «Я мала зробити це багато років тому», — кажу я собі. Та насправді маю на увазі: «Я не заслуговую на те, що вижила» — це прихований підтекст багатьох моїх рішень та переконань. Я така одержима доведенням власної вартості, здобуванням власного місця в цьому світі, що мені не потрібен для цього ніякий Гітлер. Я ув’язнила сама себе, переконуючи: «Хоч що б ти зробила, ти не будеш цього варта».

#ЕдітЕґер_Вибір Відкрити / Коментувати

2022-04-14 22:16:21 «Я ще не знала тоді, що нічні жахіття не мають географічних обмежень, що провину та неспокій не затримують кордони».

«Багато років минуло, доки я збагнула, що втеча від минулого не зцілює болю. Що біль стає гіршим. В Америці я лише географічно віддалилася від своєї колишньої в’язниці. Проте тут я стала більш психологічно ув’язнена, ніж раніше. Втікаючи від минулого, від власного страху, я не знаходила свободи. Зі свого страху я створила карцер і мовчанням замкнула його на замок».

«Зараз моя провідна мета — поводитися так, аби моя донька ніколи не викрила мого болю».

«Ти або чутлива, або ні. Якщо чутлива твій біль сильніший».

«Я плачу у ванній кімнаті. Плачу тихенько, а виходжу звідти всміхаючись. Я не знаю, що прихований страх лише набуває сили. Не знаю, що моя звичка заспокоювати та підтримувати — чи удавати — лише погіршує ситуацію».

Щось добірка вийшла сумна.

#ЕдітЕґер_Вибір Відкрити / Коментувати

2022-04-13 23:43:53 «Бути пасивною означає дозволити іншим вирішувати за тебе. Бути агресивною означає вирішувати за інших. Бути наполегливою значить вирішувати за себе. Вірити, що цього достатньо, що тебе достатньо».

«...не наважитися — це теж ризик».

«Тобі має подобатися те, що ти робиш. Якщо це не так, ти не маєш цього робити. Це того не вартує».

#ЕдітЕґер_Вибір Відкрити / Коментувати

2022-04-13 12:11:35 «Виживанння взаємозалежне, виживання неможливе на самоті».

#ЕдітЕґер_Вибір Відкрити / Коментувати

2022-04-11 23:04:26 «Існує багато різних способів підтримувати себе. Я маю віднайти власний, аби жити з тим, що сталося. Я ще не знаю, який він. Ми вільні від таборів смерті, але ми також маємо бути вільні заради: заради створення, заради життя, заради вибору. Тож доки ми не знайдемо нашу свободу заради, ми ходитимемо по колу в тій самій нескінченній темряві».

#ЕдітЕґер_Вибір Відкрити / Коментувати

2022-04-10 23:12:59 Про сміх

— Ми уникнули газової камери, — каже Маґда, — та помремо, виробляючи нитки.

Нам смішно, бо зараз ми живі. Ми можемо не пережити війну, але ми пережили Аушвіц. Я чищу картоплю для вечері. Привчена до голодних пайків, я не можу дозволити викидати хоч які залишки їжі. Я ховаю картопляні очистки у спідню білизну. Коли охоронці йдуть до іншої кімнати, я підсмажую очистки в духовці. Вони ще гарячі, коли ми знесиленими руками жадібно підносимо їх до рота.

— Ми уникнули газової камери, та помремо, поглинаючи картопляні лушпайки, — каже хтось із нас, і ми сміємося. Ми навіть не знали, що десь у глибині зберегли цей сміх. Ми сміємося, як і я сміялася щотижня в Аушвіці, коли нас примусово брали кров для переливання пораненим німецьким солдатам. Я сиділа з голкою в руці й веселила себе думкою. Хай щастить виграти війну з кров’ю пацифістської танцівниці. Я не могла забрати руку, інакше мене вбили б. Я не могла протистояти своїм гнобителям рушницею чи кулаком. Але я могла знайти шлях до власної могутності. І ця могутність — це наш теперішній сміх.

#ЕдітЕґер_Вибір Відкрити / Коментувати

2022-04-08 22:53:18 Едіт пише, що ця думка багато разів рятувала їй життя:

«Я знаю, що доктор Менґеле, серійний вбивця, який сьогодні вранці спалив мою матір, насправді жалюгідніший за мене. Я можу бути вільна у своїй голові, а він — ніколи. Він завжди житиме з тим, що накоїв. Він більше в’язень, ніж я».

А ще:

«Якщо я виживу сьогодні, то завтра буду вільна».

Як цього навчитися?

«Ми самі обираємо, чого нас може навчити жахіття. Ми можемо озлобитися через смуток і страх. Стати ворожими. Скам’янілими. Чи триматися невинної частини себе, жвавої та допитливої».

#ЕдітЕґер_Вибір Відкрити / Коментувати

2022-04-08 21:33:07 Хочу поділитися одним уривком із книжки

Передісторія

Аушвіц. Дві сестри. Оголені й поголені. Чекають, поки їм видадуть форму. Старша сестра Маґда, колись самовпевнена, сексуальна, жартівлива, тримає в руках пасма волосся. Далі уривок


— Як я виглядаю? — питає вона. — Тільки кажи правду.

Правду? Вона виглядає як брудний собака. Гола незнайомка. Авжеж, я не можу їй цього сказати, але будь-яка брехня зробить їй боляче, тож я маю знайти відповідь, якої немає, сказати правду, яка не поранить. Я зазираю в шалену синь її очей і думаю про те, що навіть для неї поставити питання «як я виглядаю?» — найвідважніша річ, яку я будь-коли чула. Тут немає дзеркал. Вона просить мене допомогти. Їй відшукати та побачити себе. І я кажу їй ту правду, яку маю.

— Твої очі, — кажу я сестрі. — Вони неймовірні. Я ніколи не помічала цього, коли вони були закриті всім тим волоссям.

Отже, так я вперше усвідомлюю, що ми маємо вибір — загострювати увагу на тому, що втратили, чи на тому, що все, що маємо.

— Дякую, — шепоче Маґда.

#ЕдітЕґер_Вибір Відкрити / Коментувати