Ukrainian Military Honour

2022-07-09 19:37:45 ​9 липня народився Діяконюк Іван Васильович (сержант 80-ї окремої десантноштурмової бригади).

Загинув 13 липня 2014 року, обороняючи Луганський аеропорт.

Народився і проживав в селі Банилів Вижницького району. 1990-го вступив до Чернівецького училища культури. Протягом 1911—1993 років проходив строкову службу в армії. 1995 року закінчив повний курс училища культури. 1996-го призначений на роботу у Вашківецьку дитячу музичну школу викладачем духових інструментів, працював у філії школи села Банилів. З 2000 року працював у Банилівській ЗОШ учителем музики. 2010-го закінчив Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича — отримав освіту за спеціальністю «музична педагогіка, виховання». У вересні 2013 року призначений на посаду педагога-організатора Банилівської ЗОШ І-ІІІ ст.

В часі війни мобілізований 8 квітня 2014 року — військовий 1-го батальйону 80-ї бригади, гавбична батарея. 13 липня від нього був дзвінок додому — приблизно в районі бази Орєхово біля Луганська, повідомив, що вирушив із загоном на завдання, ще один дзвінок увечері того ж дня, повідомив, що по них стріляють з «градів» і живими вони напевно не повернуться. Є певні дані, що автомобіль з військовими горів, але був час урятуватися. Вважався зниклим безвісти.

За іншою інформацією: загинув 13 липня 2014 р. в районі с. Розкішне, Лутугинський район, Луганська область у бою під час операції з розблокування оточеного терористами міжнародного аеропорту Луганська. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт та була обстріляна з протитанкової зброї. Разом з Іваном загинули старший сержант О. Колотило, солдат П. Коноплев та старший сержант А. Альошин. Відкрити / Коментувати

2022-07-09 11:28:12 ​"Якщо страшно думайте про жіночі груди". Перший бій.

Військовослужбовець із позивним «Док» родом із Білопілля. У цивільному житті працював інструктором із тактичної медицини.

У 2012 році він був комісований з військової служби через проблеми з серцем, але коли почалося повномасштабне вторгнення росії, він зібрав наплічник та разом із товаришем поїхав до військової частини. Так він опинився на передовій поблизу Авдіївки.

"Мій перший бій, якщо не помиляюся, відбувся 15 березня. У цей день зі мною на чергуванні стояв бойовий товариш із позивним «Дід», а поруч із нами бігав пес. Раптом прилетіла перша ракета, і нас трішки розкидало по окопу. Одразу за першою ракетою влучила друга. Вийшло так, що «Дід» ліг на собаку, закриваючи її своїм тілом, а я прикрив «Діда». Думками попрощався із життям, бо було відчуття, що ракета летить прямісінько в наш окоп. Коли снаряд розірвався, то по звуках склалося враження, що ракета впала десь близько, але Слава Богу, ми вціліли.

Близько 12 години ми розійшлись, але в мене було ще завдання — підкопати окоп. Я зайшов до бліндажа буквально на дві хвилини, аби перекурити. До цього на позиції все було спокійно. Тільки-но підпалив цигарку, як чую кілька вибухів та перестрілку. Я все кинув і побіг на позицію, де вже стояла російська піхота.

Пробираюся до себе, а мій побратим дає гранату. Кажу йому: «Я навіть не знаю як нею користуватися!». Наш командир у таких випадках завжди говорить: «Якщо страшно, думайте про жіночі груди, бо це своєрідне налаштування на щось хороше». Зізнаюся чесно – так і робив. Здавалося, що бій тривав усього 15 хвилин, але насправді він йшов дві з половиною години." Відкрити / Коментувати

2022-07-08 17:16:25 Операція «Азовсталь». Відео

Сім рейсів гелікоптерів, які вже стали легендою. В заблокований Маріуполь. На територію заводу «Азовсталь», який став останнім рубежем оборони міста.

Хроніка подій зі спогадів безпосередніх учасників.


Відкрити / Коментувати

2022-07-08 14:22:26 МТ-ЛБ заблукала в чагарниках. Знайшли Відкрити / Коментувати

2022-07-07 22:03:11 Останній день роботи моста Сєвєродонецьк-Лисичанськ Відкрити / Коментувати

2022-07-07 16:09:06 Нова еліта Українського війська

Батько Назара пішов на війну з початком російської агресії.
Хлопець ще був школярем, але вже визначився, якою буде його професія.
Після закінчення школи Назар вступив до Національної військової академії імені Петра Сагайдачного на факультет бойового застосування військ.

У 2020 році він на відмінно закінчив академію і вже за кілька тижнів потрапив на передову під селище Тарамчук, що на Донеччині. Там він очолив механізований взвод і прийняв перше бойове хрещення.

Під час першої ротації проявив себе вмілим, рішучим командиром, хорошим організатором, тому командування запропонувало йому посаду командира роти.

На другу ротацію Назар приїхав вже досвідченим офіцером, маючи за плечима бойовий досвід. І хоча за своїм віком — 22 роки — він наймолодший у роті, користується великою повагою підлеглих за вміння в критичній ситуації зберігати впевненість, холоднокровність та приймати правильні рішення.

— Мій підрозділ тримає оборону на дуже важливій і небезпечній ділянці. Ми контролюємо противника з панівних висот — безумовно, це дуже дратує окупантів. Вони не можуть спокійно почуватися на своїх позиціях і вільно пересуватися. Тому невипадково здійснили спробу завдати нам вогневого ураження, щоб виявити систему вогню та заподіяти шкоди. Почали російські найманці раптово, без розвідки, посеред білого дня. Спочатку вдарили з СПГ, а потім із ПТУРів. Але ми були готові до такого розвитку подій, завчасно спланували порядок дій у разі обстрілу. Тож, коли обстріл почався, кожен бойовий розрахунок вже знав, що робити. Я віддав команду на відкриття вогню і почав керувати боєм безпосередньо з КП. До речі, він розташований так, що можна добре бачити позиції ворога і під час бою корегувати ведення вогню. Ми завдали бойовикам потужного удару у відповідь. У них, як доповіли розвідники, після наших влучних пострілів виникла пожежа, ще довго було чути розриви. Після цього настала тиша, і вони вже досить тривалий час не намагаються ризикувати та сидять мовчки.

У тому, що підрозділ показав добру злагодженість під час бою, велика заслуга Назара. Він за короткий термін перебування на передовій зумів налагодити не тільки чітке управління підрозділом, а й згуртувати людей, вмотивувати їх на відповідальне виконання бойових завдань.

Нові імена вписуються у сторінки Української військової звитяги. Відкрити / Коментувати

2022-07-07 16:06:52 Нова еліта Українського війська

В Українському сучасному війську росте нова генерація офіцерів, вихованих не в кабінетах, а на полі бою.
Саме ці люди стануть Новою армією, яку так і не змогли виреформувати політики. Відкрити / Коментувати

2022-07-07 11:02:39 Зміїний сьогодні! Відкрити / Коментувати

2022-07-07 08:14:01 В районі Добрянки наші славні воїни трохи розшматували диверсійно-розвідувальну групу противника та успішно відбили ворожий штурм Відкрити / Коментувати

2022-07-06 23:31:38 Данські БТРи вступили до лав ЗСУ. Відкрити / Коментувати