Konkretyka

2022-04-07 13:54:16 Демократія привела Гітлера до влади?

Спроби спотворити демократичний устрій є головною метою прихильників автократичних режимів. Саме тому міф про те, що Гітлер отримав владу демократичним шляхом, є дуже популярним.

У цьому пості з'ясуємо, чи дійсно Гітлер дотримався демократичної процедури, чи все-таки її порушив.

Після поразки Німеччини у Першій світовій війні на місце монархії прийшла республіка разом із демократичними інститутами. Цей період в історії називають «Веймарською республікою».

Політичний устрій міжвоєнної Німеччини в силу своєї молодості не мав чіткого оформлення, коливаючись між парламентсько-президентською та президентсько-парламентською формою. Тому, щоб не занурюватись у специфіку німецької системи, лише зазначу, що парламент (Рейхстаг) мав два ключових права: ухвалення законів та внесення змін до Конституції. Цілком можна вважати, що контроль над цим органом був ключом до отримання диктаторських повноважень Гітлером.
Примітка: Німецька парламентська система була двопалатною: нижня палата - Рейхстаг, та вища - Рейхсрат. Якщо між ними виникали суперечки, вирішував їх президент. Простими словами, система була досить специфічна, а важелі та противаги між державними інститутами в силу молодості республіки ще не були чіткими.

Вибори у Веймарській Німеччині проходили регулярно, участь в них брала широка палітра політичних сил: ліберали, нацисти, комуністи та соціал-демократи. Загалом, можна сказати, що сама процедура обрання була інклюзивною, себто ніяких обмежень для тої чи іншої партії не існувало.

Коли на горизонті з’явився Гітлер? Нацистська ідеологія була присутня в політичному полі Німеччини, але особливої популярності не мала. Зліт рейтингів партії Гітлера припав на добу «Великої депресії». Саме тоді лідери нацистів увімкнули популістичну риторику, яка і стала ключом для піднесення партії (в стилі: у всьому винні євреї).

Втім, на демократичних виборах 1930 року партія Гітлера отримала лише 18.3%, а на виборах в липні 1932 - 37.3%. На перевиборах в листопаді 1932 року популярність партії взагалі впала до 33.1%. Це стало своєрідним сигналом, що Гітлеру потрібні більш радикальні дії, тож він започаткував курс на демонтаж демократії.

Першим кроком було призначення Гітлера на пост Рейхканслера, який він отримав з рук президента Гінденбурга. Старий генерал Кайзера керувався закостенілими ідеями, тому енергійний Гітлер, лідер парламентської фракції, здавався непоганою кандидатурою.

На другий день свого призначення Гітлер розпустив Рейхстаг і розпочав масові репресії проти соціал-демократів та комуністів (найбільших фракцій Рейхстагу). Поліцейська та судова система була одразу паралізована прихильниками нацистів і, всупереч демократичним принципам, політичні опоненти Гітлера опинилися за ґратами.

Тобто з моменту початку репресій проти політичних опонентів ні про яку демократію й мови бути не може. На додачу, для «легітимізації» репресій 27 лютого 1933 року нацисти підпалюють Рейхстаг (за офіційною версією нацистів, його підпалили комуністи), після чого Гітлер запевняє Гінденбурга, щоб той надав йому надзвичайні повноваження. Як наслідок, за ґрати перед виборами березня 1933 року потрапляють функціонери конкуруючих з нацистами парламентських партій.

Остаточне «прощавай» для демократії. Навіть після нелегітимних виборів у нацистів не вистачало голосів для змін в Конституцію. Для змін Гітлерові потрібно було мати 423 голоси, але на виборах шляхом маніпуляцій він отримав лише 288. Тоді фюрер відважується на хитрість - він порушує закон і забороняє Комуністичну партію, тим самим анульовує 81 мандат. В результаті, замість 423 голосів в Рейхстагу, йому треба було зібрати 378. Щоб набрати решту 110 голосів він підігнав нацистські загони (пряма погроза депутатам) під Рейхстаг і закон зрештою був ухвалений. Внаслідок цих подій Гітлер став диктатором, але ніякої демократичної системи (інклюзивної) в Німеччині не існувало ще з початку 1933 року. Гітлер прийшов до влади шляхом перевороту! Відкрити / Коментувати

2022-04-04 18:46:56 Газ «рф». Спеціальний податок ЄС.

В ЄС розглядають два варіанти, що робити з бензоколонкою: накласти ембарго або запровадити податок на російські енергоресурси.

В цьому пості пропоную розглянути ідею податку. Вона полягає в тому, що ЄС може ввести спеціальне мито на нафту та газ з «рф».

Ідея одразу натрапляє на острах, що ціна зросте відповідно до розміру податку. Звісно, ціна зросте. Але тільки на російський імпорт - решта енергетичного імпорту залишиться без змін. Професор Гарварду Рікардо Хаусман, який і висловив цю ідею, зазначає:

Тут варто згадати про так званий аналіз розподілу податкового навантаження, який вивчають у рамках базового курсу макроекономіки. Податок на товар, наприклад, на російську нафту, вплине на пропозицію і на попит, змінюючи ціну товару. Відповідь на питання на кшталт як сильно зміниться ціна та на чиї плечі буде покладений тягар податку залежить від ступеня чутливості до цього податку попиту та пропозиції; економісти називають це еластичністю. Чим еластичніший попит, тим вища частка тягаря податку, яка лягає на плечі виробника, тому що споживачі мають багатий вибір. Чим менш еластична пропозиція, тим вища частка тягаря податку, яка лягає на плечі – знову ж таки – виробника, тому що у нього залишається менше варіантів для дій.

Податок покликаний вплинути на поведінку споживачів, які по-перше почнуть споживати менше через зростання ціни, а по-друге - шукатимуть альтернативні джерела постачання (саме тому Німеччина вже уклала угоду з Катаром). Себто податок в цьому випадку безпосередньо впливає на стимули учасників ринку, змушуючи їх шукати альтернативи рос. енергії.

Доходи від цього податку будуть спрямовані на захист малозабезпечених домогосподарств, тому менш заможні прошарки населення його не відчують.

За умови впровадження такого податку російські газ та нафта на ринку стають дорогими. Так, покупці підуть на інші ринки, тож ціна зросте й там (зросте попит), але від цього російські енергоресурси не стануть доступнішими. Що більше, з часом будуть знайдені альтернативи і ціна для ЄС почне падати (наприклад, на ринок повернуться Іран та Венесуела).

Цікавий приклад зі США. В одному з кращих підручників з економіки «Principles of Economics» (автори: Sharon E. Oster, Karl E. Case, Ray C. Fair.) в параграфі про попит та пропозицію розглянуте питання запровадження мита на імпорт нафти з країн Близького Сходу і, відповідно, як від того змінилася б поведінка учасників американського ринку. Звісно, приклад має спрощену модель, але ось які вийшли результати (с. 114):

Якби уряд запровадив податок на ринку у розмірі 33%, або 26,64 долара, це збільшило б світову ціну до 106,64 долара. Ця більш висока ціна призводить до того, що обсяг попиту на нафту падає нижче за його початковий рівень - 13 мільйонів барелів, у той час як підвищення ціни призводить до того, що внутрішнє виробництво нафти зростає.

Цей теоретичний приклад наочно ілюструє пряму залежність: після введення податку попит економіки на нафту зменшився з 13 млн барелів на день до умовно 12 млн. При цьому вищі ціни простимулювали внутрішнього виробника наростити видобуток американської нафти й витіснити дорожчий імпорт (тобто ринок знайшов альтернативу імпорту).

Висновок. Податки впливають на поведінку учасників, змушуючи їх адаптуватися до змін. Скоріш за все, найближчим часом ЄС піде саме цим шляхом для знищення частки російських енергоресурсів на своїх ринках. Альтернативою для рос. газу стане: газ Катару, ЗПГ, зелена енергетика і тп.

Важливе застереження: Цей приклад не варто відносити до подохідного чи корпоративного податку і тим паче до казкових історій на кшталт «зменшити податки в державі й заживете, як у раю». Економічне зростання має тотальну залежність від якості державних/економічних інститутів, а не ставки податку. Відкрити / Коментувати

2022-04-01 17:41:39 Російський рубль укріплюється. Газ за рублі. Економіка в добу війни.

Головними факторами, який призводять до укріплення біржового курсу рубля, є, звісно, зобов'язання для експортерів продавати 80% валютної виручки та значне зниження імпорту. Тобто на валютний ринок приходить більше валюти, ніж імпортерам та іншим учасникам її потрібно.

Додатковий сильний фактор: «РФ» адміністративно обмежила вихід іноземних інвесторів, тобто іноземець не може продати свої акції на рос. біржі та вивести валюту, що також підтримує рубль.

Проте готівковий курс все ще значно вищий за біржовий, себто, якщо хтось хоче купити готівковий долар за рублі, курс може бути 100 і вище.
Фактично валютний ринок агресора перейшов до стану «багатоманітності курсів», коли на біржі ціна одна, на готівковому ринку - інша, а в інтернет-обмінниках взагалі власний курс. І в деяких випадках ці премії складають значні 20-30%.

Але найцікавіші події відбуваються у потоках імпорту в «РФ». Зокрема, на сайті компанії fourkites, що відслідковує перевезення, ми бачимо такі дані:

На 28 березня обсяг імпорту в «РФ» по відношенню до довоєнного часу впав на 51%. При цьому імпорт промислових товарів в «РФ» упав на 77%.

Загалом на сайті fourkites є багато цікавих графіків, тому рекомендую ознайомитись: https://www.fourkites.com/russia-ukraine-conflict-tracker/

Звісно, ці дані варто уточнювати з офіційних повідомлень статистичних органів, але тренд та масштаб очевидний. Зазначу, що падіння імпорту для такої залежної економіки, як «РФ», є великим викликом, який може спровокувати зупинку цілих індустрій. Ба більше, багато економістів (Гурієв, Алексашенко, Зуборевич та ін.) очікують значне зростання безробіття вже влітку.

На фоні цього не так важливо, який буде курс рубля, бо в «РФ» відбудеться повноцінний «шок пропозиції» (коли товарів менше, ніж на них є попиту: цукор, засоби гігієни тощо.) та «шок попиту» (коли сукупний попит в економіці падає). При цьому останнє страшніше, бо разом із сукупним попитом просідають інвестиції в економіку, тобто сам двигун економіки починає сповільнюватись. Себто «РФ» на всіх колесах мчить до депресії, саме тому перемовини про «мирне врегулювання» для держави-агресора є надзвичайно важливими.

Чи підтримає курс оплата газу рублями? Формально так, але для Європи буквально нічого не змінилося і найцікавіше - для «РФ» також. Замість 80% той самий Газпром продаватиме 100% своєї валютної виручки.

Рішення Путіна є грою на примітивному відчутті російського суспільства, що вони, як і їхні діди-ґвалтівники, щось вирішують на планеті. На додачу, в самому указі схема так званої оплати виглядає як банальне ускладнення простої транзакції оплати:

Компанія з ЄС купує газ за євро через свій рахунок в Газпромбанку, а той самостійно конвертує ці гроші в рублі і знову самостійно перераховує їх на рублевий рахунок того ж Газпрому в Газпромбанку.

Простими словами, цей новий механізм настільки ж смішний, як і сама «імперія». При цьому його піар в «РФ» лише посилює курс ЄС на звільнення від російських енергоносіїв. Нас повинна радувати тупість агресора, який власноруч знищує свою колись потужну енергетичну монополію в Європі.

Україна та занепокоєння ООН. Зазначу, що плюс ООН - це його гуманітарні підрозділи, себто сама організація - ще те звалище, але аналітичні центри та гуманітарна допомога ефективні. Так от, за їхніми повідомленнями 45% українців мають занепокоєння з приводу доступу до їжі. Також існує багато інших проблем гуманітарного характеру, що логічно в умовах війни, про які зазначають в організації.

Простими словами, війна сьогодні досягає тієї точки, коли кількість проблем і, звісно, болю зростатиме все швидше й дужче.

Бережіть своїх близьких і підтримуйте нашу державу та її демократичні інституції. Відкрити / Коментувати

2022-04-01 16:00:52 Російський імперський характер, або діди-ґвалтівники - ІІ.

Я сподіваюся, цей невеликий цикл постів Вас не втомить, бо ми повинні запам'ятати одну просту істину: Червона Армія нікого в Європі не звільняла, вона була таким самим окупантом, як і Третій Рейх.

Зброєю наших предків, що входили до складу ЧА, встановлювали репресивні комуністичні режими, від яких потім страждали люди Східної Європи і в першу чергу - в самій Україні. Так, багато солдатів та офіцерів ЧА не вчиняли злочинів, зокрема, автор, якого я цитуватиму, але всі вони були опорою цього дикого режиму.

Діди-ґвалтівники - ІІ. У книзі офіцера радянської армії Михайла Корякова розказана ще одна цікава історія. Оскільки я не пропагандист, то розповім і про спротив радянського офіцерства проти мародерів та насильників. Втім, як Ви розумієте, подібних випадків було дуже мало (уривки з книги "Освобождённые души"):

Радянський офіцер, який мав розуміння честі: На длинном столе посреди комнаты стоял гроб, обитый красным и обложенный бумажными цветами. В гробу лежал капитан, помощник военного коменданта. Я был с ним знаком: в мой первый приезд в Бунцлау он помогал мне отыскивать дом, где умер Кутузов. Капитан воевал с первых дней войны, участвовал в Сталинградской и Курской битвах, имел боевые ордена и золотые нашивки за тяжелые ранения. По ранениям его и перевели на работу в комендатуру. Думал ли он, что получит смерть здесь, в тылу, от руки мародера, насильника?

Як радянські солдати “освободілі” 12-річну дівчинку: В Лигнице, крупном городе близ Бреслау, было не лучше. В тёткином доме стоял плач: умирала внучка. На диване, в простынях, я увидал девочку лет двенадцати, с тонким, прозрачным, — казалось, светящимся, — лицом и большими, как у Ленхен, серыми глазами. Девочку изнасиловал солдат второго эшелона, а несколько дней спустя в квартиру вломились солдаты третьего эшелона. Девочка, выскользнув у них из рук, побежала по крутой лестнице и оборвалась, упала.

Ще одне свідчення про злочини “освободітєлєй” є у щоденнику Марти Хілер “Жінка в Берліні”, який я теж процитую:

Про мародерство: (...) в наш подвал зашли ещё несколько героев, которые искали не женщин, а часы. Позже я видела одного Ивана с целой часовой коллекцией на обоих запястьях, с 5-6 штуками, которые он выравнивал постоянно, подтягивал, поправлял с детской воровской радостью.

Про те, як “освобождалі” авторку щоденника: Один дёргает меня за запястья дальше вверх. Теперь другой также дёргает, причём он кладёт свою руку мне на горло таким образом, что я больше не могу кричать, больше не хочется кричать от страха быть задушенной. Оба рвут всё на мне, я уже лежу на земле. В кармане моей куртки что-то дребезжит. Это должно быть ключи от дома, моя связка ключей. Я была прислонена головой к нижней ступени лестницы в подвале, чувствую по спине мокрые прохладные ручьи. Наверху вижу в щель двери, через которую падает небольшой свет, одного из мужчин, который караулит, в то время как другой рвёт моё нижнее бельё, ища себе дорогу. Я ищу на ощупь левой рукой, до тех пор пока не нахожу, наконец, связку ключей. Твёрдо схватываю её пальцами левой. Правой я защищаюсь, но ничего не помогает, он просто разорвал подвязки. Когда я пытаюсь подняться, шатаясь, меня к себе притягивает второй, кулаками принуждает меня встать на колени на землю. Теперь караулит другой и шепчет: «Быстро, быстро...»

Я ще не писав про те, як “освободітєлі” ґвалтували слов'янських жінок, які потрапили до Третього Рейху (остарбайтери), та про злочини на “звільнених територіях” УРСР та Польщі. Простими словами, якщо хтось думає, що це була лише ненависть до німкень, то ні - це порода типового російського імперіаліста.

Про “указ Сталіна”: Так, був виданий указ, який забороняв мародерство та насилля, але командири замовчували злочини своїх підлеглих, бо їм же з ними ще в атаку ходити. Це вкотре доводить, що недемократична система завжди така - вона лише створює ілюзію контролю, породжуючи нові злочини. Відкрити / Коментувати

2022-03-31 18:39:10 Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-освободітєлєй».

Одна з особливостей пропаганди - створення ідеального образу без жодних чорних плям. Саме такою зображають радянську армію в культі «9 травня» - з них ліплять бездоганних лицарів, хоча, на відміну від західних армій, вони не принесли свободу до Європи. 

Чому не «освободітєлі»? Бо фальсифікація виборів у Польщі 1947 року та становлення за рахунок репресій комуністичних режимів у Східній Європі показують, що СРСР не цікавила воля народу, а значить армія була окупантами, а не «освободітєлямі».

Фактично Червона армія принесла за собою просто більш лайтовий режим у порівнянні з Третім Рейхом. Я, звісно, не стану замовчувати, що понад 7 млн українців воювали у лавах Червоної армії, більше того, мій прадід був червоноармійцем. Але ключова різниця українського спадку від російського - ми можемо відверто говорити про нього. Тому сьогодні я покажу лик червоноармійців, який запам'ятали німецькі жінки (раніше, я вже писав про це).

Діди-ґвалтівники. Почнемо з відомого щоденника Володимира Гельфанда - до слова, він не емігрант, прожив усе життя в СРСР. Саме тому його мемуари найцікавіші та об'єктивні. Цитати наведу оригінальною мовою, запис за 25.04.1945 (В. Гельфанд. Дневники 1941-1946 годов):

- Они тыкали сюда, - объясняла немка, показывая под юбку, - всю ночь, и их было так много. Я была "медхен" (девушка), - вздохнула она и заплакала. - Они мне испортили жизнь. Среди них были старые, прыщавые и вонючие, и все лезли на меня, все тыкали. Их было не меньше двадцати, да, да, - и залилась слезами.
- Они при мне насиловали мою дочь, - вставила несчастная мать, - они могут ещё прийти и насиловать мою девочку. 
- Оставайся здесь, - вдруг бросилась ко мне девушка, - будешь со мной спать. Ты можешь со мной делать все, что захочешь, только ты один! Я готова с тобой "фик-фик", я согласна на всё, что ты захочешь, только не они опять!
Примітка: Автор щоденника народився та жив в УРСР, до слова, пізніше допоміг захистити цих жінок.

Михайло Коряков, офіцер, який не повернувся в СРСР після завершення другої світової війни, але залишив цікаву автобіографічну повість. Нижче наведено її фрагменти (книга: М. Коряков. Освобожденные души):

Про мародерство: В одной танковой дивизии была произведена проверка машин: танки оказались настолько забиты награбленным барахлом, что в них не повернуться, — в случае внезапности экипажи не смогли бы вести боевые действия.

Про «звитягу»: В Красной армии весной 1945 года ходил анекдот: первому эшелону — часы, второму — девушки, третьему — барахло.

- Наверху, над потолком, раздались женские крики, плач детишек. В волнении стал я одеваться. Девушка и старики Вюнш умоляли меня не ходить туда: убьют! Минувшей ночью убили офицера городской комендатуры, пытавшегося помешать насилию. Всю ночь мы слушали в страхе крики несчастных женщин, плач детей и топот, топот тяжелых солдатских сапог над головой.
(...) я узнал страшную вещь: за три недели ее изнасиловали — общим счетом — не менее 250 человек! Насиловали и фрау Вюнш, даже на глазах мужа. Два солдата изнасиловали полуслепую и высохшую фрау Симон.
Важлива примітка: Масові ґвалтування не були покарані, кількість вироків була мінімальною.

І це лише квіточки - на основі щоденників німкень Берліну був знятий окремий фільм (Viasat History, Берлін 1945), де таких історій сотні, а за іншими підрахунками - сотні тисяч. Сьогодні СБУ перехоплює багато розмов окупантів, з яких ми можемо зрозуміти, що історії повторюються, я наведу посилання на декілька:

Ґвалтування 14-літньої дівчини:


Ґвалтування 16-літньої дівчини: https://t.me/uniannet/42753

Армія «РФ», як і Червона Армія, є армією ґвалтівників та мародерів. І мені дуже прикро, що мої предки були вимушені служити в імперських збройних силах, які, поміж маленьких променів доблесті, все-таки не знали, що таке честь. Відкрити / Коментувати

2022-03-30 19:49:16 14 ознак фашизму. Як визначити політичний режим? 

Своєрідних «метрик» ознак фашизму існує багато й одними з найпопулярніших є варіант Умберто Еко (філософ) та компіляція ознак різних фашистських режимів від Лоуренса Бритта (публіцист).

Ці пункти є певним переліком симптомів фашистського режиму/ідеології в державі: відсутність незалежних ЗМІ, зв'язок режиму з релігією, культ особистості диктатора тощо. В цілому, під ці ознаки потрапляє будь-який недемократичний режим (авторитарний чи тоталітарний). 

Перелік ознак фашизму від Умберто Еко можна знайти в його окремій публікації, ознаки Лоуренса Бритта ж доступні в його статті. Вони дещо відрізняються, але в обох «списках» пояснення схожі.
Важлива примітка: Я не розглядаю ідеологічне забарвлення фашизму, а лише звертаю увагу, що під деякі ознаки фашизму можна підігнати різні події.

Одним з визначених пунктів Умберто Еко є «Незгода - зрада», тобто режим не сприймає ніякої критики. Бритт має схоже формулювання, зокрема «підконтрольні ЗМІ». Себто в обох випадках ми бачимо, що однією з рис фашизму, як, до слова, і будь-якого авторитарного режиму, є контрольованість ЗМІ або придушення свободи слова.

Але виникає питання - а чи можна підігнати цей пункт, наприклад, під Україну?

Як виявилось - можна. Звісно, я зроблю «широким мазком», але суть буде зрозуміла. Гадаю, багато з Вас пам'ятають, як російські пропагандисти коментували блокування каналів Медведчука, зводячи все до придушення свободи слова. Так от, якщо подавати цю подію, опустивши персону та схеми Медведчука, то Україна легко підпадає під одну з ознак.

Зазначу, що блокування «каналів Медведчука» можуть мати проблеми процедурного характеру, але тіньове фінансування та підтримка з боку країни-агресора є неспростовним фактом (плівки Медведчука). Також варто пам'ятати, що поява проросійських пропагандистських каналів в Україні є наслідком відсутності регулювання у питаннях прозорості фінансування ЗМІ в нашій державі.

Саме тому до метрик на кшталт Бритта чи Еко варто ставитися дуже обережно - деякі фактори можна просто підігнати. Вони дійсно цікаві з точки зору оцінки фашистського режиму загалом, але дуже специфічні, якщо на їхній основі ґрунтувати якесь дослідження того чи іншого режиму держави.

Як тоді краще визначати режим? Фашизм все ж - ідеологія, яка заснована на недемократичній системі і саме її ступінь і варто визначати. Для прикладу, Polity IV, завданням якого є визначення рівня демократії в державах. Сам рейтинг активно використовують для більшості академічних публікацій, які стосуються соціальних наук (економіки, політології та ін.).

До слова, в цьому рейтингу Україна є відкритою анократією, себто державою, де існують як демократичні, так і авторитарні інститути. Під авторитарними інститутами в нашому випадку мається на увазі олігархія, яка обмежує рівноцінний доступ до економічних прав (приклад: Коломойський витіснив з України канадського бізнесмена).

На жаль, останній звіт по Україні датується 2011 роком, але його характеристики корелюють з тим, що ми бачили у 2019 році: «В Україні політичні партії часто функціонують скоріше як дискусійні клуби та ділові союзи, аніж як реальні джерела влади та впливу. Традиційно реальні джерела влади знаходяться не в руках політичних партій, а в руках кількох регіональних еліт із промислових міст Донецька, Харкова та Дніпропетровська».

Звісно, Polity не є ідеальними, тому варто заглядати і до Freedom House. До слова, з останнім оцінки/характеристики з приводу режимів в тих чи інших країнах корелюють. Втім, саме Polity або Freedom House можуть надати експертні оцінки політичного режиму. Ці джерела є куди більш інформативними, ніж аналітика блогера, який піджене 14 подій під 14 факторів фашизму й видасть це за «науковий підхід». Відкрити / Коментувати

2022-03-28 17:18:54 The Times: Абрамович посол Путіна. Мирна угода?

Статья вийшла на сайті видання The Times і чомусь викликала великий ажіотаж серед підписників. Що ж, раз Ви просили, то я розкажу, про що в ній мова.

Довідка: Абрамович є олігархом, який як і його українські колеги разграбили колишнє “соціалістичне майно” в 90-ті, отримавши шалені статки. Сьогодні їхні посіпаки називають олігархат - великим бізнесом.

Абрамович, Путін та перемовини (інфо зі статті The Times). Минулу середу приватний літак Абрамовича вилетів з Туреччини до Москви. Там він передав записку від президента Зеленського для Путіна, яка останньому не сподобалась і він пригрозив, що знищить Україну.

Абрамович знову повернувся до Туреччини і зустрівся з Рустемом Умеровим, який, за даними The Times, є представником України на цих закулісних перемовинах. Він разом з Абрамовичем під посередництвом замміністра МЗС Туреччини провели серію зустрічей, де продовжили обговорення потенційного “мирного врегулювання”. Після чого обидва відбули до Києва, де доповіли свої результати президенту України.

За даними The Times, незважаючи на різку відповідь Путіна, в перемовинах є прогрес. Саме тому нещодавно була проголошена нова зустріч - міністрів МЗС України та “РФ”.

Що обговорюють? За даними газети, головна перепона - Крим і Донбас і сторонам пропонують варіант з довгостроковою орендою цих територію на користь “РФ”. Мова йде про прецедент Гонконгу, який з 1898 року знаходився під контролем Британії, але у 1997 році було проведено врегулювання статусу міста і воно повернулось до складу КНР.

Себто, Україні пропонують передати ті землі в “оренду РФ” і умовно через 10 чи 50 років провести політичне врегулювання, шляхом референдуму тощо.

Моя думка: Стаття досить дивна і скоріш за все ніякого прецеденту Гонконгу у нас не буде.

Однак, лише романтики можуть сподіватись, що у ядерної держави (РФ) без її згоди можна відібрати ті чи інші території. Простими словами, якщо ЗСУ розіб'є війська агресора, погроза застосування ядерної зброї буде вирішальним аргументом в цій війні. А так як, НАТО і США прямо говорять, що хочуть уникнути третьої світової, то результат Вам зрозумілий.

Все погано? Ні, варто розуміти, що дипломати та військові краще розуміють ситуацію, в якій опинилась Україна, і явно більше знають за диванних аналітиків. Також, не варто читати чи очікувати, що якесь ЗМІ розкаже реальний стан справ у перемовинах між Україною та “РФ”. Довіряйте офіційним джерелам інформації. Відкрити / Коментувати

2022-03-28 12:58:16 Кельтські королеви. Лик Кельтів та Римської імперії.

Романтизація кривавої історії є великою проблемою у сприйнятті минулого. Зокрема, образ Риму ми завжди бачимо через призму античної архітектури, білої тоги або мудростей Цицерона.

Паралельно з тим лик ворогів Риму часто не має асоціативної форми і все зводиться до простого латинського слова - barbarus, себто варвар. В результаті з Римом у нас асоціація прогресу, а з «варварами» - занепаду.

Одначе це хибне уявлення, попри те, що греко-римська цивілізація дійсно сформувала фундамент сучасного світу. Завдяки працям античних істориків та археологічним знахідкам нам стало багато відомо і про жінок минулого.

Рим не знав гендерної рівності, але жінкам древності попри нерівні права вдавалось проявляти свої вміння. Нам відомо про будинок римлянки Юлії Фелікс, яка була досить вдалою рантьє на курортах Помпеї, про успішних продавчинь римських ринків та багато іншого. Та все-таки, греко-римський світ був більше про чоловіків, а от світ кельтів мав дуже яскраві та могутні жіночі постаті.

Кельти. У протиставлення Римові та Греції ми можемо взяти історію племен кельтів, які мешкали ледве не по всій Европі. Ба більше, роботи їхніх майстрів, з якими я дуже раджу ознайомитися за посиланням нижче, по-справжньому вражають своєю деталізацією та якістю:

https://www.metmuseum.org/art/collection/search?q=Celtic&sortBy=Relevance&pageSize=0

Але історія кельтів цікава нам не через її майстрів, а через певні обриси гендерної рівності. Якщо римські чи грецькі жінки в політиці здебільшого грали в тіні, то кельтські королеви були справжніми владними правительками.

На додачу, вони поводилися досить вільно. Зокрема кельтська королева Картимандуя зрадила своєму чоловікові, себто королю, й розділила ложе з один зі знатних воїнів. Після чого ледве не «віджала» в колишнього його землі. Така поведінка шокувала римського історика Тацита, який писав про неї так: «хіть (прим.: сексуальне бажання) та лютий норов пасували королеві» (Tacitus. The History III.45). Також римський історик зазначав, що королева досить вправно протистояла своїм ворогам. Зокрема, під час протистояння з колишнім чоловіком вона «хитрощами захопила братів і родичів Венуція» (Tacitus. Annals. XIІ.40).

Той таки Тацит зазначав, що і самі кельти сприймали жінок правительок на рівні з чоловіками: «Британці звикли воювати під проводом жінок» (Tacitus. Annals. XIV.35). Це твердження підтверджує й факт того, що сама Боудіка, про яку ми детальніше поговоримо в наступних постах, повела війська кельтів в бій. Себто можна сказати, що Кельти мали певні обриси гендерної рівності.

Висновок. Суспільство деяких кельтських племен відрізнялося від грецького чи римського. Бо уявити на чолі останніх жінку вкрай важко через їхню сексистську натуру. Хоча в історії траплялися й виключення, особливо, якщо згадати образ Артемісії - відомої владарки Галікарнаса (значне грецьке місто в Малій Азії), яка разом з перським царем Ксерксом І вторглася до Греції. Одначе вона поступалася своєю значимістю на фоні кельтських королев.

Я нічого не сказав про кельтське право, зокрема, згідно їхніх звичаїв у жінок були вкрай широкі права, навіть існувало право на розлучення. Якщо взяти спогади про кельтів у античних авторів (Діодор Сицилійський та ін), то можна дізнатись і про їхній культ фізичної форми у чоловіків та використання жінками свого роду косметики (фарбування вуст, щік та нігтів). Простими словами, часи античності - це не тільки Рим та Греція, але й загадкові та могутні Кельти.

Важливо: Коли я використовую цитати Тацита чи інших істориків доби античності, варто пам'ятати, що їхні описи подій та образів суб'єктивні. Відкрити / Коментувати

2022-03-27 16:46:16 Тома Пікетті. Переосмислення антиросійських санкцій.

Нагадаю, нещодавно я вже публікував один з постів видатного економіста та автора книги «Капітал у ХХІ столітті».

Ще до початку російської агресії Пікетті звертав увагу на те, що Заходу варто перенести фокус санкцій на росіян з активами від 10 млн., а згодом і від 2 млн. дол. Таким чином санкції зачіпали б саме той прошарок людей, що безпосередньо мають важелі впливу на російську еліту. Та еліти Заходу на це не наважилися.

У своєму новому блозі на Le Monde Тома Пікетті знову критикує Захід за його повільне впровадження ембарго на російські енергоносії, посилаючись, до того ж, на дослідження, про яке говорив і Пол Кругман:

Відповідь Заходу на цю драматичну ситуацію поки що недостатня. Зокрема, європейські країни мають можливості, щоб негайно припинити закупівлю російського газу та нафти. Німецьке академічне дослідження щойно показало, що негайне припинення імпорту коштуватиме максимум від 2% до 3% ВВП Німеччини. Ці енергоносії зараз фінансують знищення України. Якщо ми не будемо діяти негайно та радикально, ми цілком можемо гірко про це пошкодувати.

Також Пікетті критикує США та Польщу за те, що вони не передають Україні літаки. Економіст зазначає, що сьогодні сукупний ВВП країн НАТО переважає «РФ» у десять разів, а повітряні сили - у п'ять. Він наголошує, що ще ніколи в історії протистояння з «Росією» держави Заходу не мали такої переваги. Тому економіст щиро не розуміє, чому Захід демонструє таку слабку позицію.

Пікетті також критикує позицію Заходу щодо «ядерної загрози» (хоча, безсумнівно, така загроза існує), бо фактично подібний аргумент «РФ» може використати й проти будь-якої іншої країни. Далі автор знову згадує, що удар санкції мають завдавати по олігархії, бо звичайний росіянин не має жодних важелів впливу на владу.

Висновок. Від себе додам, що ми спостерігаємо досить цікавий момент. Зокрема, Тома Пікетті є лівим економістом, але його риторика показує, що коли мова заходить про демократичні цінності, зволікати не можна. Розуміння його прикладу для нас важливе, бо інформаційний простір нав'язує лівій економічній думці маргінальний образ, хоча зараз по своїй суті вона вельми конструктивна.

Пікетті, Кругман, Чанг чи Родрік - всі вони звертають увагу на основу, або фундамент суспільства:

державні інвестиції в освіту. Саме рівень людського капіталу формує ринок праці забезпечуючи вітчизняні та іноземні фірми висококласними робітниками. На додачу, освіта є ключовою складовою для довгострокового економічного зростання про що говорить авторитетне дослідження від World Bank:

Якість освіти має значний вплив на індивідуальні доходи населення та, як наслідок, на економічне зростання.
Eric A. Hanushek. The Role of Education Quality in Economic Growth. Р. 76-79

допомога перспективним індустріям. Той самий режим ФОП 3 групи, який дозволяє сплачувати найнижчі податки на ІТ в Європі, є стимулом перспективної ІТ індустрії. Такі методи практикував навіть Пак Чон Хі, коли реформував Корею (хоча, звісно, там був дещо інший інструментарій, але держава підтримувала прогресивні індустрії).
Джерело: Ha-Joon Chang. The East Asian Development Experience: The Miracle, the Crisis and the Future

Це не означає, що лише ліві економісти несуть конструктив - є й праві ідеї, які більш зосереджені на підприємницькій ініціативі і необхідності полегшення регуляторних процедур (податковий контроль тощо), та вони повинні йти поруч із тезами, озвученими вище. Відкрити / Коментувати

2022-03-27 15:09:56 YouTube підтримує “РФ” і банить антивоєнні відео.

На скріні Ви можете побачити повідомлення від YouTube до російського блогера Поперечного, який вимагає видалити антивоєнне відео за вимогою “Роскомнадзора”.

Простими словами, як казав римський імператор Веспасіян: “гроші не пахнуть”. Західні компанії, які взростили авторитарні режими РФ та КНР продовжують допомагати агресивним країнам.

І це я ще не згадую матеріал від The Wall Street Journal, в якому вони зазначають, що західні компанії масово маркують свої товари, як “предмети першої необхідності”, щоб залишитись на російському ринку.

Подібні приклади вкотре показують, що єдиною гарантією демократичних цінностей є тільки громадянське суспільство. Відкрити / Коментувати