Висновки ВС та ВАКС від АО АС

2021-11-11 09:10:31 Постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 02 листопада 2021 року (справа N643/13256/17, провадження N51-2221км19)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100846857 Відкрити / Коментувати

2021-11-10 09:33:54 Постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 02 листопада 2021 року (справа N357/1807/19, провадження N51-2476км21)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Інтелектуальні ознаки прямого умислу полягають в усвідомленні суспільне небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільне небезпечних наслідків. Усвідомлення суспільне небезпечного характеру свого діяння означає не тільки розуміння фактичної сторони того, що вчиняється, всіх обставин, що характеризують об`єктивні ознаки складу злочину (значущість об`єкта і предмета посягання, характеру діяння, місця, часу, способу його вчинення та інших обставин), а й розуміння соціального значення діяння, його соціальної шкідливості. Передбачення означає, що у свідомості особи склалося певне уявлення про можливі або неминучі наслідки свого діяння. При цьому передбачення має конкретний характер. Особа має чітке уявлення про те, що саме від її конкретного діяння неминуче настануть чи можуть настати певні суспільні небезпечні наслідки. Вольова ознака прямого умислу - це бажання настання передбачуваних наслідків свого діяння.

Співучасть у вчиненні злочину передбачає: об`єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену спільну діяльність усіх співучасників; те, що вчинюваний співучасниками злочин є єдиний для всіх; спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину; причинний зв`язок між діяннями всіх учасників і загальним злочинним результатом. Спільна участь у вчиненні злочину може проявитися як у дії, так і в бездіяльності. Головною рисою спільної дії (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності з вчинення злочину. Вони діють разом, роблячи свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного із учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій (бездіяльності) іншим співучасником та настання спільного злочинного результату.

Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/100846858 Відкрити / Коментувати

2021-11-09 09:00:42 Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 жовтня 2021 року (справа N759/7443/17, провадження N51-1578км20)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК (державна зрада), заподіює шкоду національній безпеці України, і розцінюються як підривна діяльність проти неї. Згідно з законодавством України загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
Кримінальним законом установлено, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.

Огляд інтернет-сайтів може здійснюватися з дотриманням вимог ст. 237 КПК (огляд) та фіксуватися (за допомогою функцій скріншоту та друку) зміст відображеної у них, як електронних документах, інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

Примусове набуття громадянства
іншої держави жодним чином не може свідчити про необхідність залучення перекладача для перекладу процесуальних документів відповідною мовою.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100734866 Відкрити / Коментувати

2021-11-08 09:00:03 Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 жовтня 2021 року (справа N712/2374/18, провадження N51-2166км21)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Відсутність безпосередньо у тексті протоколів НСРД відомостей про додатки до них, за наявності документів, що підтверджують процесуальний шлях долучення додатків протоколів НСРД до матеріалів кримінального провадження, не є підставою для визнання вказаних доказів недопустимими.

Необхідність дослідження первинного електронного документу (цифрового файлу) може виникнути у разі наявності обґрунтованих сумнівів в достовірності інформації (ознак зміни чи втручання до змісту файлу). Обґрунтовані сумніви в достовірності інформації мають бути об`єктивними та аргументованими, з огляду на обставини конкретного кримінального провадження. Твердження сторони захисту щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування аудіо-, відеозаписів, недостовірності відображеної на них інформації, мають спиратися на об`єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів чи переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі або обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі.

Для визнання недопустимості протоколів за результатами проведення НСРД через не відображення в їх змісті ходу процесуальної дії (зокрема, дата та час, коли особа, яка залучена до конфіденційного співробітництва, прибула в приміщення відповідного оперативного підрозділу для участі в НСРД; хто конкретно з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на дану особу спеціальне аудіо-відео спостережне обладнання) сторона захисту має довести яке значення мають вищенаведені відомості та як вони можуть вплинути на встановлення обставин, що підлягають доказуванню.

Саме фактичне затримання особи без участі захисника, не є порушенням вимог кримінального процесуального закону стосовно реалізації права на захист. Вимога присутності адвоката при затриманні не передбачена будь-якими положеннями КПК, Конституції чи міжнародних договорів України. Зокрема, приписи статей 207, 208 КПК не містять обов`язку забезпечити обов`язкову участь адвоката під час затримання.

Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду. Вирішення питання про те, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити, що отримані докази є результатом такого порушення.

Вчинення чи невчинення службовою особою відповідних дій (прийняття пропозиції чи обіцянки надання неправомірної вигоди або одержання такої вигоди) перебуває за межами об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 368 КК, а отже кримінальна відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій, зокрема, було одержано неправомірну вигоду, була чи не була вона обумовлена до їх вчинення, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона це робити.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100734861 Відкрити / Коментувати

2021-11-05 09:00:38 Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 жовтня 2021 року (справа N910/398/19, провадження N51-1785км21)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Наявність прямого умислу вчинення розтрати може доводитися умовами укладеного договору, що суттєво відрізняються від звичайної договірної практики, запровадженої на підприємстві, та були завідомо невигідними для підприємства (зокрема, передбачають 100 % попередню оплату, в разі здійснення неповної попередньої оплати - застосування нетипових штрафних санкцій).

Укладення договору може виступати способом розтрати, якщо має на меті лише створення легітимного вигляду перерахування коштів без мети отримання товару.

Висновок спеціаліста є недопустимим доказом лише у зв`язку з тим, що він не може бути процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 КПК.

Висновок є допустимим доказом, якщо ґрунтується на наданих для проведення експертизи матеріалах кримінального провадження (серед яких оригінал висновку спеціаліста), яким надано ретельний аналіз, на підставі чого зроблено висновки на поставлені питання. У такому разі, висновок експерта не ґрунтується на висновку спеціаліста, а лише підтверджує його.

Безготівкові кошти в розумінні ст. 98 КПК, за умови їх набуття кримінально протиправним шляхом або отримання внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть бути речовими доказами. Вони мають значення у розумінні «еквіваленту вартості», а не як матеріальні об`єкти. Тому матеріальність об`єктів не належить до категорії грошей та цінностей.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100734839 Відкрити / Коментувати

2021-11-04 09:00:08 Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 25 жовтня 2021 року (справа N524/2594/18, провадження N51-1778км21)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Під час вирішення питання щодо можливості закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК, суду обов`язково необхідно з`ясувати, чи дійсно має місце декриміналізація діяння, в якому обвинувачується особа.
У випадку ж зміни закону України про кримінальну відповідальність має вирішуватись лише питання щодо застосування закону у часі відповідно до вимог ст. 5 КК.

Законом від 14 липня 2020 року N 768-ІХ «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», який набув чинності 13 серпня 2020 року, ст. 203 КК викладено в новій редакції та в її ч. 1 визначено нові диспозицію і санкцію.

Об`єктом злочину, передбаченого ст. 203-2 КК, був і є встановлений порядок зайняття господарською діяльністю, але в редакції Закону, яка діяла до 13 серпня 2020 року, він передбачав законодавчу заборону на здійснення грального бізнесу як виду господарської діяльності взагалі, а у зміненій редакції такий порядок установлює законодавчу заборону на незаконну діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100644155 Відкрити / Коментувати

2021-11-03 09:00:27 Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2021 року (справа N 991/6385/21, провадження N 1-кс/991/6481/21)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК (в тому числі, бездіяльність прокурора вищого рівня з розгляду скарги на недотримання розумних строків) передбачає чотири обов`язкові ознаки:
1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію,
2) процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк,
3) з клопотанням про здійснення процесуальної дії звернувся суб`єкт, що має на це право;
4) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.

Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, включений до групи прокурорів (але, не старший групи), з одного боку, є прокурором вищого рівня відносно інших прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Однак, у процесуальному сенсі він підпорядкований іншому прокурору (старшому групи), якщо включений до групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні. В умовах процесуального підпорядкування прокурора вищого рівня вбачається, що він не може бути належним суб`єктом розгляду скарги на недотримання розумних строків, та не може надавати відповідні вказівки, спрямовані на дотримання розумних строків старшому групи, прокурором якої він є.

Генеральний прокурор відповідно до положень закону не має права давати вказівки прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури їхніх повноважень. Відтак, лист Генерального прокурора на скаргу захисника на недотримання розумних строків під час досудового розслідування, процесуальне керівництво яким здійснюють прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, не можна вважати належним реагуванням на скаргу.

Перший заступник та заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури організовують розгляд і вирішення скарг підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого на недотримання розумних строків детективом, прокурором під час досудового розслідування.

Не підлягають задоволенню вимоги скарги щодо зобов`язання керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надати уповноваженому прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, у порядку ч. 2 ст. 308 КПК обов`язкову для виконання вказівку щодо прийняття в певний строк одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК (закриття/звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності/звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру). Таке прохання не охоплюється судовим контролем під час оскарження бездіяльності з розгляду скарги на недотримання розумних строків. Розгляд таких вимог законодавцем закріплений під час оскарження рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування (в порядку п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК).

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100189257 Відкрити / Коментувати

2021-11-02 09:10:21 Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 25 жовтня 2021 року (справа N159/1383/17, провадження N51-2227км20)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Визначаючи поняття «працівник правоохоронного органу», слід виходити не лише з того, виконує чи не виконує конкретний орган правоохоронну функцію, а й з комплексного аналізу норм КК, рішень Конституційного Суду України та положень нормативно-правових актів, які регулюють правовий статус конкретного органу, де міститься вказівка, зокрема, про здійснення цим органом правоохоронної функції.

Оскільки у зв‘язку з прийняттям на роботу особі не було присвоєно військового звання, не було набуто права на пенсійне забезпечення як працівника органів внутрішніх справ, а посадовими обов`язками не передбачено права на складання протоколів про адміністративні правопорушення, вести мову про здійснення правоохоронної функції не можливо.

З аналізу порядку створення та спрямованості діяльності регіонального сервісного центру відносити Центр до правоохоронного органу, а його працівників до працівників правоохоронного органу є невірним.

Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/100579483 Відкрити / Коментувати

2021-11-01 09:00:09 Відсутність документу про видачу детективу коштів для використання їх при проведенні НСРД не обумовлює недопустимість фактичних даних щодо видачі грошових коштів чи результатів НСРД.

Повноваження прокурора щодо вчинення процесуальних та слідчих дій не обумовлюються створенням слідчої групи.

Використання імітаційних засобів не може бути винятковою ознакою контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100644236 Відкрити / Коментувати

2021-11-01 09:00:09 Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 жовтня 2021 року (справа N347/840/19, провадження N51-2491км21)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК) - у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду;  у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.

При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК.
У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.

При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Оригіналом електронного документу в правовому значенні визнається будь-який примірник електронного документу незалежно від електронного носія інформації, якщо немає обґрунтованих сумнівів в достовірності (незмінності) змісту первинно створеного електронного документу. Обґрунтовані сумніви в достовірності інформації мають бути об`єктивними та аргументованими, виходячи з обставин конкретного кримінального провадження. Необхідність встановлення первинного електронного документу («оригіналу цифрового файлу») може виникнути у разі наявності сумнівів в достовірності електронного документу (зокрема, ознак зміни чи втручання до змісту файлу). Відкрити / Коментувати