ilatanka 📚

2022-04-07 16:38:43 «Будь-яке піднесення в твоєму житті завжди йтиме зсередини», — сказав тренер юній Едіт, яка навчалася балету.

«Ми не знаємо, куди прямуємо. Не знаємо, що там на нас чекає. Просто запам’ятай, ніхто не зможе відібрати в тебе те, що ти тримаєш у своїй голові», — сказала мама Едіт, коли їх везли на потязі в Аушвіц.

#ЕдітЕґер_Вибір Відкрити / Коментувати

2022-04-06 21:12:48 Почала читати книжку «Вибір» Едіт Еви Еґер — видатної психотерапевтки, єврейки угорського походження, яка вижила в концтаборі Аушвіц. На її очах повели на страту батьків. У своїй книжці Едіт вчить не бути жертвою, звільнятися від минулого та приймати те, що відбувається.

Буду тут конспектувати для себе.

«…коли ми ховаємо наші таємниці та історії якнайглибше, вони стають нашою травмою, нашою в’язницею. Ми не зменшуємо наш біль, навпаки — відмовляючись від можливості його прийняти, ми зводимо собі цегляні мури та сталеві паркани. Коли ми не дозволяємо собі журитися за втраченим, не лікуємо ран, не засмучуємося через зневіру, ми дозволяємо їм залишатися в нашому житті. Свобода полягає в тому, щоб прийняти все, що сталося. Свобода — це мати мужність зруйнувати в’язницю, цеглину за цеглиною».

«Існує різниця між тим, щоб бути в ролі жертви та зазнати насилля… Воно насилля приходить ззовні… Роль жертви, навпаки, йде зсередини. Ніхто не може зробити з вас жертву, крім вас самих. Ми стаємо жертвою не тоді, коли з нами щось стається, але коли ми самі обираємо триматися за кривду. Ми формуємо розум жертви, коли наш спосіб мислення та існування стає жорстким, звинувачувальним, песимістичним, застряглим у минулому, нездатним відпускати, каральним, виходить за межі здорового глузду».

«…немає ніякої ієрархії страждань. Ніщо не робить мій біль меншим або більшим за ваш. Немає шкали, на якій ми можемо встановити умовну важливість туги однієї людини порівняно з тугою іншої. Люди кажуть мені: «Зараз у мене тяжкі часи, але я не маю права скаржитися, бо це ж не Аушвіц». Таке порівняння призводить до применшення та знецінення власних страждань. Ми маємо цілком і повністю приймати те, що з нами сталося та відбувається зараз, аби мати змогу зцілятися й розквітати. Якщо ми применшуємо наш біль або караємо себе за почуття розгубленості, ізольованості і страху через зміни в нашому житті, якими б незначними ці труднощі не здавалися іншим, ми обираємо роль жертви. Ми не бачимо вибору, що постає перед нами».

«Зцілені не мають часу запитувати «Чому я?». Єдине питання, яке важить для тих, хто пережив лихо й вцілів, — це «То що далі?»».

«Нам несила обирати життя, вільне від болю. Але ми можемо обрати свободу, звільнення від минулого, незалежно від того, що випало нам на долю, та прийняття можливого».

#ЕдітЕґер_Вибір Відкрити / Коментувати

2022-02-10 23:43:00 ​​Тиждень думала, як розповісти про роман «Про жінок і сіль» Ґабріели Ґарсіа.
⠀
Вона насправді особлива. Чому? Читайте тут Відкрити / Коментувати

2021-12-10 11:01:26 «Насолода красою може слугувати якорем людяності».

Елізабет Ґілберт «Їсти, молитися, кохати» Відкрити / Коментувати

2021-12-06 11:30:53 ​​«Продуктивність — це пастка. Більша ефективність лише вас заганяє, а спроби «розчистити палубу» тільки швидше її захаращують».

«Наше бажання тримати все під контролем може використовуватися в інтересах інших: ми стаємо вдосконаленими шестерняками в економічній машині, які довше працюють та витрачають додатковий прибуток на споживання більшої кількості товарів. Але це не приносить нам душевного спокою та не дозволяє проводити більше часу за улюбленими заняттями та з дорогими для нас людьми».

Олівер Беркман «4000 тижнів. Тайм-менеджмент для смертних» Відкрити / Коментувати

2021-12-04 14:05:15 ​​«Мати дитину — це як зробити собі тату на обличчі. Ти мусиш бути стовідсотково впевнена, що це саме те, чого ти справді хочеш».

«...вивчаючи щось нове, ти повинна бути дуже ґречна з собою».

Елізабет Ґілберт «Їсти, молитися, кохати». Відкрити / Коментувати

2021-12-01 23:48:10 «Креативність — те, що народжується, коли ідеї займаються сексом». Метт Рідлі Відкрити / Коментувати

2021-11-30 22:27:31 На думку Воннеґута, усі популярні історії — до яких належать історії з Біблії, класика літератури, фільми-блокбастери — можна поділити на 6 емоційних категорій:

із бруду в люди (висхідна емоційна арка);
із людей в бруд (низхідна емоційна арка);
людина на дні (падіння, після якого починається підйом);
Ікар ( підйом, після якого починається падіння);
Попелюшка (підйом, падіння, підйом);
Едип (падіння, підйом, падіння).

Подумайте — який тип історії ви зараз читаєте? Відкрити / Коментувати

2021-11-30 22:22:09 «Якщо неясно, звідки цитата, то вона напевно з Шекспіра або з Біблії»

Мені тепер захотілося перечитати Шекспіра...

«...наше розуміння обох творів поглиблюється і збагачується, коли ми помічаємо цей діалог; ми бачимо, що цей діалог привносить у новий твір, але водночас бодай трошки змінюємо думку про його прототип».

«Якщо мені у тексті вчувається щось, що виходить за рамки цього оповідання чи вірша й має резонанс поза самим твором, то я починаю шукати алюзії на давніші й більші тексти. Ось як це працює».

#ЧитайЯкПрофесор Відкрити / Коментувати

2021-11-27 19:04:11 «Читаючи, варто пам’ятати: цілковито оригінальних літературних творів не існує. Усвідомивши це, можна починати шукати давніх друзів і ставити відповідне запитання: «Слухайте, де ж я її вже бачив?»».

Історії виростають з інших історій.

Новіші твори перебувають у діалозі зі старішими (це називається інтертекстуальністю) і вказують нам на цю розмову, покликаючись на попередників за допомогою неявних алюзій до розлогих цитат.

Якщо багато читати й обдумувати прочитане, починаєш помічати структури, архетипи, рефрени.

#ЧитайЯкПрофесор

P. S. Я щось рідко помічаю цю інтертекстуальність. А ви? Відкрити / Коментувати