Кайдзен 📚 Саморозвиток

2021-07-02 20:00:39 ​​Дорогий Іване, Сподіваюсь у тебе все гаразд

За книгою «Нові правила ділового листування» М. Иляхов, Л. Саричева

Рубрика #книги_кайдзен

З дитинства нас вчать говорити, читати й писати. І якщо в школі ще можна висловлювати свою думку простими словами, то в університеті та на роботі починають з’являтися різні зарозумілі конструкції та кліше у розмовах і текстах, як, наприклад, «Дякую за співпрацю», «Сподіваюсь у вас все гаразд», «Очікую на відповідь».

М. Иляхов та Л. Саричева, автори бестселлеру "Пиши, скорочуй" знають ці проблеми, і тому у своїй книзі «Нові правила ділового листування» закріплюють основні правила ділового листування та показують, що офіційні листи – це не лише шаблонні фрази та канцеляризми, а й засіб для встановлення довіри й пошуку спільної мови.

Знаю з особистого досвіду (позаяк на роботі я щодня пишу ділові листи), що коли я тільки починав вести листування англійською мовою, то мені набагато легше було склеїти свої повідомлення з шаблонних прикладів та загальних фраз. Зовсім інша справа, коли ти намагаєшся стати на місце свого адресата, пропонуєш декілька варіантів, вставляєш посилання, чітко і вичерпно відповіст на поставлені запитання. Це і не дивно, адже для створення справді класного листа треба витратити більше часу і зусиль.

Ця тема для авторів книги настільки болюча, що книга розпочинається з речей, які дратують авторів в ділових листах, а це і недбалість (граматичні, пунктуаційні помилки, імена написані з маленької літери), фамільярні звертання (народ, хай, друже, до малознайомих людей) і несправжня “награна” ввічливість. І це не тільки про слова, вся справа у відношенні до свого адресата. Автори наповнили книгу безліччю прикладів, як робити лист не формальним, а з турботою і повагою до адресата.

Взагалі, правила і принципи ґрунтуються на звичайній логіці та мінімальному рівні здорового глузду. Але оскільки в школі нас зазвичай не вчать писати ділові листи, багато людей просто не знають цих правил або ж дотримуються стандартів листування ще з минулого сторіччя , тому першим постулатом є повага до часу та уваги адресата.

Книга складається з трьох частин: вступ, теорія та практика. Проте для розуміння проблемних моментів і способів їх рішення досить прочитати перший розділ. Він допоможе дізнатися основні принципи ділового спілкування і почати їх одразу застосовувати на практиці.

Рекомендую цю книгу почитати навіть тим, хто не дуже активно спілкується з колегами поштою, адже багато принципів можна застосувати не тільки в діловому листуванні, а й в повідомленнях друзям у месенджерах чи у своїх дописах для соціальних мережах.

Мені особливо сподобався легкий і веселий спосіб викладення матеріалу в книзі, тому сміливо раджу її кожному Відкрити / Коментувати

2021-06-25 19:20:00 ​​Одну порцію смажених зелених помідорів, будь ласка!
За книгою "Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка" Фенні Флеґґ

Рубрика #книги_кайдзен

Існує таке правило: якщо ти читаєш книгу і тобі "не зайшли" перших 50 сторінок, то не варто читати її далі, щоб не гаяти час. Але це не про мене Перших 80 сторінок ця книга мені була абсолютно не зрозумілою. Опис на обкладинці вказував на те, що це добра, душевна історія, а я на той момент помітив лише безліч персонажів і перескакування між трьома окремими сюжетними лініями, то ж мене цей опис трохи збентежив

Але все ж таки статус бестселлера і гучні заяви на форзаці, що книга була тижнями в списку відомих титульних видань, мотивувало мене читати далі, я звик доводити розпочате до кінця. І так в процесі читання в мене зрештою склалися всі пазли

Взагалі книга написана так, що складається враження, ніби це фільм з різними інтригами та історіями, зв’язок між якими чітко прослідковується лише наприкінці. А вся справа в тому, що авторка Фенні Флеґґ не тільки письменниця і гумористка, але й сценаристка.

Так що ж потрібно для книги, щоб припасти до душі читачам і набути статус бестселлера?

Яскраві, колоритні герої – Іджі та Рут, власниці кафе "Зупинка", яке поєднало долі людей.

Опис епохи, в яку жили герої, що переносить читача в час ХХ століття в містечко Вісл-Стоп в США, штат Алабама. Особливий антураж складають місцеві новини, в яких прослідковується гумористичний талант Фенні і, звичайно, зелені помідори, приготовані за спеціальним рецептом

Підняття фундаментальних цінностей — сім'я, міжособистісні відносини, дружба. А також важких тем: одностатеві стосунки, насилля в сім‘ї, расова непримиримість і сегрегація.

В той же час, ложкою дьогтю в цій бочці меду для мене були мерзотні моменти. Як от розповіді про ґвавтівників, цькування, різні фізичні розправи.

Книга нестандартна і напевно в цьому і полягає її особливість. Тому, якщо ви хочете прочитати історію про простих і водночас таких особливих людей, будьте готові до відчуття суму, несправедливості по відношенню до певних груп людей, а також до того, що героїв буде дійсно багато. Як мінімум треба спробувати, адже поки зелених смажених помідорів не скуштуєш – не дізнається, які вони Відкрити / Коментувати

2021-06-18 18:15:00 ​​Сім духовних законів успіху
За книгою "7 духовних законів успіху. Як втілити мрії." Діпак Чопра

Рубрика #книги_кайдзен

На форзаці книги гучно зазначено, що після прочитання цієї книги у вас почне все виходити і ви всього досягнете (навіть якщо прочитання інших законів успіху не допомогло ). Типовий підхід, який мені не до вподоби, адже: а) це створює невиправдані очікування, і б) якщо після прочитання книги однією людиною їй вона сподобається, не факт, що на когось іншого вона справить такий самий ефект.

І хоча про Діпака Чопру як автора книг я до цього нічого не чув, прочитавши його біографію і вступ, я переконався, що Діпак сповідує чудові цінності. Книга невелика за розміром і цікаво оформлена з різними абстракціями природи. З самого початку і впродовж всієї книги читача супроводжує багато посилань на буддиські і релігійні твори, концепти

На основі свого бачення автор визначає успіх як безперервну розбудову щастя і поступову реалізацію вартісних цілей. Це може бути в інтелектуальних, духовних або інших сферах, але за позицією автора істинний успіх – це переживання чогось чудодійного в нашому єстві. Я думаю, з цього твердження зрозуміло, що книга «трошки» просякнута духовними поняттями

Хоч книга і невелика, написана вона таким чином, що після кожного речення можна зупинятися і обдумувати прочитане, формувати своє бачення філософських питань. Зупинюсь на деяких духовних законах, що припали мені до душі.

Закон чистої потенційності

Кожен з нас приходить в цей світ з необмеженим потенціалом, і важливим є не тільки відкрити, але й розвинути свій потенціал. Внутрішній голос, шосте чуття – це все є проявом нашого єства. Сучасний світ формується занадто матеріалізованим і тому люди більше концентруються на своєму его і підживлюють його бажанням влади та речей, забуваючи про свій внутрішній світ. Автор пропонує розвивати чисту потенційність практикуванням медитації, тиші та відсутністю суджень щодо інших.

Закон віддачі

Все навколо складається з енергії, якою ми обмінюємось. Якщо ти чогось хочеш, то замість того, щоб просто цього хотіти, треба віддати це іншому. Трохи складно одразу вловити сенс, але зерно логіки в цьому є. І це можуть бути не тільки матеріальні речі, але й компліменти, слова вдячності, посмішки. Важливо також приймати всі дари які нас оточують – свіжий вітерець, тепло сонця, пейзажі.

Закон найменшого зусилля

Чи задумується птах над тим, як йому літати? Чи старається трава рости? Чи зірки намагаються сяяти? Все в природі йде своєю чергою. Так само наше тіло активно використовує енергію і тому варто навчитися виробляти цю енергію, щоб за найменших зусиль робити більший результат.

Ця книга для поціновувачів літератури по саморозвитку з вкрапленнями східної філософії. Інформацію на її сторінках хочеться "смакувати", довго читати і обдумувати кожен новий розділ, а не якомога швидше проковтнути.
І хоча багато тверджень складні для швидкого сприйняття, основна думка чого вона вчить – це бути в гармонії з собою і Всесвітом Відкрити / Коментувати

2021-06-09 19:00:51 ​​Ніколи не питай, по кому подзвін — він по тобі
За книгогю «По кому подзвін» Ернест Гемінґвей

Рубрика #Книги_кайдзен

Книги пов’язані з війною завжди мають свій особливий шарм. Вони показують справжнє єство, принципи та характер людей у важких умовах. Війна, як дуже часто буває, змінює людей найбезжаліснішими способами. І якщо одні люди морально виснажуються та пристосовуються до середовища, то інші стають справжніми кременями та продовжують йти своїм шляхом.

У романі «По кому подзвін» показана громадянська війна в Іспанії. Головний герой Роберт Джордан – доброволець, який приїхав з Америки протистояти фашистському режиму на стороні республіканців. Із завданням підірвати міст він прибув до партизанського загону, що складається з місцевого населення.

Книга є частково автобіографічною, адже в молоді роки Ернест Гемінґвей працював журналістом в Іспанії, де висвітлював події громадянської війни для американської преси.

Відзначу, що історія в книзі не зосереджена лише на громадянській війні або, наприклад, завданні головного героя. Основа книги – це єднання людей і переплетення їхніх доль, які знаходяться у спільному місці і у спільний час.

Водночас, будемо відверті, стиль Гемінґвея заходить не всім. Але, як на мене, сухий реалізм в описі навколишніх атрибутів, персонажів та дій героїв війни пробирає до кісток. В цьому і проявляється унікальний лаконічний стиль, за який автора удостоїли не тільки Нобелівською з літератури, але й Пулітцерівською преміями.

«Немає людини, яка була би як Острів, сама по собі, кожна людина є частиною Материка».
Так в цій книзі в епіграфі звучить цитата Джона Донна – англійського поета, який жив у 1572-1631 роках, автора ще однієї відомої фрази: «Ніколи не питай по кому подзвін; він і по тобі».

Не дарма цей вислів надихнув Гемінґвея до назви книги, адже вислів, як і сюжет книги містить інформаційний посил про людську гуртовність та потребу в турботі, а також вмінні поділяти й розуміти почуття інших, навіть в умовах війни. Відкрити / Коментувати

2021-05-14 18:15:00 ​​Мотивація з присмаком Парижу
за книгою "Бог завжди подорожує інкогніто'' Лоран Гунель

Рубрика #книги_кайдзен

Сьогодні мова піде про книгу, яку я часто бачив у книжкових магазинах, але завжди проходив повз, оскільки:
А. її назва у мене асоціюється з релігією
Б. оформлення обкладинки видалось мені попсовим

Проте, не даремно стара добра мудрість книголюбів говорить: «дай книзі шанс!»
Виявилося, що ця книга нічого дотичного до релігії не має. Натомість тут описується історія головного героя – Алана Грінмора, в якого, м'яко кажучи, пішло все на перекір і він вирішив покінчити життя самогубством. Але в останній момент герой помітив незнайомця, домовленість з яким поділила життя на "до" та "після".

Цей роман – про пошук можливостей, про те, як не почуватися жертвою, як долати труднощі і розвивати впевненість у своїх силах, як досягати цілей, навіть якщо вони здаються нереальними.

І хоча з точки зору художнього стилю книга не виділяється особливою майстерністю, проте її сміливо можна віднести до категорії порадників по саморозвитку та психології для аматорів

Окремо хочу відзначити, що на відміну від звичних книг по саморозвтку, автор не дає очевидних порад, а показує як еволюціонує головний герой з невпевненого чоловіка з суїцидальними нахилами в особистіть, яка здатна рухатися вперед і з новими силами робити все те, що раніше викликало панічний страх. І таким чином спонукати читачів переосмислити своє ставлення до фобій і життєвих викликів.

Книга проста, добра, моментами смішна, зворушлива, банальна і наївна, але попри це для себе я виділив такі цікаві поради:

«Пам’ятай: ти можеш вимагати, але бути при цьому ввічливим. Необов’язково бути хамом».

«Кожен вільний дивитися на життя, як на площу, засіяну пастками, які треба оминати, або ж як на дитячий майданчик для ігор, де в кожному закутку є якийсь цікавий досвід, який збагачує».

«Багато людей сьогодні живуть у платонівській печері, не усвідомлюючи цього. Вони жахаються незнайомого, відмовляються від будь-яких змін в особистому житті. У них є ідеї, проекти, мрії, але вони їх ніколи не реалізують, паралізовані тисячею необґрунтованих страхів. Руки й ноги їм сковані кайданами, ключ від котрих є лише в них самих. Печера та їх душить, але вони її ніколи не полишать».

«Так само і в людських стосунках: коли ти докладаєш енергії, намагаючись когось переконати, — ти немов штовхаєш його з певною силою; людина це відчуває — і штовхає у протилежний бік. Штовхни — і тебе відштовхнуть».

Чому варто прочитати книгу «Бог подорожує інкогніто»? Бо вона вчить боротись з власними страхами і комплексами, вірити в себе, правильно ставити цілі, ненав’язливо пояснює, як важливо пам’ятати щодня про ті речі, про які ми забуваємо, коли досягаємо успіху або коли маємо все, та і загалом пояснює, чому так важливо просто залишатись людиною Відкрити / Коментувати

2021-05-04 18:15:00 ​​Чорно-білі ліси між рядками

Рубрика: #книги_кайдзен

Весняна пора, вихідний і улюблена книга, що може бути краще? Напевно тільки читання улюбленої книги посеред лісу. Сухий шурхіт листя, особливий аромат, колір – усе це так чи інакше успадковує кожне паперове видання, особливо зроблене з любов'ю. He кожне дерево стає книгою, та всі книги колись були деревами. Так само і письменники бувають різними, хтось народився в місті, хтось – в обласному центрі чи селі. Когось надихає урбаністична атмосфера, напружений міський темп, а хтось тікає в максимально безлюдні місця і проживає миттєвості в єднанні з природою. Та незалежно від власних уподобань, майстерний оповідач – це досвідчений психолог, який чудово розуміє, яке потужне джерело натхнення заховане в лісових хащах.

З живих, дихаючих нетрів кількома влучними епітетами можна видобути спокій, гармонію, ліки для душі, затишок, а можна провину, страх, моторошні секрети та безпорадність. Ось чому на сторінках бестселерів, улюблених книг, що підкорюють розум і серце, так часто зустрічаюся ліси. Герої та героїні тікають до лісу, а як ні – то ліси наближаються впритул до людських осель. Ліси приносять свої дари, а іноді щось забирають. Проте кожен такий епізод допомагає краще зрозуміти персонажів та їх iсторію.

Коні несвідомо йшла вперед. Старий ліс навівав древню меланхолію, що якось втішала її більше за жорстоку мертвотність зовнішнього світу, їй подобалася внутрішня сила цих решток лісу, мовчазна стриманість старих дерев. Вони здавалися самим втіленням тиші та водночас – живою присутністю. Вони так само чекали, вперто, стоїчно чекали, даючи силу тиші. Можливо, вони просто чекали кінця, доки їх зрубають, вивезуть, тобто чекали кінця лісу, а для них – кінця світу. Та можливо, їхня могутня й аристократична тиша, тиша міцних дерев, означала й щось інше.
Девід Герберт Лоуренс, «Коханець леді Чаттерлей»

Я до лісу перебрався, кажу я. Пішов із роботи та оселився в лісі – це було найрозумніше з усього, що я міг зробити. Він киває. Ліс підступний, напучує він мене, коли я вилажу з машини, так що будь обережний. Помиляєшся, відповідаю я. Ліс доброзичливий і дружній. Це море підступне. I гори. А ліс передбачуваний і дратує в рази менше, ніж практично будь-яке інше місце на світі. Покладатися на море, гори або інших людей не можна ніяк, а от довірити своє життя лісові людина може спокійно. Бо, кажу я, ліс слухає і дослухається. Він нічого не руйнує, а тільки насаджує і плекає. Ліс все розуміє і все в себе вміщує. Ясненько, каже він. Але ти все-таки бережи себе. А ти себе, відповідаю я.
Ерленд Лу, «Доплер»

Хто б міг сказати, де кінчалося місто й починався той обшир чи навпаки? Хто б міг сказати, що до чого належить – місто до нього чи він до міста? Завжди існувала й існуватиме невизначена межа, де ці два суперники сходились у двобої і один з них на певний час брав гору, заволодіваючи то якоюсь стежиною, то видолинком, то галявиною, то деревом чи кущем. Неозоре суходільне море трав і квітів розливалося в далеких безлюдних полях, серед яких лише подекуди траплялися поодинокі ферми, і в пору літнього буяння наринало на місто. Кожної ночі зелений простір лук і далеких полів вливався яром до міста, несучи з собою вологий трав'яний дух, і місто немов порожніло, мертвіло і знов погрузало в землю. І кожного ранку виявлялося, що яр ще трохи вклинився в місто, погрожуючи затягти в себе гаражі, так, наче то діряві, затоплені водою човни, i поглинути старезні автомобілі, залишені на поталу дощам та іржі.

Рей Бредбері, «Кульбабове вино» Відкрити / Коментувати

2021-04-22 19:15:00 ​​В чому сенс?
за книгою "Людина в пошуках справжнього сенсу" В.Франкл

Рубрика #книги_кайдзен

Концтабір, злидні, смерть і шалене бажання жити в суміші з психологією – так би я описав цю книгу одним реченням. Сьогодні я розповім вам свої висновки та ключові думки після прочитання книги психолога Віктора Франкла «Людина в пошуках справжнього сенсу». Книга складається з двох умовних частин, першої – життя Віктора в концтаборі та другої, де автор описує про формування концепції логотерапії.

"Той, хто знає, навіщо жити, може витримати будь-яке як" — вислів Фрідріха Ніцше, який автор неодноразово згадував у книзі. Зміст цього вислову також простежується у вченні Віктора – логотерапії, відповідно до якої основною мотивацією людини є бажання знайти чи створити свій сенс життя.

Автор виділяє справжній сенс у трьох шляхах:

Людина шукає свій сенс, якщо займається улюбленою справою або творчістю. В цьому вбачав свій сенс автор, адже він знав, що має вижити для того, щоб розповісти світові про логотерапію.

Займатися дослідженням чогось або очікувати зустрічі із кимось. Якщо людина вкладає зусилля в дослідження науки чи інших сфер – це може стати сенсом її існування. Аналогічним є зустрічі із кимось, як приклад, автор наводить випадки, коли ув’язнені жили з надією побачити своїх рідних і ця думка змушувала їх не опускати руки.

Обирати власне ставлення до неминучих страждань. Між подіями, які випадають на долю людини, і її ставленням до цих подій в кожного є вибір. Бути жертвою ситуації, чи бути приймати всі удари долі так, наче в цьому і є сенс існування.

Ось декілька змістовних цитат з книги :

«Важливо не те, чого ми очікуємо від життя, а те, що життя очікує від нас. Ми мусимо перестати розпитувати про сенс життя, а натомість подумати про себе, як про людей, яким життя ставить виклики – щоденно і щогодинно.»

«Щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично.»

Це одна з тих книжок, які потрібно періодично перечитувати, бо те, на що ти не звернув уваги в один період, обов'язково побачиш, перечитавши книгу пізніше.

І крім цього, ця книга акцентує увагу на важливих речах і дозволить вам знаходити світло у похмурі часи, не здаватись та цінувати те, що у вас є Відкрити / Коментувати

2021-04-13 18:30:06 ​​Воля+альпінізм=Вольпінізм
За статтею «Як заробити великі гроші» Борис Березовський

Рубрика #саморозвиток_кайдзен

Самоналаштування, нейролінгвістичне програмування, візуалізації, трансферинг реальності – назва різна, а суть єдина: віра в себе і в те, що буде краще. Стаття-книга «Як заробити великі гроші» була випущена як корпоративний буклет з правом вільного копіювання. Як на мене, найбільша перевага такого роду літератури від авторів з пост радіанських країн – це наближення до реалій нашого життя.

"Акції, грошові знаки, дипломи і все інше – наше плацебо, наші зачіпки за власну віру. Погляньте на них уважніше – чим би стали ці кольорові папірці без колективної віри в них, без колективного обожнювання їх? Тільки наша палка віра в їх цінність робить гроші справді цінними."

Наш світогляд ми отримуємо, перш за все, від батьків – це те, що індуси називають «кармою». І тому, чим світ був для батьків – прекрасною казкою чи каторгою, тим він стане і для дитини.

Автор нам показує, що удача – це не набір випадковостей, а цілком закономірний процес. На підтвердження своєї думки він аналізує народні приказки та уривки з релігійних вчень. Удача дається кожному по його вірі, відповідно до волі і її спрямованості.

Ще цікавим є авторський термін «Вольпінізм» від слів «воля» і «альпінізм».
Як дія нашої волі розуму і всесвіту, адже діють не папірці та не числа, а діє розум і думка, все інше – плацебо. Всесвіт надасть вам на підтвердження вашого світогляду будь-яку кількість фактів.

Не в предметі сила, а у вашій вірі. Людину захищає не амулет і не талісман, а пов'язаний з ними ментальний образ могутності. Предмет – це завжди просто річ, яка без віри для когось іншого буде нікчемною дрібницею.

Дуже важливий і складний етап – відмова від «старого світу», від реальності, що створилася стихійно працями батьків і ваших друзів, в хаосі ваших дитячих вражень. Те, що зараз здається Вам
«об'єктивною реальністю», насправді дуже випадковий набір фантазій про світ з різних джерел.

Борис Березовський пише, що не знає жодного бізнесмена, який ЛЮБИВ би гроші. Бізнесмени використовують гроші цинічно і обачливо, а любов до грошей згубила б їх. Ви ж знаєте, що для отримання прибутку спочатку потрібно багато вкладати, тобто розлучатися з грошима, і чим безжалісніше це розставання, тим кращим буде результат.

Чи це цікаві думки мільйонера, які варто перевірити чи чергова "водяниста" стаття – вирішувати вам. Але я особисто теж починаю переконуватися, що удача – це не випадковий збіг обставин, а закономірність у Всесвіті, тому мені ця стаття відгукнулася Відкрити / Коментувати

2021-04-09 20:00:13 ​​​​Чому ви тут?
за книгою "Кафе на краю світу" Джон П. Стрелекі

Рубрика #книги_кайдзен

На другому курсі університету я працював офіціантом-барменом. Це був підробіток на літо в кафе, яке працює біля заводу, тому можете уявити собі гостей цього закладу В один спекотній серпневий день до нас зайшов сорокарічний відвідувач, сів за барну стійку, пафосно замовив 50 грам горілки і почав розповідати історію свого життя. Там було багато всього, але найбільше мені запам‘яталася його розповідь про дві його кризи - молодшого і середнього віку. І він після кількох порцій оковитої на емоціях промовив: «ти не будеш знати у чому суть твого життя, будеш шукати, бігти, а він ось тут (він ткнув себе у груди) і завжди був з тобою прямо під носом». Для мене, на той момент 19-річного юнака, ці слова засіли в думках надовго.

І саме про цю історію я згадав, коли мені до рук потрапила книга «Кафе на краю світу». Я прочитав опис на форзаці і зрозумів, що це саме те, що мені зараз потрібно.

«Чому ми стільки часу готуємось до того часу, коли зможемо робити що хочеться, замість того, щоб просто робити що хочеться вже тепер?» – це один з головних посилів книги, який наштовхує на роздуми.
Навіщо ми тяжко працюємо на роботі, яка нам не подобається, але приносить гроші? Адже ці гроші ми витрачаємо на покупки, які нам не потрібні, винагороджуючи себе речима чи новими гаджетами за важку працю. І тут виходить замкнуте коло – чим більше працюєш, тим більше витрачаєш на компенсацію напруження після роботи – більше працюєш, щоб заробити гроші на оплату «компенсації».

Один з головних героїв пропонує чудовий компроміс – займатися тим, що подобається, мінімум одну годину протягом дня поступову збільшуючи цей час.

«Усвідомити: ми відчуваємо вдоволення від чогось, бо особисто вирішили, що це дарує нам вдоволення, а не тому, що нам про це каже хтось інший».

«Лише ви насправді знаєте, чого хочете від свого існування. Ніколи не дозволяйте речам чи людям доводити себе до стану, в якому ви вже не почуваєтесь господарем власної долі. Наполегливо обирайте свій шлях, бо інакше його оберуть за вас.»

Суть проста, спробуйте для себе чесно відповісти на ці три питання:

Який сенс вашого життя/задля чого ви живете?
Чи живете ви так як хочете / чи приносить вам це життя задоволення?
Чому ви не живете так як хочете?
⠀
До мене ця книга потрапила в потрібний момент і хоч ці ідеї важко назвати новими, я ще раз задумався над фундаментальними питаннями сенсу життя для себе. А якщо вам цікаво як відповів на питання про сенс життя головний герой книги Стрелекі – вирушайте в подорож у кафе на краю світу Відкрити / Коментувати

2021-04-01 18:30:06 ​​IQ чи EQ
за книгою «Емоційний інтелект» Денiела Ґоулмана

Рубрика #книги_кайдзен

Я гортав стрічку у фейсбуці в пошуках чогось цікавого. Раптом зупинився на дописі політичного діяча і почав читати негативні коментарі, які були проти нього. Раптом в мене почали з‘являтися дивні відчуття. Мої брови насупилися біля переносиці, скули почали пульсувати, а пальці інстинктивно почали стискатися в кулаки. Я зібрався з думками і готовий був приступати до баталій в коментарях...
В цей момент я відчув гнів. І це цілком нормально відчувати різні емоції, проте одні реакції на емоції допустимі, а інші ні. Здатність розуміти свої емоції, завдяки якій ми можемо в будь-який момент усвідомити, що ми зараз відчуваємо – це одна з основних складових емоційного інтелекту.

Емоційний інтелект, ЕQ, Деніел Ґоулман – занадто часто ці поняття почали виникати в інформаційному просторі, а вихід українського видання тільки пришвидшив це, тому і я нарешті прочитав книгу, завдяки якій стало популярним поняття емоційного інтелекту.

Книга вперше побачила світ 26 років тому і це досить давно, але актуальною вона залишається і по сьогоднішній день. Книга переповнена різними термінами і що їх зрозуміти, потрібний базовий багаж знань з медицини, фізіології, соціології, психології та низки інших дисциплін. На мою думку, частина інформації та прикладів у книзі є непотрібними для звичайного читача. Але, зрештою, така «вода» стала вже звичним явищем для американських нон-фікшн книг. До того ж, в даному випадку це повторення прикладів тільки сприяє більш чіткому розумію того, як застосувавати емоційний інтелект.

Книга складається з чотирьох частини:
Розуміння емоцій – звідки емоції походять і навіщо вони взагалі. Опис чому всі емоції потрібні, і немає поганих чи хороших.
Керування емоціями – про сум, збентеження, самотність, стрес, ревнощі, заздрість.
Розвиток емоційного інтелекту – корисна частина з описом складових емоційного інтелекту і як їх розвивати.
Розвиток соціального інтелекту – емпатія, міжособистісна комунікація.

Для себе я зрозумів, що ЕQ – це вміння розпізнавати свої емоції, управляти ними, а також розпізнавати емоції, мотивацію, та бажання інших. В цій книзі ви дізнаєтеся про те, як за допомогою управління своїми емоціями можна стримувати пориви, незважаючи на провали і невдачі. Вміти заряджати себе мотивацією «на рівному місці». Вміти відкладати отримання миттєвого задоволення. Наполегливо прагнути до досягнення мети. Не позбавляти себе можливості думати під час страждання. Контролювати свій настрій. Вміти відволікатися від неприємних думок, щоб зосередитися на головному. Співпереживати іншим. Сподіватися і вірити в себе.

Підсумовуючи свої враження про книжку, можу сказати, що інформація про емоційний інтелект буде корисна кожному. А щоб ефект був ще кращий, рекомендую аналізувати себе і колишні життєві ситуації за прикладами Ґоулмана Відкрити / Коментувати