Konkretyka

2022-06-15 19:36:27 Загинув дядько.

Пішов добровольцем в перші дні війни...

Він був справжній галицький воїн. Я заздрю Вашому духові, дядьку, і прошу вибачення, що не можу зараз знайти правильних слів…

P.S. Я певний час нічого не писатиму. Бережіть себе та своїх близьких. Проводьте з ними більше вільного часу - не повторюйте помилки, про яку потім дуже шкодуватимете. Відкрити / Коментувати

2022-06-14 10:56:15 Навіщо Росії нові землі? Історія Колпашевського Яру.

Чи жила колись Росія заможніше за Європу - цікавий пост на основі даних істориків економіки Медісона та Байроха.

В минулих публікаціях я не раз посилався на роботи професора МІТ Дарона Аджемоглу та його колег, які досліджували вплив переходу держав до демократії на економічне зростання. З наведених в них емпіричних даних Ви могли побачити, чому демократія важлива.
Примітка: Демократія під собою має політичні та економічні інклюзивні інститути, себто верховенство права, захист прав власності, справедливий суд, рівні правила для конкуренції тощо.

Та не менш важливо пам'ятати історію недемократичних режимів, аби розуміти, якою може бути ціна «іншого шляху». Зазначу, що навіть ефективні авторитарні режими ХХ століття на кшталт Кореї та Тайваню вчиняли жорстокі репресії проти власного народу. Про це, до слова, можна прочитати у книжці, яка входить до Кембриджського курсу з політології: Sheena Chestnut Greitens. Dictators and their Secret Police. Cambridge University Press, 2016.

Втім, у цьому пості ми поговоримо про Росію та її злочини і спробуємо «відповісти» на гнітюче запитання: “Для чого Росії нові землі?”.

Колпашевський яр. З чим асоціюються великі сибірські ріки? Напевно, з могутньою течією, яку не може поневолити крига у найлютіші морозні дні. Або з нарисами дикої природи, безмежних лісових просторів та багатої флори та фауни.

Одначе всі ці барвисті картинки миттю зникають, коли натрапляєш на історію Колпашевського яру (Томська область), де в 30-ті роки НКВС знищував людей. Здавалося б, історіями про розстріли в СРСР нікого не здивуєш, але в цьому випадку розстріляні за десятки років постали з мертвих.

В 1979 році одна з великих сибірських річок Об почала підмивати береги, з яких несподівано почали випадати тіла закатованих людей. Буквально за один день на річці все частіше почали бачити дрейфуючі трупи, часом муміфіковані (з природних причин). Хто ж були ці розстріляні (мова оригіналу):

«Я поглядела в окно, что-то люди столпились около яра, я тогда вышла, а там внизу был Колесников Володя. Он около яра собирал пульки, тут же стоял его отец. Володя поднялся и говорит: «Ты посмотри, папа, люди были стреляны в затылок». Даже в маленьких головках тоже были пульки. Он набрал пулек и показывает в ладошке… Были маленькие детские головки и валеночки небольшие — ребенку, может, три-четыре года...».

Масштаб злочину за оцінками проекту «Меморіал» - 4000 людей, але є такий коментар колишнього експерт-криміналіста:

«Со слов бывшего начальника охраны общественного порядка Куксенко Ю.М., ныне покойного, я узнал, что в месте захоронения было вымыто около полутора тысяч трупов. Он в то время занимался организацией групп, дежуривших на реке и по берегу».
Примітка: Суть чергування ловити тіла в річці та знищувати.

Що ж зробила недемократична радянська влада? Провела розслідування чи поховала по-людськи? Ні, вона підігнала теплоход та його гвинтами перемолола берег, аби знищити тіла загиблих людей, без суду та без слідства закатованих НКВС заради звіту про “знищення ворогів народу”. Ворогами виявилися звичайні люди (серед яких були й українці), які часто навіть не були опозицією до СРСР. Втім, це не врятувало їх від безжалісного ката у шкіряній куртці та з револьвером у руці.

Коли держава будується не на засадах верховенства права, коли в державі є "рівніші" за всіх інших, держава пожирає своїх дітей. Аби цьому запобігти, підтримуйте та будьте активними учасниками громадянського суспільства. Читайте Дарона Аджемоглу та нобелівського лауреата Дугласа Норта, які вкотре нагадають, чому демократія важлива.

То навіщо ж Росії нові землі? Серйозної відповіді не вийде, можна сказати одне: щоб на безмежних просторах ховати свої злочини проти поневолених народів та навіть проти власного. Відкрити / Коментувати

2022-06-10 11:11:28 Konkretyka pinned «Демократія та економічне зростання. В одному з минулих постів розібрали статтю відомого економіста Дарона Аджемоглу та його співавторів «Democracy Does Cause Growth». В цьому пості давайте розглянемо роботу, на яку він посилався, а саме - публікацію економістів…» Відкрити / Коментувати

2022-06-09 08:57:32 Демократія та економічне зростання.

В одному з минулих постів розібрали статтю відомого економіста Дарона Аджемоглу та його співавторів «Democracy Does Cause Growth». В цьому пості давайте розглянемо роботу, на яку він посилався, а саме - публікацію економістів E. Папаіоанну та Г. Сіороніса «Democratization and Growth» (2008). Так, вона старша за роботу Аджемоглу (2019), але від того не втратила своєї актуальності.

В цілому академічна наука поділяє думку, що демократія та інклюзивні інститути (верховенство права, незалежний суд тощо) є необхідними обов’язковими умовами для довгострокового економічного зростання. Одначе кейси економічних див (Корея, Тайвань, Сінгапур тощо) в руках прихильників недемократичних режимів стають зручними інструментами для позиції “не все так однозначно”.

Сам аргумент “не все так однозначно” базується на вибірковому емпіризмі, про що зазначав нобелівський лауреат Амартья Сен. Тобто за взірець беруть не усі авторитарні режими, а лише найуспішніші - ті, що радше не «завдяки», а «попри», які і стають вивіскою. В той самий час дослідники, які говорять про важливість демократії, засновують свої висновки на результатах вибірки з усіх (або більшості) країн, які перейшли до демократії.

Нагадаю, висновки роботи Аджемоглу та колег були засновані на аналізі 175 країн, серед яких за допомогою різних баз даних, які вимірюють демократію, він досліджував, як перехід до демократії вплинув на економічне зростання таких країн. У висновку вони зазначили, що перехід до демократії збільшує ВВП на душу населення у довгостроці на 20%. В роботі професорів E. Папаіоанну та Г. Сіороніса висновки схожі - зокрема, вони теж помітили, що перехід держав до демократії впливає на економічне зростання.

Democratization and Growth. Економісти розглядали вплив успішного переходу до демократії на економічне зростання під час так званої «Третьої хвилі демократизації» (період 1974-1991 рр.). Замість того, щоб порівнювати економічні показники різних країн та пов'язувати їх із політичними інститутами, автори відслідковували макроекономічні показники у країнах з перехідною економікою, які перейшли до демократії. Такий підхід дозволяє визначити динаміку та наслідки зміни режиму.

Дослідивши дані зростання ВВП на душу у перехідних економіках та зіставивши їх із загальносвітовими показниками, економісти виявили два цікавих моменти:

порівняно з періодом до перехідного середнє зростання економіки видається вищим у демократичні роки. Тобто темпи зростання ВВП ростуть при демократії;

порівняно з середньосвітовим показником щорічне зростання ВВП на душу населення у країнах, які перейшли до демократії, значно знижується у перехідний період. Проте після завершення переходу зростання коливається на більш високих рівнях. Тобто у короткостроковій перспективі перехідні витрати можуть бути значними, але у довгостроковій зростання стабілізується вищими темпами. Тобто коли починаються демократичні реформи, економіка може сповільнитися, але після їх завершення (декілька років) вона зростає з більшими темпами ніж в до демократичну добу.

Висновок. Виходячи з результатів свого дослідження, економісти зазначають, що зростання у країнах з перехідною економікою приблизно на 0,9% вище після консолідації демократії порівняно з країнами, які не проводять реформ. +1% до щорічного зростання ВВП це багато - нагадаю, що якщо економіка росте на 1% на рік, вона подвоюється за 70 років, якщо на 2% - то за 35, і так далі. Простими словами, кожен відсоток зростання ВВП вкрай важливий.

В чому секрет демократії? Якщо дуже стисло, то все досить просто - рівні правила для усіх. Лише в умовах, коли немає обраних або "рівніших", коли закон для всіх один, ми отримуємо необхідні базові умови для зростання. А вже потім все, звісно, ускладнюється і ми потребуємо програм для підвищення: людського капіталу, привабливості для іноземних інвестицій тощо. Відкрити / Коментувати

2022-06-06 11:07:03 Доступна освіта, або чому Британська імперія майже програла промислові перегони. 

Людський капітал (рівень освіти населення) в усі часи відігравав колосальну роль в економічному зростанні. Інновації та кваліфікована робоча сила цілком і повністю залежать від людського капіталу - саме тому на каналі я не раз згадував про важливість державних та приватних інвестицій в нашу освіту.

Промислові перегони Британії. Національна освітня ліга у 1869 році скликала збори у Бірмінгемі, аби просувати безкоштовну світську освіту в Англії та Уельсі. Мотиви учасників дещо відрізнялися: громадські активісти хотіли зробити школи світськими (до того вони були здебільшого релігійними), а промисловці бачили в доступній освіті шанс підвищити кваліфікацію робітників, себто рівень людського капіталу.

Стимулом до змін став той факт, що британська промисловість почала програвати перегони американцям та німцям. Ба більше, один з учасників ліги констатував, що в деяких колоніях американці витіснили британців. Причину успіху США вони пов'язували з доступною освітою:

«Немає іншої причини, крім вищого рівня освіченості американських робітників. І основою цього вищого рівня та пластичності є американські державні безкоштовні школи». 
Джерело: W. H. G. Armytage. The Education Act 1870. British Journal of Educational Studies, Vol. 18, No. 2 (Jun., 1970), pp. 121-133. 

Наслідком ініціатив ліги стало затвердження The 1870 Education Act, який заклав початок державної освіти в Британії. Звісно, він не досяг усіх цілей, які ставила перед собою ліга - зокрема, початкова освіта стала обов'язковою лише у 1880 році та тільки в 1891 році - безкоштовною. Проте саме цей акт розпочав процес вдосконалення законодавства та підвищення статусу вчителя.

Кейс Нової Англії (США). Людський капітал є надзвичайно важливим фактором для розвитку економіки. Не дивно, що це розуміли ще в ХІХ столітті, коли на їхніх очах розкривався регіон Нова Англія (6 північних штатів). Відкриємо книгу колишнього голови ФРС Алана Грінспена та Адріана Вулдріджа “Капіталізм в Америці”, де вони зазначили:

«Населення Нової Англії було, ймовірно, найбільш високоосвіченим суспільством на Землі на той час – 95% жителів вміли читати і писати».

Не дивно, що саме в одному зі штатів Нової Англії - Массачусетс - започаткували перші ініціативи з доступної освіти (на кшталт програми The Тhree Rs), які згодом поширилися на інші штати. Результати такої концентрації людського капіталу були колосальні:

«93% важливих винаходів, запатентованих у США між 1790 і 1860 рр., були створені у так званих вільних штатах (тобто Північ), причому майже половина – в Новій Англії». 

Як наслідок, 70% національного багатства та 80% банківської системи знаходилося на Півночі, на додачу 50% промислового потенціалу було також сконцентровано в трьох штатах Північних штатах (дані з книги Грінспена). 

Щоправда, варто зазначити, що Нова Англія досягла такого рівня освіченості завдяки концентрації освічених переселенців. Зберегла ж вона його завдяки кооперації влади штату та суспільства під час впровадження ініціатив про обов'язкову освіту для дітей та підтримку освітньої галузі.

Висновок. Для нас ці історії зайвий раз нагадують, чому якісна доступна освіта це не забаганка, а необхідність для довгострокового економічного зростання. Освітня система в Україні конче потребує реформ, але найголовніше - статус вчителя повинен оцінюватися вочевидь вище за ~300 доларів. Відкрити / Коментувати

2022-06-01 08:52:31 Що таке прогресивне оподаткування? Багаті платять більше? Фрідман та Пікетті.

У першій частині цього поста поговоримо про прогресивне оподаткування та моє ставлення до нього. У другій частині згадаємо ідеї «експерементальних» податків нобелівського лауреата Мілтона Фрідмана та відомого економіста Томи Пікетті.

Прогресивне оподаткування. Якщо сьогодні з усього доходу всі сплачують 18% ПДФО, то у прогресивній системі дохід розбивається на “частинки”, з яких стягується відповідна ставка. Для прикладу, візьмемо декларування одинокого платника податків у США станом на 2014 рік. Якщо Ваш річний дохід 100к (6.2к можна списати і не платити з них нічого), тож база буде 93.8к, а сплата виглядатиме так:

ставка/діапазон для ставки/сума податку
10% - $0–$9,075 = 908
15% - $9,075–$36,900 = 4 174
25% - $36,900–$89,350 = 13 113
28% - $89,350–$186,350 = 1 242
33% - $186,350–$405,100 = 0
35% - $405,100–$406,750 = 0
39.6% - $406,750+ = 0

Згідно з цими розрахунками, Ви сплатите 19.4к дол, або майже 21% доходу. Якщо ж Ви заробляєте 200к (6.2к так само можна списати), сплатити доведеться 47.8к, або десь 24%. Ідея такої системи в тому, що чим більше заробляєш, тим більше сплачуєш - відповідно, якщо заробляєш менше, то і сплачуєш менше.

Та на мій погляд, плоска система - фіксовані, приміром, 18% - більш “чесна”, якщо так можна сказати про податок. Попри те, що дослідження стверджують, що прогресивна шкала знижує нерівність, на мій суб'єктивний погляд, це вже питання до того, як суспільство розуміє справедливість оподаткування. Бо людина при плоскій системі, яка заробляє 100к, сплатить 18к, а та, яка 200к, сплатить 36к. В таких умовах для бюджету більш заможний платник податків все одно платить більше.

Стимулом для впровадження прогресивної системи, як правило, виступає факт того, що під впливом непрямих податків (ПДВ, акцизи тощо) менш заможні платники мають вище податкове навантаження, бо переважну частину доходу витрачають на товари та послуги. В той самий час більш заможні значну частину доходу заощаджують. Відповідно, навантаження у перших вище, тож прогресивна шкала покликана це виправити. Але тут знову таки варто зважати на неформальні правила суспільства.

Мілтон Фрідман. Видатний економіст свого часу запропонував цікаву ідею, а саме - від'ємний податок, про який я згадував у статті про безумовний базовий дохід як його альтернативу.

Суть податку досить проста: вводиться рівень базового доходу, який не оподатковується взагалі і який є мінімальним доходом для всіх. Тобто, якщо зараз люди, які мають ставку в 5к грн та сплачують 18% ПДФО, в умовах від'ємного податку вони його сплачувати не будуть. Ба більше, якщо людина отримує ЗП, меншу за усталений мінімум - приміром, 5к, вона отримуватиме від держави доплату, щоб її дохід досяг мінімуму. Відповідно, якщо дохід вищий за 5к, вмикається логіка прогресивного оподаткування і все, що вище - оподатковується.

Тома Пікетті, або податок на багатіїв. Якщо просто, ідея полягає в тому, що податкова база такого податку є stock (запаси-активи, майно) а не flow (потік, а саме дохід). Тобто за мету - оподатковувати майно, яке вже є у власності або переходить у спадок тощо. Проте проблема такого податку в тому, що невідомо, як він вплине на стимули, тому сама ідея поки не має реалізації та активно обговорюється академічною спільнотою.

Висновок. Якщо взяти неодноразово цитований на моєму каналі підручник Principles of Economics або будь-який інший мейнстримний (важливо - сучасний) підручник, усюди згадано про необхідність для урядів уникати так званого “excess burden” (надмірний тягар). Тому варто завжди зважати на цей фактор під час планування змін податкової політики. На додачу, з того ж підручника, варто пам'ятати й те, що податки фінансують бюджет, який покликаний виправляти провали ринку, підтримувати державні інститути, стимулювати розвиток людського капіталу (інвестиції в освіту) та інші цілі, за які голосують виборці. Відкрити / Коментувати

2022-05-29 09:20:39 Чи впливає політика Центрального банку на залучення інвестицій? Інфляційне таргетування.

Зі звітів ЄБРР та Держдепу США ми вже дізналися, що допомогти залучити інвестиції може покращення інституційних умов: верховенство закону (справедливі суди), боротьба з корупцією, захист права власності тощо. Ці висновки корелюють і з НБУ, зокрема, у блозі Голови Ради НБУ, Богдана Данилишина, ми можемо прочитати, що причини слабкого притоку інвестицій в Україну (до війни) були у «слабкому та не розвиненому внутрішньому ринку, війні з РФ (на той момент - «заморожений конфлікт») та низькому рівні правового захисту інвестицій».

З усім тим, не тільки інституційні умови сприяють притоку іноземного капіталу, хоча вони безумовно відіграють значну роль. Наступним, що буде хвилювати іноземного інвестора, буде інфляція та грошово-кредитна політика центрального банку, а саме - наскільки вона послідовна та ефективна.

В першу чергу інвесторів буде цікавити цінова стабільність, себто наскільки ЦБ ефективно її підтримує (контроль інфляції та її меж). Відповідно, іноземний капітал більш охоче інвестує в країну, де інфляція під «контролем» (висока інфляція негативно впливає на економіку), а ЦБ є незалежним від уряду (відсутність неконтрольованої емісії грошей), про це, до слова, завжди говорив МВФ. Звісно, мова не про те, що ЦБ повинен передбачити всі коливання, у тому числі й економічну кризу, і завчасно всіх попередити - це про послідовність його дій у будь-яких умовах. Тому, політика інфляційного таргетування повинна допомогти не тільки ефективно боротись з інфляцією, але й свого роду сформувати довіру між учасниками ринку та ЦБ.

Що ж таке інфляційне таргетування (далі - ІТ)? Його сенс досить «простий»: ЦБ публічно оголошує свої цілі по інфляції. Як правило, розвинені країни прагнуть досягти 1-3% інфляції; країни, що розвиваються ставлять цілі в 4-10% тощо. Щоб досягти заявлених цілей, ЦБ може піднімати ставку, проводити операції задля впливу на валютний курс та навіть на грошову масу (кількість грошей в економіці). Простими словами, використовувати всі доступні інструменти для досягнення поставленої цілі по інфляції. Важлива складова такого режиму - прозорість ЦБ, тобто він інформує громадян та учасників ринку про свої прогнози та рішення.

Проте ефективність такої політики значно залежить від довіри, тобто учасники ринку повинні бути впевнені, що ЦБ досягає поставлених цілей. Таким чином вони не будуть вчиняти «різких рухів», наприклад, робити набіги на валютні обмінники або наперед підвищувати ціни в очікуванні більш високої інфляції. Ця проблематика чудово розкрита співзасновником VoxUkraine, Тимофієм Міловановим, який у своїй статті зазначав:

На жаль, в країнах, що розвиваються, інституції слабкі, довіра до уряду, регуляторів та розуміння і віра в успішне виконання політик, анонсованих урядом та регуляторами, теж занизькі.

Тому, так важливо, щоб формування складу НБУ було прозорим, а політика незалежною. Тільки в таких умовах ЦБ здатен ефективно виконувати свій мандат. З усім тим, до кризи НБУ в силу зовнішньої кон'юнктури та нової політики таки вдалося знизити інфляцію до планки у 5%.
Примітка: Є цікаве дослідження, опубліковане підрозділом ФРС у Сан-Франциско у 2015 році. Його автори зазначили, що країни, які впроваджували ІТ, виходили на менший рівень інфляції та стрімкіше економічне зростання вже за 3 роки. Проте результати зростання для країн, що розвиваються, вийшли менші, ніж для розвинених. Припускаю, що свою роль зіграли проблеми властиві «наздоганяючим» країнам (інститути тощо).

Політика таргетування інфляції не є панацеєю від усіх хвороб. Як завжди, підкреслю, що не існує якогось одного чи двох параметрів в економіці, які можна «підкрутити», щоб стати успішними. Робота з інститутами, провадження ІТ, покращення умов для ведення бізнесу (спрощення адміністрування податків тощо), стимулювання зростання людського капіталу - тільки все в сукупності дасть нам бажане довгострокове економічне зростання, про що, вкотре повторюся, зазначає академічний консенсус. Відкрити / Коментувати

2022-05-26 08:33:51 Чого не вистачає, щоб економіка України зростала швидше? Звіт ЄБРР.

В одному з минулих постів ми з Вами розібрали оглядовий звіт Держдепу США про інвестиційний клімат в Україні. В ньому було зазначено, що на заваді інвестицій стоять інституційні проблеми: корумпована судова система, відсутність верховенства права тощо.

В цьому пості ми ознайомимося з позицією ЄБРР, де ми знову зустрінемо ті самі проблеми, але й частково побачимо, чого нам коштує відсутність реформ.

Чому варто досліджувати проблеми України, спираючись на роботи міжнародних організацій? В першу чергу, тому що вони просувають науковий консенсус, який ґрунтується на емпіричних роботах економістів. Для прикладу, в журналах “великої п'ятірки” вимоги до якості даних найжорсткіші. Тому, коли міжнародні інституції говорять про ті чи інші проблеми, відповіді не є простими: “Ви бідні через високі податки та державні регуляції” (хоча іноді, спрощення процедур чи покращення адміністрування податків є дуже важливим для покращення умов ведення бізнесу + контрциклічна політика).

Сам звіт починається з дуже вдалої відсилки: «У ХVIII столітті Адам Сміт називав ринкові сили попиту та пропозиції «невидимою рукою», яка рухає економіку. Проте ефективність ринків також залежить від іншої невидимої руки — якості правил та регуляцій, як на ринку, так і на рівні фірм. У цьому сенсі система управління є невидимою рукою нагляду, що дозволяє силам попиту й пропозиції творити дива ефективності».

ЄБРР говорить про те, що без якісного інституційного середовища (верховенства закону тощо) ринок не може працювати ефективно. Тобто десь умовно в Сомалі, де може не бути податків чи державних регуляції, Ви навряд вестимете бізнес, бо Сомалі не гарантує захисту прав власності, там немає верховенства закону чи чесних суддів. Відповідно, бізнесу немає де шукати захисту у разі проблем чи невиконання контрактів контрагентом.
Примітка: До слова, якісні інститути не можуть компенсувати крайнощів на кшталт Швеції 90-х, коли рівень витрат держави сягнув 70% ВВП (зависокі податки), після чого видатки були знижені до 49-50% ВВП. Саме свого роду «збалансований» підхід є пріоритетним у рекомендаціях того ж МВФ чи ЄБРР.

Як Україна могла б зростати швидше? ЄБРР зазначає: «У випадку України, усунення половини розриву між якістю економічних інститутів країни та відповідним середнім показником країн «Великої сімки» підвищать зростання доходів на душу населення в середньому на 1,2 відсоткових пункти на рік (...)».
Примітка: У звіті також вказано, що необхідний нам «рівень» інститутів це рівень Хорватії. Додам від себе, що для цього можуть знадобитися роки, якщо не десятиліття.

Під економічними інститутами для прикладу можна взяти вже згаданий захист права власності, добросовісна конкуренція (правила для всіх одні), верховенство права тощо.

Чи важливий 1% зростання? Здавалося б, є ріст на 2% - невже 3% щось радикально змінюють? Так, звісно. Зазначу, що якщо в середньому економіка зростає на 1% на рік, подвоєння ВВП відбудеться за наступні 70 років, якщо на 2% - за 35 років, а якщо зростати на 5% - вже за 15 років. Це говорить, що кожен відсоток реального зростання ВВП дуже важливий для майбутнього.

У своєму звіті ЄБРР також із сумом констатує, що за останні роки темпи покращення інституційного середовища в країнах, що розвиваються (Східна Європа), уповільнилися. Відставання від розвинених економік залишається значним, що блокує залучення інвестицій та розвиток підприємництва. Також ЄБРР зазначає, що погані інституційні умови «перешкоджають ефективному розподілу ресурсів всередині економіки (при цьому розподіл ресурсів визначається особистими зв'язками, а не ціновими сигналами). Разом з тим, як економіка розвивається і стає все більш залежною від інновацій та підприємництва, неефективне управління може стати ще більшою перешкодою для досягнення рівня розвинених країн».

Висновок. Проведення масштабних інституційних реформ є головним викликом та основою для економічного зростання. І це не думка якогось блогера - це ледве не консенсус усіх міжнародних організацій. Відкрити / Коментувати

2022-05-23 07:45:17 Чи встояла російська економіка?

Чи жила Росія заможніше за Європу - цікавий пост на основі даних істориків економіки Медісона та Байроха.

На фоні рекордного посилення рубля проти долара та статті на The Economist, де автори зазначили, що “російська економіка стала на ноги”, до чат-бота надходить все більше питань з песимістичним змістом.

Що ж, розберемося, чи дійсно все так добре в Росії. Першим, що трапляється на очі, є біржовий курс рубля до долара, який вже сягнув 60 (готівковий все ще вищий за біржовий). Вся “міць” такого укріплення прихована в рекордному падінні імпорту, тобто багато валюти до Росії приходить від експорту, але витрачати її немає де (+багато обмежень). За даними сервісу fourkites, який відслідковує перевезення вантажів у 176 країнах світу, імпорт до РФ станом на Травень впав катастрофічно:

Імпорт до РФ знизився на 81%, своєю чергою до України - на 73% і, судячи з даних сервісу, у Травні вперше з моменту агресії ми трохи наростили імпорт.
Примітка: Імпорт з КНР до РФ знизився на 26%, що на фоні повідомлень про падіння технологічного експорту до Росії з Піднебесної вже не дивує. Можна констатувати, що Китай самоусунувся. До слова, є цікава стаття про те, як китайці бачать війну в Україні.

Падіння імпорту для російської економіки є небезпечним, бо вона значно залежить від іноземних технологій, від обладнання до комплектуючих. Тому найближчим часом майже усі компанії Росії, що були інтегровані у світову економіку, зупиняться (як наслідок, зросте безробіття).

Російська економіка стала на ноги? The Economist у своїй статті вірно підмічає, що на фоні шокового Березня зараз спостерігається пожвавлення економічної активності. Банк Росії знизив ключову ставку (з часовим лагом впливає на вартість кредиту) та навіть констатував стабілізацію інфляції.

З усім тим, прогнози Банку Росії досить невеселі, зокрема, згідно з останнім звітом вони очікують інфляцію вище 20%, падіння експорту на 8% у 2022 та ще на 14% у 2023, падіння ВВП в рамках 8-10% та, звісно, падіння доходів громадян. Але куди цікавіші дані щодо платіжного балансу:

сальдо платіжного балансу (різниця між експортом та імпортом) знизиться з +145 млрд. дол. станом на 2022 (прогноз) до +24 млрд. у 2024 році.

Тобто, як ми бачимо, чим далі дивитися, тим менш оптимістична картинка. Саме тому, коли впроваджували перші санкції, я на каналі писав, що вони мають довгостроковий ефект.

За прогнозами того ж Банку Росії ВВП агресора не відновиться до рівня 2021 найближчі роки, якщо не десятиліття. У разі продовження імперського курсу країна може зробити відкат до стану СРСР у 80-ті роки - щоправда, навіть порівняно із Червоною імперією вона буде куди в гіршому стані (технологічний відкат до старих технологій або регресивне імпортозаміщення).

Російський газ в КНР - міф. Пропаганда Росії розповідає про “поворот на Схід”, але чи є для цього необхідні можливості? За даними того ж Газпром-експорту РФ постачала до ЄС від 150-200 млрд кубів газу. Для цього була побудована і відповідна інфраструктура на кшталт нашої ГТС, газопроводу Ямал-Європа чи ПП-1 та ПП-2. Все це в сукупності давало можливість постачати значні об'єми газу.

А що ж там у напрямку КНР? За 10 років був побудований один газопровод “Сила Сибіру”, який може пропускати до 50 млрд кубів газу, тобто до КНР більше поставити фізично неможливо. Звісно, РФ оголосила про побудову “Сили Сибіру”-2, але його будівництво може тривати 7, а то й 10 років. При цьому будівництво ще навіть не розпочалося. Простими словами, РФ немає куди подіти газ, який експортувався до ЄС.

Висновок. Довгострокові наслідки від санкцій руйнівні, хоча у короткостроці Росія може втриматись. З усім тим, якщо у Кремлі не всі самогубці, вони почнуть активно шукати способи зняття санкцій (перемовини) - саме тому і у США, і в ЄС активізувалися російські агенти впливу (статті та коментарі від політиків до експертної спільноти). Відкрити / Коментувати

2022-05-21 11:23:21 Конкретика pinned «Чи впливає демократія на економічне зростання? Дарон Аджемоглу. У спільній статті «Democracy Does Cause Growth», професори з МІТ (зокрема, Дарон Аджемоглу, співавтор книги «Чому нації занепадають»), Колумбійського, Бостонського та Чіказького університетів…» Відкрити / Коментувати