Щоденник надії. Сергій Степанюк

2022-07-04 22:19:54 ​​ Чи нормально це, коли для мене не має цінності земне життя людини, найперш моє особисте? Тобто, якби в мене був вибір - вже зараз піти на небо або продовжувати жити на землі, то без вагань обрала би перше. Там же набагато краще, ніж тут! )
І чи можна просити в Бога, щоб Він вже скоріше прийшов за Своєю церквою? Бо ж є написано: «Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди!» (Об‘яв.22:17)
Я не бажаю для себе смерті, бо Господь дає життя і тільки Він має право його забрати, хай буде ім‘я Його благословенне! Наражати себе на небезпеку навмисно, щоб швидше померти, на мою думку, то є неправильно, бо це значить іти проти Божої волі. Хочеться, щоб Христос вже тепер прийшов за Своєю церквою, щоб цей час скоріше настав!

Ось таку мініпроповідь я отримав як запитання. Думаю, кожен погодиться з тим, що коли знаєш, що в майбутньому буде краще, ніж тепер, то з нетерпінням чекаєш того часу, і хочеш, щоб хвилини цокали швидше. Але вибору нам поки такого ніхто не дає, тож потрібно з терпінням чекати приходу Христа.

Але тут є невеличка небезпека. Колись, коли я тільки робив перші кроки у християнстві, мій двоюрідний брат, який багато мені розповідав про біблійні істини, розказав мені про те, що дуже скоро прийде Христос, що всі ознаки вказують, що ще не довго чекати. А я на той час саме школу закінчував, і переживав про вступ у вуз. І я поставив йому, на мій погляд, логічне запитання: «То може мені не варто нікуди вступати? Навіщо мені взагалі якась професія, якщо Він так скоро прийде?» Я не памʼятаю, що він мені тоді відповів, але пізніше я почув на цю тему одну таку істину, яка стосувалася будівництва молитовних будинків: «Ми маємо чекати Христа вже завтра, але будувати їх на 100 років».  

Оскільки ми не знаємо, коли саме буде завершення нашої земної історії, нам потрібно ставитися до всіх наших земних справ досить відповідально, ніби ми готуємося все життя тут і прожити: гарно вчитися, якісно будувати, здобувати професію, піклуватися про здоровʼя, одружуватися і т.д. Але разом з тим бути готовими зустріти Ісуса вже сьогодні ввечері. Відкрити / Коментувати

2022-07-03 13:14:57 Друзі, звертаю вашу увагу, що я зараз користуюся ботом для анонімних запитань, через який можу вам особисто відповідати, не знаючи, хто ви. Його адреса: @StepTV_question_Bot
Коли мені хтось ставить запитання, на яке я вже відповідав, я особисто пишу людині, даючи посилання на цей допис.

В моїх старих постах вказана адреса іншого бота, якого я зараз не використовую, тому що там я не можу відповісти особисто людині. Тим не менш мені періодично приходять запитання на старий бот (Step_question_bot).

Тож прохання до всіх: будь ласка, не використовуйте старий бот. Чекаю ваших запитань на цю адресу: @StepTV_question_Bot

Якщо можете продублювати свої запитання на нього, буду вдячний. Відкрити / Коментувати

2022-07-01 22:05:05 ​​ Якщо мастурбація — гріх, тоді чому у мене є ті гормони попри те, що я не заміжня і мені це заважає?

Перш за все хочу зазначити, що на такі запитання мені доводиться відповідати за Бога, при тому, що Він цієї відповіді ніде не дав. Тож варто розуміти, що моя відповідь – це субʼєктивна думка, заснована на логічних припущеннях.

Отже
З самого початку Бог створив людей досконалими, тяги до гріха у них не було. Жодного фактора в їхніх тілах, який спонукав би їх грішити, теж не було. Усю глибину змін, які відбулися з їхніми тілами після гріхопадіння, ми не знаємо. Але зміни сталися. Чи торкнулося це гормонів – не знаю. Але цілком можливо. А сатана вже радий старатися використовувати будь-який гачок для спонукання нас до гріха.

Наскільки я знаю, поки дівчина не спробує секс чи мастурбацію, для неї ці заняття не є життєво необхідними. Але якщо вже спробувала, то зупинитися досить важко. Недарма у книзі Пісня Пісень кілька разів наголошується: «Я благаю вас, дівчата, не злякайте й не будіть любові, доки вона того не побажає» (Пісня пісень 8:4) Всьому свій час, і завчасно, до шлюбу, не варто цього робити.

Так, хлопці, я знаю, що у вас не так. Хлопці, чоловіки – вони хочуть цього завжди. Їхні гормони як починають працювати в підлітковому віці, то я навіть не знаю, коли закінчують. Тож для мене тут більше загадок. Але, вважаю, якби не ось такий потяг до сексуального задоволення, хлопці взагалі б не поспішали одружуватися.

Крім гормонів і бажання сексу у кожного з нас є маса своїх слабких місць, які можуть бути використані сатаною для нашого падіння. Але саме так виховується наше терпіння, вміння стримуватися, вірність Богові. Ідеальні обставини, де нас не буде тягнути до гріха, будуть тільки на небі, а поки ми живемо на землі, спокуси будуть постійно.

Важливо памʼятати: якщо матимемо класні стосунки з Богом, жодні гормони нам не страшні. Вони потрібні нам для шлюбу, але навіть тоді, коли ми одружимося, не гормони нами мають управляти, а ми ними. Тож поки ви самі, є час попрацювати над цим. Є час поставити на перше місце Бога, дозволити Йому стати Керівником ваших бажань, і все вдасться, навіть якщо ви вже в черговий раз здалися. Починайте спочатку. Господь поруч!

P.S.: Ось тут писав детальніше, чому мастурбація може бути гріхом. Відкрити / Коментувати

2022-06-29 22:21:03 ​​ В Біблії написано «завжди радійте», але як бути коли радості на серці не має? Вдавати примусову радість чи чекати, коли радість буде дійсно наповнювати серце?

Вдавати примусову радість – точно не вихід. Бог дуже цінує щирість. Памʼятаєте, як Він говорив про жертви, які Сам же дав повеління приносити? Сказав, що вони Йому не потрібні, адже приносилися вони не щиро, не від щирого серця. Тому щирість – перш за все. Навіть якщо не радісно. Навіть якщо сумно. Навіть якщо не згоден з рішеннями Бога. Навіть якщо ображений на Нього.

А тепер про радість. Ісус не обіцяв, що Його послідовники завжди будуть в комфортних умовах, які будуть приносить радість і задоволення. Навпаки. І ми знаємо, що перші християни добряче страждали від переслідувань, їх просто знищували.

І саме в той час переслідувань Павло говорить: «Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте!» (Филип’ян 4:4). Цікаво, що він написав ці слова, перебуваючи у вʼязниці. Ще до цього Ісус сказав: «Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорюватимуть на вас усяке лукаве слово, обмовляючи вас за Мене. Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах, адже так само переслідували пророків, які були перед вами» (Матвія 5:11-12) Практично завжди, де говориться про повеління радіти, воно повʼязане з проблемами в житті християнина: «Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування...» (Якова 1:2)

А тепер відповідь на запитання. І вона не від мене, а від апостола Петра. Прочитаймо уважно: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який зі Свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив нас до живої надії, до нетлінної, непорочної і нев’янучої спадщини, збереженої для вас на небі, — котрі силою Божою зберігаєтеся через віру для спасіння, яке готове з’явитися в останній час. З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені всілякими випробовуваннями...» (1 Петра 1:3-6)

Ось і секрет радості – надія. Петро (та й інші автори Біблії) вказує на те, що незважаючи на проблеми, з якими ми стикаємося в служінні Богу, ми маємо неймовірне майбутнє, яке чекає нас на небі, і Господь нас зберігатиме для цього майбутнього, навіть якщо ми загинемо, чи ще щось з нами станеться. Люди невіруючі не мають надії, для них смерть означає кінець всього. Тому вони й намагаються придумати усілякі теорії про «світло в кінці тунелю» після смерті, бо хочуть отримати хоч якусь надію. А ми її маємо, і впевнені в тому на 100%, що будемо спасенні, і отримаємо вічне життя!

Я розумію, що радіти в обставинах, в яких кожен з нас зараз перебуває – дуже важко. Колись давно ще підлітком я їхав на велосипеді з села додому, і віз спеціальний плуг для підгортання картоплі. Я так з ним мучився, мені було так незручно його везти... Але тоді у мене виникла така думка: «Цей плуг зі мною не назавжди. Прийде час, я відмучусь, довезу його додому, а цю складну ситуацію буду згадувати як поганий сон». Так і вийшло. Зараз я згадую ту ситуацію з усмішкою. І, що цікаво, саме тоді ця думка якось додала мені сил. Я переніс свої думки й надії з теперішньої тимчасової проблеми на час, коли все буде добре.

Тож якщо ми серед усіх наших проблем переносимо свій погляд на майбутню славу і щастя, які ми маємо отримати, коли повернеться Христос, ми не зможемо не радіти цьому. Прийде час, коли ми будемо ці всі переживання згадувати як поганий сон. А зараз нам потрібно більше читати Слово Боже, більше часу проводити в молитві з Ісусом, більше служити людям, щоб ця атмосфера неба була навколо нас завжди, і тоді радість серед проблем стане реальністю у нашому житті. Відкрити / Коментувати

2022-06-27 18:58:41 #анонс

Найближчим часом будуть відповіді на запитання:

Як виконувати заповідь «завжди радійте», якщо приводів для радості немає?
Якщо мастурбація – гріх, навіщо Бог дав мені гормони?
Чи нормально бажати, щоб швидше закінчилося життя? Відкрити / Коментувати

2022-06-26 21:07:08 ​​ Чому почали вважати неділю святим днем, замість суботи?

Напевне, кожен, хто уважно читав Біблію, помітив, що в ній немає жодного вірша, який би закликав святкувати неділю. Мало того, Слово Боже називає її першим, і відповідно, робочим днем тижня. Сьомий же день тижня – субота. І в Біблії безліч текстів, включаючи одну з Десяти заповідей, які закликають святити саме суботній день.

Раніше, відповідаючи на цю тему, я вже писав, що:
Адам і Єва святкували суботу
До народження Ісуса всі віруючі в істинного Бога святкували суботу
Ісус святив суботу, навіть вказував, як правильно її дотримуватися
Учні після смерті і воскресіння Ісуса святкували суботу
Написано, що і у вічності теж буде святкуватися субота

Єдина біла пляма на цій історичній послідовності – від 3-4 століття н.е. до Другого приходу Ісуса. Саме про неї й маю розповісти, відповідаючи на це запитання.

Отож, з самого початку християнство зазнавало переслідувань, його сприймали як якусь юдейську конфесію, адже його віровчення мало чим відрізнялося від юдаїзму, хоча основою їхньої проповіді був воскреслий Христос. І саме на цьому вони постійно акцентували. Вони читали ті ж самі Писання, що й юдеї, дотримувалися тих самих моральних норм, поклонялися тому самому єдиному Богу.

Пройшли роки, і християнство стало набагато популярнішим не тільки серед юдеїв, але й серед язичників. Настільки популярним, що імператор Римської імперії Костянтин вирішив зробити його державною релігією. Але не все було так просто. Можливо, ви чули, що у свій час Володимир хрестив Русь насильно. Я памʼятаю, що навіть у школі нам розповідали, як люди бігли, плачучи, за своїми ідолами, які пливли Дніпром. Щось подібне було й у часи Костянтина. Як кажуть: «Силою не будеш милою». Язичники ніяк не хотіли впроваджувати християнські норми у своє життя. Тож церква спільно з державою пішли на поступову заміну певних норм. Наприклад, багато язичницьких свят почали називати християнськими іменами, привʼязавши до них християнських «святих». Протягом часу християнство пішло на багато поступок, щоб бути більш зрозумілим для язичників.  

Те ж саме відбулося і з суботою. У язичників неділя була святим днем – днем Сонця. Це відображено в назвах цього дня в багатьох мовах. Для прикладу: 
Sunday (англ.) – sun (сонце), day (день)
Sonntag (нім.) - sonn (сонце), tag (день)
Zondag (гол.) - zon (сонце), dag (день)

Тому спочатку вирішили зробити цей день вихідним. Таким чином субота була святковим днем, а неділя – вихідним. Але довго ця практика не протрималася, і поступово неділя стала вважатися святим Господнім днем. Звичайно ж, її привʼязали до воскресіння Христа, але жодних повелінь у Біблії щодо святкування щотижня воскресіння Ісуса, немає.

Пройшли століття, і католицька церква написала у своєму Катехизисі: «Ми святкуємо неділю, а не суботу, тому що католицька церква перенесла святкування суботи з сьомого дня тижня на перший» (Peter Geierman, The Converts Catechism of Catholic Doctrine, p.50).

Тобто ця церква вирішила, що її влади достатньо, щоб змінити Божу заповідь, і скасувати святковий суботній час, а інші церкви просто перейняли цю традицію у неї, чим вона, до речі, пишається: «Дотримання неділі протестантами – це поступка, яку вони платять всупереч собі авторитету католицької церкви» (Plain Talk About Protestantism, by Father Segur, p. 213). І таких цитат є багато в книжках католицьких письменників.

До речі, Біблія передбачала цю історію, що буде така влада на землі, яка: «...буде гнобити святих Всевишнього, й захоче змінити часи та закон...» (Дан. 7:25) Тож виконувати церковну традицію чи повеління Біблії – вибір за кожним з нас. Я свій вибір зробив. Відкрити / Коментувати

2022-06-23 23:54:54 ​​ З дитинства знаю про Бога, давно в церкві, стараюсь читати Біблію, жити, догоджаючи Богу, вірю в кров Ісуса Христа... Тривожить думка, чи забере мене Ісус, як прийде по Своїх, чи буду я достойна... Як потрібно жити, думати і вірити?

Звичайно, достойна не будеш. І ніхто не буде. Ніхто з людей не достойний спасіння, «адже всі згрішили й позбавлені Божої слави...» (Рим. 3:23) Але у тому й суть Євангелія, що Христос прийшов, щоб врятувати грішників, які не достойні цього спасіння.

І ось тут запитання. Він прийде по Своїх. А хто такі «Свої» для Нього? Ти є Його? Як знати відповідь? Біблія подає все максимально просто для нас: «Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16) Тобто кожен, хто вірить у Нього – Свій для Нього. Крапка. Без будь-яких умов.

Відповідно, якщо ти щиро віриш у Господа, у те, що Він є твоїм Спасителем, можна не сумніватися у тому, що ти будеш з Ним, коли Він повернеться. І цей статус – «Свій Богові» не потрібно купувати виконанням заповідей, читанням Біблії, догоджанням Богу, відвідуванням церкви. Свій Богові – це той, хто вірить у Нього, і такі люди будуть спасенні. Це аксіома.

Звичайно, може виникнути питання: а хіба віруюча людина не ходить до церкви, не читає Біблію, не виконує заповідей? Звичайно, вона це все робить, але не для того, щоб отримати спасіння. Повноцінне християнське життя – це наслідок отримання спасіння від Бога. Прагнення виконувати заповіді й жити без гріха – це наслідок щирого посвячення себе Богові й ознака тих, хто вже «Свій Богові». Ісус сказав: «Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей» (Івана 14:15) Тобто любов – причина, виконання заповідей – наслідок.

Підсумуємо. Поки ми живемо на грішній землі, і усвідомлюємо свої гріхи й падіння, сумніви нас не полишатимуть. Але Ісус зі Свого боку зробив усе, щоб ми, повіривши в Нього і прийнявши Його Своїм Господом і Спасителем, таки отримали дар спасіння. Отже, від нас потрібна повна довіра Йому, як наслідок цього – прагнення до християнського життя, і абсолютна впевненість, що ми – «Свої Богу», і Він з нетерпінням чекає, коли повернеться по тебе, щоб усю вічність насолоджуватися плодами Своєї любові. Відкрити / Коментувати

2022-06-22 21:51:27 ​​ Що означає «первенець з мертвих», коли у Біблії перед воскресінням Христа уже воскресав Лазар, і не тільки він у Новому завіті (Обʼявлення 1:5)?

Хто такий «первенець», «первісток» або «первородний»? Перша відповідь, яка спадає на думку – той, хто першим народився. І найчастіше в біблійні часи саме так і було. Первородний отримував перевагу в благословеннях, як духовних так і матеріальних. Він отримував подвійну долю спадку, він посвячувався Богу, тож саме він мав бути лідером серед своїх братів, в тому числі духовним.

Але, що цікаво, не завжди такі переваги отримував той, хто першим народився. Наприклад, Ісаак (а не Ізмаїл), Яків (а не Ісав), Єфрем (а не Манассія). Мало того, в Біблії можна зустріти вірші, де Бог називає певні групи людей первенцями, хоча мови про народження першими, взагалі не може йти. 
Про народ Ізраїльський: «Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль» (Вихід 4:22) 
Про 144 000 спасенних: «Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві» (Об'явлення 14:4)

Тож можна зробити висновок, що слово «первісток» в Біблії не обовʼязково означає – перший народжений. Більше все ж мова про особливі Божі благословення, які отримує ця людина.

Так само й у випадку з Ісусом, коли про Нього сказано, що Він – «Первенець з мертвих». Мова не про першість у часі. Так, справді, до того, як Він воскрес, вже люди поверталися до життя. Але завдяки кому? Саме завдяки Ісусу. Адже причиною воскресіння людей (як у минулому, так і в майбутньому) є воскресіння Самого Христа. І у цьому розумінні Він справді є Первенцем. Відкрити / Коментувати

2022-06-21 08:15:52 #анонс

Найближчим часом будуть відповіді на запитання:

Що означає «первенець з мертвих»?
Як дізнатися, чи достойна я спасіння?
Чому почали вважати неділю святим днем? Відкрити / Коментувати

2022-06-20 18:39:06 ​​ Хто такі фарисеї й чому їх називали законниками? Що в них поганого?

А хто сказав, що це погані хлопці? Хочу сказати, що вони багато чого хорошого зробили. Але в часи перебування Ісуса на Землі трохи зганьбилися, і через те тепер лицемірних людей називають фарисеями, і за цим словом закріпився стійкий негативний відтінок.

Отже, «фарисей» означає «відокремлений». Це один із трьох ізраїльських релігійних напрямків юдаїзму, який існував поряд з садукеями й есеями. Хоча їхня діяльність не обмежувалася релігійним життям, але вони були й політичною партією.

Вони дуже пильно намагалися дотримуватися Тори (перших 5 книг Старого завіту – Пʼятикнижжя Мойсея), але вони ще сформували так званий Талмуд, куди вписали купу додаткових правил, які ніби як потрібно було виконувати кожній віруючій людині.

Ісус добряче їх критикував, але що цікаво, він не критикував того, про що вони вчили, а тільки їхні дії: «Усе, що лише скажуть вам, робіть і виконуйте, але так, як вони, не чиніть, бо вони кажуть і не роблять» (Матвія 23:3). А далі ще кілька деталей додає: «Вони в’яжуть важкі, непосильні тягарі й кладуть на плечі людей, а самі пальцем своїм не хочуть їх поворухнути. Усі свої вчинки вони роблять так, щоб їх бачили люди. Роблять ширшими свої філактерії та побільшують китиці, люблять почесні місця на бенкетах і перші місця в синагогах, і вітання на майданах, щоб їх кликали люди: Учителю!» (Матвія 23:4-7)  

Тобто основні проблеми фарисеїв були такими:
Лицемірство. Вони вчили, як потрібно жити, самі ж цього не виконували.
Вони багато додали до законів Божих, чого Бог ніколи не просив робити, і вимагали, щоб люди це все виконували. До речі, саме за це Ісуса вони й переслідували, бо Він вчив і показував, як саме виконувати Божі заповіді, а не ті, які дописали фарисеї. Тому їх і називали законниками, бо вони неухильно слідкували за буквою закону, але суті його не розуміли.
Вони любили, щоб їх поважали й прославляли.

Хочу зауважити – я певен, що не всі фарисеї були такими, як їх тут описав Ісус. По любому були серед них щирі люди, які всім серцем прагнули служити Богу і робили це як вміли, як були навчені. І як мінімум кілька фарисеїв повірили в Ісуса. Наприклад, Никодим, що приходив до Христа вночі. Той самий апостол Павло був фарисеєм до свого навернення. Досить позитивно представлений у Біблії фарисей Гамалиїл – «законовчитель, шанований усім народом...» (Дії 5:34)

Проблема фарисейства у тому, що й сьогодні досить легко стати фарисеєм. Одна справа знати всі доктрини й біблійні постанови, а інша справа знати Бога і мати з ним стосунки. Фарисеї – це ті, хто зупинилися тільки на першому. Але, як сказав Ісус, «і це належить робити, і того не залишати» (Матвія 23:23). Відкрити / Коментувати