Щоденник надії. Сергій Степанюк

2022-06-09 23:14:54 ​​ Як їжу ми можемо освятити словом Божим? 1Тим. 4:3-5

«Дух же ясно говорить, що в останні часи деякі відступлять від віри... тож забороняють одружуватися, наказують стримуватися від їжі, яку Бог створив для тих, котрі повірили і пізнали правду, аби приймати з подякою. Адже всяке Боже творіння добре, і ніщо з того, що з подякою приймається, не підлягає відкиненню, бо воно освячується Божим Словом і молитвою» (1 Тим. 4:1-5)

Ось такі цікаві тексти написав апостол Павло. Дехто вважає, що саме тут він виступає за те, що тепер скасована відмінність між «чистим» і «нечистим», і тепер можна їсти все, адже воно освячене. Але я не можу погодитися з такою думкою.

Сімʼя – це те, що створив Бог ще в раю, і це явище має бути тільки до добра людині – «адже всяке Боже творіння добре...». Тут, що цікаво, Павло обʼєднує ці два творіння – сімʼя і їжа, і робить висновки про них разом. Тож логічно буде подивитися, а що саме Бог створив як їжу для людини? «І сказав Бог: ось дав Я вам усякі рослини, які розсівають насіння, що по всій землі, і всяке дерево, що в собі має свій плід з насінням для посіву, – вам це буде для харчування» (Буття 1:29) І тільки після потопу Він дозволив вживати мʼясо. Але не все мʼясо вважалося їжею. Я вже раніше писав про те, що не міг єврей називати, наприклад, свинину, їжею. Тому всюди, де говориться в Біблії про «їжу», не говориться про нечисте, що Бог заборонив для вживання.

Тож Павло говорить тут трохи про інше – про певні аскетичні рухи, які заборонятимуть одружуватися і вживати їжу, наприклад, у певні дні, або й взагалі. Він говорить, що Бог створив і сімʼю, і їжу для добра людини, тож забороняти ці явища – нерозумно.

А тепер щодо освячення. По-перше, тут не сказано, що саме МИ маємо освячувати їжу Божим Словом. Тут сказано, що їжа вже освячена ним. Тобто Боже творіння, а саме ті продукти, які Бог створив для їди, або дозволив їх їсти, вони є освячені Божим Словом. Ті продукти, які Боже Слово забороняє вживати – відповідно, не можуть бути освячені. І навіть молитва тут не допоможе, адже важливі обидва компоненти, а не тільки один із них – і Слово Боже, і молитва. Відкрити / Коментувати

2022-06-08 08:15:21 ​​ Як зрозуміти, що таке мертві вчинки? Євр. 6:1

Прочитаймо повністю ці вірші: «Тому, залишивши початки Христового вчення, скеруймо себе до досконалості, щоби знову не покладати основу: покаяння від мертвих діл та віри в Бога, науки про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і вічний суд» (Євреїв 6:1-2)

Автор Послання до євреїв (більшість богословів схиляються до думки, що це таки був Павло) звертається до євреїв, і намагається їм пояснити деякі важливі речі, до яких вони мали б бути готові. Це як у школі – він намагається пояснити певні речі з 11 класу, і дуже сподівається, що вони вже добре засвоїли те, що вчать у початковій школі.

Тому він і каже, що залишімо вже нарешті «основи», або «початки» (і перераховує їх), ви вже все це знаєте, перейдімо тепер до складніших речей. Це, звичайно, не означає, що він відмовляється від цих істин. Навпаки, він вказує на те, що вони є основою. Адже неможливо зрозуміти знання з 11 класу, якщо ти не знаєш знань, які дають в початковій школі.

Отже, все, що перераховує Павло, більш-менш зрозуміле. А от що таке «покаяння від мертвих діл»? Подумаймо логічно: раз є «покаяння», значить «мертві справи» – це щось повʼязане з гріхом, адже каятися нам потрібно саме в гріхах. А що буде, якщо не покаєшся? Смерть. Отже, «мертві справи» – це справи, які ведуть до смерті. Покаяння в них і є однією з найпростіших істин, «основ» віри християнина.

А один із сучасних перекладів підтримує цю думку (пробачте за російську мову): «Будем же расти. Не ограничиваясь одними только началами учения о Христе, пойдем далее . Не будем вновь искать обоснований таким вещам, как полный разрыв с делами, ведущими к смерти, вера в Бога, учение о крещении и возложении рук, воскресение мертвых и вечное осуждение» (Евр. 6:1-2, пер. Кулакова) Відкрити / Коментувати

2022-06-06 21:30:28 ​​ Часто ловлю себе на думці, що не завжди хочеться виконувати Божі повеління. Розумом розумію, що і як має бути. Але не роблю того. Хоча інші думають, що я зразкова християнка, і, на перший погляд, так і є. Але ж я знаю, що то не зовсім так. Я хочу, щоб у мене було бажання виконувати Божу волю, що записана в Біблії. Так, як це було в пророків і інших героїв, описаних в Біблії. Як того можна досягнути?

Варто розуміти, що, на жаль, поки ми живемо на грішній Землі, наша людська грішна природа буде активно пручатися усім позитивним змінам. Я більш ніж впевнений, що навіть у пророків були такі ж періоди в житті, коли їм нічого не хотілося, і, здавалося, що стосунки з Богом дали тріщину.

Памʼятаєш історію пророка Іллі? Всі його вважають найбільшим пророком Божим, а він пішов десь у пустелю, і там сховався у своїй депресії. Або пророк Йона – хотів виконувати Божу волю? Не дуже. Однак його історія записана в Біблії, і він був Божим пророком. Або боротьба Павла: «Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не знаходжу» (Римлян 7:18).

До чого я веду? До того, що ця боротьба в душі кожного християнина буде до приходу Христа. І цього не варто боятися, і вважати себе найбільшим грішником чи лицеміром. І дуже круто, що у тебе є бажання не скласти лапки й пливти за течією, а боротися з таким станом, прагнути до класних стосунків з Богом.

По-перше, памʼятай: «Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію» (Филип’ян 2:13). Тому говори про це з Ним. От так щиро і скажи: «Боже, не виходить. Хочу, а все не так, як потрібно. Є бажання, нема дії. Допоможи!»

Крім того, є слова Ісуса, які мене дуже надихають: «Знову й знову запевняю вас, що той, хто вірить у Мене, робитиме діла, які Я роблю, — навіть більші від них чинитиме, бо Я іду до Отця» (Івана 14:12). Ось тут важливо зрозуміти, завдяки чому Ісус робив такі справи, живучи на Землі. Тільки завдяки тому, що Він – Бог? Можливо, але памʼятаймо, що Він обмежив Себе тим, що став на 100% людиною. І, на мою думку, саме завдяки тому, що Він підтримував такі міцні стосунки з Отцем, Він міг робити такі неймовірні справи.

Тож, я впевнений, що якщо ми матимемо такі класні стосунки з Богом, як їх мав Ісус, бувши на Землі, то й ми зможемо робити те, що міг Він. І протистояти гріху, і виконувати Божу волю, і служити людям. Тому всі зусилля – на підтримку стосунків з Богом: читання Біблії, молитва, проповідь іншим про Нього. І буде тобі щастя! Відкрити / Коментувати

2022-06-06 16:02:10 #анонс

Найближчим часом будуть відповіді на запитання:

Що робити, якщо не хочеться виконувати Божу волю?
Що таке «мертві вчинки»?
Яку їжу ми можемо освятити Словом Божим? Відкрити / Коментувати

2022-06-05 19:23:22 ​​ «І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підемо аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас» (Буття 22:5)
Чому Авраам сказав, що вони повернуться від гори вдвох, якщо знав що має принести сина в жертву?

Звичайно ж, думки Авраама в той момент не відкриті нам прямо на сторінках Біблії, тож ми можемо тільки фантазувати на цю тему, і мислити логічно (хоча натяки таки є).

В першу чергу варто зазначити, що випробування віри Авраама було неймовірно важким. Хто має своїх дітей, може повноцінно зрозуміти це. Крім того, він розумів, що сказати прямо Сарі, або ж своїм слугам, що він іде принести сина в жертву, він не міг, адже вони могли б подумати, що він зовсім вже вижив з розуму на старості літ, і могли завадити цьому.

Тому, коли він йшов з сином на гору для жертвоприношення, думаю, він все тримав у таємниці й від дружини, і від слуг, і від самого сина. Памʼятаєте, коли він запитав батька, де жертва, той відповів, що Господь щось придумає. Врахуйте, що й Ісаак на той час вже був юнаком, а не маленьким хлопчиком, і міг запросто побороти батька, звʼязати його і на плечах занести додому.

Разом з тим, він до кінця сподівався, що Господь таки щось придумає. Адже перед цим Бог чітко його запевнив, що саме через Ісаака він матиме багато потомків. Послання до Євреїв трішечки привідкриває нам, про що міг думати Авраам на той момент: «Авраам, будучи випробовуваний, вірою привів Ісаака і, маючи обітниці, приносив у жертву єдинородного сина; йому було сказано, що в Ісаакові назветься твій нащадок. Оскільки він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як прообраз» (Євреїв 11:17-19)

Отже, маючи перед собою оці всі факти й роздуми, можемо уявити, що робилося в голові в Авраама. Швидше за все, він сподівався, що йому таки доведеться принести в жертву сина, але Бог відразу його воскресить, і вони разом повернуться додому, або ж Бог придумає щось інше, щоб таки від Ісаака він мав велике потомство. Разом з тим ці сподівання не применшують душевного болю через те, що йому потрібно було вбити свого сина.

Думаю, після цієї історії, коли Бог таки зупинив його, і замість Ісаака померло ягня, Авраам набагато краще зміг зрозуміти майбутню жертву, яку доведеться принести Небесному Отцю, коли Син Божий буде змушений померти за гріхи людства. І цю істину він передавав своїм поколінням із вуст в вуста, адже саме вона є основою для спасіння кожної людини. Відкрити / Коментувати

2022-06-02 21:29:06 ​​ Якщо у Матв. 28:19 сказано: «… христячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа», то чому апостоли хрестили в ім'я Ісуса Христа? Це апостоли не виконували Божої волі, чи, можливо, це пастори роблять неправильно, хрестячи в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа? І чому нас хрестять в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, якщо хрещення символізує смерть Ісуса Христа? То чи не в Його ім'я ми маємо хреститись?

Зазвичай такі запитання ставлять ті, хто не вірить в Трійцю. Знаю навіть людей, які створили свою церкву і повівши за собою групу людей, перехрещували їх «в імʼя Ісуса», бо в «імʼя Отця, Сина і Святого Духа» ніби як було неправильно.

Але давай послідовно. Повеління хрестити в «імʼя Отця, Сина і Святого Духа» записане в Біблії, і це повеління Ісуса. Це є факт. Те, що ми не зустрічаємо в книзі «Дії Апостолів» опису формату хрещення, і які слова при цьому говорилися, не скасовують це повеління.

Йдемо далі. Чи виконували апостоли повеління Христа? На 100% впевнений, що так. Якщо про це не сказано в Біблії, це не означає, що вони щось робили по-своєму. Є багато повелінь Ісуса, про які не сказано потім, чи виконували їх апостоли, але ми розуміємо, що вони точно все робили, як Він повелів, якби було не так, ми б про це знали, Бог би це просто так не залишив.

Чи роблять неправильно пастори? Є повеління Ісуса так робити. Якщо пастори так роблять, в чому проблема? До речі, якщо почитати праці отців церкви, датованих 120 р. н.е. і далі, то там згадується хрещення саме «в імʼя Отця, Сина і Святого Духа».

Щодо того, що апостоли хрестили «в імʼя Ісуса Христа», а значить і нам так потрібно робити. Просто введіть в пошук по Біблії фразу «в імʼя Ісуса», і ви побачите, що «в імʼя Ісуса» ще й проповідували, людей зціляли, виключали з церкви і т.п. Мало того, Павло радив: «І все, що тільки робите, — словом або ділом, — усе робіть в Ім’я Господа Ісуса…» (Колосян 3:17)

Робити щось «в імʼя Ісуса» не означає при цьому говорити цю фразу, це означає посвячене Йому життя, це означає, що я це роблю, прославляючи саме Його. Адже не секрет, що учні особливу увагу в проповіді на той час приділяли темі Ісуса як Месії, Його смерті й воскресінню. Тому й тим, хто увірував у Нього, як у Бога, вони радили посвятити себе саме Йому.

Тож варто розуміти, що Ісус дав повеління хреститися «в імʼя Отця, Сина і Святого Духа», маючи на увазі, що наше життя має бути посвячене триєдиному Богу, що і роблять посвячені християни, які вирішили прийняти хрещення. Відкрити / Коментувати

2022-06-01 08:15:23 Добірка телеграм-каналів "Надія для України" від "Бази даних допомоги біженцям" @help_of_christians_UA

Допомога у вирішенні складних життєвих ситуацій в контексті Біблії

@bible_quest - Біблійні загадки та конкурси
@christiansua - Питання-відповіді, чат, молитовна підтримка
@biblezagadki - Запитання по Біблії українською мовою
@notes_christian - Життєві історії, ілюстрації та досвіди з Богом
@steptv - Відповіді на анонімні запитання через призму Біблії
@teenager_quiz - Біблійно-природничі вікторини і цікавинки
@myjesusloveyou - Частинка життя двох подруг словами
@myworldisharmony - Не чорно-біле натхнення
@extreme_hikin - Виживання в екстремальних ситуаціях
@literature_quiz - Біблія та культура України
@it_christian - Допомога християнам в IT-сфері
@thinkaboutitfriend - Те, що торкається серця

Організатор добірки - База даних допомоги біженцям @help_of_christians_UA Відкрити / Коментувати

2022-05-31 20:04:03 ​​ Як боротися з думками, що я грішна, що Бог не чує моєї молитви? В житті багато труднощів, молюсь, а відповідь не приходить, хоч за своє життя бачу Божі милості й поміч.

Є в Біблії досить цікавий розділ – 11 розділ Послання до євреїв. Там коротко описується життя людей, які жили колись давно, і вони вірили й довіряли Богу. Але вони не просто вірили, їх ще й назвали героями віри. Титул «героя» зазвичай роздають не просто так. І у цьому розділі якраз і описується, чому вони стали героями.

«Усі вони повмирали у вірі, не одержавши обітниць...» (Євреїв 11:13)
«Інші були закатовані, не отримавши звільнення... Ще інші зазнали знущань і побоїв, а також кайданів і ув’язнення. Їх каменували, перепилювали навпіл, вони вмирали, зарубані мечем, тинялися в овечих і козячих шкурах — збідовані, знедолені, покривджені. Ті, яких світ не був гідний, тинялися в пустелях, у горах, у печерах, у земних яругах» (Євреїв 11:35-38)

Стоп-стоп-стоп. Що це за герої віри такі? Здавалося б, навпаки, мали б гори перевертати своєю вірою. А тут про них розповідається, що вони не отримали того, про що молилися.

Весь секрет у першому вірші цього розділу: «Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання» (Євреїв 11:1) Якраз справжня віра в тому, коли ти не бачиш відповіді, але продовжуєш вірити. Коли Бог ніби-то не відповідає, продовжуй Йому довіряти. Коли присутності Бога не відчувається, знай – Він в цей час найближче. Коли Він не відповідає на молитву – не полишай надії, що Він чує, бо таки чує.

Сьогодні Бог хоче кожного з нас бачити героями віри. Це не означає, звичайно, що Він не відповідатиме зовсім на молитви, можуть бути й чудеса в житті таких героїв, але головне, що відрізняє їх від інших людей – це те, що «Бог не соромиться називати Себе їхнім Богом, адже Він приготував їм місто» (Євреїв 11:16)

Тому труднощі будуть, бо живемо на окупованій сатаною території. Думаю, зараз, в умовах війни, це буде якнайкраще зрозуміло. Хто живе зараз у містах, окупованих росіянами, розуміє, що обіцянки української влади про звільнення – це питання не одного дня, і не одного тижня. Для цього треба почекати, скільки точно – ніхто не знає. Але треба дочекатися, коли вони матимуть змогу звільнити територію від загарбників.

Так само і з обітницями Бога – Він точно знає, коли треба, і коли буде найкращий час для втручання у твоє життя. Сатана буде підкидати багато сумнівів, щоб ти втратила надію і віру. Але памʼятай: Бог дуже любить тебе, любить навіть грішною, любить навіть тоді, коли ти сумніваєшся, коли падаєш. Ніхто не вірить в тебе так, як вірить Він. Бо у Нього для тебе приготований подарунок – вічне життя. І Він з усіх сил сподівається, що ти будеш героєм віри, і коли Він повернеться, з радістю отримаєш його. Не здавайся! Він поруч! Він вірить у тебе! Відкрити / Коментувати

2022-05-28 20:10:19 ​​ Чи справді Ісус не виконував закон Мойсея? Івана 5:18

Прочитаймо цей текст: "Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові" (Івана 5:18)

Як і завжди, наголошую: щоб зрозуміти будь-який біблійний текст, потрібно обовʼязково читати контекст. Отже, що сталося перед цим? Ісус в суботу зцілив людину, і юдеї саме за це його переслідували, адже вони вважали, що в суботу зцілювати не можна.

Тож у цьому вірші говориться не про те, що Іван, який писав це Євангеліє, підтримує думку, що Ісус порушив суботу, а про те, що це було звинуваченням з боку юдеїв: "І стали юдеї переслідувати Ісуса й намагалися Його вбити за те, що робив таке в суботу" (Івана 5:16)

А тепер повернемося до запитання. Чи справді Ісус не виконував закон Мойсея? На мою думку, запитання поставлене неправильно. Дотримання суботи – це 4-а заповідь, яку Сам Бог написав на скрижалях. Тому називати її законом Мойсея не зовсім правильно.

Завжди, коли Ісуса звинувачували у порушенні суботи, мова була про їхнє, фарисейське розуміння виконання цієї заповіді. Ісус же вчив своєю поведінкою, як правильно це робити, і що їхні нагромадження правил на цю заповідь нічого спільного з Законом Божим не мають.

Згадаймо ще одні слова Ісуса: "Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але сповнити" (Матвія 5:17) Фарисеї кажуть, що Ісус порушував закон, Ісус говорить, що ні, навпаки, виконував. Кому вірити? Обирати вам. Відкрити / Коментувати

2022-05-28 08:31:05 ​​ Скажіть, будь ласка, чи може бути якесь передвизначення спасіння? Тобто чи можна якось знати людині, що вона буде спасенна?

Жив колись такий дядько, якого звали Жан Кальвін. Він запровадив доктрину про те, що людина не може ніяк вплинути на своє спасіння, адже Бог визначив одних людей на спасіння, інших на погибель. Засновував він свою думку на текстах: «Адже кого Він наперед пізнав, тих і визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина, аби бути Йому первістком серед багатьох братів, а кого наперед визначив, тих і покликав, кого ж покликав, тих і оправдав, а кого оправдав, тих і прославив» (Рим. 8:29-30)

Знову ж таки, щоб зрозуміти, про що мова, треба детальніше поглянути на цей текст, і проаналізувати інші місця в Біблії на цю тему. Отже, ланцюжок дій Бога: наперед пізнав – визначив наперед – покликав – оправдав – прославив. Він починається не з «визначив», а з «наперед пізнав». Акценти зміщені з рішень Бога на Його можливість знати наперед. Тобто Бог знає все, відповідно і те, чи оберу я Бога і спасіння у своєму житті, чи відмовлюся від Нього.

Відповідно, мова тут про тих, хто вирішив таки отримати спасіння. А Бог «… бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини» (1 Тим. 2:4) Про це неодноразово згадується в Біблії. Тобто можна сказати, що Бог усіх людей призначив для спасіння. А от чи хочуть цього самі люди – це вже інше питання.

Отже, якщо людина щиро визнає Ісуса своїм Спасителем, це визнання, по-перше, змінює її життя вже зараз, а по-друге, визначає її до спасіння. Відкрити / Коментувати