Кайдзен 📚 Саморозвиток

2021-10-29 19:20:00 ​​Чи дійсно ми думаємо раціонально?
За книгою «Мислення швидке й повільне» Деніела Канемана
 
Рубрика #книги_кайдзен
 
Помітив цікаву закономірність: авторів, які пишуть цікаві книги у сфері нон-фікшн цитують інші автори, посилаються на їхні праці, використовують сформовані поняття/теорії. І чим частіше у моєму інформаційному полі трапляється інформація про цього автора, тим більше мені хочеться познайомитися з його творчістю ближче.

Про Деніела Канемана і його книгу про мислення я чув уже неодноразово. Очікування були високі – пан Канеман вчений психолог, який отримав Нобелівську премію з економіки і присвятив все життя дослідженню нашого мозку.
 
У своїй книзі він описує результати досліджень когнітивних установок, що пояснюють нераціональність поведінки людей. Книга дуже ґрунтовна, усі наведені в ній висновки мають як теоретичне, так і практичне підтвердження.

Основна модель, на якій ґрунтуються дослідження Канемана – це поділ нашого мозку на дві системи. Перша відповідає за швидкі, інтуїтивні та "легкі" рішення, а друга – за усвідомлене мислення, зосередженість, прийняття складних рішень. 
 
Інформація, що надходить у наш мозок від органів чуття, потрапляє в Систему 1, яка працює швидко та автоматично. Коли перша система прийняла певне рішення, воно передається далі Системі 2. В свою чергу друга система може замінити його на інше, а може і залишити це рішення в початковому вигляді та видати його як остаточне у вигляді нервових імпульсів, які вже змусять наше тіло рухатися, а свідомість – думати певним чином. 
 
На цій моделі ґрунтуються всі інші висновки Канемана, а їх в книзі є чимало! Це і про вплив різних факторів на сприйняття інформації, про критичне мислення, про прийняття рішень на підставі загальних вражень, про формування суджень. Інформації дійсно багато і після прочитання книги в мене сформувалося враження, що її можна перечитувати по декілька разів і кожного разу будеш помічати щось нове.
 
До моментів, які мені не сподобалися, можна віднести інколи громіздкий, науковий стиль викладення інформації. Хоч він і компенсується короткими висновками в кінці кожного розділу повсякденною мовою, трапляються довгі речення перенавантажені термінами, які не відразу розумієш. Я лупав сю книгу відносно довго, бо в деяких моментах вона взагалі «не йшла».
 
Загальне враження про книгу у мене склалося позитивне. Мені подобаються книги про психологію та мислення людини, коли я можу подивитися на себе ніби зі сторони. Для мене праця Канемана стала своєрідним посібником критичного мислення і після кожного розділу я ще декілька днів аналізував чому в рекламі використовують конкретні формулювання і як вони діють. Книга не є легкою, але якщо ви прочитаєте навіть 30 сторінок, я переконаний, що це змусить вас задуматися, чому ми робимо щось саме так і чи дійсно це правильно. Відкрити / Коментувати

2021-10-25 20:05:24 До вашої уваги добірка цікавих українських каналів в Telegram, на які варто підписатися:

@hiphopukraine — Про український хіп-хоп.
@kinoukrain — Безкоштовний перегляд фільмів.
@oprosiska2 — Опитування про секс та відносини.
@DigiSquare — Про технології та медіа в Україні.
@vydatni_ukrayintsi — Українці, якими варто пишатися.
@growth_vector — Free-контент для твого розвитку.
@chystoslivja — На сторожі мовної чистоти.
@Kyivdity — Дитяче дозвілля Києва.
@WW2_KRIEGSBERICHTER — Військово-історичний фотоальбом.

@MD_Ukraine_travel — Ваш затишний путівник Україною.
@Kukimusicselector — Авторський музичний канал.
@svitdidey — Дитячий контент українською.
@fiveminengmotivation — Забуваєш вчити інгліш - нагадаємо.
@faynogram — Файні новини України. Жодних зрад.
@centerUA — Національний центр попереджень.
@ka1dzen — Вижимки з книг та саморозвиток.
@intravelUA — Цікаві подорожі та вікторини.
@amazing_crafts — Дивовижні вироби своїми руками.

@PoklykYaru — Тут тебе навчать любити Україну.
@ukrgedzyk — Українська з ґедзиком.
@vsesvit_tviy — Щоденна порція послання Всесвіту.
@rutmvsesvity — Живи у ритмі Всесвіту.
@dushevno_pivnich — Куточок естетики та краси.
@History_Q — Опитування на різні історичні теми.
@sarajofMorpheus — Crazy сни, від яких очі дибом.
@raretet_photo — Історія у фотографіях.
@historydonbass — Історія Донеччини.

@amazing_interiors — Дивовижні інтер‘єри та дизайн.
@obyrai — Зроби свій вибір серед цих дилем.
@ukrainian_traveler — Канал про цікаві місця України.
@orientalistnotes — Український погляд на схід.
@musictv_ua — Нові українські хіти.
@Territory_of_inspiration — Сторінка для сучасних жінок. Відкрити / Коментувати

2021-10-15 18:15:00 ​​Мої 4 висновки за 4 місяці ведення щоденника

Рубрика #продуктивність_кайдзен

Коли буденність затягує, а один день стає схожим на інший, в якийсь момент все сильно набридає і хочеться серйозних змін. Відчуття, що ти не деградуєш, а стаєш кращим і розвиваєшся, хоч маленькими, але постійними кроками.

Чотири місяці тому в мене був такий період. Щоб щось змінити, я вирішив використати принципи кайдзен. Як саме? За допомогою впровадження нової щоденної звички. І ось сиджу я за письмовим столом, переді мною чистий аркуш записника і я вимальовую урочистий заголовок «30-денний виклик планування».

Скажу чесно, я скептично ставився до такої ідеї, бо вже мав досвід ведення щоденника і такі експерименти не закінчувалися успіхом. Наприкінці майже кожного 30-денного виклику якість записів про те, що цікавого було за день і чому я навчився плавно падала та ставала доволі тривіальною, на зразок: "Сьогодні був продуктивний день, я зробив 1.2.3..".

Ба більше, часу на те, щоб записати декілька речень в щоденник ніяк не знаходилося протягом дня, в той час як на кілька постів у інстаграмі чи маленьке відео в ютуюі час є завжди..парадокс сучасного світу . І цьому є пояснення, адже зайти в мережу – це декілька секунд і перед тобою різноманіття контенту, а для записів потрібно виділити час, місце, зробити додаткові зусилля.

Цього разу я налаштувався на результат і вирішив не тільки записувати як пройшов мій день, чого я навчився, а й писати по 5 пунктів, за що я вдячний сьогодні. Можу сказати сміливо, що виклик видався результативним, і замість 30 днів розтягнувся на 4 місяці. В цьому дописі я ділюся своїми висновками, які я засвоїв за цей час ведення щоденника.

Коли починаєш нову звичку, важливо робити маленькі, щоденні кроки. Мені, як перфекціоністу, так сильно хотілося в кінці дня сісти за стіл, взяти улюблений блокнот і найкращою ручкою все акуратно записати. Але реальність така, що в кінці дня енергії ледве залишається на те, щоб дійти додому. Тому краще записати все при нагоді в нотатки на телефоні та потім продублювати в блокнот, ніж прийти втомленим і не записати взагалі нічого.

Чим довше ти продовжуєш щоденну звичку, тим з одного боку більша мотивація не пропускати дні, щоб «зберегти» смугу перемог, а з іншого – важче знаходити час. Коли ти ставиш за мету 30 днів записувати щось у щоденник – за цей період може бути не так багато нестандартних ситуацій. Проте, коли ти робиш щось кожного дня декілька місяців поспіль, то інколи трапляються поїздки чи дні, коли немає змоги взяти з собою щоденник. Щоб продовжувати звичку не залежно від зовнішніх обставин, я зрозумів, що потрібно продумувати свої дії наперед і шукати нові способи, як зробити це тут і зараз. В таких ситуаціях особливо прокачується гнучкість

За час ведення щоденника вдячності я усвідомив, що кожного-кожнісінького дня є речі, за які потрібно бути вдячним. Навіть якщо все йде шкереберть, голова болить і ніхто тебе не розуміє – ти живий і можеш це все відчувати. За час ведення щоденника я записав більше ніж 530 пунктів, за що я вдячний. Вражаюче!

Людина завжди знаходить час на те, чого дійсно хоче. Якщо у вас на щось не вистачає часу, то це скоріше за все це тому, що у вас інші пріоритети. Можливо, на даному етапі це не так важливо для вас, як інші речі.

Для того, щоб бути кращим ніж ти був вчора не обов'язково читати по 100 сторінок в день, вчити 50 іншомовних слів та пробігати 25 км. Варто розпочати з маленьких кроків, але кожного дня. І нехай сьогодні це будуть всього декілька речень в щоденнику чи слова про те, за що ви вдячні . Відкрити / Коментувати

2021-10-06 19:45:00 ​​Для чого ви прокидаєтесь вранці?
За книгою "Ікігай" Беттіна Лемке

Рубрика: #книги_кайдзен

Останнім часом все більш популярними стають книги про концепції, що викорисутовуються в інших культурах: "Хюґґе", "Лаґом", ба більше, навіть про "Кайдзен" є книга Не оминув тренд саморозвитку і поняття "Ікігай", а німкеня Беттіна Лемке почитала декілька статей, подивилась відео і написала книгу / практичний посібник про японське мистецтво пошуку щастя в повсякденному житті.

Саме слово «Ікігай» позначається двома ієрогліфами, які означають "ікі" – «життя», і "gаi" – «причина, сенс, результат, цінність, щось вартісне».  Для нас більш звичним є поняття сенсу життя, але ікігай і сенс життя – це не зовсім тотожні речі. Ікігай має комплексне значення і включає в себе:
сенс життя;
те, заради чого варто жити;
відчуття, заради якого хочеться прокидатися вранці;
щастя робити те, з чим себе хочеться ототожнювати;
самореалізація і життєва мотивація;
відчуття, що ти живий;
причина самого життя;
радість і мета життя.

Книга починається з фрази "для чого ви прокидаєтеся зранку?" В кожної людини на це питання буде різна реакція. Хтось може глибоко задуматися над цим питанням, а іншого воно може образити.

В першій частині книги розповідається про загальні поняття, про острів Окінава з його довгожителями, які займаються тим, що їм подобається, щасливі, бо знайшли ікігай.

Ціль цієї книги, як на мене, це надихнути кожного спробувати знайти свій ікігай. Для цього авторка пропонує заповнювати різні анкети, аналізувати, що подобалось робити в дитинстві, за що вам можуть заплатити, що потрібно світові. Для мене проходження вправ у книзі було приводом для прокрастинації, бо одна справа безтурботно читати, а інша – сидіти і згадувати, що тобі подобалося робити в ранньому дитинстві, які були мрії, які герої з книг, фільмів тобі колись імпонували.

Підсумовуючи скажу, що книга була для мене корисною. В щоденній рутині інколи забуваєш, які ти мав мрії в дитинстві і до чого прагнув. Такі анкети і каверзні питання допомагають провести аналіз, знайти закономірності у цілях чи мріях у різні періоди життя. Думки в книзі і концепція ікігай також варті уваги, щоправда раджу виділити для якісного читання книги і проходження завдань у ній достатньо часу.

Я не гарантую, що такий універсальний аналіз допоможе знайти саме ваш Ікігай, але спробувати точно варто! Відкрити / Коментувати

2021-09-22 19:15:00 ​​Записки одного психотерапевта

За книгою: «Хочу й буду. Прийняти себе, полюбити життя й стати щасливим» Михайло Лобковський

Рубрика #книги_кайдзен

Ох і багато разів мені на очі потрапляла ця невідома книга з лицем серйозного мужчини в окулярах . Настільки багато, що в черговий рейд по книжкових магазинах мій вибір зрештою впав на неї. Чим пояснюється успіх даної книги: автор зібрав поширені запити, з якими до нього звертаються як до психотерапевта, описав це все простою мовою і додав трохи гумору. Вуаля, книга на тему популярної психології готова

Перше, що хочу відзначити в книзі – це авторитарний тон написання і категоричні висловлювання автора:
"Компроміси у відносинах – це погано, їх не повинно бути"; "Якщо в сім’ї часто сваряться – все йде до розлучення, і рятувати такий шлюб (за Лобковським) це марна трата часу". Звичайно, автор сам вправі вирішувати, як йому формулювати і закріплювати свої думки / висновки, але, як на мене, якщо такі формулювання сприймати за чисту монету, то важко буде досягти взаєморозуміння у відносинах з людьми.

За змістом "Хочу і буду" – це більше не цілісна книга на тему популярної психології, а набір різних уривків /статей з практики автора на поширені теми – особистість, стосунки, діти. Стиль написання максимально спрощений, без професійних термінів і фундаментальних думок. Крім цього автор наводить шість власних правил, за якими кожна людина може жити щасливо, які постійно повторюються в різних формулюваннях.

Мені сподобалось пояснення автора стосовно того, чому зараз так поширені невротичні розлади та панічні атаки в сучасному суспільстві. Також цікаво було дізнатися, наскільки сильно сім’я, виховання та суспільство впливають на дитяче сприйняття світу і самого себе та як ці дитячі реакції на певні події потім проявляються в зрілому віці.

Загальне враження від книги позитивне, але не потрібно очікувати від неї, що це буде фундаментальна робота по типу корифеїв Фрейда, Фромма, Юнга
Крім цього, повторюсь, що треба бути готовим до авторитарного тону і різких висловлювань автора.

Якщо ви тільки починаєте цікавитися психологією – ви точно знайдете в цій книзі декілька нових і цікавих думок. Корисною вона буде для всіх, хто займається встановленням особистих кордонів, вчиться дослухатися до власних бажань, аналізує відносини з іншими та працює над собою. Відкрити / Коментувати

2021-09-08 18:15:00 ​​​​Життя, як воно є

За книгою Чарльза Буковскі "Поштамп"

Рубрика #книги_кайдзен

Як ви сприймаєте життя? Як цікаву подорож, щоденні проблеми, боротьбу чи можливість виконати свою місію? Я думаю, однозначної відповіді на це питання немає, адже скільки є людей – стільки є й думок. І це формує певну призму, крізь яку людина сприймає життя, а якщо вона ще й має письменницький хист – описує його.

Письменники, які описують життя як воно є, без прикрас і романтизму, пишуть у стилі "натуралізм" і одним чи не з найвідоміших його представників є Чарльз Буковскі. Його першим і найпопулярнішим романом є "Поштамп". Якщо ви до цього читали лише майстрів вишуканого письма, стиль Буковскі буде сильно контрастувати. Лайка, вульгарні сцени, лаконічний опис навколишніх деталей і прості діалоги – цього вдосталь в Поштампі. Переконаний, що такий стиль зайде не всім, проте для розширення кругозору і розуміння "а шо воно таке?" зайвим не буде.

Декілька цікавих фактів про книгу:

роман є автобіографічним, адже Буковскі працював певний час на пошті;
роман був написаний в 50 років, після виходу автора на пенсію;
процес написання роману зайняв 20 ночей, 20 пінт віскі, 35 упаковок пива і 80 сигар.

Головний герой – незламний холостяк, який живе проти системи і найбільшою цікавістю в його житті є алкоголь, цигарки, жінки й азартні ігри. Для мене до кінця так і не стали зрозумілими причини, через які він пішов на роботу з поганими умовами і низькою оплатою праці. Це не про пошуки сенсів, а радше про можливість оплачувати свої забаганки.

Попри натуралістичний опис його життя і дозвілля, роман рясніє комічними ситуаціями, висміюванням бюррократизму, недолугості і формалізму в роботі на поштампі. Як от прибрати крани для пиття біля робочих міст поштарів через те, що в проекті споруди було закладено лише по одному і є ризик, що хтось з працівників травмується і подасть в суд. Або цитування інструкцій і порядків, які виглядають як беззмістовний набір слів і канцеляризму.

Цей твір не для тих, хто шукає складні сюжетні лінії, художні описи чи різкі повороти сюжету. Але для тих, хто хоче побачити опис життя без надмірною моралізації, романтизації та познайомитися зі стилем Буковскі - саме те. Відкрити / Коментувати

2021-08-23 20:10:08 ​​Як стати джедаєм планування?

За книгою "Джедайські техніки" М. Дорофєєв

Рубрика #книги_кайдзен

Скільки разів я вже помилявся, коли обирав книгу, керуючись тільки описом на форзаці. Скільки разів я собі обіцяв: "Ні, більше не буду вірити цим казкам на форзаці про супер ефективність, супер прорив та багато іншого". Але всерівно розпочав читати книгу Максима Дорофєєва на основі опису з форзацу І цьому є раціональна підстава – я люблю розплановувати великі цілі на маленькі підпункти, розграфлювати таблиці, але не люблю займатися щоденним плануванням. Через це регулярно складати план на день для мене не така вже й легка задача

Про всі відомі техніки планування – розміщувати задачі по пріоритетності, виконувати важкі задачі з самого ранку, систему agile я чув і читав, але їхнє впровадження в мою рутину не увінчувалося успіхом. Максим Дорофєєв, знаючи про таку "біль" багатьох людей чітко і виразно написав, що всі правила і рекомендації не завжди працюють з огляду на особливості нашого мислення.

Власне, з цього книга і починається, автор розповідає про особливості нашого мозку. І тут найцікавіше, що для опису він використовує концепцію мислення прокрастинатора з відео Тіма Урбана про мавпочку в нашому мозку. Взагалі, в книзі дуже багато використано концепцій з інших книг. Тут і опис того, що в нас є мислення швидке і повільне за Деніелом Канеманом, думки з книг Нассіма Талеба, теорія 80/20 – одним словом інколи в мене складалось враження, що це одна велика вижимка з купи інших книг.

Оскільки я почав свій допис з тих моментів, що мені не сподобались, відзначу дуже великий зміст книги з безліччю пунктів, підпунктів і відсутністю хоча б якогось плавного переходу між ними. При цьому для себе я відзначив такі цікаві і практичні ідеї з книги:

• В кожного з нас є ресурс нашого мозку – "мислепальне" (за автором).  Якщо ми тримаємо всі задачі в голові, постійно виконуємо термінові, а не важливі задачі, неправильно формулюємо задачі, то наше мислепальне закінчується і настає стан, коли "голова не варить". Потрібно це чітко відслідковувати.

• При роботі над масшатбними проектами, щоб не відкладувати початок виконання на потім, потрібно: (і) продумати найближчу задачу і сформувати її за всіма правилами, (іі) записати, (ііі) виконати задачу, (іv) повернутися до першого пункту. Якщо записати одразу всі задачі, план стане великим і незрозумілим, а це буде хорошою причиною відкласти його виконання на потім.

• Для типових задач автор рекомендує складати тематичні списки: список речей на відпочинок, речі для пікніка, список питань на зустріч, щоб не тримати всі деталі в голові.

• Замість того, щоб розпочинати робити якусь креативну задачу без розуміння з чого краще почати, заплануйте час, наприклад, 15-20 хвилин, які ви виділите на це завдання, будете думати над наступними необхідними кроками і записувати всі-всі ідеї та завдання. Це значно зекономить час на майбутнє і сформує запас ідей.

• При складанні списків книг / фільмів автор рекомендує записувати, хто вам порекомендував книгу /фільм, щоб потім подякувати, обговорити це з людиною. Написати для чого вам читати цю книгу, що в ній корисного – це буде підштовхувати вас прочитати / подивитись.

Підсумовуючи своє враження від книги, можу сказати, що не зважаючи на великий план і відсутність плавного зв'язку між розділами, в книжці "Джедайські техніки" є багато цікавих думок. Якщо ви цікавитесь планування, а також тайм менеджментом – то книга варта вашої уваги Відкрити / Коментувати

2021-08-13 19:15:00 ​​13 джерел для хорошого психологічного самопочуття

За книгою Скотта Кауфмана «За межами піраміди потреб. Новий погляд на самореалізацію»

Рубрика #книги_кайдзен

Книга «За межами піраміди потреб» є продовженням та переосмисленням праці відомого психолога Абрахама Маслоу та його теорії потреб. Автор пропонує нову ієрархію потреб для пошуку мети та реалізації. І цей шлях, на його думку, полягає не у прагненні до грошей чи успіху, а у прагненні стати кращою версією себе.

Особливо хочу відмітити наведені у книзі 13 джерел для хорошого психологічного самопочуття, які були сформовані представниками гуманістичної та позитивної психології.

В сучасному ритмі життя наявність достатнього рівня енергії є вкрай важливою, тому ділюсь з вами порадами психологів нижче

Більше позитивних емоцій

Здається, що безліч маленьких задоволень відкриті для кожного з нас, тому перший крок полягає в усвідомленні радості, коли з вами відбуваються хороші речі. Від себе раджу вести список всього, що робить вас щасливими і змушує почуватися добре.
⠀
Менше негативних емоцій

Нижча частотність та інтенсивність негативних емоцій і настроїв у повсякденному житті.
⠀
Задоволеність життям

Тобто ваше суб'єктивне відчуття того, як ваше життя розвивається прямо зараз, і наскільки ви щасливі в нинішній ситуації. 
⠀
Життєві сили

Це позитивне суб’єктивне відчуття фізичного здоров’я та сил.
⠀
Контроль над середовищем

Здатність адаптувати середовище до своїх потреб і бажань, відчуття контролю над власним життям. Це відчуття того, що ви контролюєте своє життя і не піддаєтесь тиску щоденних обов'язків. Це одночасно автономія і контроль. Це свобода.
⠀
Позитивні взаємини

Відчуття, що інші вас люблять, підтримують і цінують. Теплі взаємини з людьми, що грунтуються на довірі, а також любов до інших та ставлення до них із добротою.
⠀
Прийняття себе

Позитивне ставлення до себе, відчуття власної цінності; симпатія й повага до себе.
⠀
Майстерність

Відчуття компетентності в процесі виконання складних завдань, відчуття продуктивності під час досягення важливих цілей.
Майстерність може привести до олімпійських медалей або широкого визнання, а також безлічі інших речей у великому масштабі. При цьому, майстерність може виражатися в особистій гордості і задоволення, які ніхто інший не може побачити.
⠀
Автономність

Відчуття незалежності й свободи під час ухвалення життєвих рішень, здатність протистояти тиску з боку суспільства.
⠀
Особистісний розвиток

Постійне прагнення розвитку й удосконалення, бажання не зупинятися на досягнутому.
⠀
Залученість в життя

Захоплення, зацікавленість і активна участь у повсякденну діяльність та життя. В книзі А.Гаванде «Бути смертним» він цитує дослідження, яке показало, що в будинках для людей похилого віку, де жителів просять дбати про рослину, вони проживають довше, адже вони залучені і відчувають сильніший позитивний вплив (позитивні почуття) в порівнянні з тими жителями, яким немає чого робити.
⠀
Призначення та сенс життя

Відчуття значущості, цінності та гідності власного життя; чітке розуміння напряму і сенсу своїх зусиль; відчуття приналежності до чогось більшого.
⠀
Трансцендентні переживання

За межами ієрархії Маслоу минулого лежить трансцендентність або переживання трепету, непідробне здивування від того, що ми опинилися живими, тісно пов'язаними з цією прекрасною планетою. А також, стан потоку, натхнення та вдячність у повсякденному житті.
⠀
Психологи стверджують, що чимало з цих джерел для хорошого психологічного самопочуття виходять за межі стереотипних уявлень про щастя. Стати людиною в повному сенсі цього слова означає жити змістовно, а не безперевно щасливо Відкрити / Коментувати

2021-08-03 19:45:00 ​​Екологія починається там, де закінчується сміття

За книгою "Дім - нуль відходів" Беа Джонсон

Рубрика #книги_кайдзен

Помітив таку тенденцію: як тільки я починаю цікавитись певною темою, одразу шукаю різну літературу, щоб з'ясувати відповіді на всі питання, які в мене постають. І так історично склалося, що мене "занесло" до тем мінімалізму та eco-friendly стилю життя.

І якщо про мінімалізм я розповідав у попередньому дописі, настала черга книги про екологію. Перед початком її прочитання я переглянув виступ Беа Джонсон на TED і, чесно кажучи, це був переворот свідомості, адже Беа вмістила все своє сміття за рік в літрову банку Замість всіх засобів по догляду за домом – вода з лимоном та сода. Замість торбинок для круп - скляні банки. З одягу лише найнеобхідніше, а зекономлені гроші віддавати на благодійність. Еко активізм 80 рівня

Але є гарна новина: щоб стати екологічно свідомим, не обов'яково приймати такі радикальні міри. Мабуть, кожен з нас в певний період часу усвідомлював, що має забагато якихось речей, які не приносять йому зараз такого задоволення, як на початку користування. У мене найбільш виражено таке усвідомлення було з ручками та блокнотами, які я просто брав на проектах, бо «вони такі класні і безкоштовні», а потім не користувавася роками.

В авторки Беа Джонсон прийшло усвідомлення, що омріяний величезний будинок в Америці, автомобілі, величезна кількість їжі, різноманітні спорядження для відпочинку, можливістю купувати все – це не щастя (хоча, якщо вірити рекламі, фільмам та маркетингу саме так часто виглядає щастя та успіх), а обтяження. Значну частину часу, яку можна було провести з сім‘єю вони витрачали на догляд та утримання будинку та всіх інших «плюшок».

Ця книга про використання речей більш усвідомлено та відповідально, щоб розуміти скільки ресурсів потрібно для комфортного життя, щоб їх можна було утилізувати.

Після прочитання книга асоціюється у двох аспектах:

Це практичні поради як можна змінити догляд за будинком та за собою, а також як і що купувати, щоб не тільки мінімізувати відходи, але й зовсім їх не створювати.

А ще книга про історію жінки, яка мала життя «американської мрії» і відмовилася від нього. Про шлях до цілі через експерименти та спроби знайти золоту середину для себе та сім’ї в новому способі життя – без сміття.

Водночас в книзі є багато радикальних та нераціональних порад, які радше підходять для фанатичних людей ніж. Наприклад, використання віника замість пилососа, що займає більше часу та енергії. Порада менше витрачати паперу через надання переваги електронним книгам. А як же тактильне задоволення від гортання сторінок, запах книг? Для мене це вже занадто

Для “юних” послідовників Беа Джонсон наводить правило 5С (мовою оригіналу "5R"), яке відображає стиль життя без сміття. Це ніби покроковий алгоритм щодо речей, де якщо ти не можеш виконати попередній пункт, варто перейти до наступного.

Скажи «Ні» зайвому - Refuse
Скорочуй споживання - Reduce
Скористайся повторно - Reuse
Сортуй і утилізуй - Recycle
Сумлінно компостуй - Rot

На своєму прикладі авторка доводить, що жити з меншою кількістю відходів - реально! Варто хоча б розпочати менше купувати речей, які нав'язують в рекламі, не брати непотрібну безкоштовну продукцію та використовувати багаторазові торбинки. Хоч ці дії і прості – наслідки від них значні, адже наша планета – це наш спільний дім Відкрити / Коментувати

2021-07-23 20:00:57 ​​Чи може бути менше насправді більше?

За книгою «Коли менше – насправді більше» Джошуа Беккер

Рубрика #книги_кайдзен

Тема мінімалізму для мене вже не нова Я писав про це ось тут і поступово почав впроваджувати деякі звички в життя. На книгу Джошуа Беккера я натрапив випадково та був без високих очікувань. З перших сторінок відчувається, що автор родом зі Сполучених Штатів Америки і живе в інших з нами умовах. Він розповідає про культ речей серед американців: великі будинки, мінімум два авто в сім'ї і життя в кредитах як звична справа. В деяких моментах дивуєшся, наскільки ми відрізняємся на культурному рівні.

Автор розповідає про свій шлях до мінімалізму, який відбувся у зрілому віці. Під час чергового прибирання в гаражі він кілька разів відмовив синові, бо не хотів з ним гратися, поки не завершить прибирання і так зрештою пройшов весь вихідний Ця розмова настільки вплинула на автора, що він почав задумуватися чи дійсно речі належать нам, а не ми належимо речам. Адже після купівлі ми маємо їх обслуговувати, прибирати, віддавати на них свій час, енергію та гроші? І чи дійсно, чим більше у нас речей – тим ми стаємо щасливішими?

Що вам спадає на думку, коли ви чуєте слово "мінімалізм"? Можливо образи стерильностi, аскетизму, голих білих стін, похмурих злиднів чи обмеження? Насправді, мінімалізм це не так про відмову і зменшення речей, як про очищення простору для нових можливостей та ідей. За автором, мінімалізм – це свідоме вивищення того, що ви найбільше цінуєте, за рахунок відмови від усього, що цьому перешкоджає.

Переваг мінімалізму виявляється чимало! Це і більше часу й сил на досягнення важливих цілей, більше грошей, адже шлях для досягнення фінансової свободи пролягає не через зростання доходів, а через скорочення зайвих витрат.

Загалом книга непогана та інформативна, здавалося б, про що можна писати на більше ніж 200 сторінках, якщо суть мінімалізму не така важка, як філософські концепції чи теорії. Але автор знайшов підхід і він однозначно вартий уваги. І хоча в книзі багато історій різних людей, які інколи не зовсім доречні для українського контексту – це не применшує її цінності. Відкрити / Коментувати